Постанова

від 12.12.2024 по справі 184/657/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 184/657/23 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б. М.

Провадження № 22-ц/811/3104/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , з врахуванням заяви збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Скіфське містечко» кошти в сумі 700000.00 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, оскільки розгляд даної справи належить до юрисдикції господарського суду.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова, подана ним позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, і розгляд справи протягом тривалого часу проводився в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що закриваючи провадження у справі, суддя Гедз Б.М. поставила під сумнів кваліфікацію усіх суддів, в тому числі і суддів апеляційної інстанції, які розглядали дану справу в порядку цивільного судочинства більше, ніж рік часу. Вважає, що оскільки завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказує, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та є вільним у виборі захисника своїх прав, однак суд безпідставно не допускав до участі в судових засіданнях його представника ОСОБА_4 . З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Залізничного районного суду м. Львова для продовження розгляду.

В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст постанови складено 12 грудня 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 02 грудня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 12 грудня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник між членом ОСББ «Скіфське містечко» та органом правління ОСББ в особі голови правління цього ОСББ щодо правомірності діяльності голови правління ОСББ у сферах управління майном та розпорядження коштами ОСББ Скіфське містечко», а відтак, стосується діяльності юридичної особи, членом якої є позивач, тому враховуючи предмет спору та суб`єктний склад, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником майна в будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 від 05 червня 2016 року, оформленим протоколом № 1, створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіфське містечко» з місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_2 , затверджено статут ОСББ «Скіфське містечко», обрано правління та ревізійну комісію ОСББ.

24 червня 2016 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 12311020000000565 про державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань..

Рішенням засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» від 23 січня 2019 року, оформленим протоколом № 1, обрано головою правління ОСББ «Скіфське містечко» Ромашко Ольгу Олександрівну на 1 рік.

Наказом Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» № 1 від 07 лютого 2019 року призначено на посаду голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» Ромашко Ольгу Олександрівну з 07 лютого 2019 року.

В подальшому ОСОБА_2 неодноразово переобирали головою правління ОСББ «Скіфське містечко» на 1 рік, що підтверджується протоколами засідання правління співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» № 6 від 06 лютого 2020 року, № 10 від 19 травня 2021 року, та №17 від 05 лютого 2023 року.

Наказом Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» № 4 від 15 березня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 і виплату компенсації за невикористану відпустку» звільнено ОСОБА_2 з 15 березня 2024 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 була обрана головою правління ОСББ «Скіфське містечко» лише на період з 05 лютого 2019 року до 05 лютого 2020 року, а в подальшому вона виконувала повноваження голови правління ОСББ «Скіфське містечко» без належних на те правових підстав, відтак за період з 06 лютого 2020 року до березня 2023 року вона протиправно одержувала від ОСББ «Скіфське містечко» кошти у виді заробітної плати за виконання обов`язків голови правління ОСББ «Скіфське містечко», у зв`язку з чим ОСББ «Скіфське містечко» зазнало збитків, тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь ОCББ «Скіфське містечко».

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача кошти, виплачені ОСББ «Скіфське містечко» контрагентам за укладеними за час перебування ОСОБА_2 на посаді голови правління ОСББ «Скіфське містечко» договорами, які, на його думку, є фіктивними.

Отже, між сторонами існує спір щодо правомірності діяльності голови правління ОСББ «Скіфське містечко», членом якого є позивач, який регулюється нормами ЦК України, Закону України від 14.05.2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України від 29.11.2001 р. № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та положенням статуту ОСББ «Скіфське містечко».

Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Отже, положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначають ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння щодо використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи,що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням суб`єктом некомерційного господарювання, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору.

Разом з тим, спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку розглядаються господарськими судами, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи незалежно від суб`єктного складу такого спору.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №462/2646/17, від 02 жовтня 2019 року у справі №501/1571/16-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19.

Крім того, пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що до юрисдикції господарських судів належить також розгляд справ у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Враховуючи те, що спір виник між членом ОСББ «Скіфське містечко» та власником майна у багатоквартирному будинку ОСОБА_1 , та головою правління ОСББ з приводу правомірності її діяльності протягом тривалого часу щодо розпорядження коштами ОСББ «Скіфське містечко», відтак стосується захисту прав позивача, як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, неправомірною діяльністю юридичної особи, членом якої він є, та її посадових осіб, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в порядку цивільного судочинства не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, пунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України передбачено повноваження суду постановити ухвалу про закриття провадження за результатами підготовчого засідання.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 12.12.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк