Ухвала

від 24.01.2025 по справі 755/5103/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5103/23

Провадження №: 2-з/755/22/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про забезпечення позову, подану представником - адвокатом Остащенко О.М. в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Заочним рішенням Дніпровським районним судом міста Києва від 17 серпня 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» суму в розмірі 1 330 600,35 грн - 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2012 року у справі №2604/5399/2012 та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 959,01 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року, скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року в цивільній справі №:755/5103/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання

22 січня 2025 року представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - адвокатом Остащенко О.М. подано до суду через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, передану головуючому у справі на підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 23 січня 2025 року, відповідно до якої представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 3221282801:02:014:0098, площею 0,052 га для садівництва в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 1998 року. Заява обґрунтована тим, що після вчинення приватним виконавцем дій по зверненню стягнення на майно боржника, останній почав оскаржувати заочне рішення. Земельна ділянка є єдиним майном відповідача, за рахунок якого існує можливість виконати рішення суду, а відповідач, з метою ухилення від відповідальності може здійснити її відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно заявлених у позові вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 1 330 600,35 грн - 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2012 року у справі №2604/5399/2012.

Суд, пересвідчившись в тому, що, між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову та ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з`ясувавши обсяг позовних вимог, вважає доцільним в якості забезпечення позову в даній справі накласти арешт на майно відповідача - земельну ділянку.

Вказаний вище вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, невжиття такого заходу може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, в разі повного або часткового задоволення позову, а запропонований позивачем захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Із зазначених вище підстав заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 3221282801:02:014:0098, площею 0,052 га для садівництва в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 1998 року.

Стягувач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», ЄДРПОУ: 42350033, місцезнаходження: м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд.3.

Боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , соціальний заклад.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду направити до відповідних компетентних органів для виконання та учасникам справи для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: