Ухвала

від 21.10.2024 по справі 305/1670/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 305/1670/24

провадження № 61-13537ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася до суду з позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним, недійсним та скасування розпорядження, договору дарування, державного акта та державної реєстрації, повернення земельної ділянки у державну власність.

Рахівський районний суд Закарпатської області ухвалою від 28 червня

2024 року відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду

в порядку загального позовного провадження. Залучив до участі у справі,

як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»).

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом

до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди в порядку статті 193 ЦПК України.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю. Проте, посадові особи Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області та Закарпатської обласної прокуратури перевищили свої повноваження, чим завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1 та порушили статтю 3 Конституції України, в якій закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася, зокрема до ОСОБА_1 , до суду із завідомо безпідставним позовом за відсутності предмета спору, який має штучний характер.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду до первісного позову.

Рахівський районний суд Закарпатської області ухвалою від 16 липня

2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернув заявникові на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України.

Роз`яснив ОСОБА_1 про право звернутися до суду з позовною заявою в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Закарпатський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що спільний розгляд первісного

та зустрічного позовів є недоцільним, позови не є взаємопов`язаними,

а тому зустрічна позовна заява підлягає поверненню у порядку

статті 193 ЦПК України.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про повернення зустрічного позову, оскільки первісні й зустрічні позовні вимоги між собою пов`язані і їх спільний розгляд є доцільним з метою запобігання ухваленню двох взаємно суперечливих чи взаємовиключних рішень. Зазначає, що судами порушене право заявника, передбачене

статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження

№ 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду».

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження

№ 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність з первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.»

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів)».

Суди встановили, що предметом первісного позову Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) є визнання незаконним, недійсним та скасування розпорядження, договору дарування, державного акта та державної реєстрації, повернення земельної ділянки у державну власність.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог послався на порушення прокуратурою статті 3 Конституції України та статті 3 Закону України «Про прокуратуру». Тобто вимогами зустрічного позову є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення охоронюваних законом прав і інтересів позивача саме прокуратурою.

Позови містять різні підстави і предмет, пов`язані з встановленням різних обставин, дослідженням різних доказів, а задоволення зустрічного позову не виключає задоволення первісного позову, отже, їх спільний розгляд може лише ускладнити вирішення справи.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до положень статей 193, 194 ЦПК України, тому право заявника на судовий захист ніяк не порушене.

Верховний Суд зазначає, що повертаючи зустрічну позовну заяву

ОСОБА_1 , суд не порушив право заявника на звернення до суду, оскільки повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню з нею до суду на загальних підставах шляхом пред`явлення окремого позову.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 28 травня

2024 року у справі № 308/17019/21 (провадження № 61-6904ск24)

та від 06 червня 2024 року у справі № 185/9703/23 (провадження

№ 61-8063ск24).

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції, а тому підстав для скасування ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області

від 16 липня 2024 року та постанови Закарпатського апеляційного суду

від 05 вересня 2024 року у справі № 305/1670/24 немає.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк