Постанова

від 12.09.2024 по справі 545/3100/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3100/23 Номер провадження 22-ц/814/3141/24Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО»

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року, постановлене суддею Потетій А.Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

18.08.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просила стягнути із ТОВ «ТРАНС-СТО» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 50578,57 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 27.12.2022 о 15-30 год. у м.Полтаві по вул.Ковпака, 26 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF 95ХF 380, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Kromhout 3ZOH12-27, д.н.з. НОМЕР_2 , не впевнився в безпечності руху та під час перестроювання не надав переваги в русі автомобілю Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, по тій смузі в яку він мав намір перестроїтися. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 17.01.2023 (справа №552/77/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки ТОВ «ТРАНС-СТО» застрахована у СК «Саламандра», поліс №211665386, яким здійснено на її користь страхове відшкодування у розмірі 84142,60 грн. Проте розмір страхового відшкодування є недостатнім для покриття вартості відновлювального ремонту автомобіля, яка згідно зі звітом №56 про оцінку майна становить 113785,16 грн., а втрата товарної вартості 15936,01 грн.

14.07.2023 позивачка звернулася до ТОВ «ТРАНС-СТО» з приводу добровільного відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди завданої ДТП та страховим відшкодуванням, яке відповідачем залишено без реагування. Тому просить захистити порушене право в судовому порядку, постановивши до стягнення матеріальну шкоду в розмірі 50578,57 грн., із розрахунку: 113785,16 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля) - 84142,60 грн. (страхове відшкодування) = 29642,56 грн. + 15936,01 грн. (втрата товарної вартості) + 5000,00 грн. (витрати на оцінку).

В обґрунтування підстав та розміру стягнення моральної шкоди зазначає, що відповідач за більше ніж півроку не вибачився перед нею за скоєне та не надав матеріальної допомоги. Тоді як сам факт перебування нового автомобіля, який після ДТП значно втратив у ціні, тривалий час оформлення та отримання страхового відшкодування та сам ремонт спричинили позивачці моральні страждання, що виразилися у хвилюваннях, емоційних та душевних стражданнях.

Ухвалами Полтавського районного суду Полтавської області від 06.12.2023 та 24.04.2024 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра»./а.с.65-66,134-135/

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25.06.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ТРАНС-СТО» про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди завданої ДТП та страховим відшкодуванням - задоволено.

Стягнуто з ТОВ «ТРАНС-СТО» на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду 50578,57 грн.

Стягнуто з ТОВ «ТРАНС-СТО» на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «ТРАНС-СТО» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн., а всього 16073,60 грн.

При постановленні рішення районний суд виходив із підстав обґрунтованості заявлених позовних вимог та фактичного його виконання відповідачем.

Відповідач ТОВ «ТРАНС-СТО» оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. За наслідками апеляційного розгляду справи просить здійснити розподіл судових витрат, постановивши до стягнення з позивача на користь відповідача понесені ним витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та правничі витрати.

Зазначає, що приєднані позивачем до позовної заяви додатки не засвідчені належним чином, що суперечить вимогам ч.5 ст.95 ЦПК України. Тоді як матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТРАНС-СТО». Крім того, судом першої інстанції не досліджувалися запису в трудовій книжці ОСОБА_2 , не встановлена наявність наказу про прийняття його на роботу, джерела доходу, тощо, відтак, не встановлено, що на момент ДТП він виконував роботу, передбачену його посадовими обов`язками.

Звертає увагу на відсутність у справі доказів на підтвердження фактичного отримання товариством досудової вимоги позивачки. Тоді як, при перевірці трекінгу Укрпошти поштове відправлення №3601102326665 не зареєстровано у системі.

Указує на наявність описки у Звіті №56 про оцінку майна, зокрема, щодо дати його складання «21.02.2022», що передує події ДТП. Зазначає, що в порушення п.5.2. наказу №142/5/2092 від 24.11.2003 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» відповідача не було запрошено на огляд автомобіля при складанні звіту, а наявні у матеріалах справи «повідомлення» про проведення огляду не містять дати та підпису уповноваженої особи, як і доказів їх фактичного направлення ОСОБА_2 та ТОВ «ТРАНС-СТО».

Повідомляє, що згідно страхового полісу №211665386 сума страхового відшкодування за одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн., що повністю покриває навіть суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу з ПДВ в сумі 113785,16 грн., визначеної Звітом №56. Тому вважає, що належним відповідачем у справі має бути СК «Саламандра», а не ТОВ «ТРАНС-СТО». Тоді як примусове списання з рахунків товариства сум відшкодування жодним чином не свідчить про фактичне визнання ним пред`явлених позовних вимог.

Зазначає, що позивач безпідставно не надала, а районний суд не витребував, копію звіту №67/01-23 від 16.02.2023 на підставі якого відбулася виплата страхового відшкодування у розмірі 84142,60 грн. та який, на думку відповідача, має істотне значення для правильного вирішення спору, як і встановлення обставин чи оскаржувала вона такий звіт та чи подавала до СК «Саламандра» претензію з вимогою сплатити різницю між виплаченою сумою відшкодування та вартістю відновлювального ремонту в межах страхового ліміту.

Вважає, що підстави стягнення моральної шкоди та її розмір не підтверджені належними доказами, а заявлений до стягнення розмір правничих витрат є надмірним.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 19.08.2024.

29.08.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника позивача - адвоката Буряка Д.М. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Наголошує, що відповідач в суді першої інстанції не спростував факт перебування ОСОБА_2 у трудових правовідносинах з підприємством та виконання на час ДТП трудових обов`язків.

Зазначає, що описка у звіті щодо дати його складання не ставить під сумнів встановлення експертом розміру завданих збитків, заявлених до стягнення, включно із втратами товарного стану та моральної шкодою, що у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягає відшкодуванню страховиком.

Зазначає, що у відповідності до позиції Верховного суду у праві №753/4696/16-ц від 30.10.2019, якщо позивачу недостатньо сплаченого страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП/власника джерела підвищеної небезпеки на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.

11.09.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява відповідача про долучення доказів понесених судових витрат, постановивши до стягнення з позивача на користь ТОВ «ТРАНС-СТО» правничі витрати у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 23.02.2024 №50, описом робіт, виконаних адвокатом у справі №545/3100/23, квитанцією №50 від 09.09.2024 із визначенням розміру гонорару 8000,00 грн.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу./а.с.31/

27.12.2022 о 15-30 год. у м.Полтаві по вул.Ковпака, 26 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF 95ХF 380, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Kromhout 3ZOH12-27, д.н.з. НОМЕР_2 , не впевнився в безпечності руху та під час перестроювання не надав переваги в русі автомобілю Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, по тій смузі в яку він мав намір перестроїтися. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП./а.с.9/

29.12.2022 ПрАТ «Полтава-авто» складено рахунок-фактуру №РА-0001698, де вартість робіт без ПДВ склала 62266,95 грн., вартість запчастин (матеріалів) без ПДВ 70450,00 грн.; сума без ПДВ 132716,95 грн., ПДВ 26543,39 грн., загальна сума з ПДВ 159260,34грн./а.с.32/

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 17.01.2023 (справа №552/77/23) визнано ОСОБА_2 винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. на користь держави./а.с.10/

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу DAF 95ХF 380, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована ТОВ «ТРАНС-СТО» у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра», поліс №211665386; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, - 160000,00 грн.; терміном дії з 23.10.2022 по 22.10.2023./а.с.11/

11.04.2022 начальником відділу врегулювання збитків СК «Саламандра» затверджено Страховий акт №0043485.12.22/1, де зазначено потерпілу особу: ОСОБА_1 ; дата настання випадку: 27.12.2022; місце події: Полтавська область, м.Полтава, вул.Ковпака,26; на підставі наданих документів, відповідно до умов договору страхування дана подія кваліфікується як страховий випадок за ризиком: шкода майну третіх осіб; розмір матеріального збитку розраховувався на підставі звіту №67/01-23 від 16.02.2023; розмір страхового відшкодування за звітом становить 84142,60 грн.; одержувач страхового відшкодування: ПрАТ Полтава-Авто; призначення: страхове відшкодування за ремонт автомобіля Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_3 ./а.с.12/

01.02.2023 та 16.02.2023 складено Акти огляду транспортного засобу (дефектна відомість)./а.с.29,30/

21.02.2023 ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_3 та втрати товарної вартості на підставі даних, наданих замовником, огляду об`єкту оцінки, маркетингу ринку, з урахуванням загальних положень, обмежувальних умов, із застосуванням Національних стандартів з оцінки майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх колісних транспортних засобів, установлено: ринкова вартість досліджуваного КТЗ, без ПДВ 417415,00 грн.; вартість відновлювального ремонту 113785,16 грн.; коефіцієнт фізичного зносу складників досліджувального КТЗ 0%; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу з ПДВ- 113785,16 грн.; втрата товарної вартості 15936,01 грн.; вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу з ВТВ 129721,16 грн./а.с.15-28/

25.02.2023 складено Акт прийому-передачі робіт по незалежній оцінці, яким засвідчено: оцінювач передає, а замовник приймає звіт на проведення незалежної оцінки з визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_3 ; вартість робіт по незалежній оцінці становить 5000,00 грн. ПДВ-20% - немає./а.с.36/

14.04.2023 СК «Саламандра» здійснено страхове відшкодування у розмірі 84142,60 грн. на рахунок отримувача ПрАТ Полтава-Авто, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №ЗНО0094898./а.с.12/

14.07.2024 в інтересах ОСОБА_1 адвокат Буряк Д.М. надіслав ТОВ «ТРАНС-СТО», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 досудову вимогу про сплату різниці між фактичним розміром шкоди, завданої ДТП та страховим відшкодуванням./а.с.13-14/

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріною Т.В. від 05.03.2024 ВП №74317926 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №545/3100/23, виданого 28.02.2024 Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення щ ТОВ «ТРАНС-СТО» на користь ОСОБА_1 заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 50578,57 грн.; моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.; витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.; підстава п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»./а.с.90, 93, 96/

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із підстав їх обґрунтованості та фактичного визнання відповідачем.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини перша та четверта статті 23 ЦК України).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №147/66/17.

Зі справи, що переглядається убачається, що позивачем заявлено позовні вимоги до ТОВ «ТРАНС-СТО», як власника джерела підвищеної небезпеки, чия цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра», про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди, завданої ДТП, та страховим відшкодуванням.

На підтвердження розміру стягнення позивачем надано Звіт №56 про оцінку майна, складеного 21.02.2023 ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», де вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу з ПДВ становить 113785,16 грн., а втрата товарної вартості - 15936,01 грн.; та Страховий акт на підтвердження розміру страхового відшкодування - 84142,60 грн., розрахованого на підставі звіту №67/01-23 від 16.02.2023.

Проте такі докази не є належними та достатніми на підтвердження розміру стягнення матеріальної шкоди, з огляду на наступне.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законності отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №466/7707/19 від 11.10.2023, за змістом якої встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.

Так, зі змісту Звіту №56 про оцінку майна, складеного 21.02.2023 оцінювачем ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» ОСОБА_5 убачається, що при його складенні були порушені вимоги п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 щодо повідомлення ТОВ "ТРАНС-СТО" про проведення огляду пошкодженого автомобіля.

Крім того, врахована оцінювачем у такому звіті калькуляція ремонтних робіт та запчастин, за відсутності звіту №67/01-23 від 16.02.2023, на підставі якого здійснено страхове відшкодування на суму 84142,60 грн., унеможливлює встановлення у цій справі обставин, за які саме роботи/запчастини/деталі вже здійснено страхове відшкодування, що може мати наслідком подвійне стягнення тих самих витрат, як зі страховика, так і з власника джерела підвищеної небезпеки.

Стосовно відшкодування втрат товарної цінності автомобіля, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Так, пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Із огляду на викладене, врахочуючи відсутність у справі належних доказів на підтвердження того, які саме окремі складники-деталі/агрегати були замінені, а також недопустимості як доказу Звіту №56, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав стягнення втрати товарної вартості у розмірі 15 936,01 грн. та 5 000,00 грн. витрат на оцінку.

Отже, враховуючи, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, надаючи оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо недоведеності вимог позову в частині стягнення майнової шкоди, які не можуть бути виправдані примусовим списанням з відповідача на користь позивача розміру стягнення за скасованим судовим рішенням, що жодним чином не може трактуватися як визнання відповідачем позову.

Також слушними є твердження відповідача щодо недоведеності підстав та розміру стягнення моральної шкоди, оскільки не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Тоді як оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Будь-яких доказів на підтвердження спричинення позивачці моральної шкоди матеріали справи не містять, у порушене майнове право відновлено страхової компанією. Відтак, враховуючи, що відшкодування моральної шкоди не має бути формою заробітку та не повинно призводити до збагачення особи, підстави для стягнення на користь позивачки за рахунок відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., апеляційний суд визнає відсутніми.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого

Стосовно стягнення правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у додатковій постанові №755/9215/15-ц від 19.02.2020, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд також має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У справі, що переглядається апеляційним судом установлено, що представництво інтересів ТОВ «ТРАС-СТО» забезпечені адвокатом Процай В.М. на підставі договору про надання правничої допомоги №50 від 23.02.2024.

Зі змісту опису робіт, виконаних адвокатом по справі №545/3100/23 убачається такий зміст наданих послуг: 1) надання правових консультацій 30 хв., вартістю 500,00 грн.; 2) аналіз судової практики зі спірних правовідносин 1,30 год., вартістю 1500,00 грн.; 3) складання та підготовка апеляційної скарги 5 год., вартістю 5000,00 год.; 4) підготовка документів для направлення та їх направлення 1 год., вартістю 1000,00 грн.; разом 8 год., вартістю 8000,00 грн.

09.09.2024 адвокатом Процай В.С. сформовано квитанцію №50 про отримання гонорару у розмірі 8000,00 грн.

За встановлених обставин, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, із яких надання правових консультацій, аналіз судової практики зі спірних правовідносин, підготовка документів для направлення та їх направлення не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та є невід`ємною частиною роботи щодо складання апеляційної скарги, а тому охоплюються саме витратами, понесеними на складання апеляції, колегія суддів визнає наявними підстави для відшкодування правничих витрат, понесених ТОВ «ТРАС-СТО» у розмірі 2000,00 грн. Такий розмір стягнення відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду скасуванню, із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТРАНС-СТО» підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1288,32 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО» - задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1288,32 грн., правничі витрати у розмірі 2000,00 грн., а всього 3288,32 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак