Рішення

від 18.09.2024 по справі 759/10369/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10369/21

пр. № 2/759/139/24

18 вересня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

представника позивача Халупного А.В. ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛЕВСЬКА 3» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельне управління № 7», Дочірнє підприємство «ЖЕД БУ № 7» про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛЕВСЬКА 3» (далі - ОСББ «ОЛЕВСЬКА 3») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

1. витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 об`єкт нерухомого майна: 1/2 частину нежитлового приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 93,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620477780000, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2016 року № 421, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г. В., номер запису про право власності 13966144;

2. скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на 1/2 частину нежитлового приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 93,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620477780000, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2016 року № 421, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г. В., номер запису про право власності 13966144;

3. витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 об`єкт нерухомого майна:

1/2 частину нежитлового приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 93,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620477780000, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2016 року № 421, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г. В., номер запису про право власності 13968558;

нежитлове приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 65,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620497180000, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2016 року № 419, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г. В., номер запису про право власності 13964522;

4. скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на:

1/2 частину нежитлового приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 93,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620477780000, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2016 року № 421, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г. В., номер запису про право власності 13968558;

нежитлове приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 65,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620497180000, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2016 року № 419, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г. В., номер запису про право власності 13964522;

5. скасувати державну реєстрацію права колективної власності Закритого акціонерного товариства «Будівельне управління № 7», припинити право колективної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на: нежитлові приміщення № 1-21; 24-38 загальною площею 607,80 кв. м (групи приміщень № 109), які розташовані в м. Києві по вулиці Олевській, 3, корп. В (літера А), з номером запису у реєстрову книгу 112н-100 та реєстровим № 7172-н (нежитлові приміщення 109б та 109в), свідоцтво про право власності від 16.02.2005 (серія ЯЯЯ № 099591);

6. скасувати державну реєстрацію права власності Дочірнього підприємства «ЖЕД БУ № 7», припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на:

нежитлове приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 93,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620477780000, номер запису про право власності 9402829, зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № 36416541, виданого 17.04.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Приваловою Є. Є.;

нежитлове приміщення закладу громадського призначення, загальною площею 65,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 620497180000, номер запису про право власності 9403144, зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № 36418101 , виданого 17.04.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Приваловою Є. Є.;

7. стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що співвласниками житлових/нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 було прийнято рішення створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

На підставі отриманої технічної документації на багатоквартирний будинок, правлінням ОСББ «ОЛЕВСЬКА 3» було проведено обстеження корпусу «В» будинку АДРЕСА_2 на його відповідність технічному паспорту та поверховому плану.

За фактом здійсненого огляду, ОСББ «ОЛЕВСЬКА 3» було виявлено, що відповідачі самовільно зайняли допоміжні приміщення в зазначеному корпусі будинку, які належать до спільної сумісної власності співвласників будинку, а саме: допоміжне приміщення № 109 в загальною площею 93,3 кв. м площею зареєстровано за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по частині, а допоміжне приміщення № 109б, загальною площею 65,9 кв. м зареєстровано за ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Вказані допоміжні приміщення на думку позивача незаконно перебувають у приватній власності відповідачів та призначені для обслуговування корпусу В будинку АДРЕСА_2 , належать усім співвласникам вказаного будинку на праві спільної сумісної власності і не були ними відчужені.

З урахування наведеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Процесуальні дії

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2021 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження (том 1, а. с. 39-41).

06.09.2021 на адресу суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечують проти задоволення позову, вважають його безпідставним та необґрунтованим. Зазначають, що право приватної власності на спірні приміщення зареєстровано за відповідачами у встановленому законом порядку, таке право не скасовано, а позивачем, в свою чергу, не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні приміщення є приміщеннями загального користування співвласників житлового будинку, в якому такі приміщення розташовані (том 1, а. с. 113-141).

16.03.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (том 2 а.с. 1-8).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2022 року, постановленою в судовому засіданні, задоволено клопотання представника позивача про зміну предмету позову (том 2, а. с. 108).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2022 року до розгляду справи було залучено третіх осіб: Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельне управління № 7» та Дочірнє підприємство «ЖЕД БУ № 7» (том 2, а. с. 110-111).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (том 2, а. с. 236-237).

Розпорядженням керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2023 року призначено повторний автоматичний розподіл справи (том 2, а. с. 239).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 року визначеного головуючого суддю Твердохліб Ю. О. (том 2, а. с. 240-241).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 12.06.2023 року прийнято до провадження у справі за правилами загального позовного провадження (том 2, а. с. 242).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.11.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (том 3, а. с. 36-37)

В судовому засіданні представник позивач - адвокат Халупний А. В. вимоги позову, з урахуванням заяви про зміну його предмета, підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідачів - адвокат Гордов М. М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав зазначених у відзивах.

Треті особи ТОВ «Будівельне управління № 7», ДП «ЖЕД БУ № 7 своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд визнав за можливе розгляд справи проводити у відсутність третіх осіб.

Дослідивши докази в справі у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що співвласниками житлових/нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було прийнято рішення створити ОСББ. За результатами проведення установчих зборів у відповідності до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» 16.10.2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи (ОСББ «ОЛЕВСЬКА 3», та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 43290740.

10.12.2020 року правлінням ОСББ «ОЛЕВСЬКА 3» було проведено обстеження корпусу «В» будинку АДРЕСА_2 .

За результатами обстеження було виявлено, що допоміжні приміщення № 109в та 109б за адресою: АДРЕСА_2 є допоміжними приміщеннями через які проходять загальнобудинкові комунікації, такі призначені для обслуговування будинку, а тому відповідно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за вказаною адресою.

Натомість, комісією встановлено, що право власності на приміщення № 109 в загальною площею 93,3 кв. м. зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (по частині), а приміщення № 109б загальною площею 65,9 кв. м. зареєстровано за ОСОБА_4 .

Забудовником будинку по АДРЕСА_2 було Закрите акціонерне товариство «Будівельне управління №7». Будинок був зданий в експлуатацію у 2002 році.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 16.02.2005 року нежилі приміщення № № 1-21 , 24-38 загальною площею 607,80 кв. м (групи приміщень № 109), розташовані в АДРЕСА_2 , корп. «В» належали ЗАТ «Будівельне управління №7» на праві колективної власності.

Згідно свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 17.04.2005 року, нежитлові приміщення закладу громадського призначення № 109в, загальною площею 93,3 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_2 належали ДП «ЖЕД БУ № 7» (том 1, а. с. 55).

31.03.2016 року ДП «ЖЕД БУ № 7» продав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (в рівних частинах по ) належні йому нежитлові приміщення закладу громадського призначення № 109в, загальною площею 93,3 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г. В., зареєстрований в реєстрі за № 421 (том 1, а. с. 54).

Згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва 17.04.2005 року, нежитлові приміщення закладу громадського призначення № 109б, загальною площею 65,9 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_2 належали ДП «ЖЕД БУ № 7» (том 1, а. с. 89).

31.03.2016 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ДП «ЖЕД БУ № 7» продав ОСОБА_4 належні йому нежитлові приміщення закладу громадського призначення № 109б, загальною площею 65,9 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 88).

У цей же день, 31.03.2016 року відповідачі у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрували за собою право власності на вказані нежитлові приміщення (том 1, а. с. 86, 112).

На момент укладення договорів купівлі-продажів власником спірних нежитлових приміщень було ДП «ЖЕД БУ № 7».

Згідно висновку експерта № 820/12/2021 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, складеного 23.12.2021 року на замовлення голови ОСББ «ОЛЕВСЬКА 3», група приміщень № № 109б, 109в та 109д, які розташовані в межах підвального поверху є допоміжними приміщеннями багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування загальнобудинкових інженерних мереж будинку.

Натомість, як вбачається з висновку експерта № 01/01-2022 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 13.12.2022 року на замовлення представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Гордова М. М., група нежитлових приміщень № 109б площею 65,9 кв. м та № 109в 93,3 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які були виділені із групи підвальних приміщень 109 площею 607,8 кв. м є нежитловими приміщеннями, оскільки:

- проектом на будівництво будинку у групі підвальних приміщень корпусу В запроектовано розміщення адміністративних та побутових приміщень;

- проектом на будівництво будинку у групі підвальних приміщень корпусу В не передбачалося влаштування колясочних, ліфтових холів, комор для мешканців будинку;

- приміщення забезпечені окремою вхідною групою з виходом крізь коридор підвального приміщення загального користування в бік двору, окремо від житлової частини;

- вузли управління інженерними мережами в приміщеннях відсутні. Наявні транзитні трубопроводи інженерних мереж, що обслуговують житловий будинок прокладені в застельовому просторі.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

На час розгляду справи власниками нежитлового приміщення № 109 в загальною площею 93,3 кв. м площею, яке розташоване по АДРЕСА_2 є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (по частині), а власником приміщення № 109б, загальною площею 65,9 кв. м, яке розташоване за цією ж адресою, є ОСОБА_4 .

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 30.06.2022 у справі № 906/1227/19, «нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин».

Судом встановлено, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 17.04.2015 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві спірні нежитлові приміщення належали ДП «ЖЕД БУ № 7», яке 31.03.2016 року відчужило їх відповідачам на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.

Тобто ДП «ЖЕД БУ № 7», як власник спірних приміщень, мало право на їх відчуження відповідачам. Правомірність набуття права власності на спірні нежитлові приміщення ДП «ЖЕД БУ № 7» позивачем не оспорюється.

У свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні приміщення на час укладення договорів купівлі-продажу у 2016 році мали статус допоміжних приміщень в корпусі «В» багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та не могли бути відчужені без згоди співвласників житлового/не житлового фонду вказаного будинку.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «The former king of Greece and others v. Greece» (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Судом встановлено, що відчуження спірних нежитлових приміщень відбулось за відплатними правочинами, а тому у суду є підстави вважати, що повернення спірних приміщень спричинить понесення відповідачами значних збитків, та, у зв`язку з цим, вони понесуть індивідуальний і надмірний тягар.

Також суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву, відповідачем було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності.

З цього приводу суд звертає увагу, що строк позовної давності може бути застосований судом лише у випадку наявності правових підстав для задоволення позову. У випадку якщо суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, суд не розглядає заяву про сплив позовної давності.

Зазначений підхід щодо застосування строків позовної давності узгоджується з правовою позицією наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року по справі №755/13805/16-ц.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Разом з тим, вказував, що це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).

Таким чином, суд, вирішуючи спір між сторонами, встановив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та як наслідок скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про необхідність відмови у їх задоволенні.

Розподіл судових витрат

Враховуючи, що суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛЕВСЬКА 3» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельне управління № 7», Дочірнє підприємство «ЖЕД БУ № 7» про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЛЕВСЬКА 3», код ЄДРПОУ 43290740, адреса: 03164, м.Київ, вул.Олевська, 3, корп. Б,В,Г.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельне управління № 7», код ЄДРПОУ 2422002, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 118.

Третя особа: Дочірнє підприємство «ЖЕД БУ № 7», код ЄДРПОУ 32557874, адреса: м.Київ, вул.Глибочицька, 40.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2024.

Суддя Ю.О. Твердохліб