Постанова

від 08.10.2024 по справі 806/1914/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/1914/17

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

08 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року (ухвалена в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №806/1914/17, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, в частині направленій постановою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року на новий судовий розгляд. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 16985,44 грн середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 23 червня 2017 року до 23 серпня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

01.05.2024 від Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області на адресу Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №24729/24 надійшла заява про роз`яснення судового рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року заяву задоволено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

24 вересня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 вересня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути заяву у письмовому провадженні.

Частиною 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Як вбачається зі змісту заяви про роз`яснення судового рішення, заявник зазначав, що на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Житомирській області перебуває виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №806/1914/17, щодо стягнення з Головного управління Національної поліції Житомирські області на користь ОСОБА_1 16985,44 грн середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 23.06.2017 по 23.08.2018.

Заявник просив суд роз`яснити абзац другий резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі №806/1914/07, а саме: чи сума 16985,44 грн, що підлягає стягненню з боржника, включається в суму, яка перерахована боржником ОСОБА_1 платіжним дорученням №34 від 27.03.2019, тобто, фактично, рішення виконане? Чи сума 16985,44 грн, що підлягає стягненню з боржника, підлягає стягненню понад суму, яка перерахована боржником ОСОБА_1 платіжним дорученням №34 від 27.03.2019, тобто рішення підлягає виконанню?

Даючи оцінку обставинам чи входить сума 16985,44 грн в суму 24651,45 грн, яка вже перерахована боржником на користь ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, зокрема наведеною нормою було визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за яким відкрито провадження у справі №806/1914/17.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.06.2017 №13 о/с про звільнення з 22.06.2017 капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Поновлено ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2017 по день ухвалення судового рішення - 23.08.2018 в розмірі 25026,80 грн.

Рішення судів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконане відповідачами, у березні 2019 року на користь позивача перераховано суму у розмірі 24651,45 грн, що не заперечувалось сторонами та підтверджується платіжним дорученням №34 від 27.03.2019 (Том №3, а.с. 179).

Після виплати ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 24651,45 грн за час вимушеного прогулу з 22.06.2017 до 23.08.2018, справа №806/1914/17 неодноразово переглядалась судами в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2017 до 23.08.2018.

Остаточне судове рішення щодо розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2017 до 23.08.2018, яка підлягає стягненню на користь позивача, ухвалено Житомирським окружним адміністративним судом 02.08.2023 та залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 22.11.2023.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо роз`яснення рішення суду в цій частині, а саме, що остаточна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу була визначена судами на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України вже після фактичної сплати на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому в суму 24651,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка була виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №806/1914/17 від 23.08.2018, входить сума 16985,44 грн середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 23.06.2017 до 23.08.2018 за рішенням суду від 02.08.2023 у справі №806/1914/17.

Стосовно того чи сума 16985,44 грн, що підлягає стягненню з боржника, підлягає стягненню понад суму, яка перерахована боржником ОСОБА_1 платіжним дорученням №34 від 27.03.2019, суд апеляційної інстанції вказує слідуюче.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за статтею 117 Кодексу законів про працю України це своєрідна санкція для роботодавця та одночасно компенсація робітнику у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Вказані компенсаційні виплати у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу були виплачені ОСОБА_1 26.03.2019 у розмірі визначеному рішенням суду від 23.08.2018 у справі №806/1914/17 в сумі 24651,45 грн .

Згодом рішення суду від 23.08.2018 у справі №806/1914/17 було скасовано, однак виплачені кошти у розмірі 24651,45 грн не були повернуті ОСОБА_1 .

Під час нового розгляду справи №806/1914/17 рішенням суду від 02.08.2023 визначено суму, що підлягає до виплати ОСОБА_1 , яка виявилась меншою від вже виплаченої.

Головне управління Національної поліції Житомирські області надіслало до органів Казначейства лист в якому зазначило, що рішення судів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було повністю виконане Ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області у березні 2019 року, на користь ОСОБА_1 перераховано суму у розмірі 24651,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням №34 від 27.03.2019 (Том №6 а.с.123), розрахунково-платіжною відомістю від 26.03.2019 (Том №6 а.с.125), випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 про зарахування коштів (Том №6 а.с.124).

Суд вважає за необхідне зазначити, що не допускається подвійне стягнення суми компенсації за час вимушеного прогулу за одним і тим же фактом затримки виплати при звільненні, оскільки вказане суперечить положенням статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Водночас виконавчий лист від 11.03.2024 у справі №806/1914/17 про стягнення 16985,44 грн не визнавався судом таким, що не підлягає виконанню у порядку статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є обов`язковим до виконання на підставі статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно доводів апелянта про те, що рішення суду від 23.08.2018 у справі №806/1914/17 виконане іншою юридичною особою, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, Житомирським окружним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа №806/1914/17 в межах визначених Верховним Судом, а саме: в межах позовних вимог про стягнення з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.06.2017 до 23.08.2018 (день ухвалення судового рішення у справі).

У підготовчому провадженні ОСОБА_1 було заявлено клопотання про заміну Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2022, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 замінено Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Ліквідаційну комісію Житомирського міськвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на їх правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство внутрішніх справ України оскаржило їх до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2023 скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 замінено Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Ліквідаційну комісію Житомирського міськвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на їх правонаступника - Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

Тобто на Головне управління Національної поліції в Житомирській області покладено обов`язок виконання рішення суду у справі №806/1914/17 в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак факт затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в межах справи №806/1914/17 є одним, і за ним визначена сума середнього заробітку, яка має бути виплачена.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для роз`яснення рішення суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Сторчак В. Ю. Біла Л.М.