Окрема думка

від 29.08.2024 по справі 1-7/12

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Верховного Суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 29 серпня 2024 року у справі № 1-7/12(провадження № 13-5зво23) за заявою засудженого ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Великої Палати від 28 листопада 2023 року

1. ОСОБА_3 засуджений вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, залишеним без зміни 22 квітня 2013 року Апеляційним судом Київської області, за частиною третьою статті 27 і пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за частиною третьою статті 27 і статтею 348 КК України - до довічного позбавлення волі, за частиною третьою статті 27 і частиною першою статті 263 КК України - до позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджений також ОСОБА_4 за пунктами 1, 5, 6, 8, 11, 12, 13 частини другої статті 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за статтею 348 КК України - до довічного позбавлення волі, за частиною першою статті 263 КК України - до позбавлення волі на строк 5 років, за частиною першою статті 129 КК України - до обмеження волі на строк 2 роки, а на підставі статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 лютого 2014 року змінив вирок суду та ухвалу суду апеляційної інстанції: виключив із них указівку на засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за пунктом 8 частини другої статті115 КК України. Відповідно до частини першої статті 395 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) на підставі статті 49 КК України звільнив ОСОБА_4 від призначеного за частиною першою статті 129 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Визначив вважати засудженими: ОСОБА_3 - за сукупністю злочинів, передбачених частиною третьою статті 27 і пунктами 1, 5, 6, 11, 12 частини другої статті 115, частиною третьою статті 27 і статтею 348, частиною третьою статті 27 і частиною першою статті 263 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_4 - за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 5, 6, 11, 12, 13 частини другої статті 115, статтею 348, частиною першою статті 263 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Велика Палата постановою від 28 листопада 2023 року частково задовольнила заяви захисників ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 про перегляд судових рішень у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Змінила вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2013 року таВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 рокута виключила з вироку, ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій посилання на показання ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколи пред`явлення ОСОБА_4 та свідку ОСОБА_7 фотознімків для впізнання, протоколи відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 як на докази винуватості засуджених у вчиненні злочинів.

2. 21 серпня 2024 року до Великої Палати надійшла заява засудженого ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Великої Палати від 28 листопада 2023 року.

29 серпня 2024 року Велика Палата винесла ухвалу про повернення заяви ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Великої Палати від 28 листопада 2023 року разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Мотивами такого рішення стало те, що заявник склав свою заяву не державною українською мовою, а російською.

Щодо цього Велика Палата зазначила, що заява всупереч вимогам частини першої статті 10 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, статей 1, 14 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі - Закон № 2704-VIII), статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статті 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), складена недержавною мовою.

Велика Палата повернення заяви ОСОБА_3 про роз`яснення судового рішення мотивувала й тим, що звернення до суду із заявою, яка складена недержавною мовою (якою в Україні не здійснюється судочинство), є неприйнятним і таким, що унеможливлює її розгляд судом, позаяк наразі нема процесуальних перешкод для отримання засудженим у разі необхідності безоплатної юридичної допомоги, зокрема, скористатися послугами перекладача за рахунок держави (статті 42, 43 КПК). За приписами Закону України № 3460-VI від 02 червня 2011 року «Про безоплатну правову допомогу» та постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 401 «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» засуджений вправі отримати послуги перекладача за рахунок бюджетних коштів у разі, коли він звернеться до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

З покликанням на системний аналіз кримінального процесуального законодавства та практики Верховного Суду (ухвали Великої Палати від 27 лютого та 06 квітня 2023 року у справі № 2-194 про залишення без руху заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами та її повернення з тієї причини, що її автор написав недержавною мовою; ухвали Великої Палати від 17 листопада 2023 року та 17 січня 2024 року у справі № 619/917/20 про залишення без руху заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами та її повернення з тих самих причини, що й у щойно згаданій ухвалі Великої Палати; постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18 про обґрунтованість повернення скарги апеляційним судом через те, що вона написана недержавною мовою) Велика Палата підсумувала, що такий процесуальний документ, як заява про роз`яснення судового рішення, має бути поданий до суду лише державною мовою. Викладення заяви про роз`яснення судового рішення недержавною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.

Позаяк чинний КПК не визначає можливості залишати без руху заяви про роз`яснення судового рішення, поданої у порядку статті 380 КПК, Велика Палата виснувала, що заява ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Великої Палати від 28 листопада 2023 року підлягає поверненню її автору як така, що складена недержавною мовою.

3. З ухвалою Великої Палати від 29 серпня 2024 року не погоджуємося, тож, керуючись частиною третьою статті 375 КПК, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.

Ми не підтримуємо рішення більшості суддів Великої Палати в тому сенсі, що повернення заяви її автору тільки з тих підстав, що заява складена не мовою кримінального судочинства, на наш погляд, є передчасним певним проявом формального підходу до звернення засудженої особи, яка не є громадянином України.

Норми КПК не містять чіткої вимоги про правоможність суду залишати заяву засудженої особи (і як одного з учасників кримінального провадження) про роз`яснення судового рішення без розгляду з окремої (самодостатньої) підстави її подання недержавною мовою судочинства в Україні. Так само КПК не містить прямих приписів щодо мови заяви про роз`яснення судового рішення, зокрема, вимоги про те, якою мовою має бути складена така заяву.

Ми жодним чином не ставимо під сумнів те, що Основний Закон України, КПК, Закон № 2704-VIII і Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначають, що суд та його посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних зносинах зобов`язані використовувати лише державну (українську мову) і, зокрема, у питаннях прийняття надісланих документів.

Ми про те, що звернення до національного суду сторони кримінального провадження недержавною мовою судочинства в судах України само по собі не може бути підставою для відмови у правосудді. У разі такого звернення особа, яка не дотрималася вимог закону про мову судочинства, але через своє пріоритетне право на розгляд заяви по суті, котре стосується її засудження, вправі очікувати як на своєчасний її розгляд, так і на те, що суд в рамках реалізації права засудженого на розгляд його заяви про роз`яснення судового рішення в межах розумних строків не лімітує його право подати таку заяву не тільки рідною мовою, але й повідомить йому, що потрібно зробити або яким чином має діяти, щоб були дотримані вимоги закону про мову судочинства і суд міг розглянути його заяву відповідно до вимог національного закону.

Хоч процесуальний закон і не передбачає вимоги до заяви про роз`яснення судового рішення, однак вважаємо, що ця обставина не мала бути пересторогою (завадою), аби роз`яснити заявнику [а в нашому випадку (ще раз) учаснику (стороні) кримінального провадження], який саме процедурний фактор утруднює можливість розглянути його процесуальне звернення по суті, та надати йому час і можливість дотриматися вимог національного законодавства щодо мови подання заяви до суду; звернути увагу на те, що засуджений має право скористатися своїми правами, зокрема правом на безкоштовного захисника (для складання такої заяви) або перекладача, як це передбачено нормами КПК.

Очевидним є те, що особі, яка неповною мірою розуміє мову судочинства і, відповідно, те, що відбувається у кримінальній справі, важко захистити свої права та інтереси. Тому конституційне право особи (яка має певний статус учасника кримінального провадження) на користування рідною мовою або мовою, якою вона володіє, є визначальним і зобов`язує, зокрема, суд забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.

Норми процесуального закону в кримінальному провадженні не передбачають залучення перекладача для перекладу суду процесуальних документів, які надійшли у провадження до суду, складені недержавною (українською) мовою. Також КПК не дозволяє ухвалювати процесуальні рішення, зокрема щодо залучення перекладача, до прийняття заяв судом до розгляду, проте суд не позбавлений можливості у випадку, коли заява про роз`яснення судового рішення складена недержавною мовою, залишити таку скаргу без руху та роз`яснити заявнику про необхідність дотримання вимог до заяви в частині, якою мовою необхідно складати документи, які подаються до суду, а також про право на безкоштовного захисника та перекладача. І тільки тоді, коли особа, заяву якої залишено без руху, не виправила вказані недоліки, повертати таку заяву, щоб у заявника та у стороннього спостерігача не виникало обґрунтованого сумніву щодо обмеження в доступі до суду.

Національні та конвенційні норми не допускають обмеження в доступі до суду, як елементу права на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним з елементів права на справедливий суд є, зокрема, право засудженого на розгляд належним судом поданих ним заяв.

Основний Закон України закладає конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантує рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Отож, зокрема, на суди покладений обов`язок щодо дотримання конституційних гарантій і формальний підхід до поданих до суду засудженими особами заяв, які складені недержавною мовою (повернення таких заяв, не залишаючи їх без руху), може свідчити про порушення прав таких осіб на доступ до суду.

У кримінальних відносинах засудженого з державою перший має обмежені можливості, зокрема, через те, що держава застосовувала до нього покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, яке він відбуває в установі виконання покарань із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ. Ми звертаємо увагу на цю обставину лише як на фактор існування в особи, яка не перебуває на волі, просторових обмежень для реалізації можливості з дотримання вимог щодо мови заяви про роз`яснення судового рішення.

Отож, на наше переконання, Велика Палата передчасно і, мабуть, таки безпідставно повернула заяву засудженого ОСОБА_3 про роз`яснення судового рішення, яка була написана недержавною мовою. Натомість у рамках загального порядку розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, яке суд постановив стосовно заявника, треба було роз`яснити, чому, тобто з яких причин суд не може розглянути (зрозуміти, прочитати) його заяву, і надати можливість її автору викласти (донести) свої аргументи та міркування щодо суті заяви таким чином, щоб суд міг їх зрозуміти та розглянути.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2