Ухвала

від 16.09.2024 по справі 216/5587/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1593/24 Справа № 216/5587/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2024 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Боремель Млинівського району Рівненської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, перебуваючого у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (далі-КК)-

В С Т А Н О В И Л А :

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він 07.08.2024, у вечірній час разом, зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 та пасинком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився за місцем свого проживання - приміщенні будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де протягом дня вживав спиртні напої.

Приблизно о 17:20 годині 07.08.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вийшли з будинку на подвір`я домоволодіння, та присівши у встановленій там бесідці почали спілкуватись.

Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 , на ґрунті побутового пияцтва влаштував сварку з ОСОБА_11 , засуджуючи останнього в нібито неповажливому ставленні до його матері ОСОБА_10 . Бажаючи уникнути сварки, ОСОБА_11 залишив свого вітчима ОСОБА_7 в бесідці та прослідував в кухню житлового будинку за вказаною адресою.

Сприйнявши поведінку ОСОБА_11 , як зневажливе ставлення до себе, у ОСОБА_7 раптово виникло почуття гострої неприязні до пасинка, та умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.

Діючи з цією метою ОСОБА_7 прослідував за ОСОБА_11 до приміщення тієї ж кухонної кімнати житлового будинку домоволодіння, де взявши з поверхні столу ніж господарсько-побутового призначення, тим самим підшукав собі знаряддя злочину.

Відразу ж після цього, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись в приміщенні кухні житлового будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з метою спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, утримуючи підшуканий ним ніж господарсько-побутового призначення у правій руці, приблизно о 17:30 годині 07.08.2024, умисно завдав ОСОБА_11 , який намагався ухилитися від ножових ударів та прикривався лівою рукою зігнутою у ліктьовому суглобі, по одному удару клинком даного ножа в область лівого підребер`я передньої черевної стінки, задньої поверхні лівої половини грудної клітини та лівої верхньої кінцівки, не переслідуючи за мету заподіяти потерпілому ОСОБА_11 смерть.

Після цього, потерпілий ОСОБА_11 відштовхнувши від себе вітчима вийшов з будинку на подвір`я домоволодіння, а ОСОБА_7 припинив свої злочинні дії.

Таким чином в результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани задньої поверхні лівої половини грудної клітини з переломом 8-го ребра, ушкодженням міжреберної артерії, проникаючої в ліву плевральну порожнину, з ушкодженням нижньої долі лівої легені, з лівостороннім гемо пневмотораксом; колото-різаної рани лівого підребер`я передньої черевної стінки, проникаючої в черевну порожнину, з ушкодженням брижового краю ннсходящого відділу товстої кишки; різаних ран лівого передпліччя та задньої поверхні лівого ліктьового суглобу; геморагічного шоку 2-го ступеню, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 підозрюється у нанесенні умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК.

08.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.

07.08.2024 о 22:00 годині ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України та 08.08.2024 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погодженого першим заступником керівника Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, заборонено підозрюваному залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, суду в межах строку досудового розслідування, строком на 1 місяць 28 днів, тобто до 05 жовтня 2024 року, включно.

Покладено на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), а саме:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду на визначений час;

- не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_1 цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попереджено ОСОБА_7 , що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв`язку з незаконністю, необґрунтованістю, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення слідчий суддя не врахував, що на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК. Так, про наявність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також те, що після спричинення потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень підозрюваний не намагався надати медичну допомогу, що свідчить про його байдуже відношення до скоєного.

Про наявність існування ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні свідчить те, що в ході проведення досудового розслідування не встановлені усі ймовірні свідки злочину та не проведені усі необхідні слідчі (розшукові) дії за участю свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.

Разом з тим, наявність існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що підозрюваний залишаючись на свободі матиме змогу в подальшому безперешкодно спілкуватися зі свідками та потерпілим, які є сусідами та родичами підозрюваного та потерпілого, тим самим перешкоджати встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Про наявність існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать дані про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований та будь-якого доходу не має, а тому залишаючись на свободі матиме змогу продовжити свою злочинну діяльність та спроби вчинення інших кримінальних правопорушень.

Тому, виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК, зважаючи на всі факти за і проти існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінального правопорушення, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, прокурор вважає, що застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є обґрунтованим, а запобігти встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

З огляду на викладене прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2024 року та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення слідчого судді та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуальногокодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.

Відповідно до положень ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.194КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Положеннями ч.4 ст.194КПК передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За змістом положень частини першої та другої статті 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Мотивуючи своєрішення провідмову узадоволенні клопотанняслідчого прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_7 та обираючистосовно ньогоінший більшм`який запобіжнийзахід увигляді цілодобовогодомашнього арешту,слідчий суддяпослався надоведеність стороноюобвинувачення наявностіобґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.121КК, а також на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ці висновки не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК апеляційним судом не перевіряються.

Натомість слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.4,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_7 перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином,вчинити іншекримінальне правопорушення, з чим погоджується колегія суддів. Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки вони випливають із змісту поданого клопотання та не спростовуються доданими до клопотання письмовими доказами (а.с.1-2).

Отже, всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів його переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об`єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_7 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у даному кримінальному провадженні, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов`язків, або намагався переховуватися від слідства. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , який своєчасно з`являється за викликом до слідчого та прокурора, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає.

Разом зтим,всупереч доводамапеляційної скарги,на думкуколегії суддів,з урахуваннямвагомості наявнихдоказів провчинення кримінальногоправопорушення,тяжкості покарання,що загрожуєпідозрюваному ОСОБА_7 у разідоведеності йоговинуватості ускоєному,та данихпро особупідозрюваного,віку тастану йогоздоров`я,репутації,сімейного тамайнового стану,який відповіднодо класифікаціїВсесвітньої організаціїохорони здоров`яє особоюпохилого віку,має міцнісоціальні зв`язкив місційого постійногопроживання,офіційно непрацевлаштований,на утриманнімалолітніх,неповнолітніх абоінших непрацездатнихосіб немає,раніше несудимий,слідчий суддядійшов обґрунтованоговисновку,що саметакий видзапобіжного заходу,у вигляді цілодобовогодомашнього арешту, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов`язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК.

У випадку недотримання підозрюваним ОСОБА_7 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК.

У той-же час, посилання прокурора на наявність у справі суспільного та публічного інтересу є неспроможними, оскільки стороною обвинувачення ані суду першої, ані апеляційної інстанцій не доведено, в чому саме полягає суспільний та публічний інтерес даного кримінального провадження та якими доказами це підтверджується.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 05жовтня 2024року,включно та покладенням відповідних обов`язків - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4