Рішення

від 01.11.2010 по справі 22/413

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/413

01.11.10

За позовом   фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова

                       компанія»

про                 стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків

                                                                                                                                     суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача         ОСОБА_2. (довіреність від 14.09.2010р.);

від відповідача      не з’явились;

В судовому засіданні 01.11.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі фізична особа-підприємець ОСОБА_1., позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія»(надалі ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», відповідач) суми заборгованості 43 720 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 8 709, 66 грн., індекс інфляції в розмірі 3 669, 39 грн., 3% річних у розмірі 1 278, 60 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання за договором № 42/09 від 15.07.2009р. щодо оплати за надані послуги згідно акту виконаних робіт № 42/09 від 20.07.2009р.. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.   

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи 01.11.2010р., що надсилалась за всіма повідомленими суду адресами, в тому числі за юридичною адресою товариства (довідка станом на 06.09.2010р. наявна у матеріалах справи) була отримана відповідачем 25.09.2010р., 01.10.2010р., 04.10.2010р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.09.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          15 липня 2009р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія»укладено договір № 42/09 за яким, перевізник надає замовнику послуги по перевезенню автомашиною DAF BC0629BІ/BC3401XХ с/г техніки по маршруту м. Харзенвінкель (Німеччина) –м. Київ (Україна), а замовник бере на себе зобов’язання сплатити за перевезення вантажу згідно умов договору.

Загальна вартість договору складає 4 000 Є по міжбанківському валютному курсу станом на 15.07.2009р..

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за договором позивачем представлено до справи міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 16.07.2009р., яка в належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи, товарно-транспортна накладна містить відмітку про отримання вантажу вантажоодержувачем 22.07.2009р.. При виконанні договору сторонами складено акт виконаних робіт № 42/09 від 20.07.2009р.. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками, а доказів які підтверджують неприйняття наданих послуг, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони погодились, що договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами і діє до 14 липня 2010р., а в частині розрахунків –до їх повного здійснення. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період наданих послуг згідно акту від 20.07.2009р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим таким підтверджено виконання позивачем договірних зобов’язань та надання послуг в межах укладеного договору.

Вартість послуг за договором відповідачем не сплачена, заборгованість перед позивачем складає 43 720 грн. та у вказаній сумі станом на час вирішення спору є несплаченою, доказів які б спростовували визначену суму боргу суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

За умовами договору (п. 3.1) розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях шляхом переведення грошових коштів на рахунок перевізника по курсу УМВБ на день підписання договору, в розрахунку: 100% на день розвантаження.

В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що умови договору передбачали розрахунок за передплатою та у зв’язку з невиконанням такого обов’язку відповідачем, при наявності виконання зобов’язання з надання послуг по перевезенню з боку позивача, строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

До матеріалів справи, позивачем представлено претензійну вимогу за вих. № 188 від 15.06.2010р. у якій позивач просив сплатити суму заборгованості за надані транспортні послуги у розмірі 43 720 грн.; доказом направлення відповідачу зазначеної вимоги є поштовий чек № 6662 від 17.06.2010р., який з описом-вкладенням міститься у матеріалах справи в оригіналі.  

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг, з урахуванням звернення з вимогою 17.06.2010р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений по строку 24.06.2010р., при цьому підписанням акту від 20.07.2009р. сторони підтвердили закінчення господарської операції, яка підлягає оплаті у визначеній сумі.

Коштів в оплату наданих послуг позивачем не отримувалось, відповідачем доказів сплати таких на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували визначену позивачем суму боргу суду не представлено, у зв’язку з чим заборгованість по договору перед позивачем складає 43 720 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 4.11 договору № 42/09 від 15.07.2009р. у разі несплати замовником коштів в порядку, як це передбачено в п. 3.1 договору, замовник сплачує пеню за кожен день прострочки в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, згідно закону України «Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку суду, що проведений у відношенні суми заборгованості щодо якої виник спір, з урахуванням настання строку оплати при направленні претензійної вимоги, за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 07.07.2010р. № 320 в періоді прострочення з 25.06.2010р. по 01.08.2010р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) –та складає 753, 42 грн.:

43 720 грн. х (2х8,5%) : 365 (кількість днів у році) х 37 (кількість днів прострочення).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за прострочення сплати 43 720 грн. в періоді з 25.06.2010р. по 30.06.2010р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 21, 56 грн. та саме у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Інфляційні збитки у розмірі нарахованому позивачем стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у періоді за який здійснено їх нарахування (з вересня 2009р. по 25 червня 2010р.), в суду відсутні підстави вважати відповідача таким що прострочив, а у червні 2010р. індекс інфляції визначений на рівні 99, 6%, тобто менше 100%, відповідно у цьому періоді інфляційні збитки позивач не поніс.

Здійснені позивачем розрахунки не можуть бути прийняті судом, оскільки  як про те встановлено вище, починаючи з 25.06.2010р. (семиденний строк після отримання відповідачем претензійної вимоги) наявним є факт порушення строків оплати, з яким закон пов’язує нарахування штрафних санкцій, зокрема у вигляді пені, інфляційних збитків, трьох процентів річних.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків з позивачем по договору № 42/09 від 15.07.2009р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 43 720 грн. основного боргу, 753, 42 грн. пені  та 21, 56 грн. - 3% річних.

Судові витрати позивача у сумі 574 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 623, 70 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія»(юрид. адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька 18/2, р/р 2600510485 в АППБ «Райффайзен банк Аваль»МФО 300335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31245438) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ВАТ КБ «Надра»МФО 325978, ідент. номер НОМЕР_2) 43 720 грн. (сорок три тисячі сімсот двадцять гривень) основного боргу, 753, 42 грн. (сімсот п’ятдесят три гривні 42 копійки) пені, 21, 56 грн. (двадцять одну гривню 56 копійок) 3% річних, 623, 70 грн. (шістсот двадцять три гривні 70 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 02.11.2010