Ухвала

від 06.09.2024 по справі 939/873/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 939/873/22

провадження № 61-11676ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого

діє Васильняк Роман Іванович , на постанову Київського апеляційного суду

від 24 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1

про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості із заробітної плати за період дії трудового контракту,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, у якому просив стягнути з Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області на свою користь заборгованості із заробітної плати за період дії трудового контракту з 15 грудня 2017 року до 01 жовтня

2020 року в сумі 470 101,00 грн за вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 81 980,95 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 86 747,00 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_1 , в інтересах якого дія адвокат Васильняк Р. І. звернувся до суду

із заявою про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у цивільній справі задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання постанови Київського апеляційного суду

від 20 червня 2023 року у цивільній справі № 939/873/22 та зазначено наступне: «Стягнути з Пісківської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 заборгованість

із заробітної плати в сумі 86 747,00 грн, шляхом списання коштів з відповідного рахунку виконавчого комітету Пісківської селищної ради (07820, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Пісківка, вул. Дачна, будинок 66, ЄДРПОУ 41177899).

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 13 грудня 2023 року скасовано.

Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у цивільній справі № 939/873/22.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

16 серпня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Васильняк Р. І. ,

на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року, в якій представник заявника просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції

та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про відстрочення і розстрочення, зміни

чи встановлення способу і порядку виконання рішення після їх перегляду

в апеляційному порядку (пункт 26 частини першої статті 353 ЦПК України),

у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

З огляду на вищевикладене та в силу наведених положень ЦПК України не може бути предметом перегляду у касаційному порядку й постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

Аналогічний висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 03 липня

2023 року у справі № 204/6150/18 (провадження № 61-8678ск23), від 09 листопада 2023 року у справі № 125/728/21 (провадження № 61-15159ск23) від 08 січня

2024 року у справі № 754/4245/18 (провадження № 61-18080ск23) та від 19 січня 2024 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-119ск24).

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня

2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02) та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06), право на доступ

до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження

№ 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення

в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження

у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні

до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та 29465/04) вказав,

що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм,

які регулюють його діяльність.

У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (заява

№ 19164/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться.

Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження,

але й до національних судів.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Васильняк Р. І. , на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року необхідно відмовити.

При цьому вказівка у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року про можливість її оскарження до Верховного Суду

не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку згідно з вимогами ЦПК України.

За наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394, статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Васильняк Роман Іванович , на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості

із заробітної плати за період дії трудового контракту, відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання

та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська