Ухвала

від 02.09.2024 по справі 755/5103/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5103/23

Провадження №: 6/755/1814/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренка Миколи Олександровича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку , -

в с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренка Миколи Олександровича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, в якому приватний виконавець просить: визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне нерухоме майно: садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 3221282801:02:014:0099; виділити в натурі частину такого майна ОСОБА_3 ; надати дозвіл на звернення стягнення на виділену в натурі частину майна ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч.1 ст.5 ЦПК України)

Вивчивши матеріали подання, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів подання, в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренка М.О. перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_2, відкрите 23 жовтня 2023 року, з примусового виконання виконавчого листа №755/5103/23, виданого 05 жовтня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» суму в розмірі 1 330 600,35 грн - 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2012 року у справі №2604/5399/2012 та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 959,01 грн.

03 червня 1978 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта номер інформаційної довідки: 380830862 від 30.05.2024 ОСОБА_2 на праві власності належить садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 22.06.2000, Виконком Зазимської сільської ради.

За змістом подання, в ході виконавчого провадження приватним виконавцем було встановлено, що згідно даних Державного реєстру актів громадського стану між боржником ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_4 укладено шлюб, про що видано свідоцтво серія НОМЕР_1 (Актовий запис про шлюб №1783 від 03 червня 1978 року). Згідно інформації з Держвного реєстру речових прав, за ОСОБА_4 зареєстрований садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Дата реєстрації - 20.05.2011р. Також, згідно інформації Держгеокадастру за ОСОБА_4 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3221282801:02:014:0099. З кадастрових номерів земельних ділянок боржника та його дружини приватний виконавець вбачає, що земельні ділянки є суміжними. Із допомогою відкритих джерел (www.google.com.ua/maps) можна виявити, що обидві земельні ділянки огороджені єдиним парканом та є спільним об`єктом разом із будинком, який зареєстрований за дружиною боржника.

За доводами подання, на сьогоднішній день виникло питання щодо звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в спільній сумісній власності, що порушує законні права та інтереси громадян, які не є сторонами у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст.129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 дійшла висновків, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в тому числі з одним із подружжя, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз.1 ч. 5 ст.56 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що положення розділу VI ЦПК України регламентують порядок вирішення процесуальних питань, які виникають під час примусового виконання у межах виконавчого провадження судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) про присудження.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст.368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові роз`яснила свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Приватний виконавець звернувся до суду з цим поданням для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, виділу її в натурі, яким боржник володіє спільно зі своєю дружиною, статус цього майна приватний виконавець просить визнати як спільне сумісне майно подружжя, частки яких у цьому праві не зареєстровані, а, відтак, право спільної часткової власності у співвласників майна не виникало, що є спором про право, який належить, за усталеною судовою практикою, вирішувати в позовному провадженні.

Отже, оскільки право спільної часткової власності у співвласників майна не виникало, це вказує на спір про право.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. (ч.5 ст. 186 ЦПК України)

Судом установлено, що приватний виконавець звернувся до суду в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, що є новим матеріальним спором, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Виходячи з наведеного вище, суд убачає підстави для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягають розгляду в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-5, 10, 186, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренка Миколи Олександровича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Роз`яснити приватному виконавцю право на звернення до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: