Ухвала

від 09.09.2024 по справі 947/22422/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1284/24

Справа № 947/22422/24 1-кc/947/9870/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 про арешт майна в кримінальному провадженні №12022162510000492 від 04.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022162510000492 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366КК України.

Накладено арешт із забороною розпорядження та користуванняна вилучені речі і майно за результатом проведеного 23.07.2024 обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- планшет iPad, modelA2229, серія DMPD14WDNR71, який в сейф-пакет №500538272;

- мобільний телефон марки iPhone12ProMax, ІМЕІ НОМЕР_1 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» НОМЕР_2 , який поміщено в сейф-пакет №500538271.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про накладення арешту на майно та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Апелянт стверджує, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, прийнята з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. ОСОБА_8 немає жодного відношення до кримінального провадження, та які сліди можуть на собі містити вилучені за місцем його мешкання предмети, та яким критеріям речових доказів вони відповідають.

Крім того, представник власника майна просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вказує на те, що копію ухвали від 02.08.2024 року було направлена адвокату ОСОБА_7 на електрону адресу 07.08.2024 року. Участі під час розгляду клопотання про арешт майна ані володілець, ані його представник не приймали, що свідчить про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача; представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи клопотання та апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Щодо клопотання адвоката про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 395 КПК, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно матеріалів судового провадження та оскарженої ухвали вбачається, що клопотання про накладення арешту на майно розглядалось без участі власника майна та цого представника, які були повідомлені про дату та час судового розгляду, однак прсили здійснювати розгляд клопотання прокурора за їх відсутності. Копія ухвали від 02.08.2024 на електронну адресу представника власника майна місцевим судом надіслана 07.08.2024, тобто в останній день строку звернення з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга подана представником власника майна 12.08.2024.

Приймаючи до уваги, встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника власника майна про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповіднодо положеньп.п. 2,3 ч.3 ст.132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другою ст.173 КПК встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (справа«East/WestAllianceLimited» проти України).

Перевіривши матеріали судового провадження, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання слідчий суддядотримався вимог вищевказаних положень КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, апеляційним судом встановлено наступне.

Так, підрозділом Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162510000492 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 14.03.2022, міський голова м. Одеси видав розпорядження №133 «Про забезпечення потреб добровольчих формувань територіальної громади міста Одеси», в якому відповідно до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 3 частини 1 статті 8, статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року №179-р «Про організацію функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану», з метою покращення матеріально-технічного, медичного та продовольчого забезпечення підрозділів Сил територіальної оборони Збройних Сил України, доручив:

1. Виконавчому комітету Одеської міської ради, Київській районній адміністрації Одеської міської ради, Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради, Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради, Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту економічного розвитку Одеської міської ради, Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради:

1.1. Здійснити закупівлю товарів для організації матеріально-технічного, медичного та продовольчого забезпечення підрозділів Сил територіальної оборони Збройних Сил України на підставі укладених договорів.

1.2. Придбані товари на безоплатній основі передати до підрозділів Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

2. Встановити, що це розпорядження набирає чинності із дня його підписання.

У подальшому, встановити більш точну дату та час в ході досудового розслідування не надалось можливим (але не раніше 06.03.2022), після отримання Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради коштів з місцевого бюджету дляздійснення матеріально-технічного забезпечення підрозділів територіальної оборони та добровольчих формувань територіальної громади міста Одеси, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах іншої фізичної та юридичної особи всупереч інтересам служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, ОСОБА_9 залучив до вчинення кримінального правопорушення свого першого заступника ОСОБА_10 , якому доручив пошук відповідного постачальника, з яким у подальшому буде укладений договір без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі».

Разом з цим, ОСОБА_10 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, залучив в якості постачальника фізичну особу підприємця ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), з яким попередньо були узгоджені найменування товарно-матеріальних цінностей та їх кількість.

У подальшому, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений назловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), всупереч інтересам служби, в порушення вимог ЗУ «Про публічні закупівлі», постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 275 від 18.02.2020, тобто без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін, у період з березня по травень 2022 року, видав накази про проведення публічних закупівель в умовах воєнного стану без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, в яких прийняв рішення щодо постачальника з яким буде укладений договір, а також визначив вартість, за якою будуть поставлені відповідні товарно матеріальні цінності.

У подальшому, ОСОБА_10 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , на підставі вищевказаних наказів, уклав з ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відповідні договори на закупівлю зазначених товарно-матеріальних цінностей, а саме: №06/2022 від 16.03.2022, № 07/2022 від 16.03.2022, № 13/2022 від 19.03.2022, № 14/2022 від 21.03.2022, № 18/2022 від 23.03.2022, № 19/2022 від 23.03.2022, № 23/2022 від 30.03.2022, № 24/2022 від 31.03.2022, № 25/2022 від 04.04.2022, № 28/2022 від 18.04.2022, істотні умови яких є аналогічними між собою

Так, продовжуючи реалізацію злочинного наміру ОСОБА_9 , ОСОБА_10 діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та за раніше розробленим злочинним планом ОСОБА_9 , при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, отримав від ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ) видаткові накладні на загальну суму 3 169 000,00 грн, а саме: №1 від 16.03.2022 на суму 519 000,00 грн., без ПДВ, №1 від 16.03.2022 на суму 24 000,00 грн., без ПДВ, №1 від 19.03.2022 на суму 112 500,00 грн., без ПДВ, №1 від 21.03.2022 на суму 390 000,00 грн., без ПДВ, №1 від 23.03.2022 на суму 12 000,00 грн., без ПДВ, №1 від 23.03.2022 на суму 121 500,00 грн., без ПДВ, №1 від 30.03.2022 на суму 212 500,00 грн., без ПДВ, №1 від 31.03.2022 на суму 31 500,00 грн., без ПДВ, №1 від 04.04.2022 на суму 441 000,00 грн., без ПДВ, №1 від 18.04.2022 на суму 1 305 000,00 грн., без ПДВ, які у подальшому скріпив власним підписом та відтиском печаткиДепартаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради.

У подальшому,продовжуючи реалізацію злочинного наміру ОСОБА_9 , ОСОБА_10 діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та за раніше розробленим злочинним планом ОСОБА_9 , будучи обізнаним про те, що вартість вказаних товарів визначено в порушення вимогЗУ «Про публічні закупівлі», постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 275 від 18.02.2020, тобто без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін, діючи в інтересахФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на підставі платіжних доручень № 4 від 16.03.2022 на суму 519 000 грн., №5 від 16.03.2022 на суму 24000,00 грн., №11 від 19.03.2022 на суму 112 500,00 грн., №12 від 22.03.2022 на суму 390 000,00 грн., №1 від 23.03.2022 на суму 12 000,00 грн., №2 від 24.03.2022 на суму 121500,00 грн., №4 від 31.03.2022 на суму 212 500,00 грн., №6 від 01.04.2022 на суму 31500,00 грн., №8 від 06.04.2022 на суму 441 000,00 грн., №16 від 18.04.2022 на суму 1305000,00 грн. з розрахункового рахункуДепартаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради НОМЕР_4 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ) НОМЕР_5 здійснив перерахування грошових коштів на загальну суму 3 169 000 грн., в якості оплати за завищені в ціні товари, чим завданоОдеській міській раді майнову шкоду в особливо великому розмірі на суму 1 358 777, 53 грн.

Одночасно з цим,в березні 2022 року, більш точного часу встановити не надалось за можливе у невстановленому місці, у директора Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради ОСОБА_9 повторно виник злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах директора ТОВ «Еверласт» (ЄДРПОУ -) ОСОБА_12 всупереч інтересам служби, на виконання доручення Одеського міського голови про надання сприяння в забезпеченні засобами індивідуального захисту військових частин НОМЕР_6 та НОМЕР_7 .

Так, діючи на виконання свого злочинного наміру, направленого на одержання неправомірної вигоди в інтересах ТОВ «Еверласт», 25.03.2022 директор Департаменту ОСОБА_9 , діючи умисно, всупереч інтересам служби, будучи обізнаним про те, що вартість вказаних товарів визначено в порушення вимогЗУ «Про публічні закупівлі», постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 275 від 18.02.2020, тобто без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін, діючи в інтересахдиректора ТОВ «Еверласт» ОСОБА_12 , виніс наказ №20-О «Про проведення публічної закупівлі в умовах воєнного стану без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель», яким наказано без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель в умовах воєнного стану здійснити закупівлю з ТОВ «Еверласт» за «Єдиним закупівельним словником»: ДК 021:2015: 44170000-2 Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами (сталеві плити для виготовлення засобів індивідуального захисту) на загальну вагу у 20826 кг за КЕКВ 2210, на загальну суму 5 610 774, 31 грн., незважаючи на доручення міського голови про сприяння у забезпеченні військових частин засобами індивідуального захисту.

З метою реалізації розробленого злочинного плану ОСОБА_9 , спрямованого на заволодіння коштами місцевого бюджету в інтересах директора ТОВ «Еверласт» ОСОБА_12 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, ОСОБА_10 , діючи умисно, достовірно знаючи, що ТОВ «Еверласт» не володіє товаром, передбаченим у додатку № 1 до Договору (Специфікація-сталеві плити 6,5*1500*3000мм у кількості 20826кг), ціну якого ОСОБА_9 визначено в порушення вимогЗУ «Про публічні закупівлі», постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 275 від 18.02.2020, тобто без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін,будучи обізнаним про те, що оплата за Договором здійснюється Покупцем за фактично отриманий товар згідно видаткової накладної (п.2.2 Договору), на виконання наказу директора Департаменту ОСОБА_9 № 20-О, винесеного всупереч доручення міського голови про забезпечення засобами індивідуального захисту військових частин, 25.03.2022 уклав договір № 20/2022 від імені Департаменту з ТОВ «Еверласт» в особі директора ОСОБА_12 про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015: 44170000-2 Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами (сталеві плити) у відповідності до Специфікації

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Одеській міській раді спричинено матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на суму 2 614 819,34 гривень, у т.ч. ПДВ 435 803,22 гривень.

Продовжуючи свої протиправні дії, протягом 2023-2024 років, ОСОБА_9 здійснив пошук осіб серед кола своїх зв`язків, які б забезпечили наявність підконтрольних юридичних осіб, директор якої не був обізнаний про дійсні наміри останніх або сприяв злочинній діяльності, для подальшого отримання оплати за постачання товарів, за рахунок коштів місцевого бюджету, із завищенням вартості порівняно з ринковою.

За наявними даними, з часів займання ОСОБА_9 керівних посад в системі УДАІ ГУМВС України в Одеській області (на даний час ліквідовано) ОСОБА_9 набув стійких дружніх відносин з фактичним власником групи компаній під торгівельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які здійснюють реалізацію мотоциклів на території України, громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ІПН НОМЕР_8 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , розташованому у котеджному селищі «Water City».

Так, приблизно у 2023 році ОСОБА_9 досяг домовленості з ОСОБА_8 , який забезпечив участь у процедурах закупівлі замовника ДМБ ОМР наступних підконтрольних учасників ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» (код 42116046), ТОВ «ДІВЕЛ ПРОМ» (код 42934159), ТОВ «МОТОФОКС» (код 37508968) та ТОВ «ГРАЛІОН ЛТД» (код 42464425) та укладення відповідних договорів на постачання товарів для потреб підрозділів ЗСУ

З урахуванням викладеного в ході досудового розслідування виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем мешкання осіб, причетних до вчинення вказаних правопорушень.

Слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання детектива погодженого прокурором та винесено ухвалу від 18.07.2024 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .

23.07.2024 проведено обшук за вищевказаною адресою, за результатом проведеного якого виявлено та вилучено: Планшет iPad, modelA2229, серія DMPD14WDNR71, який в сейф-пакет №500538272; Мобільний телефон марки iPhone12ProMax, ІМЕІ НОМЕР_1 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» НОМЕР_2 .

24.07.2024 постановою старшого детектива ТУ БЕБ в Одеській області зазначені речі було визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

25.07.2024, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 23.07.2024 під час здійснення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 .

Клопотання мотивоване тим, щометою арешту є збереження речових доказів, а вилучене майномає суттєве значення для проведення повного, всебічного досудового розслідування кримінального правопорушення, а тому існують підстави вважати, що майно могло бути об`єктом кримінально протиправних дій та містить відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

Слідчий суддя, приймаючи рішення про накладення арешту на майно повністю мотивував своє рішення та вірно встановивши необхідність збереження вилученого в ході обшуку майна, дійшов висновку про наявність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а саме техніки, вилученої за місцем мешкання ОСОБА_8 .

Перевіривши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скаргита долучені до скарги документи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

З матеріалів судового провадження вбачається, що постановою слідчого вилучене в ході обшуку майно долучене до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.

З урахуванням обставин кримінального провадження, колегія суддів вважає, що версія органу досудового розслідування стосовно того, що ОСОБА_8 можливо причетний до скоєння кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366КК України, потребує перевірки, яку можливо забезпечити шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Більш того, на противагу доводам апеляційної скарги представника власника майна, фактичні обставини, викладені в клопотанні прокурора, містять чіткі посилання на можливу участь ОСОБА_8 у злочинній схемі кримінальних правопорушень, які стали приводом до внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366КК України.

Апеляційний суд звертає увагу, щообставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх його складових елементів, чи його не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування кримінального провадження, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадженняні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на майно.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді про арешт майна, зокрема мобільного телефону та ноутбукувідповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що мобільний телефон та планшет, які виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 , відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК, а тому вданому кримінальному провадженіз правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України можуть бути речовими доказами та потребують детального дослідження в ході досудового розслідування, зокрема експертного.

Доводи представника власникамайна стосовнонезаконності накладеногоарешту зпосиланням нате,що ОСОБА_8 не маєстатусу підозрюваногоу кримінальномупровадженні,колегія суддіввизнає неспроможними,оскільки заприписами ч.3ст.170КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті (у випадку з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК.

Крім того, за повідомленням прокурора, на вилучених планшеті та мобільному телефоні містяться переписки з приводу закупівель, які є предметом дослідження у вказаному кримінальному провадженні.

Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності на вилученіречі, завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника, колегією суддів також не встановлено та апелянтом не доведено.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що питання про доцільність подальшого арешту на вилучене майно буде перевірено під час досудового розслідування на протязі нетривалого часу, про що має бути постановлено відповідне процесуальне рішення, а власник цього майна або його представник, вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК, у разі встановлення відсутності подальших підстав дляарешту майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт навищевказане майно, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої ухвали, слід визнати непереконливими.

Відповіднодо положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_8 адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2024.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2024, якою накладено арешт із забороною розпорядження та користуванняна речі і майно, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, що вилучені за результатом проведеного 23.07.2024 обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 12022162510000492 від 04.05.2022 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4