Постанова
від 02.10.2024 по справі 924/1318/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Справа № 924/1318/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Фірма "Торговий дім Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року по справі №924/1318/23 (суддя Гладій С.В.)

час та місце ухвалення рішення: 29 квітня 2024 року; м. Хмельницький майдан Незалежності, 1, повний текст рішення складено 9 травня 2024 року

за позовом Дочірнього підприємства "Фірма "Торговий дім Проскурів"

до

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

про стягнення 847453 грн 11 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Керницька І.Р.;

від Відповідача 1 - не з`явився;

від Відповідача 2 - Ярош В.Ю..

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Фірма "Торговий дім Проскурів" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 (надалі Відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі Відповідач 2) про: стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача збитків в розмірі 199000 грн; стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача збитків в розмірі 648453 грн 11 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач 1 будучи на посаді директора Позивача, та Відповідач 2 будучи на посаді президента СП «Рудтранс-Інтернешнл» розпоряджались коштами підприємства у власних цілях не маючи на це відповідних повноважень з метою власного збагачення. Позивач вважає, що в діях Відповідачів 1 та 2 наявні всі елементи господарського правопорушення, а саме: протиправна поведінка Відповідача 1, яка полягає у відкритті корпоративного рахунку та розпорядженні коштами підприємства без наявності на те відповідних повноважень та з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб. На переконання Позивача Протиправна поведінка Відповідача 2 полягає у тому, що він був держателем корпоративної картки та розпоряджався коштами підприємства без наявності на те відповідних повноважень та з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб та що дії Відповідачів 1 і 2 при вчиненні дій щодо розпорядження коштами підприємства не були спрямовані на забезпечення стійкого фінансово-економічного стану Позивача чи отримання прибутку, а вчинялись ними у власних інтересах та інтересах третіх осіб.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (том 2, а.с. 107-122).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Позивач звернувся з позовом, згідно якого просить солідарно стягнути з Відповідача 2 - 648453 грн 11 коп. збитків. Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач 2 на час виникнення спірних правовідносин з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2022 року не був ні засновником, ні членом товариства, ні учасником товариства, у тому числі учасником, який вибув з товариства. Враховуючи викладене, суд першої інстанції виснував, що такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки вищевказаної фізичної особи. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 648453 грн 11 коп. збитків з Відповідача 2.

Шодо доводів Позивача наведених в обґрунтування позовних вимог, завдання йому збитків та розміру завданих збитків, то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що обґрунтування протиправності поведінки Відповідача 1, завдання йому збитків та розміру завданих збитків, а саме вчинення дій директором товариства з розпорядження коштами товариства без погодження засновника товариства, не беруться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи, як на час подання позову до суду так і до початку судового розгляду справи Позивачем не надано доказів звернення останнього до засновника товариства про наявність чи відсутність таких доказів (письмове погодження, протоколи рішень асновника, згода фінансової служби) у останнього, як то передбачено пунктами 1.4, 1.7, 3.1 3.5, 4.9.9, 4.9.10, 4.11 Статуту Позивача.

Судом першої інстанції зазначається, що саме по собі проведення платежів та зняття готівки, що підтверджується банківськими виписками у справі не свідчить про протиправність поведінки відповідачів без підтвердження відповідними доказами, що такі дії здійснювались відповідачами без відповідної згоди Засновника товариства.

Також, місцевий господарський суд відхилив посилання Позивача на висновок комісії за результатами проведення перевірки фінансової діяльності колишнього директора Відповідача 1 за період з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2022 року на виконання рішення власника Позивача, оскільки матеріалами справи не доведено повноваження на проведення фінансових перевірок, саме такою комісією, вказуючи, що контроль та перевірка за фінансово-господарською діяльністю фірми згідно пункту 9.4 Статуту, здійснюється аудиторською фірмою (аудитором).

Відтак, судом першої інстанції констатував не встановлено, а також недоведення Позивачем не доведено наявності усіх складових цивільного правопорушення, наведене вище виключає можливість задоволення позову про стягнення 847453 грн 11 коп. збитків.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 137-144), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач вказує на відсутність будь-яких документів на підтвердження правомірності операцій щодо зняття готівки та переказу коштів, що на його переконання свідчать про протиправну поведінку Відповідача 1. Вказує, що Нна підприємстві відсутні будь які документи які б підтверджували трудові відносини з Відповідачем 2 чи інші цивільні правовідносини, зокрема договір оренди транспортного засобу, документи на відрядження, що за його твердженням свідчить про привласнення коштів підприємства, поліпшуючи своє матеріальне становище та матеріальне положення третіх осіб. Також на підприємстві відсутні авансові звіти колишнього директора Позивача Відповідача 1, договори позики чи надання послуг останньою, які б відображали підстави перерахування коштів на користь Відповідача 1.

Скаржник зауважує, що протиправна поведінка Відповідача 1 полягає у відкритті корпоративного рахунку та розпорядженні коштами підприємства без наявності на те відповідних повноважень та з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб. Протиправна поведінка Відповідача 2 на переконання апелянта полягає у тому, що він був держателем корпоративної картки та розпоряджався коштами підприємства без наявності на те відповідних повноважень та з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб. Дії Відповідачів 1 та 2, з позиції Позивача, при вчиненні дій щодо розпорядження коштами підприємства не були спрямовані на забезпечення стійкого фінансово-економічного стану Позивача чи отримання прибутку, а вчинялись Відповідачами у власних інтересах та інтересах третіх осіб. - наявні збитки, які обраховуються з суми коштів, які були безпідставно витрачені на особисті потреби Відповідачів та третіх осіб. Апелянт зазначає, що вказане виключає правомірність дій Відповідача 1 як директора Позивача та Відповідача 2 як держателя корпоративної картки, які спільними діями завдали шкоди підприємству, у зв`язку із чим мають нести солідарну відповідальність.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/1318/23 та запропоновано Відповідачу 1 та Відповідачу 2 в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Позивачу в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із відпусткою судді члена-колегії Гудак А.В., на підставі Службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 12 серпня 2024 року за № 01-05/727 призначено заміну судді-члена колегії в справі №924/1318/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року прийнято справу №924/1318/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.. Проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на "4" вересня 2024 року об 14:40 год..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 28 серпня 2024 року від представника Відповідача 2 надійшла заява про залишення апеляційної скарги без руху, з підстав, наведених в даній заяві.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року, з підстав, наведених у даній заяві, розгляд апеляційної скарги відкладено на 2 жовтня 2024 року об 15:30 год. Зобов`язано Позивача в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду докази виконання вимог частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме докази надіслання копії апеляційної скарги та долучених до неї документів Відповідачу 2, який має зареєстрований електронний кабінет із кодом 1817118497 (а не 1815102935). Запропоновано відповідачам 1 по справі №924/1318/23 в строк протягом 7 днів з дня отримання копії апеляційної скарги надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Забезпечено представнику Позивача та Відповідача 2 участь в судовому засіданні по справі №924/1318/23, яке призначено на 2 жовтня 2024 року о 15:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 2 жовтня 2024 року представник Відповідача 1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, суд апеляційної інстанції не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 12 серпня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Відповідача 1 (том 2, а.с. 240).

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України,по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Відповідача 1, оскільки останній не скористався своїми правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 2 жовтня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Представник зазначив про відсутність будь-яких документів на підтвердження правомірності операцій щодо зняття готівки та переказу коштів, що за його доводами свідчить про протиправну поведінку Відповідача 1. Констатував, що на підприємстві відсутні будь які документи які б підтверджували трудові відносини з Відповідачем 2 чи інші цивільні правовідносини, зокрема договір оренди транспортного засобу, документи на відрядження, що свідчить про привласнення коштів підприємства, поліпшуючи своє матеріальне становище та матеріальне положення третіх осіб. Також, представник Позивача вказує, що на підприємстві відсутні авансові звіти колишнього директора Позивача Відповідача 1, договори позики чи надання послуг останньою, які б відображали підстави перерахування коштів на користь Відповідача 1. Позивач при цьому зауважує, що протиправна поведінка Відповідача 1 полягає у відкритті корпоративного рахунку та розпорядженні коштами підприємства без наявності на те відповідних повноважень та з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб. Протиправна поведінка Відповідача 2 на його переконання полягає у тому, що він був держателем корпоративної картки та розпоряджався коштами підприємства без наявності на те відповідних повноважень та з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб. Зазначив, що дії Відповідачів при вчиненні дій щодо розпорядження коштами підприємства не були спрямовані на забезпечення стійкого фінансово-економічного стану Позивача чи отримання прибутку, а вчинялись Відповідачами у власних інтересах та інтересах третіх осіб. Представник зазначив, що вказане виключає правомірність дій Відповідача 1 як директора Позивача та Відповідача 2 як держателя корпоративної картки, які спільними діями завдали шкоди підприємству, у зв`язку із чим мають нести солідарну відповідальність.

В судовому засіданні від 2 жовтня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача 2 вказав, що Відповідачем 1 не можуть подаватися будь-які докази, в силу того, що всі документи економічної діяльності наявні у самого Позивача. При цьому, Відповідач 2 вважає, що під час звільнення Відповідача 1 потрібно було б вирішувати всі фінансові та економічні питання щодо порядку та підстав перерахування грошових коштів. Також представник Відповідача 2 вказав, що відсутні докази, які б вказували про використання та зняття готівки саме Відповідачем 2. Так як і відсутні докази про одержання Відповідачем 2 доступу до рахунків Позивача та отримання самої корпоративної карти, яка б надавала можливість знімати кошти з рахунку Позивача.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити частково, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову до Відповідача 1 про стягнення 847453 грн 11 коп., збитків, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позов задоволити частково та стягнути з Відповідача 1 на користь Позивача 847453 грн 11 коп. збитків, а в решті оскаржуване судове рішення залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 червня 2023 року Позивач зареєстрований 15 листопада 2000 року, директором якого був ОСОБА_3 , статутний капітал якого становив 1000 грн, основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, інші видами діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами й овочами, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Рішенням зборів засновників, оформленим протоколом №8 від 10 листопада 2000 року затверджено Статут Дочірного підприємства Спільного підприємства «Рудтранс-Інтернешнл» «Фірма «Торговий дім Проскурів».

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Позивача, Позивач створений на основі майнових внесків її засновника, СП «Рудтранс-Інтернешнл».

Згідно з пунктом 1.4 Статуту, Позивач має власний розрахунковий рахунок, а також може мати в порядку встановленому чинним законодавством України інші рахунки, в т.ч. і валютний, відкритий в установах банку по погодженню із Засновником та підписами, що затверджується Засновником. Позивач розпоряджається належними їй коштами на рахунках в порядку визначеному цим Статутом. Позивач не вправі розпоряджатися коштами (крім податкових платежів) на рахунку без письмового погодження з Засновником, якщо нею не проведені повністю розрахунки по заборгованості перед Засновником.

У відповідності до пункту 1.7 Статуту, Позивач повністю розпоряджається власними коштами в порядку передбаченому даним Статутом лише після повних розрахунків із Засновником.

За пунктом 3.1 Статуту Позивача, вищим органом управління фірми є її засновник, повноваження якого виконує його орган управління поточною діяльністю (правління).

Відповідно до пункту 3.2 Статуту Позивача, функції і повноваження засновника Позивача може також виконувати його вищий орган правління, голова правління або особи, ним уповноважені, які вправі відмінити рішення будь-яких інших органів.

Як визначено підпунктом 3.3.4 Статуту, до компетенції засновника фірми належить розпорядження коштами та матеріалами цінностями фірми, затвердження річних результатів її діяльності, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку покриття збитків.

Згідно пункту 3.4 Статуту рішення засновника оформляються протоколами рішень відповідних органів і служб, уповноважених Засновником.

У відповідності пункту 3.5 Статуту, засновник затверджує кошторис витрат, що необхідний для діяльності фірми та здійснює контроль за його виконанням. Використання коштів та засобів понад розмір, який визначений кошторисом встановленим засновником, не дозволяється без письмового погодження з засновником.

Відповідно до підпункту 4.9.9 Статуту використання готівки на поточні потреби в розмірі встановленому Засновником, а саме до 5 неоподатковуваних мінімумів, дозволяється лише шляхом зняття з рахунку в банку по письмовому погодженню з засновником.

Згідно з підпунктом 4.9.10 Статуту, всі платежі, які не відносяться до поповнення оборотних коштів (закупи товарів) повинні проводитись лише в межах встановлених лімітів, а понад ліміти згодою фінансової служби засновника, а платежі, які йдуть за рахунок чистого прибутку за письмовою згодою Засновника.

Пунктом 4.11 Статуту передбачено, що директор Позивача несе повну відповідальність перед засновником Фірми за результати її господарської діяльності. Директор не вправі самостійно приймати рішення щодо діяльності Фірми, яка зв`язана з господарським ризиком, що не може привести до збитків, без письмового погодження з засновником, а в разі невиконання цих вимог його дії є перевищенням своїх службових повноважень, яке тягне за собою кримінальну відповідальність та відшкодування збитків завданих її Фірмі та її засновнику.

За пунктом 7.6 Статуту, Позивач розпоряджається коштами в порядку, передбаченому засновником. Порядок використання готівки та відпуску матеріальних цінностей встановлюється засновником.

Згідно пункту 9.4 Статуту, контроль за діяльністю Позивача здійснюють державні органи в межах їх компетенції. За рішенням засновника її діяльність може перевірятись аудиторською фірмою (аудитором). Така перевірка проводиться і у випадках та порядку передбачених чинним законодавством України.

Наказом СП «Рудтранс-Інтернешнл» №1/18 від 13 грудня 2018 року погодженим Президентом товариства Відповідачем 2 призначено директором Позивача - Відповідача 1 (том 1, а.с. 30).

Відповідно до історії реєстраційної інформації до 13 липня 2022 року назва підприємства була Дочірнє підприємство Спільного підприємства «Рудтранс-Інтернешнл» «Фірма «Торговий дім Проскурів».

29 січня 2019 року керівником Позивача Відповідачем 1 подано до АТ «ОТП Банк» заяву про відкриття поточного рахунку, в якій просив відкрити корпоративний картковий рахунок в гривні.

29 січня 2019 року між акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк) та Позивачем в особі директора Відповідача 1 укладено договір про видачу та обслуговування міжнародних (корпоративних) платіжних пластикових карток №СС/0000503/19, згідно якого Банк відкриває Позивачу корпоративний картковий рахунок у валюті рахунку та надає картки держателям, визначеним Позивачем, а також здійснює розрахункове обслуговування платіжних операцій, виконаних з використанням картки.

Згідно пункту 2.2 договору Позивач отримує Картку в порядку, визначеному цим договором та Правилами, та використовує її для здійснення розрахунків як на території України так і за її межами.

Відповідно до підпункту 3.1.1 договору зобов`язано Банк відкрити Позивачу картковий рахунок №260060034562 у UAH.

Даний договір підписаний представниками Банку та Позивачем в особі директора Відповідача 1 та скріплений печатками сторін.

Додатком №1 до договору про видачу та обслуговування міжнародних (корпоративних) платіжних пластикових карток №СС/0000503/19 від 29 січня 2019 року затверджено правила користування карткою платіжної системи VasterCarldWide та/або Visa International.

Додатком №2 до договору про видачу та обслуговування міжнародних (корпоративних) платіжних пластикових карток №СС/0000503/19 від 29 січня 2019 року оформлено тарифи по операціям з корпоративними платіжними картками міжнародної системи Visa International для юридичних осіб/фізичних осіб підприємців.

Дані додатки до договору підписані представниками Банку та Позивачем в особі директора Відповідача 1 та скріплені печатками сторін.

29 січня 2019 року Відповідачем 1 подано заяву про видачу корпоративної картки АТ «ОТП Банк», згідно якої Відповідач 1 просила видати платіжну картку до картрахунку №260060034562 (Позивач), згідно Договору про видачу та обслуговування міжнародних (корпоративних) платіжних пластикових карток №СС/0000503/19 від 29 січня 2019 року. Держателем корпоративної картки зазначений Відповідач 2, місце роботи СП «Рудтранс- Інтернешнл», посада президент товариства СП «Рудтранс-Інтернешнл».

Дана заява підписана держателем карти Відповідачем 2, директором Відповідачем 1 та скріплена печаткою підприємства.

29 січня 2019 року директором Позивача Відповідачем 1 від ДП СП «Рудтранс-Інтернешнл» Фірма «Торговий дім Проскурів» подано заяву до АТ «ОТП Банк», відповідно до якої Відповідач 1 просила встановити спільний доступ для держателів корпоративних карток до корпоративного карткового рахунку, відкритого Позивачем.

Дана заява підписана директором Позивача Відповідачем 1 та скріплена печаткою підприємства.

29 січня 2019 року директором Позивача Відповідачем 1 від Позивача подано заяву до АТ «ОТП Банк», відповідно до якої Відповідач 1 просив картку із зразками підписів та відбитка печатки, що використовується в АТ «ОТП Банк» для поточного рахунку Позивача №6001455063325 вважати дійсною для розпорядження корпоративним картковим рахунком організації.

Дана заява підписана директором Відповідача 1 та скріплена печаткою підприємства.

Згідно виписки з особового рахунку за період з 24 січня 2019 року по 29 вересня 2021 року знято в банкоматі банку АТ ОТП Банку готівку зокрема: 4 лютого 2019 року 2000 грн, 2000 грн, 2000 грн, 2000 грн, 2000 грн, 4000 грн, 4000 грн, 4000 грн, 4000 грн, 4000 грн, 4000 грн, 3 червня 2019 року 18090 грн, 18090 грн; 29 жовтня 2019 року 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн; 31 жовтня 2019 року 500 грн, 4500 грн. 5000 грн, 8000 грн, 8000 грн 8000 грн, 8000 грн, 8000 грн; 14 листопада 2019 року 7100 грн; 14 січня 2020 року - 4600 грн, 28 січня 2020 року - 1000 грн, 3000 грн, 10000 грн; 26 травня 2020 року 3000 грн, 8000 грн, 9000 грн, 10000 грн, 10000 грн, 10000 грн; 27 травня 2020 року 5000 грн, 5000 грн, 10000 грн, 10000 грн, 10000 грн, 10000 грн, 28 травня 2020 року 8000 грн, 10000 грн.; 19 листопада 2020 року - 4000 грн, 4000 грн, 8000 грн, 8000 грн; 23 листопада 2020 року - 16000 грн; 26 листопада 2020 року - 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн; 31 грудня 2020 року 19000 грн; 15 березня 2021 року 4000 грн; 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн, 5000 грн., 5000 грн, 5000 грн, 8000 грн, 8000 грн; 18 травня 2021 року 10000 грн, 20000 грн, 20000 грн; 1 липня 2021 року 9000 грн.

28 лютого 2019 року перераховано кошти в розмірі 10 000 грн з призначенням платежу: «Договір, для зарахування КР 4149 6293 9858 0738».

2 березня 2020 року перераховано 5000 грн з призначенням платежу: «Повернення поворотньої фінансової допомоги згідно договору №20-02-2020 від 20 лютого 2020 року, номер картки 4149629398580738 PHУКПН 2880016626».

29 грудня 2020 року перераховано 10000 грн, 3 березня 2021 року 4000 грн, 5 березня 2021 року 4000 грн, 12 березня 2021 року 60000 грн, 1 липня 2021 року 600 грн, 1 жовтня 2021 року 3400 грн, 16 вересня 2019 року 30000 грн з призначенням платежу: «повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору від 1 листопада 2020 року без ПДВ».

15 березня 2021 року - 5000 грн з призначенням платежу: «Повернуто кошти за паливно-мастильні матеріали, номер картки 4149629398580738 PHУКПН 2880016626».

15 березня 2021 року перераховано кошти в сумі 30000 грн, з призначенням платежу: «перерахування коштів згідно авансового звіту №7 від 15 березня 2021 року без ПДВ»

26 березня 2021 року - 10000 грн з призначенням платежу: «перерахування коштів згідно авансового звіту №8 від 26 березня 2021 року без ПДВ».

26 квітня 2021 року 15000 грн з призначенням платежу: «перерахування коштів згідно авансового звіту №9 від 26 квітня 2021 року без ПДВ».

6 травня 2021 року 12000 грн з призначенням платежу: «перерахування коштів згідно авансового звіту №11 від 6 травня 2021 року без ПДВ».

Окрім того, було здійснено оплату товарів/послуг «AZS OKKO», «BP-MSZANA POLNOC», «GLUSKO AZS», «MAGNUM», «OMV», «BENZINSKA STANICA», «SUN OIL», а саме: 18 березня 2019 року 1499 грн 80 коп., 8 квітня 2019 року - 319 грн, 18 квітня 2019 року 3469 грн 29 коп., 22 квітня 2019 року 2388 грн 25 коп., 27 травня 2019 року 1287 грн 39 коп., 15 липня 2019 року 1900 грн, 16 липня 2019 року 1989 грн 38 коп., 25 липня 2019 року 2203 грн 06 коп., 29 липня 2019 року 2050 грн 12 коп., 19 вересня 2019 року 636 грн 12 коп., 787 грн 76 коп., 864 грн 18 коп., 23 вересня 2019 року 2274 грн 76 коп., 24 вересня 2019 року 605 грн 25 коп., 1123 грн 08 коп., 1 жовтня 2019 року 562 грн 05 коп., 967 грн 73 коп., 1088 грн 26 коп., 8 жовтня 2019 року 2247 грн 06 коп., 11 жовтня 2019 року 496 грн 90 коп., 960 грн 43 коп., 21 жовтня 2019 року 2085 грн 30 коп., 2264 грн 04 коп., 22 жовтня 2019 року 2289 грн 92 коп., 30 жовтня 2019 року 1422 грн 47 коп., 11 листопада 2019 року 1947 грн 07 коп., 21 січня 2020 року 468 грн 01 коп., 627 грн 95 коп., 27 січня 2020 року 1965 грн 23 коп., 10 лютого 2020 року 820 грн 19 коп., 17 лютого 2020 року 437 грн 77 коп., 1625 грн 66 коп., 20 лютого 2020 року 1635 грн 05 коп., 21 лютого 2020 року 1004 грн 03 коп.., 28 лютого 2020 року 1850 грн 16 коп., 4 березня 2020 року 1870 грн 44 коп., 5 березня 2020 року 1886 грн 06 коп., 6 березня 2020 року 710 грн 92 коп., 16 березня 2020 року 2076 грн 09 коп., 4 травня 2020 року 607 грн 63 коп., 15 травня 2020 року 574 грн 28 коп.., 18 травня 2020 року 565 грн 74 коп., 1430 грн 22 коп., 1 червня 2020 року 584 грн 78 коп., 3 червня 2020 року 13 грн 90 коп., 682 грн 58 коп., 15 червня 2020 року 391 грн 47 коп., 26 січня 2021 року 694 грн 78 коп., 11 серпня 2021 року 954 грн 40 коп., 13 серпня 2021 року 700 грн 92 коп.., 1172 грн 43 коп., 17 серпня 2021 року 1165 грн 30 коп., 30 серпня 2021 року 1155 грн 14 коп., 31 серпня 2021 року 1324 грн 39 коп., 1405 грн 78 коп., 9 вересня 2021 року 1113 грн 01 коп., 15 вересня 2021 року 1236 грн 74 коп., 29 вересня 2021 року 739 грн 60 коп..

27 серпня 2019 року 3815 грн 28 коп., 4120 грн 70 коп. з призначенням платежу: «оплата товарів/послуг через Wizz Air за 23 серпня 2019 року».

2 вересня 2019 року 4489 грн 99 коп. з призначенням платежу: «оплата товарів/послуг через RYANAIR 000000А61UQD0 за 28 серпня 2019 року».

8 листопада 2019 року 6980 грн 14 коп. з призначенням платежу: «оплата товарів/послуг через Wizz Air за 5 листопада 2019 року».

15 квітня 2019 року 1866 грн 96 коп. з призначенням платежу: «оплата товарів/послуг через EPITSENTR K KHMELNYTSKYY за 12 квітня 2019» .

6 квітня 2020 року 223 грн 26 коп. з призначенням платежу: «оплата товарів/послуг через EPITSENTR за 2 квітня 2020 року».

17 січня 2020 року - 2102 грн з призначенням платежу: « 101; 2187704290, судовий збір за позовом Андрієнко С.М. Господарський суд Хмельницької області».

29 квітня 2021 року - 12800 грн з призначення платежу: «користувач ДП «Проскурів-Енерго» код 22779722, згідно договору №22100613 за електричну енергію за лютий 2021р. в сумі 10666,67 грн., ПДВ 20% - 2133,33».

1 червня 2021 року - 4000 грн з призначенням платежу: «користувач ПП «Рудпол» код 32889325, згідно договору №22113879 за електричну енергію за квітень 2021р. в сумі 3333,33 грн., ПДВ 20% - 666,67».

Рішенням засновника Позивача від 1 грудня 2023 року вирішено у зв`язку з переведенням більше 90% оборотних коштів, які надходили на банківський рахунок у період з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2022 року, на корпоративну картку з подальшими витратами без будь-якої господарської доцільності, відсутності прибутку підприємства, створити комісію щодо перевірки фінансової діяльності колишнього директора Відповідача 1 у період з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2022 року у складі: ОСОБА_4 - голова комісії, ОСОБА_5 - член комісії, ОСОБА_6 - член комісії.

19 лютого 2024 року висновком комісії за результатами проведення перевірки фінансової діяльності колишнього директора Відповідача 1 період з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2022 року на виконання рішення власника Позивача викладеного від « 01» грудня 2023 року, комісією (у складі: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ) встановлено: по першому питанню, а саме: у період з 20 лютого 2019 року по 1 липня 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 за допомогою корпоративної карти держателем якої був Відповідач 2 було знято грошові кошти у розмірі 532223 грн 71 коп. встановлено, що: відсутні оригінали авансових звітів, звітів про використання коштів, відсутні будь-які документи які б підтвердили доцільність використання коштів у господарській діяльності підприємства, документи які б підтвердили перебуванню підзвітної особи у відрядженні, зокрема наказ по підприємству про ціль перебування цієї особи у відрядженні та терміни перебування, що може свідчити про надмірне використаних коштів у власних цілях, та призвести до нарахування ПДФО та військового збору, та штрафних санкцій з боку контролюючих органів, оскільки має місце ще й порушення строків по складанню звіту про використання коштів підприємства. Також вказано, що відсутність підтверджувальних документів по витратах призводить до неправильного відображення витрат у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, і в результаті - додаткові нарахування по податку на прибуток та штрафні санкції. Згідно П. 170.9.1 Податкового кодексу України визначає такі підтверджуючі документи до авансового звіту: транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки); документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси; документи (виписки та або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інші документи, що засвідчують вартість витрат.

По другому питанню, що у період з 28 лютого 2019 року по 6 лютого 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 перераховано грошові кошти у розмірі 169000 грн, встановлено, що відсутні договори поворотної фінансової допомоги, а також платіжні документи, які б свідчили про те, що підприємство отримало відповідну поворотну фінансову допомогу від Відповідача 1, відсутні авансові звіти та до них первинні документи, які б свідчили про використання коштів у господарській діяльності підприємства, а не у власних цілях.

По третьому питанню, що у період з 24 січня 2019 року по 29 вересня 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 за допомогою корпоративної карти держателем якої був Відповідач 2 витрачено грошові кошти у розмірі 92 327 грн 37 коп. встановлено, що відсутні договори оренди або безоплатного користування транспортного засобу, шляхові листи, а також акти списання використаного пального, чи інші первинні документи, які б підтвердили доцільність використання автомобіля у господарській діяльності підприємства. Відсутній наказ на відрядження Відповідача 2 з вказанням місця відрядження, метою перебування, та строками, а також необхідність цього відрядження у господарській діяльності даного підприємства, що може свідчити про приватний характер даної подорожі, та використання коштів у власних цілях. І в результаті нарахування ПДВФ у розмірі 18% від надміру використаних коштів та 1,5% військового збору. На купівлю ТМЦ у торговому центрі «Епіцентр» відсутні накладні на оплачені матеріальні цінності, відповідно не оприбутковані та не перебувають на балансі підприємства. Вказано, що все це може свідчити про неправомірне завищення витрат та неправильне відображення у фінансовій та податковій звітності, що призведе до нарахування штрафних санкцій з боку контролюючих органів.

По четвертому питанню, що у період з 17 січня 2020 року по 28 серпня 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 було перераховано грошові кошти у розмірі 23 902 грн та встановлено, що відсутні оригінали договорів, які визначають правовий зв`язок між зазначеними особами, відсутні оригінали документів, що містять підставу перерахування коштів, що може свідчити про використання коштів у власних цілях з метою покращення матеріального стану зазначених вище осіб за рахунок коштів підприємства.

По п`ятому питанню: 16 вересня 2019 року з основного рахунку перераховано кошти в розмірі 30000 грн Відповідача 1 з призначенням платежу «Договір поворотної фінансової допомоги №11 від 16.09.2019 року номер картки 4149629398580738 інд. под. номер 2880016626. без ПДВ» встановлено, що відсутні оригінали договору поворотної фінансової допомоги №11 від 16 вересня 2019 року, відсутні платіжні документи, які б свідчили про те, що Відповідач 1 надавала відповідну фінансову допомогу.

Вказаним актом перевірки встановлені наступні порушення:

1) відсутні будь-які документи які б підтверджували, що Відповідач 2 є представником підприємства;

2) відсутні будь які документи які б підтверджували трудові відносини з Відповідачем 2 чи інші цивільні правовідносини, зокрема договір оренди транспортного засобу, документи на відрядження;

3) відсутні авансові звіти колишнього директора підприємства Відповідача 1;

4) відсутні підтверджуючі документи до авансового звіту: транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки); документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси; документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інші документи, що засвідчують вартість витрат;

5) відсутні будь-які документи які б підтвердили доцільність використання коштів у господарській діяльності підприємства, документи які б підтвердили перебування підзвітної особи у відрядженні, зокрема відсутній наказ на відрядження Відповідача 2 з вказаним місце відрядження, метою перебування, та строками, а також необхідність цього відрядження у господарській діяльності даного підприємства;

6) відсутні договори поворотної фінансової допомоги, а також платіжні документи, які б свідчили про те, що підприємство отримало відповідну фінансову допомогу від Відповідача 1;

7) відсутні договори оренди або безоплатного користування транспортного засобу, шляхові листи, а також акти списання використаного пального, чи інші первинні документи, які б підтвердили доцільність використання автомобіля у господарській діяльності підприємства;

8) відсутні накладні на оплачені матеріальні цінності у торговому центрі «Епіцентр» відсутні накладні на оплачені матеріальні цінності, матеріальні цінності не оприбутковані та не перебувають на балансі підприємства;

9) відсутнє погодження засновника на розпорядження коштами;

10) відсутнє погодження на відкриття карткового рахунку;

11) відсутнє погодження на встановлення держателем корпоративної карти Відповідача 2.

12) не було здійснено передачі первинної документації підприємства за період 2018-2022 років, а саме: оригіналів банківських виписок по відкритих рахунках у обслуговуючих банках. Касові документи: прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери касова книга пронумерована та прошнурована та скріплена печаткою підприємства за період 2018-2022 роки. Звіти про використання коштів виданих на відрядження або підзвіт з відповідним підтвердженням первинними документами (чеки, накладні, акти прийому передачі виконаних робіт, послуг та ТМЦ. та інші документи: постачальниками. Договори з покупцями та постачальниками, та первині документи по розрахунках з контрагентами: накладні, акти прийому передачі ТМЦ та робіт послуг, тощо. Оригінал головної книги в роздрукованому вигляді за період 2018-2022 роки. Відомості аналітичного обліку, оборотно-сальдові відомості з розшифровками по рахунках 10, 11, 12, 112, 13, 15, 30, 31, 20, 26, 28, 36, 37, 40, 46, 60, 63, 64, 65, 66, 68 за період 2018-2022 років. Табелі обліку робочого часу, штатний розклад, відомості нарахування заробітної плати за 2018-2022 років та особові справи працівників. Фінансову та податкову звітність, наказ про облікову політику за період 2018-2022 роки.

У зв`язку з цим Позивач звернувся з позовом до господарського суду в якому просить стягнути 847453 грн 11 коп. збитків, а саме: з Відповідача 1 - 199000 грн збитків та солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 - 648453 грн 11 коп. збитків.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Необхідною умовою розгляду таких справ є застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відповідач же в загальному порядку в тому числі шляхом подачі належних та допустимих доказів вправі покласти доведення позивачем наявності ознак збитків, спростувати їх (в тому числі давши докази, що такі витрати, які Позивач оцінює як збитки, не були такими, тобто спростувати те, що такі витрати були не на користь особи, котрою вчинялися відповідні дії, а безпосередньо на користь підприємства чи для діяльності підприємства).

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем, а доведені обставини щодо наявності підстав вважати їх збитками мають спростовуватися безпосередньо відповідачами.

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

Процесуальні ж складові визначених норм дає відповідачу можливість спростувати належними та допустимими доказами обставин щодо наявності таких збитків (в тому числі підтвердивши такими доказами правомірність таких витрат та відповідно дій керівника (екскерівника) підприємства, котре доводить нанесення йому збитків).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з підприємства, установи, організації за невиконання зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанов Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26 листопада 2019 року, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 4 вересня 2018 року, №910/2018/17 від 4 квітня 2018 року, №910/5100/19 від 7 травня 2020 року, №910/21493/17 від 4 грудня 2018 року, №914/1619/18 від 27 серпня 2019 року, №904/982/19 від 24 лютого 2021 року).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Щодо позовних вимог заявлених до Відповідача 1, то колегією суду враховується наступне.

Спір у справі між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями, підлягає вирішенню господарським судом.

Дана правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 910/20261/16.

У постановах Верховного Суду від 5 грудня 2023 року у справах № 917/178/23 та № 906/1361/23 зроблено висновок про те, що враховуючи положення пункту 12 частини 1 статті 20 та статті 54 Господарського процесуального кодексу України з позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, може звернутися як власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, так і сама юридична особа.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Досліджуючи діяльність Відповідача 1 саме з призми наявності в її діях складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків заподіяних посадовою особою, колегією суддів враховується наступне.

Як встановлено судом та не спростовано Відповідачем 1, що Відповідач 1 здійснив виведення коштів підприємства (вчинила господарське правопорушення), в якому (з огляду на недоведення Відповідачем 1 використання карткового рахунку та виведення з нього готівкових коштів саме з ціллю використання їх на потреби Позивача та на користь Позивача, при тому, що Позивач подав зі своєї сторони докази виведення та використання відповідних коштів, що становить суму позову, Відповідач 1 без наявності не підтвердження здійснення цих операцій саме для здійснення господарської діяльності Позивача) наявна протиправна поведінка Відповідача 1, яка полягає у відкритті корпоративного рахунку та розпорядженні коштами підприємства з метою власного збагачення, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази (первинна документація), які б вказували про використання коштів отриманих Відповідачем 1 з карткового рахунку Позивача за період з 24 січня 2019 року по 29 вересня 2021 року, як то: господарських догорів, актів виконаних робіт, актів надання послуг, рахунків із призначенням платежу.

В той же час апеляційний господарський суд вказує на те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами обгрунтвоаність своїх доводів щодо того, що такі дії Відповідач 1 вчинив без наявності повноважень (адже він повноважений був як керівник Позивача здійснювати від його імені та в його інтересах будь-які господарські операції), як і не довів що дані кошти знімалися та використовувалися ним на користь третіх осіб. В той же час, як вже визнано вище використання та зняття даних коштів без підтвердження первиними документами їх використання саме на користь Позивача дає підстави прийти до висновку про використання цих коштів у власних цілях, що вказує на наявність у діях Відповідача 1 протиправної поведінки.

Відтак таке розпорядження коштами Позивача без належного підтвердження їх подальшого спрямування в правовому зв`язку із економічною діяльністю Позивача свідчить про те, що дії Відповідача 1 щодо розпорядження коштами підприємства не були спрямовані на забезпечення стійкого фінансово-економічного стану Позивача чи отримання прибутку, а вчинялись Відповідачем 1 у власних інтересах.

При цьому. колегія суддів виснує, що знання готівки з банківського рахунку Позивача є господарською операцією, у якій має бути розумна економічна причина. Розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції на отримання позитивного економічного ефекту. В свою чергу отримання позитивного економічного ефекту може полягати не тільки у формі приросту активів, а ще й у формі збереження їх та/або їх вартості. Дане в свою чергу вказує, на наявність збитки, які обраховуються з суми коштів, які були безпідставно витрачені на особисті потреби Відповідача 1, адже як вказано вище доказів, котрі б вказували про подальше спрямування таких коштів саме в їх правовому зв`язку із економічною діяльності Позивача, матеріали справи не містять.

В той же час колегія суду констатує і те, що причинний зв`язок між протиправними діями Відповідача 1 і шкодою зумовлений тим, що внаслідок дій Відповідача 1 Позивач втратив кошти.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на основні положення Статуту Позивача, а саме те, що підпунктом 3.3.4 Статуту, до компетенції засновника фірми належить розпорядження коштами та матеріалами цінностями фірми, затвердження річних результатів її діяльності, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку покриття збитків.

Відповідно до пункту 3.4 Статуту рішення засновника оформляються протоколами рішень відповідних органів і служб, уповноважених Засновником.

Згідно пункту 3.5 Статуту: засновник затверджує кошторис витрат, що необхідний для діяльності фірми та здійснює контроль за його виконанням; використання коштів та засобів понад розмір, який визначений кошторисом встановленим Засновником, не дозволяється без письмового погодження з Засновником.

В силу дії підпункту 4.9.9 Статуту використання готівки на поточні потреби в розмірі встановленому Засновником, а саме до 5 неоподатковуваних мінімумів, дозволяється лише шляхом зняття з рахунку в банку по письмовому погодженню з Засновником.

Згідно з підпунктом 4.9.10 Статуту, всі платежі, які не відносяться до поповнення оборотних коштів (закупи товарів) повинні проводитись лише в межах встановлених лімітів, а понад ліміти згодою фінансової служби Засновники, а платежі, які йдуть за рахунок чистого прибутку за письмовою згодою Засновника.

Пунктом 4.11 Статуту передбачено, що Директор Позивача несе повну відповідальність перед Засновником Фірми за результати її господарської діяльності. Директор не вправі самостійно приймати рішення щодо діяльності Фірми, яка зв`язана з господарським ризиком, що не може привести до збитків, без письмового погодження з Засновником, а в разі невиконання цих вимог його дії є перевищенням своїх службових повноважень, яке тягне за собою кримінальну відповідальність та відшкодування збитків завданих її Фірмі та її засновнику.

В той же час, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в матеріалах справи не має жодного рішення засновника про розпорядження коштами, як і не має підтвердження належного витрачання таких коштів, саме і інтересах та на користь економічної діяльності Позивача (відповідні докази не подані Відповідачем 1 а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції).

Окрім того, протягом розгляду даної справи Відповідачем 1 не подано жодних доказів на спростування вказаних обставин, зокрема, не було надано ні відповідні погодження Засновника, ні договори, що підтверджують правову підставу використання коштів Позивача.

При цьому відсутність у Позивача письмових погоджень Засновника не усуває обов`язок Відповідача 1 заперечувати проти доводів Позивача про правомірність використання коштів підприємства шляхом надання всіх наявних у них доказів на спростування кожного заявленого аргументу, а відсутність таких заперечень з одночасною наявністю доказів щодо використання цих коштів Відповідачем 1 без підтверджуючих документів опосередковано вказує і про наявність вини Відповідача 1, а відтак наявність усіх необхідних елементів для стягнення з нього збитків, завданих підприємству керівником котрого був Відповідач 1.

Окрім того колегія суду зауважує, що Позивач є окремою юридичною особою, яка має обов`язок зберігати всі необхідні документи, що пов`язані з її діяльністю. Однак, Позивач вказує, що на фірмі відсутні будь-які погодження засновника на розпорядження коштами та на відкриття карткового рахунку, що по суті свідчить про відсутність таких погоджень взагалі (передачу чи навність таких документів Відповідачем 1, як екскерівником Позивача не доведено).

Окрім того, представник Позивача звертався до Засновника фірми з адвокатськими запитами про надання інформації, чи надавалось ДП «Фірма «Торговий дім Проскурів» будь-яке письмове погодження на розпорядження коштами Позивача у період з грудня 2018 року по січень 2022 року та чи надавалось ДП «Фірма «Торговий дім Проскурів» будь-яке письмове погодження на відкриття карткового рахунку Позивача у період з грудня 2018 року по січень 2022 року.

І ТОВ «Сіті Кепітал» і ТОВ «Нерухомість Поділля» повідомил, що у них відсутні документи щодо письмового погодження на розпорядження коштами Фірми у період з грудня 2018 року по січень 2022 року.

Також, колегією суддів враховується (з огляду на всі вищеописані докази та встановлені обставини) висновок комісії за результатами проведення перевірки фінансової діяльності колишнього директора Позивача за період з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2022 року, комісією у складі: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 (саме щодо позовних вимог до Відповідача 1).

В даному висновку щодо Відповідача 1 резюмовано, що у період з 20 лютого 2019 року по 1 липня 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 за допомогою корпоративної карти держателем якої був Відповідач 1 та Відповідач 2 було знято грошові кошти у розмірі 532223 грн 71 коп. встановлено, що: відсутні оригінали авансових звітів, звітів про використання коштів, відсутні будь-які документи які б підтвердили доцільність використання коштів у господарській діяльності підприємства, документи які б підтвердили перебуванню підзвітної особи у відрядженні, зокрема наказ по підприємству про ціль перебування цієї особи у відрядженні та терміни перебування, що може свідчити про надмірне використаних коштів у власних цілях, та призвести до нарахування ПДФО та військового збору, та штрафних санкцій з боку контролюючих органів, оскільки має місце ще й порушення строків по складанню звіту про використання коштів підприємства. Вказано, що відсутність підтверджувальних документів по витратах призводить до неправильного відображення витрат у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, і в результаті - додаткові нарахування по податку на прибуток та штрафні санкції та що згідно пункту 170.9.1 Податковий кодекс України визначає такі підтверджуючі документи до авансового звіту: транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки); документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси; документи (виписки та або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інші документи, що засвідчують вартість витрат.

Окрім того у висновку встановлено, що у період з 28 лютого 2019 року по 6 лютого 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 перераховано грошові кошти у розмірі 169000 грн та встановлено, що відсутні договори поворотної фінансової допомоги, а також платіжні документи, які б свідчили про те, що Позивач отримав відповідну поворотну фінансову допомогу від Відповідача 1, відсутні авансові звіти та до них первинні документи, які б свідчили про використання коштів у господарській діяльності підприємства, а не у власних цілях.

Між тим, період з 24 січня 2019 року по 29 вересня 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 за допомогою корпоративної карти витрачено грошові кошти у розмірі 92 327 грн 37 коп. і встановлено, що відсутні договори оренди або безоплатного користування транспортного засобу, шляхові листи, а також акти списання використаного пального, чи інші первинні документи, які б підтвердили доцільність використання автомобіля у господарській діяльності підприємства. У період з 17 січня 2020 року по 28 серпня 2021 року з корпоративного карткового рахунку №260060034562 перераховано грошові кошти у розмірі 23902 грн та встановлено, що відсутні оригінали договорів, які визначають правовий зв`язок між зазначеними особами, відсутні оригінали документів, що містять підставу перерахування коштів, що може свідчити про використання коштів у власних цілях з метою покращення матеріального стану зазначених вище осіб за рахунок коштів підприємства. 16 вересня 2019 року з основного рахунку перераховано кошти в розмірі 30000 грн Відповідача 1 з призначенням платежу «Договір поворотної фінансової допомоги №11 від 16.09.2019 року номер картки 4149629398580738 інд. под. номер 2880016626. без ПДВ» встановлено, що відсутні оригінали договору поворотної фінансової допомоги №11 від 16 вересня 2019 року, відсутні платіжні документи, які б свідчили про те, що Відповідач 1 надавала відповідну фінансову допомогу.

Вказаним актом перевірки встановлені наступні порушення:

1) відсутні будь-які документи які б підтверджували, що Відповідач 2 є представником підприємства.

3) відсутні авансові звіти колишнього директора підприємства Відповідача 1.

9) відсутнє погодження засновника на розпорядження коштами.

10) відсутнє погодження на відкриття карткового рахунку.

11) відсутнє погодження на встановлення держателем корпоративної карти Відповідача 2.

Колегія суду звертає увагу, що контроль та перевірка за фінансово-господарською діяльністю Позивача, згідно пункту 9.4 Статуту Позивача, здійснюється аудиторською фірмою (аудитором).

Така перевірка проводиться у порядку передбаченому чинним законодавством України. Однак, відповідно до пункту 9.4 Статуту Позивача за рішенням засновника діяльність Позивача може перевірятись аудиторською фірмою (аудитором).

Тобто, вказаний пункт Статуту передбачає саме право, а не обов`язок залучення для проведення перевірки аудиторської фірми (аудитора).

Колегія суду констатує, що а ні у Статуті Позивача, а ні в чинному законодавстві не міститься заборони щодо здійснення перевірки діяльності підприємства саме засновником такого підприємства. Вказана перевірка, за результатом якої було складено відповідний висновок комісії, була проведена саме засновником Позивача ТОВ «Нерухомість Поділля». При цьому, вказана перевірка стосувалась перевірки наявності чи відсутності документів, що підтверджують правомірність витрачання коштів фірми колишнім директором Позивача Відповідачем 1, що не заборонено чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції ще раз вказує на те, що під час розгляду справи Відповідач 1 не спростував належним чином обставин перевищення своїх повноважень щодо зняття готівкових коштів з карткового рахунку без обгрунтування підстав вчинення таких дій та не навів конкретної економічної причини вчинення таких дій, тобто свою добросовісність у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене вище колегія суддів доходить висновку про перевищення Відповідачем 1 своїх повноважень при вчиненні дій щодо зняття та безцільового використання коштів позивача від імені Позивача саме з огляду на безцільове їх використання, так і неспростування Відповідачем 1 обставин відсутності для Позивача будь-якої економічної вигоди від зняття та витрачання таких коштів, натомість встановлення обставин фактичного вибуття із володіння Позивача спірної суми, що свідчать про наявність у діях Відповідача 1 складу правопорушення, зокрема як неправомірна винна поведінка.

Резюмуючи усе описане вище, колегія суддів зауважує, що будучи на посаді директора, Відповідач 1по суті розпоряджався коштами Позивача у власних цілях не маючи на це відповідних повноважень та без жодної правової підстави з метою власного збагачення, і, як наслідок вчинила протиправні, недобросовісні дії та завдала майнової шкоди Позивачу.

Колегія суду констатує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправність дій Відповідача 1, розмір збитків та наявність прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків,

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем доведено обставини наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків з посадової особі, як то: протиправної поведінки Відповідача 1 та їхнього вини, завдання самих збитків і їхній розмір, що є обов`язковою умовою для покладення на Відповідача 1 відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже підсумовуючи усе вищеописане, в даній судовій постанові, в площинні норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача про стягнення збитків з Відповідача 1 (як посадової особи Позивача) підлягають до задоволення в розмірі 847453 грн 11 коп.. Відповідно суд апеляційної інстанції задоволює позовні вимоги в цій частині.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 1 збитків.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №753/7281/15-ц, від 21 лютого 2021 року в справі №904/982/19, від 21 липня 2021 року в справі №910/12930/18, від 21 вересня 2021 року в справі №910/1895/20, від 18 жовтня 2022 року в справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Зважаючи на заперечення Позивача, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи підтверджено склад цивільного правопорушення, вчиненого Відповідачем 1 та 2. Зокрема, розмір збитків, протиправність поведінки, причинний зв`язок, в розрізі заперечень Відповідачів щодо суті самих позовних вимог, зокрема, поняття самих збитків із визначенням заборгованості колегія суддів зазначає таке.

Зважаючи на предмет доведення Позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення Відповідача 2, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки Відповідача 2, колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статті 614 Цивільного кодексу України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Згідно з положеннями статей 92, 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Разом з тим, положення статті 92 Цивільного кодексу України дозволяють дійти висновку про те, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Вказане зумовлено тим, що між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно із частиною 2 статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Позивач звернувся з позовом, згідно якого просив стягнути з Відповідача 2 (солідарно) 648453 грн 11 коп. збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач 2 на час виникнення спірних правовідносин з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2022 року не був ні засновником, ні членом товариства, ні учасником товариства, у тому числі учасником, який вибув з товариства, як і не був безпосередньо керівником Позивача.

На підприємстві відсутні будь які документи які б підтверджували трудові відносини з Відповідачем 2 чи інші цивільні правовідносини Позивача із Відповідачем 2 (вказане стверджується і Позивачем у справі). Відтак, зважаючи на правовий статус Відповідача 2 в дані справі в розрізі предмету та підстав позовних вимог (стягнення збитків заподіяних юридичній особі саме її посадовою особою, тобто має бути певний правовий зв`язок між юридичною особою та посадовою особою, який свідчитиме про здійснення такою особою діяльності саме в інтересах та на користь юридичної особи) вбачається відсутність правових підстав для застосування до даних правовідносин норм права пов`язаних із стягненням збитків заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Враховуючи описане вище, судова колегія доходить висновку, що такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки вищевказаної фізичної особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд закриває провадження у справі в частині стягнення 648453 грн 11 коп. збитків з Відповідача 2 (солідарно) підлягає закриттю.

Дане рішення в цій частині прийнято й місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає судове рішення в цій частині без змін.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Позивачем апеляційну скаргу частково підставною та обгрунтованою, а саме в частині стягнення з Відповідача 1 збитків в розмірі 847453 грн 11 коп. збитків. Відповідно суд приймає рішення, яким позов задоволює частково, шляхом стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача збитків в розмірі 847453 грн 11 коп..

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року у відповідній частині.

Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, котрим позов задоволено.

Судові витрати, в силу дії приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача 1.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Фірма "Торговий дім Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року по справі №924/1318/23 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року по справі №924/1318/23 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 847 453 грн 11 коп. збитків, прийнявши в цій частині нове рішення, та виклавши абзац 2 резулютивної частини рішення в наступній редакції:

" Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Фірма "Торговий дім Проскурів" (29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11; код 21335874) 847 453 грн 11 коп. збитків.

3. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року по справі №924/1318/23 - залишити без змін.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Фірма "Торговий дім Проскурів" (29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11; код 21335874) 15 254 грн 16 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги."

5. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку, визначеному статтею 287 Господарського процесального кодексу України.

8. Справу № 924/1318/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 9 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	02.10.2024
Оприлюднено	11.10.2024
Номер документу	122186416
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Гладій С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.10.2024 по справі 924/1318/23ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/1318/23

Постанова від 02.10.2024

Постанова
від 02.10.2024 по справі 924/1318/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД