Ухвала

від 07.10.2024 по справі 184/657/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 184/657/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Гедз Б.М.,

за участю секретаря судових засідань Ясниської В.Я.,

розглянувши увідкритому підготовчомузасіданні взалі судуу містіЛьвові цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Скіфське містечко» кошти у сумі 700000 грн.

Відповідно до розпорядження голови Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області матеріали справи №184/657/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, на підставі ч.2 ст.31 ЦПК України, передано на розгляд до іншого суду, найбільш територіально наближеного до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, а саме до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

19.05.2023 ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на підставі ст. 28, 31 ЦПК України передано на розгляд Залізничному районному суду м. Львова.

На підставі постанови Львівського апеляційного суду від 07 березня 2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів надійшли до Залізничного районного суду м. Львова.

Дана справа перебувала в провадженні судді Мруць І.С.

Так, ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С. від 23.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ухвали суду від 08 травня 2024 року задоволено клопотання сторони позивача та постановлено розгляд вказаної справи надалі проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

На підставі розпорядження №41/24/В від 25 вересня 2024 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи з огляду на перебування судді Мруць І.С. у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 184/657/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 25.09.2024, вказана справа передана для розгляду надалі судді Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М.

Ухвалою суддіЗалізничного районногосуду м.Львова ГедзБ.М.від 27.09.2024цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення коштівприйнято до провадження. Розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні, з метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України постановлено розпочати підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Сторони у справі на виклик суду у підготовче засідання не з`явились, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, зокрема учасникам справи за повідомленими ними адресами місця проживання надсилалась рекомендованою поштовою кореспонденцією ухвала про прийняття справи до провадження із зазначенням дати, часу та місця проведення засідання, додатково повідомлення про виклик до суду скеровано сторонам на електронні адреси, зазначені ними у процесуальних документах, які містяться у матеріалах справи, що із врахуванням позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 по справі№ 759/14068/19, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом, відтак вважається належним повідомленням судом учасника справи, крім того позивач має зареєстрований у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі електронний кабінет.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

При цьому, відповідачка у тексті поданого нею відзиву на позовну заяву, просила розгляд справи проводити за її відсутності, натомість позивачем на адресу суду скеровано клопотання, в якому повідомив суд про те, що участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку братиме його представник ОСОБА_4 .

Разом з тим, з огляду на вимоги ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України та те, що позов ОСОБА_1 , на виконання вимог ст. 19, 274 ЦПК України, прийнято до розгляду у порядку загального провадження, представництво інтересів сторін у вказаній справі може здійснюватися лише адвокатом або законним представником, а на підтвердження повноважень представника ОСОБА_4 до клопотання долучено лише довіреність.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, за час перебування справи на розгляді судді Мруць І.С., позивачу та ОСОБА_5 вищевказані вимоги закону на неодноразові клопотання аналогічного змісту вжек було повідомлено та роз`яснено.

Оскільки позивач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце підготовчого провадження у справі, свою участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не забезпечив, при цьому обізнаний про те, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який звернувся із таким клопотанням, враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, оскільки неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає проведенню підготовчого засідання у справі, суд приходить до висновку за можливе провести вказане засідання за їх відсутності.

Згідно ч. 2 ст.247Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчившиматеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено із змісту позовних вимог ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовною заявою, як член ОСББ «Скіфське містечко», про стягнення із відповідчки на користь ОСББ «Скіфське містечко» грошових коштів, виплачених, на переконання позивача незаконно, в якості заробітної плати голові правління згаданого ОСББ та за фіктивними договорами, позивач обгрунтовує заявлені вимоги неналежним та всупереч вимогам Статуту здійсненням ОСББ «Скіфське містечко» своєї діяльності в особі його керівного органу, відповідачки, яка незаконно, на думку позивача, привласнила повноваження голови правління, що проявилось зокрема у відсутності формування статутного фонду ОСББ, однак виплати грошових коштів за договорами ОСББ на його утримання та виплати заробітної плати правлінню ОСББ.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» (будинків № 2, 4, 6, 8, АДРЕСА_1 ) зареєстровано як юридичну особу із місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу № 1 засідання правління ОСББ «Скіфське містечко» від 23.01.2019 за результатами проведення таких ОСОБА_2 було обрано головою Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко».

Сторонами у справі не оспорюється також той факт, що позивач у справі є членом ОСББ «Скіфське містечко», як власник майна у будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст.4 ЦПК Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів.

Згідно з ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційнуструктуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певнихкатегорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2ст. 4 ГПК Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (ч. 1 ст. 385 ЦК України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року N 2866-III.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 вищезгаданого Законувстановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Органами управління ОСББ є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (частини перша - восьма статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Як зазначає ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022р. у справі № 910/5179/20 вказано, що: «предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам».

Загалом Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (висновки викладені у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19).

Крім того, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ охоплюється поняттям «управління юридичною особою» та є підвідомчим господарським судам.

У вказаній постанові Верховний суд зокрема вказує на те, що Частиною другою статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

Частиною першою статті 21 Закону № 2866-ІІІ визначено, що до коштів ОСББ, поряд із внесками та платежами співвласників, належать доходи, отримані об`єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; кошти та майно, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання; добровільні майнові, у тому числі грошові, внески фізичних та юридичних осіб; кошти, залучені на умовах кредиту або позики; пасивні доходи; доходи від діяльності заснованих об`єднанням юридичних осіб і кошти, отримані з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об`єднання. Кошторис це затверджений у встановленому порядку фінансово-плановий документ, який містить відповідні статті і суми витрат коштів на утримання ОСББ. Отже, прийняття рішення про затвердження кошторису є реалізацією господарських функцій у такому непідприємницькому товаристві його вищим органом управління зборами ОСББ. Така діяльність найбільш наближена до корпоративних відносин.

У даному випадку за встановленими судом обставинами справи вбачається, що між сторонами у справі виник спір як між членом ОСББ (позивачем) та органом правління ОСББ в особі голови ОСББ (станом на час виниклих правовідносин відповідачем) з приводу правомірності діяльності Правління ОСББ в особі його голови та управління майном ОСББ, в тому числі розпорядження грошовими коштами ОСББ.

За таких підстав, враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вказаний спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1ст. 256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи наведені норми закону, з огляду на те, що суд на підставі пункту 1 частини першої статті255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, відповідно до частини першої статті256 ЦПК України позивачу роз`яснюється його право звернутися із позовом в порядку господарського судочинства до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.255, ст. 13, 258, 260ЦПК України, суд

постановив:

Закрити провадження ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, оскільки розгляд даної справи належить до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали знаходиться у справі № 184/657/23

Суддя: Б.М.Гедз