Ухвала

від 02.10.2024 по справі 160/26283/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 жовтня 2024 р.Справа №374зп-24/160/26283/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в непоставленні на облік, невидачі військово-облікового документу та ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача;

- зобов`язати відповідача поставити на облік, видати військово-обліковий документ та прийняти рішення щодо надання позивачеві відстрочки від призову на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що якщо його буде відряджено на військову службу, то він автоматично втратить статус військовозобов`язаної особи та набуде статус військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки від 27.07.2024 року №272 щодо його бронювання вже не буде підставою для звільнення від військової служби; обов`язок щодо перевірки перебування на обліку, видачі військо-облікових документів і вирішення питання відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач мав поставити позивача на облік, видати військово-обліковий документ і вирішити питання надання відстрочення, перевіривши наявність у нього відповідного прав; позивач не може нести відповідальність за бездіяльність відповідача, в тому числі і щодо відстрочки від призову, оскільки така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, Міністерством економіки України, Генеральним штабом ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; необізнаність відповідача про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що ОСОБА_1 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543. Також позивач вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист щодо поновлення порушених прав позивача , тому надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, буде виправданим і доцільним, оскільки невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування, а запропоновані позивачем заходи забезпечення позову узгоджуються з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності, а також забезпечать збереження балансу інтересів сторін, тому заявник просить застосувати заходи забезпечення позову на підставі ст.ст.150-156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.

За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, встановленням заборони відповідача вчинити певні дії.

У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.

Окрім того, зі змісту адміністративного позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача, яка полягає, зокрема, в ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача.

В адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, в даному випадку, бездіяльність відповідача, яка полягає, зокрема, в ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача, забезпечуючи такий позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача, судом фактично ухвалюється рішення в цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/26283/24 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва