Постанова

від 09.02.2011 по справі 22/413

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.02.2011                                                                                           № 22/413

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Новікова  М.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з’явився

 від відповідача -не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2010

 у справі № 22/413 ( .....)

 за позовом                               Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 до                                                   ТОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків

ВСТАНОВИВ:

 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом – ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія” (далі за текстом – ТОВ “Українська аграрна лізингова компанія”, відповідач) про стягнення суми заборгованості 43720 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 8709, 66 грн., інфляційних втрат в розмірі 3669, 39 грн., 3% річних у розмірі 1278, 60 грн. та стягнення судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті наданих позивачем послуг за договором №42/09 від 15.07.2009 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 р. у справі №22/413 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська аграрна лізингова компанія” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 43720,00 грн. основного боргу, 753,42 грн. пені, 21,56 грн. 3% річних, 623,70 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська аграрна лізингова компанія” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 р. у справі №22/413.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що сторонами не проведено звірку взаєморозрахунків, що призвело до прийняття неправомірного рішення в частині суми, що була постановлена до стягнення. Крім того, місцевим господарським судом не перевірено грошового еквіваленту у гривнях суми боргу, оскільки відповідно до п.3.1 Договору №42/09 від 15.07.2009 р. розрахунки за даним договором здійснюються в безготівковій формі в гривнях шляхом проведення грошових коштів на рахунок перевізника, по курсу УМБВ на день підписання договору, проте позивачем не надано суду доказів такого курсу, а судом не перевірено належними і допустимими доказами правильність застосування позивачем вибраного ним курсу для обґрунтування суми позовних вимог. Також, апелянт зазначив, що не був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання, в зв’язку з чим судовий розгляд відбувся без участі представника відповідача, чим порушено його права на захист.      

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 р. у справі №22/413, прийняти нове рішення, яким стягнути суму заборгованості, з урахуванням курсу УМБВ на день підписання договору.

В судове засідання апеляційної інстанції 09.02.2011 р. представники сторін не з’явились.

Оскільки явка повноважних представників сторін в судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 липня 2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як перевізником, та ТОВ “Українська аграрна лізингова компанія”, як замовником, укладено договір №42/09 про надання транспортних послуг (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого перевізник надає замовнику послуги по перевезенню автомашиною DAF НОМЕР_3/НОМЕР_4 с/г техніки по маршруту м. Харзенвінкель (Німеччина) – м. Київ (Україна), а замовник бере на себе зобов’язання сплатити за перевезення вантажу згідно умов договору (п.1.1. Договору).

Виходячи зі змісту п.1.2 Договору загальна вартість договору складає 4000 Євро по міжбанківському валютному курсу станом на 15.07.2009 р.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором  здійснюються у безготівковій формі в гривнях шляхом переведення грошових коштів на рахунок перевізника по курсу УМВБ на день підписання договору, в розрахунку: 100% на день розвантаження.

          Відповідно до п. 7.1 Договору сторони погодились, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 14 липня 2010 р., а в частині розрахунків –до їх повного здійснення.

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за договором позивачем надано до матеріалів справи копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 16.07.2009 р. Товарно-транспортна накладна містить відмітку про отримання (розвантаження) вантажу вантажоодержувачем 22.07.2009 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення умов Договору, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, належним чином не виконував, у зв’язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно до підписаного сторонами акту виконаних робіт №42/09 від 20.07.2009 р. становить 43720,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно  пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що умовами договору передбачено розрахунок за передплатою та у зв’язку з невиконанням такого обов’язку відповідачем, при наявності виконання зобов’язання з надання послуг по перевезенню з боку позивача, строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором  здійснюються у безготівковій формі в гривнях шляхом переведення грошових коштів на рахунок перевізника по курсу УМВБ на день підписання договору, в розрахунку: 100% на день розвантаження.

Тобто, договором передбачено спосіб оплати – 100% вартості вантажу на день розвантаження.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної отримання (розвантаження) вантажу вантажоодержувачем здійснено 22.07.2009 р.

Таким чином, умовами договору встановлений строк виконання зобов’язання, а тому відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, воно підлягає виконанню у цей строк.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов’язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором №42/09 від 15.07.2009 р. для відповідача виникло з моменту отримання (розвантаження) вантажу вантажоодержувачем - 22.07.2009 р., в зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань заборгованість у останнього виникла з 23.07.2009 р.

Як вбачається з розрахунку суми основного боргу, здійсненого позивачем, курс гривні до Євро станом на день підписання договору становив 1093 за 100 Євро, відповідно вартість наданих послуг у гривнях складає 43720,00 грн.  

При цьому, колегія суддів зазначає, що документального підтвердження курсу гривні до Євро на УМБВ станом на день підписання договору позивачем до матеріалів справи не надано.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення у цивільній справі” від 18.12.2009 року №14 у разі  пред'явлення  позову  про  стягнення  грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Як вбачається з Юридичної інформаційно-пошукової системи „Законодавство” офіційний курс гривні до іноземної валюти в Національному банку України станом на 01.11.2010 року (день ухвалення рішення) становив 1096,2273 за 100 Євро.

З огляду на викладене, відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 43849,09 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Проте, зважаючи на те, що господарський суд, приймаючи рішення, не має право виходити за межі позовних вимог, а позивач звернувся з вимогою про стягнення основного боргу в розмірі 43720,00 грн., колегія суддів вважає, що сума основного боргу підлягає стягненню в розмірі 43720 грн.

За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 43720 грн. основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов’язання 1278,60 грн. – 3% річних за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., 3669,39 грн. інфляційних втрат за період липень 2009 р. – червень 2010 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання трьох процентів річних та індексу інфляції.

Враховуючи те, що прострочення грошового зобов’язання розпочалося з 23.07.2009 р., за розрахунком суду апеляційної інстанції, сума трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу, яка підлягає стягненню в розмірі 43720 грн., за період з 23.07.2009 р. по 30.06.2010 р. становить 1232,54 грн., сума інфляційних втрат за період серпень 2009 р. – червень 2010 р. становить 3076,07 грн.

За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 3076,07 грн. інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 1232,54 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 8709,66 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 4.11 Договору, за період  з 01.07.2009 – 01.08.2010 р.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 4.11 договору №42/09 від 15.07.2009 р. у разі несплати замовником коштів в порядку, як це передбачено в п. 3.1 договору, замовник сплачує пеню за кожен день прострочки в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, згідно Закону України “Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно розрахунку суми пені, зробленого апеляційним господарським судом, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 664,78 грн. за період прострочення з 23.07.2009 р. по 23.01.2010 р.

Отже, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 664,78 грн. пені. В іншій частині в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню в частині задоволення позову щодо стягнення 88,64 грн. пені, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних в розмірі 1212,98 грн., інфляційних втрат в розмірі 3076,07 грн., 99,98 грн. судових витрат, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 43270 грн. основного боргу, 1234,54 – трьох відсотків річних, 3076,07 грн. – інфляційних втрат, 664,78 грн. пені, 482,45 грн. державного мита за звернення з позовною заявою, 241,23 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська аграрна лізингова компанія” задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 р. у справі №22/413 скасувати частково, прийняти нове рішення, резолютивну частину якого викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія” (юрид. адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька 18/2, р/р 2600510485 в АППБ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 300335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31245438) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81136, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_5 в ВАТ КБ “Надра”, МФО НОМЕР_6, ідент. номер НОМЕР_2) 43270 (сорок три тисячі двісті сімдесят) грн. основного боргу, 664 (шістсот  шістдесят чотири) грн. 78 коп. пені, 1234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 54 коп. 3% річних, 3076 (три тисячі сімдесят шість) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 45 коп. державного мита за звернення з позовною заявою, 241 (двісті сорок одна) грн. 23 коп. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія” (юрид. адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька 18/2, р/р 2600510485 в АППБ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 300335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31245438) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81136, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_5 в ВАТ КБ “Надра”, МФО НОМЕР_6, ідент. номер НОМЕР_2) 241 (двісті сорок одна) грн. 22 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №22/413 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 23.02.11 (відправлено)