Рішення

від 02.10.2024 по справі 689/1990/20

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1990/20

Провадження № 2/689/15/24

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2024 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

судді Соловйова А.В.,

при секретарі Цмикайло Т.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці цивільну справу

за позовом ОСОБА_3

до Ярмолинецької селищної ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся із позовом до відповідачів, у т.ч. до Спілки (об`єднання) громадян - співвласників майна «Антонівці» реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" про виділення в натурі і визнання за ним права власності на нерухоме майно в с. Антонівці Ярмолинецького району Хмельницької області.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 21.06.2023 р. було закрито провадження у справі в частині вимог до Спілки (об`єднання) громадян - співвласників майна «Антонівці» реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Ухвала набрала законної сили.

Позовні вимоги, в редакції заяви від 22.06.2022 р., мотивовані тим, що позивачу належать майнові паї реорганізованого КСП «Україна» у розмірі понад 65% пайового фонду на суму 925461 грн.. На частину суми 607128 грн. позивачем було отримано в натурі майно КСП «Україна», право власності на яке було зареєстроване 26.04.2019 р.. Однак, на решту 318333 грн. позивач не зміг отримати в натурі майно, оскільки голова спілки (об`єднання) громадян - співвласників майна «Антонівці» реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" не визнає його права власності, заперечує свій статус як голови спілки, сама спілка припинила свою діяльність. Просить припинити право спільної часткової власності на пайовий фонд КСП «Україна» на суму 63729 грн., виділити йому в натурі та визнати за ним право власності на складське приміщення загальною площею 34,5 кв.м. вартістю 18240 грн., опори для навісу загальною площею 139,4 кв.м. вартістю 3623 грн., силосну (сінажну) яму загальною площею 1001,7 кв.м. вартістю 1600 грн., силосну (корнажну) яму загальною площею 1542,8 кв.м. вартістю 5368 грн., корівник загальною площею 1205,7 кв.м. вартістю 19810 грн. в с. Антонівці, а також корівник с. Голохвасти (200 голів) загальною площею 1760,7 кв.м. вартістю 15088 грн..

Заявою від 20.07.2023 р. представник позивача зменшив розмір позовних вимог в частині визнання права власності на корівник с. Голохвасти (200 голів) загальною площею 1760,7 кв.м. вартістю 15088 грн..

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, у т.ч. з мотивів, зазначених в заяві про зміну предмету позову. Посилається на те, що маючи право на виділення майна в натурі в кількості, відповідній розміру належних йому майнових паїв, позивач не може реалізувати своє право, оскільки особа, яка діяла як голова спілки співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» стверджує про відсутність у неї статусу голови внаслідок припинення спілки, а інші співвласники майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, ігнорують звернення позивача про виділ йому частки в натурі пропорційній його частці у спільній частковій власності. Посилається на ч. 1 ст. 364 ЦК України, відповідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Представник Ярмолинецької селищної ради (до реорганізації та процесуального правонаступництва Антоновецької сільської ради) в судове засідання не з`явився. В підготовчому судовому засіданні представник позов визнав.

При цьому, у письмових поясненнях зазначив, що в Антоновецькій сільській раді відсутні документи щодо наявного майна спілки та переліку власників майнових сертифікатів, актів зборів власників майнових паїв, перелік основних засобів, які підлягають розпаюванню, книга обліку та реєстрації виданих свідоцтв (майнових сертифікатів), протоколи, акти приймання-передачі майна, майнові (бухгалтерські) баланси спілки, статут спілки, - у зв`язку із їх знищенням. За останньою відомою Антоновецькій сільській раді інформацією, власниками майнових паїв окрім позивача є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .. Також, на дату останньої інвентаризації, проведеної у зв`язку із передачею майна спілки на зберігання ТзОВ «Сіб-пласт», відомо про наявність у спілки нерухомого майна на загальну суму 799281 грн., тракторів на суму 10398 грн., комбайнів на суму 5304 грн., машин с/н на суму 3405 грн., автомашин на суму 20514 грн., причепів на суму 4496 грн., с/г інвентаря на суму 7516 грн., інших основних засобів на суму 160326 грн..

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечила. Ствердила, що сума належних позивачу майнових сертифікатів 925461 грн. значно перевищує вартість майна, яке передавалось групі з 315 співвласників майнових паїв відповідно до акту від 04.02.2003 р.. Посилається на фізичну відсутність ряду об`єктів, на які претендує позивач, та належність ряду об`єктів до тих, які виділялись під погашення заборгованості КСП «Україна». Посилається на незаконність набуття позивачем майнових сертифікатів, на оформлення права власності на ряд спірних об`єктів за іншими пайовиками. У додаткових письмових поясненнях ОСОБА_2 , посилається на те, що спілка співвласників майна припинила своє існування 26.10.2007 р. відповідно до протоколу засідання її комітету у зв`язку із тим, що усі майнові паї були викуплені однією особою, а тому подальше існування спілки не мало сенсу. Про факт припинення спілки був повідомлений голова Антоновецької сільської ради. У зв`язку із цим вважає, що спілка не може мати статусу відповідача у справі. Просить закрити провадження у справі відносно спілки. Крім цього заперечила наявність у позивача статусу члена спілки, оскільки рішення про його прийняття до спілки у зв`язку із придбанням майнових сертифікатів не приймалось.

Крім того, посилаючись на те, що правовстановлюючі документи видавались ОСОБА_3 у 2016 р., технічні паспорти на будівлі також складені у 2016 р., а технічні висновки складені у 2018 р., звертаючись до суду у жовтні 2021 р. він пропустив строк давності. Просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

Відповідач ОСОБА_6 в судові засідання не з`являвся, на адресу суду через канцелярію надійшла заява від його імені із проставленим біля прізвища та ініціалів підписом, у якому стверджується про необхідність закриття провадження у справі відносно Спілки (об`єднання) громадян - співвласників майна «Антонівці» реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна", оскільки така не є юридичною особою. Крім того, надійшли аналогічно оформлені письмові пояснення, у яких містяться посилання на норми наказу Мінагрополітики від 14.03.2001 р. №62 (який втратив чинність 24.05.2013 р.), а також на неподання сторонами доказів належного проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з`являлась, її представник просив розглянути справу без її участі, подавав клопотання про зупинення провадження у справі, яке вирішувалось окремою ухвалою суду. Пояснень по суті спору надано не було.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів, зазначених у письмових поясненнях, посилаючись на передачу спілкою пайовиків правопопереднику його довірителя корівника 2-хрядного в с. Антонівці, на який претендує позивач. При цьому, в межах цивільної справи №689/2080/23 ОСОБА_4 звертався із позовом про визнання права власності на вказаний корівник, однак, позов був залишений без розгляду ухвалою Ярмолинецького районного суду від 09.11.2023 р.. Після цього вказаний відповідач та його представник в судові засідання не з`являлись.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечував, не конкретизуючи мотивів. Згодом, на адресу суду були подані докази відчуження ним 29.12.2023 р. усіх своїх майнових прав на пайовий фонд КСП «Україна» на суму 7348 грн., що становить 0,43%, позивачу. Після цього ОСОБА_7 в судові засідання не з`являвся.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на належність ОСОБА_8 також частки у пайовому фонді реорганізованого КСП «Україна». В судові засідання неодноразово не з`являвся, подаючи відповідні клопотання про відкладення. Враховуючи те, що представникові були забезпечені можливості приймати участь у судових засіданнях, подавати докази та брати участь в їх дослідженні, чим представник і скористався, а також те, що розгляд справи з його ініціативи відкладався неодноразово; будучи завчасно попередженим про дату розгляду справи представник мав можливість організаційно забезпечити свою явку в судове засідання, а також те, що ОСОБА_8 не був позбавлений можливості самостійно з`явитись в судове засідання чи забезпечити явку іншого представника, у задоволенні клопотання представника від 02.10.2024 р. про відкладення розгляду справи відмовлено протокольною ухвалою суду.

На думку суду, зазначене не впливає на повноту дослідження доказів та не порушує процесуальних прав сторін, оскільки судом було з`ясовано факт відсутності в учасників провадження інших належних доказів, отримано усі відповідні пояснення, створено можливості для їх примирення.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 набув право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства КПГ «Україна» та СТОВ «Україна» с. Антонівці на суми 904449,50 грн. та 21012 грн., що підтверджується свідоцтвами (майновими сертифікатами) про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ХМЯР№001679 від 26.04.2016 р. та ХМХМ№004340 від 19.12.2014 р. відповідно. Таким чином, загальна сума майнових паїв, які набув ОСОБА_3 на дату звернення із позовом, становила 925461,50 грн.. З врахуванням зазначеної у свідоцтвах (майнових сертифікатах) загальної вартості майнового фонду підприємства на 25.04.2001 р. 1708109 грн., частка ОСОБА_3 складала 54,18%.

В ході судового розгляду на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 29.12.2023 р., ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_9 належні останньому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.09.2007 р. права власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) КСП «Україна» - СТОВ «Україна» в розмірі 7348 грн., що становить 0,43%. Таким чином, позивачеві належать майнові паї на загальну суму 932809,5 грн., що становить 54,61% пайового фонду.

Позивач скористався своїм правом на виділ йому у натурі частини майна на загальну суму 607128 грн. і з 17.04.2019 р. він є власником комплексу будівель (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817770568258) за адресою АДРЕСА_1 у складі старої контори «А-1» площею 140,3 кв.м., гаражів «Б» площею 1549,7 кв.м., пилорами «В» площею 132,8 кв.м., вагової «Г» площею 50,3 кв.м., майстерні «Д» площею 436,4 кв.м., зернотоку «Е» площею 444,8 кв.м., стельмашні «е» площею 210,5 кв.м., електрощитової «Є» площею 33,8 кв.м., складу зернового «Ж» площею 357,4 кв.м., зерноскладу «З» площею 670 кв.м., бані «И» площею 115,1 кв.м., конюшні «І» площею 103 кв.м., телятника «Ї» площею 844,44 кв.м., вівчарика «Й» площею 292,6 кв.м., телятника «К» площею 886,8 кв.м., корівника «Н» площею 1760,7 кв.м., дизельної «М» площею 32,6 кв.м., телятника «Л» площею 683,4 кв.м., кормокухні «О» площею 228,5 кв.м., піднавісів, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2019 р..

Таким чином, на дату розгляду справи ОСОБА_3 належить право власності на пайовий фонд реорганізованого КСП «Україна» на суму залишку - 325681,50 грн..

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що набуття прав на пайовий фонд КСП «Україна» і подальше набуття права власності позивачем на вказане майно відбулось незаконно, всупереч встановленому порядку та на підставі підроблених документів не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Жоден із зазначених документів, рішень, правочинів недійсним не визнавався.

Згідно зч.1ст.321ЦК України,право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні.Відповідно дост.328ЦК України,право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Обставини правомірності набуття зазначеного майна позивачем були встановлені рішенням Ярмолинецького районного суду від 01.12.2021 р. у справі №689/419/21, яке було залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.04.2022 р. та постановою Верховного Суду від 09.11.2022 р., а також рішенням Ярмолинецького районного суду від 21.09.2023 р. у справі №689/407/23 з урахуванням постанови Хмельницького апеляційного суду від 29.08.2024 р., якою ОСОБА_2 було відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності на зареєстроване за ОСОБА_3 нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведених вище підстав не приймаються до уваги й покликання відповідача ОСОБА_2 на невідповідність вартості майна, яке набув у власність ОСОБА_3 , ринковій вартості такого майна, фізичного ушкодження, руйнування чи відсутності таких об`єктів нерухомого майна на дату розгляду цієї справи, недоведеність правомірності набуття майнових сертифікатів та недотримання процедури виділу майна у власність. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Крім того, такі посилання не стосуються предмету спору у даній справі, оскільки позивач просить визнати за ним право власності на інші, додаткові об`єкти нерухомого майна.

Матеріалами справи, зокрема, змістом майнових сертифікатів, підтверджується та сторонами не заперечувалось, що до початку процедури виділу майна пайового фонду, відповідно до звіту інвентаризаційної комісії, затвердженого рішенням від 20.03.2001 р. (протокол №1), звіту комісії з уточнення вартості майна, затвердженого рішенням від 29.03.2001 р. (протокол №2), переліків майна, яке виділяється членам КПГ «Україна» в індивідуальну і колективну власність, затверджених рішенням від 05.04.2001 р. (протокол №3), структури пайового фонду, затвердженої рішенням загальних зборів від 25.04.2001 р., акту розрахунку пайового фонду КПГ «Україна», переліку основних засобів, які підлягають під розпаювання, майно товариства та покриття боргів з організаціями та особами по КПГ «Україна» станом на 01.01.2000 р., розмір пайового фонду становив 1708109 грн.. До складу зазначеного майна включено також і майно, яке є предметом цього спору і на яке претендує позивач.

Посилання на те, що сума майнових сертифікатів позивача значно перевищує вартість майна, яке передавалось групі з 315 співвласників майнових паїв відповідно до акту від 04.02.2003 р., не заслуговує на увагу, оскільки таке твердження ґрунтується лише на підсумковій сумі зазначеного акту без врахування його змісту. Відповідно до акту від 04.02.2003 р., він був складений згідно заключеного договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном. Відтак, такий акт охоплював лише те майно, яке передбачалось відповідним договором. При цьому, сам договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном суду не подано. У той же час, пізніше, а саме 14.03.2007 р., був складений інший акт про інвентаризацію пайового майна та його передачу на зберігання по договору зберігання від 12.05.2007 р., діючому до 12.03.2008 р., у якому зазначена вартість пайового майна, що передавалось на зберігання по такому договору, в сумі 1095083 грн..

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на дату розгляду справи не вбачається жодних зареєстрованих прав на нерухоме майно, що входило до пайового фонду реорганізованого КСП «Україна», окрім права власності позивача на зазначене ним у мотивувальній частині позовної заяви нерухоме майно, яке йому було виділено в натурі в межах його частки на суму 607128 грн.. Зазначеним спростовується посилання на набуття права власності на частину спірного майна будь-якими іншими особами у порядку, встановленому законом. При цьому, не надано також належно оформлених та допустимих доказів, як-от протоколів, актів приймання-передачі чи інших доказів виділу в натурі іншим особам майна пайового фонду.

Згідно із ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється внаслідок його знищення. Матеріалами справи підтверджується, що частина спірного майна була пошкоджена внаслідок дій певних осіб, що носили ознаки протиправності, у зв`язку із чим за зверненням позивача до ЄРДР були внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.

Водночас, належних доказів припинення права власності на відповідну частину спірного майна суду не надано, державна реєстраціяприпинення прававласності назакінчений будівництвомоб`єкт чиоб`єкт будівництвау зв`язкуз йогознищенням відповіднодо п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 не проводилась. З технічних висновків, актів огляду, фототаблиць вбачається їх часткове пошкодження, яке не унеможливлює їх відновлення. Відтак, відсутні належні докази припинення права власності на спірне майно.

Посилання на невідповідність (заниження) вартості спірного майна відносно дійсних ринкових цін не заслуговує на увагу, враховуючи, що за результатами інвентаризації та уточнення вартості майна саме така вартість була затверджена загальними зборами співвласників. Відповідно до п. п. 8, 13,14 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. №177, уточнення вартості активів підприємства здійснюється на дату, визначену комісією за результатами інвентаризації. Результати підлягають затвердженню рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого підприємства, що є співвласниками його майна. Уточнена вартість активів є підставою для розрахунку уточненого пайового фонду майна членів підприємства.

Інша вартість активів загальними зборами не затверджувалась.

Процедура паювання майна регламентувалась рядом нормативних актів, зокрема, Указом Президента України від 03.12.1999 р. №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», ст. ст. 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Постановою КабінетуМіністрів України№ 177від 28.02.2001р.«Про врегулюванняпитань щодозабезпечення захистумайнових правселян упроцесі реформуванняаграрного сектораекономіки», наказом Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств».

Так,відповідно донаведених норм,майно упідприємстві належитьна правіспільної частковоївласності йогочленам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. (ст. 7 Закону України Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Відповідно до ст. 9 вказаного закону, до пайовогофонду майначленів підприємствавключається вартістьосновних виробничихі оборотнихфондів,створених зарахунок діяльностіпідприємства,цінні папери,акції,гроші тавідповідна часткавід участів діяльностіінших підприємстві організацій.Уточнення складуі вартостіпайового фондумайна членівпідприємств,у томучислі реорганізованих,проводиться заметодикою,що затверджуєтьсяКабінетом МіністрівУкраїни. Пайє власністючлена підприємства.Право розпоряджатисясвоїм паємза власнимрозсудом членпідприємства набуваєпісля припиненнячленства впідприємстві.Пай можеуспадковуватися відповіднодо цивільногозаконодавства Українита статутупідприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. №177. У свідоцтві про право власності на майновий пай члена підприємства вказується частка майна по структурі пайового фонду, на яку має право член підприємства, та її грошовий вимір.

Процес паювання і виділення майнових паїв регулюється положенням про паювання майна, яке затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) і є внутрішнім нормативним актом. У положенні визначені критерії складання переліку осіб, які мають право на майновий пай, порядок і методика уточнення вартості майна, порядок визначення майнового фонду, методика розрахунку індивідуальних паїв. У ньому визначаються як загальні підходи до паювання майна, так і конкретні матеріали, потрібні комісії для відповідних розрахунків.

Так, зборами співвласників с. Антонівці від 16.03.2001 р. (протокол №1) було затверджено Тимчасове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування КГП «Україна», до повноважень якої віднесено, зокрема, розробку пропозицій щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих КСП та передачі у власність співвласникам майна (пп. 11 п. 3); Положення про паювання і виділення майна при реструктуризації колективно-пайового господарства «Україна». Загальними зборами співвласників паїв с. Антонівці від 25.04.2001 р. (протокол №2) затверджено Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів СТОВ «Україна», Порядок виділення майна в натурі, яким віднесено до повноважень загальних зборів господарства прийняття рішення про припинення членства в КСП та затвердження переліку майна, яке виділяється в натурі таким учасникам (п. 6).

Як зазначено вище, положення, затверджені загальними зборами співвласників с. Антонівці, наділяють загальні збори повноваженнями виділяти індивідуально-визначене майно конкретним пайовикам.

Безпосередня процедура виділення майна регулювалась наказом Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств». Зокрема, відповідно до п. п. 9, 10 Порядку, затвердженого цим наказом, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. З метоюреалізації прававласності громадянна майновіпаї комісія визначаєкористувачів пайовогофонду майнареорганізованого підприємства,до якихперейшли зобов`язанняз виділеннямайнових паївспіввласникам напідставі актівприймання-передаваннямайна приреорганізації КСП,роздільних (передавальних)балансів,інвентаризаційних описівабо встановленогофакту використаннямайна пайовогофонду; приймаєвід власниківмайна заявина ім`якерівника підприємства-правонаступника(користувачамайна)про способивикористання належнихїм майновихпаїв; наоснові заявформує груписпіввласників,які виявилибажання отриматисвої майновіпаї унатурі успільну частковувласність єдинимкомплексом,та списокосіб,які прийнялирішення отриматимайно віндивідуальну власність; складаєсписок осіб,які зрізних причинне прийнялижодного ізрішень щодорозпорядження належнимиїм майновимипаями; визначає,виходячи ізуточненої величинипайового фондуреорганізованого підприємствата відповіднодо структурипайового фонду,вартість майназа групами,відображеними вструктурі пайовогофонду; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Відповідно до п. 15 зазначеного Порядку, виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. Збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників (п. 12).

Дія цього Порядку поширюється на підприємства, у тому числі реорганізовані, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення цього процесу та не реалізовано права селян відповідно до законодавства (п. 3).

Проте, судом встановлено, що таке реорганізоване підприємство, воно ж підприємство-користувач майна пайового фонду, було припинено у зв`язку із визнанням банкрутом та виключено з реєстру 25.12.2004 р. на підставі ухвали господарського суду Хмельницької області від 15.12.2004 р. у справі №17/191/Б. Відтак, припинений суб`єкт, на якого законодавством про розпаювання майна покладався обов`язок по передачі майна в натурі власнику майнового паю.

Зазначене також свідчить, що те майно підприємства, яке залишилось після його припинення за наслідками процедури банкрутства, не увійшло до складу майна, яке призначалось на погашення заборгованості, або виявилось надлишковим та може бути об`єктом розпаювання.

Крім того, ухвалою суду про закриття провадження у справі від 21.06.2023 р., яка набрала законної сили, встановлено й припинення громадської організації спілки (об`єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» с. Антонівці на дату розгляду справи судом, а відтак і припинення повноважень органів цієї організації, як-от загальних зборів, комітету, комісій тощо.

Законодавство та статут спілки не передбачають автоматичного набуття членства у спілці особою внаслідок набуття майнового сертифікату. Набуття статуса члена оформляється відповідним рішенням спілки. Судом встановлено, що придбавши майнові сертифікати, ОСОБА_3 не був прийнятий до числа пайовиків реорганізованого КСП «Україна», його звернення не були розглянуті, у зв`язку із чим він звертався до суду із позовом про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови у скликанні зборів членів спілки співвласників та включення в порядок денний зборів питань щодо зміни у складі членів спілки співвласників у зв`язку із набуттям ним прав на пайовий фонд КСП «Україна». Рішенням Ярмолинецького районного суду від 28.12.2019 р. у справі №689/2132/18 у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку із помилковим обранням способу захисту. Таким чином, позивач, не будучи прийнятим до спілки в якості члена, не належить до кола осіб, на яких поширювались локальні нормативні акти спілки, у т.ч. затверджені нею положення.

Більше того, наказ Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» втратив чинність 24.05.2013 р. на підставі наказу Мінагрополітики №253 від 11.04.2013 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», а відтак не діяв на час виникнення спірних правовідносин і не підлягає застосуванню у даному випадку.

Отже, виходячи з правового статусу учасників спірних відносин, характеру цих відносин на час їх виникнення, припинення організацій, на які законодавством покладалась функція виділу в натурі майна пайового фонду колективних сільськогосподарських підприємств, втрата чинності спеціальними нормативними актами, які регулювали відносини з виділу в натурі майна власнику майнового паю, спірні відносини у даному випадку регулюються нормами Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та нормами ЦК України, зокрема, ст. ст. 356 358, які стосуються права спільної часткової власності.

З питань відносин щодо розпаювання майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію у справах №612/579/16-ц від 26.06.2019 р., №132/2483/16-ц від 08.04.2019 р., №131/475/16-ц від 18.12.2019 р., №292/90/19 від 07.04.2021 р. тощо, яка зводиться до того, що виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) виключно на підставі рішення зборів співвласників. Майнова комісія готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі, однак сама майнова комісія рішення про виділення майна в натурі і передачу його будь-кому у власність не приймає; вирішення такого питання поза межами компетенції майнової комісії. Питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників. Звертається увага і на процедуру прийняття таких рішень комісій та загальних зборів, як-от наявність кворуму, дотримання кваліфікованої більшості голосів.

Однак, аналіз змісту зазначених постанов Верховного Суду, у т.ч. описових частин, дає підстави для висновку, що вони стосуються відмінних від цієї справи суспільних відносин, а саме: прийняті за наявності у співвласника не лише майнового сертифікату, але й статусу члена спілки, існування правонаступників реорганізованих КСП, наявності та діяльності органів по розпаюванню, як-от загальних зборів членів спілки, комісій тощо, а також часового проміжку існування спірних відносин до втрати чинності наказу Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62.

Згідно ізч.ч.3,4ст.355ЦК України,право спільноївласності виникаєз підстав,не забороненихзаконом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. На думку суду, не залежно від припинення як самого реорганізованого КСП, так і спілки пайовиків колишнього КСП «Україна», припинення діяльності відповідних органів по розпаюванню тощо, правовий режим майна колишнього КСП «Україна» не змінився, воно залишилось у спільній частковій власності власників майнових сертифікатів.

З матеріалів справи вбачається, що склад власників майнових паїв за час існування спілки співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» змінювався. Так, протоколом №2 від 25.04.2001 р. зборів співвласників с. Антонівці був затверджений список осіб, який, відповідно до відомостей по майновим паям охоплював 315 осіб. Сторонами не заперечувалось, що кількість членів зменшувалась, зокрема, у зв`язку із продажем ними сертифікатів. Станом орієнтовно на 2007 р. перелік власників майнових паїв складав 21 особу, що підтверджується листом голови спілки власників б/д, б/н на адресу голови Ярмолинецького районного суду. Станом на дату звернення із позовом у цій справі відповідно до письмових пояснень Антоновецької сільської ради власниками майнових паїв залишились ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ..

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29.08.2024 р. у справі №689/407/23 встановлено, що власниками майнових паїв співвласниками майна реорганізованого КСП «Україна» крім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є також ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 р. у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача і відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. У справах стосовно права спільної власності на майно реорганізованих КСП відповідні позовні вимоги слід пред`являти до всіх власників майнових паїв, про що висловлено у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 р. у справі №292/90/19.

З цією метою, враховуючи можливу динаміку зміни суб`єктного складу спірних правовідносин протягом часу розгляду справи, судом вживались заходи до встановлення кола членів спільної часткової власності та їх залучення до участі у розгляді справи.

Станом на початок розгляду справи, у відповідності до письмових пояснень Ярмолинецької селищної ради, власниками майнових паїв окрім позивача залишились ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .. При цьому, відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не було надано суду жодних доказів належності їм права на пай та його розміру.

ОСОБА_4 подавались документи щодо належності йому майнового паю та передачі спілкою на користь його спадкодавця корівника 2-х рядного №1 вартістю 19809,22 грн., на який претендує позивач. Однак, доказів державної реєстрації права власності на вказане майно за будь-ким суду не надано.

Паралельно, в рамках цивільної справи №689/2080/23 ОСОБА_4 звертався із позовом про визнання права власності на частину майна, належного КСП «Україна» - 2-х рядного корівника в АДРЕСА_1 загальною площею 936 кв.м.. Однак, для дослідження суду були надані докази з матеріалів кримінальної справи №1-87/2008 р. щодо ОСОБА_2 , які свідчать про підробку документів, на підставі яких ґрунтувались позовні вимоги ОСОБА_4 , після чого ухвалою Ярмолинецького районного суду від 09.11.2023 р. у справі №689/2080/23 його позов був залишений без розгляду.

З метою виявлення можливих власників майнових паїв реорганізованого КСП «Україна», для недопущення прийняття рішення, яке б стосувалось прав чи інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі, судом робилось оголошення у засобах масової інформації (т. 3 а.с. 49-50) та мережі Інтернет. Про наявність права на пай у реорганізованому КСП «Україна» додатково повідомили лише ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .. зазначені особи залучені до участі у справі в якості співвідповідачів.

Суду не надано належних доказів виділу в натурі будь-якому пайовику, окрім позивача, майна спілки пайовиків. Натомість, у відповідності до довідки КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» №555 від 23.05.2018 р., згідно архівних даних право власності на будівлі в АДРЕСА_1 не зареєстровано.

При цьому, заперечуючи проти позову, жоден з відповідачів в рамках цієї справи зустрічних позовних вимог не заявляв, вимог на конкретне майно не пред`являв, належних і допустимих доказів набуття права власності на таке майно не подавав. Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з`являлась, подаючи клопотання з процесуальних питань, по суті спору пояснень не надавала. Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 заперечуючи проти позову ОСОБА_3 не заявляли про виділення їм конкретного спірного майна чи свої претензії на нього, посилаючись лише на необхідність дотримання процедури виділення майна при розпаюванні чи заперечуючи право позивача на майнові сертифікати.

Таким чином, відповідачами не висловлено обґрунтованих заперечень щодо виділу позивачу в натурі конкретних об`єктів нерухомого майна. Заперечення носять загальний характер, що свідчить про невизнання ними права позивача на набуття права власності на частину спільного майна.

Суд виходить з того, що законодавство передбачало видачу майнових сертифікатів лише на сукупну вартість майна реорганізованих КСП, що підлягало паюванню. Відтак, жоден власник майнового сертифікату не позбавлений права у порядку, встановленому законодавством реалізувати свої права, зокрема, на виділ в натурі належної йому частки у майні, яке перебуває у спільній власності.

При цьому, оскільки наказ Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» втратив чинність 24.05.2013 р. на підставі наказу Мінагрополітики №253 від 11.04.2013 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», а відтак не діяв на час виникнення спірних правовідносин і не підлягає застосуванню у даному випадку, припинені як саме реорганізоване підприємство, так і спілка співвласників майна та її органи, однак, правовий режим майна колишнього КСП залишився незмінним, на підставі ч. 3 ст. 3, ч. 10 ст. 10 ЦПК України, до спірних відносин слід застосувати загальні положення ЦК України, що регулюють відносини щодо права спільної власності.

Згідно ізч.ч.1,2ст.357ЦК України,частки управі спільноїчасткової власностівважаються рівними,якщо іншене встановленоза домовленістюспіввласників абозаконом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Сукупний розмір часток усіх співвласників не може перевищувати 100% майна. Розмір частки позивача визначений відповідними сертифікатами в межах цієї суми за виключенням вартості майна, яке вже було виділено йому в натурі. Таким чином, виділення співвласнику майна, що перебуває у спільній частковій власності, в межах його частки, не перешкоджає іншим співвласникам аналогічно володіти, користуватись та розпоряджатись, у т.ч. претендувати на виділення в натурі майна в межах належних їм часток.

Позивач просить виділити йому в натурі майно, яке відповідає частині його частки, що залишилась, а саме на суму 63729 грн., тобто, по-суті, залишивши в складі спільної часткової власності майно, що припадає на залишок його частки в сумі 277040 грн..

Згідно ізч.ч.1,3ст.358ЦК України,право спільноїчасткової власностіздійснюється співвласникамиза їхньоюзгодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України, співвласник маєправо навиділ унатурі часткиіз майна,що єу спільнійчастковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що згода між співвласниками стосовно спільного майна не досягнута, при цьому, відповідачі не приймають участі в утриманні спільного майна, у його спільному використанні чи охороні, не заявляли вимог про присудження їм в натурі відповідної частини такого майна і при цьому не визнають права позивача на виділ в натурі частини спільного майна, яке відповідає розміру його частки.

Посилання на те, що корівник, на який претендує позивач, не підлягає розподілу, оскільки виділявся під погашення боргів реорганізованого КСП «Україна», не приймається до уваги, оскільки зазначений корівник реалізованим у процедурі банкрутства не був, право власності на нього не було зареєстроване за жодною особою, суб`єкт, на погашення боргів якого планувався цей корівник, ліквідований без правонаступників, підстави виключення його з пайового фонду припинились, а відтак правовий режим цього корівника як об`єкта права спільної власності пайовиків не змінився. Таким чином, він може бути об`єктом процедури виділу майна в натурі зі спільної часткової власності.

Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи питання щодо обсягу конкретного майна, на яке просить визнати право власності позивач, суд враховує загальні засади виділу майна пайового фонду, зазначені у листі Мінагрополітики від 05.12.2002 р. №37-25-1-11/11379 «Щодо реалізації власниками майнових паїв права на одержання цих паїв у натурі», а саме, що при виділенні майнових паїв у натурі окремим особам (групам осіб) слід дотримуватися збереження цілісності майнових комплексів та забезпечувати рівні умови для всіх співвласників.

Виділ в натурі заявленого майна є можливим, оскільки таке складається з окремих об`єктів. Відповідачі за інших рівних умов не звертались щодо виділу їм в натурі будь-якого об`єкту з переліку майна, на яке претендує позивач. Відповідачі не надавали будь-яких обґрунтувань щодо того, яке конкретно спірне майно на їх думку мало б залишитись у спільній частковій власності і не виділятись в натурі позивачу. Виходячи з сукупного розміру частки позивача у пайовому фонді, стверджувані відповідачами їх частки у пайовому фонді є незначними, недостатніми для набуття у власність спірного майна в натурі без необхідності його поділу. Спірне майно розташоване поблизу майнового комплексу, право власності на яке зареєстроване за позивачем і яке фактично використовується ним у господарській діяльності. Для такого ж виду господарської діяльності призначене майно, на яке претендує позивач. Матеріали справи, пояснення представника Ярмолинецької селищної ради свідчать, що залишаючись невиділеним в натурі після припинення юридичної особи - користувача спірне майно піддається руйнуванню та розкраданню.

Таким чином, в частині виділення в натурі у власність позивачу спірного майна позов слід задовольнити.

Позивач також просить припинити право спільної часткової власності на пайовий фонд КСП «Україна» на суму вартості такого майна - 63729 грн. та визнати за ним право власності на нього.

Однак, такі способи захисту не відповідають ст. 16 ЦК України та визначеним ЄСПЛ критеріям ефективності способів захисту, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється автоматично і така особа автоматично набуває право власності на виділене майно, яке, у даному випадку, підлягає державній реєстрації.

Відтак, у цій частині у позові слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 просить застосувати позовну давність у спірних відносинах та відмовити у позові, посилаючись на те, що правовстановлюючі документи були видані позивачу у 2016 р., технічні паспорти на будівлі також складені у 2016 р., а технічні висновки складені у 2018 р., а тому, звертаючись до суду у жовтні 2021 р. він пропустив строк давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність-це строк,у межахякого особаможе звернутисядо судуз вимогоюпро захистсвого цивільногоправа абоінтересу. Загальнапозовна давністьвстановлюється тривалістюу трироки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповіно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи та обумовлюється характером відповідних документів, технічні паспорти та технічні висновки щодо об`єктів нерухомого майна не належать до тих документів (доказів) з яких би вбачався факт порушення прав позивача на виділ йому у власність майна зі спільної часткової власності.

Крім того, судом встановлено, що правовстановлюючі документи, датовані 2016 р., на які посилається ОСОБА_2 у заяві про застосування позовної давності, не стосуються спірного майна. Вони стосуються іншого переліку нерухомого майна, право власності на яке у встановленому порядку було зареєстроване за позивачем 17.04.2019 р. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2019 р..

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що із заявами про прийняття до членів спілки та виділ належної йому частки в натурі у власність позивач звертався 13.11.2018 р., 25.11.2018 р., відповіді на які він не отримав. Відтак, звернувшись із позовної заявою 21.10.2020 р. у зв`язку із порушенням саме цих прав на виділ частки в натурі із відповідними позовними вимогами, позивач не пропустив строк позовної давності. Більше того, лише 10.02.2020 р. набрало законної сили рішення Ярмолинецького районного суду від 28.12.2019 р., яким позивачу було відмовлено у вимозі зобов`язати спілку прийняти будь-яке рішення за цими його зверненнями.

Відтак, заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідач ОСОБА_2 також просить постановити окрему ухвалу, які надіслати до органу досудового розслідування, ґрунтуючись на показах допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який ствердив, що виконував на вимогу певних осіб обов`язки голови спілки пайовиків реорганізованого КСП «Україна», не забезпечив належного зберігання документації спілки, підписував документи за вказівкою інших осіб, не ґрунтуючись на документації спілки та прийнятих нею рішеннях, видавав документи, які він не мав права підписувати чи видавати тощо, не реагував на демонтаж та розкрадання майна спілки.

Згідно із ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В ході допиту було встановлено, що ОСОБА_11 не обіймає жодного посадового становища, є пенсіонером. Ці наведені ним під час допиту обставини виходять за межі підстав та предмету позову, а тому суд вважає передчасним використання свого права, передбаченого в ч. 1 ст. 262 ЦПК України. При цьому, учасники провадження не позбавлені права самостійно звернутись до правоохоронних органів із заявами про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань на підставі визнаних ОСОБА_11 фактів порушення ним законодавства.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково. У зв`язку із цим, згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі із спільної часткової власності належну йому частину майна бувшого КСП «Україна» (с. Антонівці Ярмолинецького (Хмельницького) району) загальною вартістю 63729 грн., а саме: складське приміщення загальною площею 34,5 кв.м. вартістю 18240 грн., розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 6825880400:03:006:0010 за адресою АДРЕСА_1 ; опори для навісу загальною площею 139,4 кв.м. вартістю 3623 грн., розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 6825880400:03:006:0311 за адресою Хмельницький район, с. Антонівці; силосну (сінажну) яму загальною площею 1001,7 кв.м. вартістю 1600 грн., розташовану на земельній ділянці кадастровий номер 6825880400:03:006:0310 за адресою Хмельницький район, с. Антонівці; силосну (корнажну) яму загальною площею 1542,8 кв.м. вартістю 5368 грн., розташовану на земельній ділянці кадастровий номер 6825880400:03:006:0312 за адресою Хмельницький район, с. Антонівці; корівник загальною площею 1205,7 кв.м. вартістю 19810 грн., розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6825880400:03:006:0310 за адресою Хмельницький район, с. Антонівці.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Стягнути з Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Ярмолинці, ЄДРПОУ 05399248) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60,05 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60,05 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60,05 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60,05 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60,05 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60,05 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60,05 грн. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.10.2024 року.

Суддя Соловйов А.В.