УХВАЛА
29 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 1-7/12
провадження № 13-5зво23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
перевіривши заяву засудженого ОСОБА_19 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, залишеним без зміни 22 квітня 2013 року Апеляційним судом Київської області, було засуджено ОСОБА_19 за ч. 3 ст. 27 і пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 27 і ст. 348 КК - довічного позбавлення волі, за ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 263 КК - позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Крім того, цим же вироком також засуджено ОСОБА_20 за пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 348 КК - довічного позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК - позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 129 КК - обмеження волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 лютого 2014 року змінив згадані судові рішення: виключив із них указівку на засудження ОСОБА_19 та ОСОБА_20 за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. У порядку ч. 1 ст. 395 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) на підставі ст. 49 КК звільнив ОСОБА_20 від призначеного за ч. 1 ст. 129 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Суд касаційної інстанції визначив вважати засудженими: ОСОБА_19 - за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 і пунктами 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27 і ст. 348, ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 263 КК, до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_20 - за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 5, 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК, до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2023 року було частково задоволено заяви захисників ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_19 та ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_20 про перегляд судових рішень у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
Вказаною постановою змінено вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 року та виключено з вироку, ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій посилання на показання ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ,протоколи пред`явлення ОСОБА_20 та свідку ОСОБА_23 фотознімків для впізнання, протоколи відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_20 та свідка ОСОБА_23 як на докази винуватості засуджених у вчиненні злочинів.
21 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява засудженого
ОСОБА_19 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду
від 28 листопада 2023 року.
Проте, як убачається зі змісту заяви, її, всупереч вимогам частини першої статті 10 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, статей 1, 14 Закону України № 2704-VIII від 25 квітня
2019 року «Про забезпечення функціонування української мови як державної», статті 12 Закону України № 1402-VIII від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів», статті 29 КПК, складено замість державної мови іншою (російською).
Таке звернення до суду із заявою, скаденою недержавною мовою,
є неприйнятним, адже наразі немає процесуальних перешкод для отримання засудженим у разі необхідності безоплатної юридичної допомоги, у тому числі користування послугами перекладача за рахунок держави (статті 42, 43 КПК). Відповідно до приписів Закону України № 3460-VIвід 2 червня 2011 року «Про безоплатну правову допомогу» та постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 401 «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» засуджений вправі отримати послуги перекладача за рахунок бюджетних коштів, звернувшись до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
ОСОБА_19 подав до суду заяву, складену недержавною мовою, якою в Україні не здійснюється судочинство, що унеможливлює її прийняття та розгляд судом.
Виходячи з системного аналізу кримінального процесуального законодавства та практики Верховного Суду(ухвали Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого та 06 квітня 2023 року у справі № 2-194 про залишення без руху заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами та її повернення, оскільки вона складена недержавною мовою; ухвали Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2023 року та 17 січня 2024 року у справі № 619/917/20 про залишення без руху заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами та її повернення, оскільки вона складена недержавною мовою; постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, про обґрунтованість повернення скарги апеляційним судом, оскільки вона складена недержавною мовою), такий процесуальний документ, як заява про роз`яснення судового рішення, має бути поданий до суду лише державною мовою. Викладення заяви про роз`яснення судового рішення недержавною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.
Чинним КПК не визначено можливості залишення без руху заяви про роз`яснення судового рішення, поданої у порядку ст. 380 КПК, а тому Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що заява про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2023 року підлягає поверненню засудженому ОСОБА_19 , оскільки вона складена недержавною мовою.
Керуючись статтями 380 КПК, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Заяву засудженого ОСОБА_19 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2023 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_4 ОСОБА_12 ОСОБА_5 ОСОБА_13 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_8 ОСОБА_16 ОСОБА_9 ОСОБА_17 ОСОБА_18
Суд | Велика палата Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2024 |
Оприлюднено | 05.09.2024 |
Номер документу | 121383450 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Велика палата Верховного Суду
Кишакевич Лев Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні