Постанова

від 05.09.2024 по справі 305/1670/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/1670/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року, постановлену в справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди

встановив:

У червні 2024 року Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася до суду із позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним, недійсним та скасування розпорядження, договору дарування, державного акта та державної реєстрації, повернення земельної ділянки у державну власність.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 червня 2024 року було відкрито провадження та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження.

15 липня 2024 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди, повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

При постановленні оскаржуваної ухвали судом не враховано, що первісний позов та зустрічний позов є взаємопов`язані, а тому їх спільний розгляд є доцільним. Вважає, що судом позбавлено його права доступу до правосуддя .

У відзиві на апеляційну скаргу Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу на ухвалу суду, зазначену в п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України (щодо повернення заяви позивачеві), відповідно до приписів ч. 2 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі мотиви.

Згідно з положеннями ст. 367 ч. 1 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у статті 16 Цивільного кодексу України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що:

«відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19).

Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково».

Аналізуючи зміст вказаних позовних заяв, суд приходить до висновку, що вимоги первісного позову та вимоги зустрічного позову не є взаємопов`язаними і їх спільний розгляд не є доцільним.

Спільний розглядзазначених позовівможе ускладнитивирішення справи,адже спірпро визнаннянедійним таскасування розпорядження,договору дарування,державного акта,державної реєстраціїта поверненняземельної ділянкиу державнувласність іспір провідшкодування моральноїшкоди завданої незаконнимидіями органівдержавної владивідрізняються предметомдоказування,при розглядівказаних вищевимог необхідновстановлювати різніфактичні обставини. При цьому задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в прийнятті та поверненні зустрічної позовної заяви заявнику, що не позбавляє останнього права на звернення із вказаним позовом до суду в загальному порядку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року про повернення зустрічного позову, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 05 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: