Постанова

від 18.02.2025 по справі 922/938/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/938/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Губенко Н. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024

(суддя Шарко Л. В.),

додаткове рішення цього ж місцевого господарського суду від 25.06.2024

(суддя Шарко Л. В. )

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024

(головуючий Гребенюк Н. В., судді: Плахов О. В., Слободін М. М.)

У справі за позовом Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта - 3"

про стягнення 1 157 291,59 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року Фізична особа-підприємець Бойко Оксана Вікторівна (далі - ФОП, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта - 3" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 157 291,59 грн, з яких: 1 066 376,19 грн безпідставно набутих коштів, 62 151,88 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 28 763,52 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на безпідставність отримання відповідачем коштів як оплати за житлово-комунальні послуги, оскільки він не є управителем будинку у розумінні Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. ФОП на праві приватної власності належать нежитлові приміщення першого поверху №№ 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120 у житловому будинку, літ. "А-17-21", площею 127,1 кв. м; нежитлові приміщення першого поверху № 102, другого поверху №№ 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122 у житловому будинку літ. "А-17-21" площею 255,9 кв. м; нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, другого поверху №№ 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 17, 17а, 18, 18а, 19, 20, 21, 23 у житловому будинку, літ. "А-21", площею 605,5 кв. м на вул. Клочківській, 117 у м. Харкові, який складається з першої-п`ятої секції. Ці приміщення ФОП використовує у господарській діяльності шляхом здачі їх в оренду.

4. Основний вид діяльності Товариства - комплексне обслуговування об`єктів (КВЕД 81.10).

5. ФОП на підставі виставлених Товариством актів-рахунків сплатило останньому вартість наданих комунальних послуг (водовідведення, водопостачання, електроенергію, утримання будинку) у період з січня 2022 року по лютий 2024 року на загальну суму 1 066 376,19 грн.

6. ФОП стверджує про те, що між нею і Товариством договір про надання названих вище послуг відсутній, тоді як, отримуючи документи для оплати, вона вважала, що оплачує комунальні послуги і послуги з утримання багатоквартирного будинку постачальникам комунальних послуг згідно з договорами, укладеними у силу Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідачем з виконавцями цих послуг. Товариство не є управителем багатоквартирного житлового будинку, в якому ФОП має власні приміщення, відповідач не має укладених з постачальниками комунальних послуг договорів і він не сплачує отримані від співвласників будинку кошти за комунальні послуги їх постачальникам, починаючи з 2022 року. Тому існує реальна загроза відключення будинку від електроенергії і водопостачання, оскільки отримання Товариством безпідставно коштів від ФОП є підставою для їх стягнення з відповідача у силу статті 1212 ЦК України.

7. Товариство заперечило проти позовних вимог із посиланням на таке.

8. 20.12.2021 Товариство як управитель і Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба житлово-господарського обслуговування-2" (далі - ТОВ "УК "СЖГО-2") як засновник управління уклали договір управління спільним майном багатоквартирного будинку, згідно з яким останнє передало спільне майно багатоквартирного будинку, розташованого за названою вище адресою, в управління управителю, а останній управляє ним (здійснює юридичні і фактичні дії) в інтересах засновника управління. З моменту появи співвласників спільного багатоквартирного майна діє в інтересах співвласників, а саме: надає їм послуги з управління спільним майном. Управитель приймає спільне майно, враховує його на окремому балансі і веде окремий облік, складає бухгалтерську, статистичну та іншу звітність відповідно до чинного законодавства. Управління спільним майном здійснюється відповідачем відповідно до переліку складових послуг, який додається до договору і є його невід`ємною частиною.

9. Умовами пункту 1.4 цього договору передбачено, що управитель укладає договори з виконавцями житлово - комунальних послуг, іншими особами з метою організації надання засновнику управління і/або співвласникам комунальні послуги, послуги за змістом спільного майна і прибудинкової території, послуги з капітального ремонту спільного майна. Управитель контролює виконання таких договорів, а також представляє інтереси засновника управління і/або співвласників у відносинах з виконавцями житлово-комунальних послуг. Управитель має право на укладання договорів з КП "Харківські теплові мережи", КП "Харківводоканал", АТ "Харківобленерго", ПрАТ "Харківенергозбут" та іншими підприємствами.

10. У пунктах 1.5, 1.6 цього договору передбачено, що, крім послуги з управління спільним майном згідно з цим договором, управитель може самостійно (як виконавець) надавати засновнику правління і/або співвласникам (уповноваженими ним особам) окремо комунальні послуги. Відносини управителя, як виконавця комунальних послуг, і співвласників, як споживачів комунальних послуг, не є предметом цього договору та регулюються на основі окремих договорів між ними. Управитель зобов`язується на вимогу співвласників укладати з ними договори на забезпечення комунальними послугами як виконавець цих послуг, у разі якщо укладення співвласниками договорів на отримання комунальних послуг від виконавців таких послуг неможливе.

11. За умовами пункту 3.1 названого вище договору плата за послуги з управління спільним майном оплачується співвласниками у розмірі та в порядку, визначеному окремими договорами між співвласниками й управителем.

12. Умови пунктів 3.3, 3.4 цього ж договору передбачають, що управитель має право вимоги на відшкодування вартості витрат засновником управління у сумі понесених ним з метою утримання у належному стані та/або ремонту спільного майна, що знаходиться у нього на балансі, у випадку виявлення такої необхідності, після підписання сторонами акта приймання-передачі житлового комплексу в управління. Відшкодування вартості витрат здійснюється шляхом перерахування засновником управління грошових коштів на банківський рахунок управителя. Сторони також погодили, що відшкодування витрат, визначених у пунктів 3.3 цього договору, може відбуватися шляхом направлення засновником управління грошових коштів на банківські рахунки виконавців житлово-комунальних послуг у розмірі витрат, понесених управителем, з цільовим призначенням - на компенсацію житлово-комунальних послуг багатоквартирного будинку.

13. Перелік складових послуг, які входять до обов`язків управителя, визначений у додатку до названого договору, і складається з: технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, а саме: водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливної каналізації, електропостачання, газопостачання; технічного обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування димових і вентиляційних каналів; технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовиведення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); поточного ремонту конструктивних елементів, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження, розміщених на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (у тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), іншого спільного майна будинку; поточного ремонту внутрішньобудинкових систем, а саме: водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливної каналізації, електропостачання, газопостачання; поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовиведення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); прибирання прибудинкової території; прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних); прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу і проїзду, протиожеледними сумішами; дератизація; дезінфекція.

14. 20.12.2021 на підставі зазначеного договору сторони склали акт приймання-передачі житлового комплексу в управління. Товариство затвердило кошторис на обслуговування багатоквартирного будинку за названою вище адресою з переліком послуг утримання будинку, відповідно до якого установлені тарифи: внесок на утримання будинку житлових приміщень, нежитлових приміщень (комерційних), комор і підсобних приміщень за 1 кв. м - 8 грн; внесок за утримання паркінгу (обслуговування машиномісця без охорони) - 250 грн, з липня 2022 року перерахунок тарифу 117 грн за паркінг.

15. Товариство уклало договори з Комунальним підприємством "Харківводоканал" від 02.02.2022 № 16373/00-Т-Н, від 10.08.2023 № 17709/00-Т-Н та 01.09.2023 № 19232/00-Т-Н на тимчасове надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення; договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Віват" від 24.08.2023 № 24/08-136.2 на поставку товару; договір з Фізичною особою - підприємцем Козачко О. М. від 01.01.2022 № 123/22 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів; договори з ДП "Харківспецеталон" Комунального підприємства "Харківспецсервіс" від 01.01.2022 і від 01.10.2023 № 28СF на обслуговування системи протипожежного захисту; договір з Фізичною особою - підприємцем Доценко Леонідом Федоровичем від 01.12.2021 № 11 на обслуговування будинку та прибудинкової території. За цими договорами Товариство сплачувало вартість наданих послуг виконавцям і ТОВ "УК "СЖГО-2" як засновнику управління.

16. Товариство і ТОВ "УК "СЖГО-2" на підставі названого вище договору уклали акти до договору спільного управління, згідно з якими управитель організував проведення капітального ремонту у паркінгу і залучив підрядну організацію для виконання цих робіт.

17. За твердженнями Товариства, ФОП й інші співвласники з дати введення будинку в експлуатацію отримували послуги з управління будинком від призначеного забудовником первинного управителя - ТОВ "УК "СЖГО-2", яке згодом передало будинок в управління Товариству. З моменту введення будинку в експлуатацію співвласники не обрали іншого управителя будинком, натомість за власним бажанням взаємодіяли з відповідачем щодо отримання послуг по утриманню будинку.

18. Утім ФОП заперечує проти наявності у Товариства правових підстав на управління названим вище будинком, посилаючись на те, що відповідач не є управителем, який призначається рішенням загальних зборів співвласників або виконавчим органом місцевої ради на конкурсних засадах, а укладений між ТОВ "УК "СЖГО-2" та Товариством договір не створив жодних обов`язків для ФОПа, позаяк не надав відповідачу статусу управителя багатоквартирного будинку, і не є підставою для перерахування йому коштів за житлово - комунальні послуги.

19. Товариство подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування йому за рахунок ФОПа витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 59 600 грн.

20. ФОП зі свого боку висловив заперечення з цього приводу, посилаючись на те, що заявлена Товариством сума витрат на правову допомогу є завищеною, до того ж звернув увагу на те, що відповідач порушив строк подання заяви і доказів понесення цих витрат, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

21. 17.06.2024 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, про відмову у задоволенні позову повністю, мотивуючи відсутністю підстав для повернення позивачеві заявленого ним розміру коштів на тій підставі, що він у період січня 2022 року лютого 2024 року отримав комунальні послуги (електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо) і у силу вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" мав обов`язок їх оплатити. Послалися також на те, що попередній управитель будинку - ТОВ "УК "СЖГО-2" передало Товариству управління будинком і доказів наявності іншого управителя будинку у спірний період та/або визнання недійсним названого вище договору ФОП не надала. Відповідач, як особа, яка виконувала функції з управління будинком, має укладені з виконавцями послуг договори, здійснював оплати за ними і компенсовував витрати на виконання умов договору від 20.12.2021, укладеного з ТОВ "УК "СЖГО-2", як засновником управління. ТОВ "УК "СЖГО-2" зі свого боку є стороною договорів з постачання у житловий будинок електричної енергії за договорами, укладеними з ПрАТ "Харківенергозбут" (від 30.08.2019 № 610/0618), тоді як ФОП не має договорів, укладених безпосередньо з виконавцями послуг.

22. Звернули також увагу на те, що, отримуючи житлово-комунальні послуги, співвласниця майна у багатоквартирному будинку (ФОП) знала про відсутність договірних зобов`язань між нею та Товариством і була обізнана про відсутність у житловому будинку обраного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ), проте оплачувала виставлені Товариством акти-рахунки.

23. Зауважили на те, що предметом цього позову не є оскарження порядку призначення відповідача особою, яка здійснює функції з управління будинком, дійсності або недійсності названого вище договору з управління майном, належності або неналежності виконання відповідачем функцій з управління будинком, порядку встановлення тарифів.

24. 25.06.2024 цей же місцевий господарський суд за заявою Товариства ухвалив додаткове рішення, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, про стягнення з позивача 28 000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу, зменшивши їх розмір за клопотанням позивача; у решті вимог Товариства відмовив. Суди виснували, що присуджений до стягнення з позивача на користь відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності наданих послуг, співмірності до предмета спору, складності справи та виконаних адвокатом робіт. Проаналізувавши суму заявлених Товариством витрат, суди виснували про завищений її розмір. Суди також установили, що Товариством не пропустило передбаченого частиною восьмою статті 129 ГПК України строків для звернення із такою заявою і подання доказів понесення цих витрат.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

25. ФОП оскаржила ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послалося на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обґрунтувавши свої тим, що суди неправильно застосували:

- положення пункту 7 частини першої статті 1, частину другу статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", пункт 14 частини першої статті 1, частину першу статті 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 та Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/854/21, стосовно обов`язковості прийняття рішення загальних зборів співвласників для надання послуг з управління багатоквартирним будинком і виключно за наявності договірних відносин між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо того, що визначення порядку управління багатоквартирним будинком є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку стосовно належного утримання й управління спільним майном, що здійснюється за їх волевиявленням;

- пункти 2, 8, 9 частини першої статті 1, частини четверту, п`яту статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частини першої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.04.2023 у справі № 910/14847/21, від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, та Верховного Суду України, викладених у постанові від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15, щодо законодавчої заборони відповідачу, який не є виконавцем комунальних послуг, здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги;

- частини третьої статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" і частини п`ятої статті 237 ГПК України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 675/1дп/15-20, щодо вмотивованості судового рішення, необхідності дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору;

- пункти 3, 6 статті 1, частини п`ятої статті 12, частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16 та від 14.05.2024 у справі № 357/13500/18, щодо врахування принципів справедливості, добросовісності і розумності та від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 стосовно помилкового застосування судом апеляційної інстанції до цих правовідносин доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці);

- частину першу статті 76, частину п`яту статті 236, пункт 5 частини четвертої статті 238, підпункт "в" пункту 2 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), зокрема договір, у якому зазначено, що відносини управителя, як виконавця комунальних послуг, і співвласників, як споживачів комунальних послуг, не є предметом цього договору і регулюються на основі окремих договорів між ними, а також не звернули уваги на те, що цей правочин не доводить наявності у відповідача статусу управителя або виконавця, ні факту надання позивачеві житлово-комунальних послуг.

27. Окремо скаржник навів доводи про незаконність ухваленого місцевим господарським судом додаткового рішення і постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідком перегляду додаткового рішення, на тій підставі, що відповідач не дотримався вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, адже, звернувшись до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції із заявою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, відповідач не заявив, що докази понесення цих витрат будуть ним подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. На переконання скаржника, суди порушили статті 124, 129 ГПК України й ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.06.2022 у справі № 908/574/20, від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, стосовно обов`язку сторони заявити про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та подати докази про їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

28. На переконання позивача, ця справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що також стало підставою допуску справи до касаційного оскарження судових рішень відповідно до підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

29. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики полягає у тому, що, на думку позивача, вирішенню підлягають такі правові проблеми:

- чи має право (правову підставу) здійснювати управління багатоквартирним будинком (надавати житлову послугу) і стягувати оплату особа, яка стверджує, що фактично здійснює певні дії щодо управління будинком, проте за відсутності волевиявлення співвласників будинку і рішення органу місцевого самоврядування на укладання договору на управління будинком з такою особою? Якщо так, то яким чином у такому випадку визначається розмір оплати за управління багатоквартирним будинком і складові послуг, що надаються управителем, і вирішуються спори між співвласником і управителем стосовно вартості, складових і якості послуг?

- чи може така особа стягувати плату (компенсацію) за надання комунальних послуг, які вона фактично не надає? Якщо так, то чи застосовуються до стягнутих особою коштів для оплати (компенсації) за надання комунальних послуг гарантії щодо цільового використання, передбачені частиною третьою статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"?

- яким є належний і ефективний спосіб захисту для співвласника, який не згоден з фактичним управлінням особою, з якою не укладений договір, й оплатою за послуги, яку співвласник оплачує через примус шляхом загрози відключення електроенергії?

30. Суспільний інтерес ФОП обґрунтовує тим, що відключення електроенергії для будинку з понад 500 співвласниками через дії Товариства, яке стягувало оплату за електроенергію і не спрямовувало ці кошти виконавцям комунальних послуг, негативно вплине і порушить права співвласників будинку. Виняткове значення позивач мотивує тим, що основним видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, зокрема, приміщень, щодо яких відповідач стягував оплату, а введення в Україні воєнного стану значно вплинуло на економічну ситуацію і на доходи від оренди у місті Харкові, які суттєво зменшилися.

31. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого.

32. Укладання ТОВ "УК "СЖГО-2" з Товариством договору від 20.12.2021 управління спільним майном багатоквартирного будинку не свідчить про набуття останнім статусу управителя по відношенню до ФОП як співвласника багатоквартирного будинку. Відповідно ТОВ "УК "СЖГО-2" у порушення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" уклало договір з передачі в управління Товариству неналежного йому спільного майна багатоквартирного будинку. Цей договір не створив обов`язків для ФОП щодо Товариства, не надав у розумінні положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" і Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" останньому статусу управителя багатоквартирного будинку, і не є правовою підставою для перерахування коштів, які є предметом у цій справі. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" і ЦК України не містять такої підстави для виникнення обов`язку зі сплати житлових послуг як їх «фактичне надання»; Товариство не є виконавцем житлово-комунальних послуг і фактично їх не надавало, оскільки не мало договору з постачальниками комунальних послуг, згідно з яким виступало би колективним споживачем - юридичною особою, що об`єднує споживачів у будівлі. Товариство, не маючи договору з енергопостачальними організаціями, фактично привласнило отримані кошти за електроенергію. Товариство самовільно назвало себе виконавцем (управителем), на свій розсуд визначило, які послуги і за яку вартість надаватиме через примус із загрозою відключення власників від електроенергії. Товариство заперечувало проти повернення ФОПу коштів, мотивуючи отриманням останнім послуг, тоді як вартості тарифу, його складових, понесених витрат за весь будинок по періодах не надало.

33. На переконання скаржника, надання житлової послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюється виключно на договірних засадах, за наявності волевиявлення співвласників будинку, і за договором, укладеним на підставі рішення загальних зборів співвласників, тоді як у цій справі ані рішення загальних зборів співвласників, ані договору між співвласниками і відповідачем, ані волевиявлення співвласників на обрання Товариства управителем не було. Тому за відсутності договору між позивачем і відповідачем суди застосували норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до цих правовідносин, наділивши відповідача статусом управителя і визначивши відносини між позивачем і відповідачем як відносини між споживачем і управителем (виконавцем житлово-комунальних послуг), всупереч передбаченому законом договірному порядку. Відповідач не є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг - управителем або виконавцем комунальних послуг унаслідок відсутності рішення співвласників про визначення його управителем. Взаємовідносини Товариства з ТОВ "УК "СЖГО-2" не стосуються ФОПа як співвласника багатоквартирного будинку і у силу статті 511 ЦК України і договору від 20.12.2021, укладеного між Товариством і ТОВ "УК "СЖГО-2", зобов`язання не створює обов`язку для ФОП, і відповідно не міг бути останнім оскаржений. До того ж, не будучи співвласником багатоквартирного будинку або уповноваженою співвласниками особою, ТОВ "УК "СЖГО-2" уклало договір з передачі в управління Товариству неналежного йому спільного майна багатоквартирного будинку.

34. ФОП у касаційній скарзі також заявив про розподіл понесених ним судових витрат (у тому числі витрат на професійну правничу допомогу) на підставі доказів, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, із зазначенням суми попереднього розрахунку цих витрат, а саме: витрати на судовий збір у розмірі 62 871,30 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 40 000 грн, апеляційної інстанції - 30 000 грн та Верховному Суді - 40 000 грн.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

35. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін, касаційне провадження закрити на тій підставі, що скаржник, указуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, не навів обґрунтованих доводів і не надав доказів кількісного й якісного виміру наявності питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Звернуло також увагу на те, що предметом позову не є оскарження порядку призначення відповідача особою, яка здійснює функції з управління будинком, дійсності або недійсності названого вище договору з управління майном, належності або неналежності виконання відповідачем функцій з управлінням будинком, порядку встановлення тарифів тощо, тоді як предметом позову є стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Стверджує про неподібність правовідносин у наведених скаржником справах і не доведення позивачем обставин ненадання йому Товариством комунальних послуг.

36. Товариство у відзиві на касаційну скаргу також заявило про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на підставі доказів, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, із зазначенням суми попереднього розрахунку, витраченої за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

37. Як зазначено раніше, позовні вимоги обґрунтовані безпідставним нарахуванням відповідачем ФОПу як співвласнику будинку платежів у період з січня 2022 року по лютий 2024 року за комунальні послуги (водовідведення, водопостачання, електроенергію) та з утримання будинку без укладення з ним договору. Адже позивач вважає, що у відповідача перед ним взагалі не існувало зобов`язань з надання житлово-комунальних послуг, оскільки він не має прав на управління будинком, позаяк відсутнє рішення загальних зборів співвласників або виконавчого органу місцевої ради про його призначення управителем. Безпідставність отримання коштів від ФОПа за житлові послуги мотивує відсутністю у нього статусу управителя, призначеного у законному порядку, а безпідставність отримання коштів за комунальні послуги обґрунтовує тим, що співвласники будинку не уповноважували Товариство на укладення від їх імені договорів з виконавцями комунальних послуг (рішення загальних зборів співвласників з цього приводу відсутнє), тоді як діяльність щодо постачання електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води має бути ліцензована, а крім того, споживачі за відсутності спільного рішення співвласників про уповноваження на укладання договорів з виконавцями комунальних послуг мають обов`язок укладення з ними прямих договорів.

38. Суди попередніх інстанцій виснували про обов`язок ФОПа оплачувати надані Товариством житлово-комунальні послуги, позаяк він не довів обставин не отримання цих послуг, відповідно зазначили про відсутність підстав для повернення сплачених позивачем коштів за статтею 1212 ЦК України. При цьому звернули увагу на те, що послуги ФОПу надавалися Товариством, тоді як прямі договори позивача з виконавцями комунальних послуг відсутні.

39. Відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", положеннями частини першої статті 1 якого передбачено:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5);

- послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).

40. У пунктах 1 та 2 частини першої статті 5 цього ж Закону визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

41. Отже, договори про постачання електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води стосуються комунальних послуг, тоді як, як стверджує позивач, він на підставі виставлених Товариством рахунків сплачував останньому вартість цих комунальних послуг, а також послуг з управління багатоквартирним будинком, що є житловою послугою.

42. За цим Законом залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність і відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

43. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

44. Згідно зі статтею 1 цього Закону багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

45. Частинами п`ятою, шостою статті 5 цього ж Закону передбачено, що замовник будівництва або попередній власник будинку зобов`язаний передати паспорт об`єкта будівництва та один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об`єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, паспорт об`єкта будівництва та примірник технічної документації на будинок передаються управителю, якщо його обрано відповідно до закону. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку. У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.

46. Виходячи з положень названого Закону, співвласники багатоквартирного будинку для управління будинком можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), або якщо мешканці не хочуть створювати ОСББ, то вони можуть визначити управляючу компанію, яка буде обслуговувати будинок.

47. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

48. Згідно з частиною першою статті 9 цього ж Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

49. Положення пункту 10 частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачають обов`язок співвласників багатоквартирного будинку своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

50. Вимоги частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" також зумовлюють обов`язок споживача щомісяця оплачувати вартість спожитих житлово-комунальних послуг, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, і споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

51. Отже, відповідно до приписів чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

52. Як зазначено раніше, 20.12.2021 ТОВ "УК "СЖГО-2", як замовник управління, і Товариство, як управитель, уклали договір, на підставі якого останнє надає житлово-комунальні послуги у цьому будинку і отримує кошти за їх надання. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на відсутність у позивача договорів, укладених позивачем безпосередньо із виконавцями комунальних послуг. До того ж у спірний період співвласники багатоквартирного будинку не обрали ОСББ і позивач не заперечив отримання житлово-комунальних послуг у спірний період.

53. Тому суди правильно виснували про обов`язок позивача як співвласника оплатити вартість спожитих у спірному періоді комунальних послуг та послуг з утримання багатоквартирного будинку, адже відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

54. Позивач звернувся з цим позовом у порядку статті 1212 ЦК України про стягнення коштів, сплачених за користування комунальними послугами та послугами з утримання будинку, до особи, якою пред`являлися рахунки на їх оплату, заперечуючи проти правового статусу відповідача як управителя багатоквартирного будинку.

55. У силу частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

56. За умовами пункту 1.4 названого вище договору управитель укладає договори з виконавцями житлово - комунальних послуг, іншими особами з метою організації надання засновнику управління і/або співвласникам: комунальних послуг, послуг за змістом спільного майна і прибудинкової території, послуг з капітального ремонту спільного майна. Управитель контролює виконання таких договорів, а також представляє інтереси засновника управління і/або співвласників у відносинах з виконавцями житлово-комунальних послуг. Управитель має право на укладання договорів з КП "Харківські теплові мережи", КП "Харківводоканал", АТ "Харківобленерго", ПрАТ "Харківенергозбут" та іншими підприємствами.

57. Тобто попередній управитель будинку - ТОВ "УК "СЖГО-2" передав Товариству управління будинком і доказів наявності іншого управителя будинку у спірний період або визнання недійсним названого вище договору не надано. До того ж у цій справі позивач не оскаржує договір від 20.12.2021, укладений між ТОВ "УК "СЖГО-2", як замовником управління, і Товариством, як управителем.

58. Саме тому, як правильно виснували суди попередніх інстанцій, відповідач, як особа, яка надавала позивачеві спожиті ним житлово-комунальні послуги, отримував оплату їх вартості і підстава для застосування статті 1212 ЦК України відсутня.

59. При цьому суди правильно звернули увагу на те, що ймовірність відключення будинку від електропостачання у зв`язку з несплатою його вартості Товариством електропостачальній організації не свідчить про порушене право позивача і обов`язок відповідача повернути сплачені за електричну енергію кошти, адже ці обставини є лише припущенням.

60. Скаржник у касаційній скарзі також наголошував на не дослідженні судами зібраних доказів, зокрема договору від 20.12.2021, укладеного Товариством з ТОВ "УК "СЖГО-2", і звертав увагу на те, що цей правочин, ані не доводить наявності у відповідача статусу управителя або виконавця, ані факту надання позивачеві житлово-комунальних послуг.

61. Як зазначено раніше, у пункті 1.6 названого вище договору, укладеного між Товариством і ТОВ "УК "СЖГО-2", сторони обумовили, що відносини управителя, як виконавця комунальних послуг, і співвласників, як споживачів комунальних послуг, не є предметом цього договору та регулюються на основі окремих договорів між ними. Управитель зобов`язується на вимогу співвласників укладати з ними договори на забезпечення комунальними послугами як виконавець цих послуг, у разі якщо укладення співвласниками договорів на отримання комунальних послуг від виконавців таких послуг неможливе. У цьому контексті скаржник у касаційній скарзі наголошував на не дослідженні судами зібраних доказів, зокрема умов пункту 1.6 договору від 20.12.2021, укладеного Товариством з ТОВ "УК "СЖГО-2".

62. Утім ці посилання скаржника не спростували правильних висновків судів про його обов`язок сплачувати відповідачеві вартість наданих останнім послуг, адже він є їх споживачем, доказів наявності прямих договорів між ним й іншими виконавцями не надав, і ці посилання скаржника не впливають на вирішення спору за вимогою про стягнення заявленого розміру коштів у межах цієї справи із застосуванням приписів статті 1212 ЦК України, адже, як зазначено раніше, позивач був споживачем наданих послуг, які надав саме відповідач.

63. Скаржник наполягає на законодавчій забороні особі укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, електроенергії за відсутності відповідної ліцензії у випадку, коли вона не є балансоутримувачем майна, виконавцем послуг з постачання теплової й електроенергії, та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги. У цьому контексті він звертається до висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.04.2023 у справі № 910/14847/21, від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16 та від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, та Верховного Суду України, викладених у постанові від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15.

64. Утім ці аргументи скаржника не беруться до уваги, оскільки, як зазначено раніше, надані відповідачем послуги він спожив і доказів укладення прямих договорів із іншими виконавцями послуг не надав.

65. У справі № 906/1308/19, на яку послався скаржник, предметом позову була вимога фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до ОСББ та господарюючого суб`єкта про визнання недійсним укладеного останніми договору. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що рішення про передачу будинку на обслуговування ФОП загальні збори ОСББ не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивача та мешканців будинку, як споживачів послуг з обслуговування будинку, яким мали надаватися за спірним договором. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 указала, що саме співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Натомість докази наявності рішення загальних зборів співвласників, яким було би вирішено питання щодо передачі ФОП окремих функцій управління багатоквартирним будинком шляхом укладення спірного договору, в матеріалах справи відсутні. Саме на цій підставі Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами попередніх інстанцій, які визнали недійсним оспорюваний договір про надання послуг, укладений між ОСББ та ФОП, адже цей договір був завуальованою формою договору з управителем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки в обов`язки виконавця (ФОП) за договором входили функції, пов`язані з управлінням.

66. У справі № 906/854/21, на яку також послався ФОП у касаційній скарзі, ОСББ оспорювало договір про надання послуг, укладений з ФОП за відсутності рішення загальних зборів співвласників щодо передачі останньому окремих функцій управління багатоквартирним будинком шляхом укладення договору. Суди попередніх інстанцій, з яким погодився Верховний Суд у постанові від 07.06.2023, визнали недійсним цей договір як такий, що укладений за відсутності рішення співвласників про передачу відповідачу окремих функцій управління багатоквартирним будинком. Суд касаційної інстанції виснував, що позивач не вправі був укладати спірний договір, оскільки відсутність волевиявлення співвласників будинку у формі рішення не дозволяло голові правління об`єднання вчиняти дії, направленні на встановлення договірних правовідносин з відповідачем щодо одержання послуг за цим договором.

67. Отже, у цих справах оскаржувалися укладені між ОСББ і ФОПами договори про надання послуг і правова позиція суду касаційної інстанції зводилася до обов`язковості наявності рішення співвласників для визначення управителя будинку.

68. Утім у справі, що розглядається, ФОП не надав доказів оскарження договору, яким відповідача призначено управителем цього будинку або інших доказів щодо незаконності виконання Товариством функцій управителя (рішення зборів співвласників або іншого компетентного органу про обрання управителем іншої особи тощо), а також доказів оскарження договорів, укладених Товариством з іншими виконавцями, про надання послуг співвласникам будинку як споживачам.

69. Посилання ФОПа на ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням частини третьої статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" і частини п`ятої статті 237 ГПК України та без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 675/1дп/15-20, щодо вмотивованості судового рішення, необхідності дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору, не беруться до уваги, позаяк у цій справі фізична особа оскаржувала до Великої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя "Про залишення без змін рішення Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04.03.2020 № 675/1дп/15-20 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності", а отже правовідносини не є подібними до тих, що розглядаються у цій справі.

70. Аргументи скаржника стосовно порушення судами пунктів 3, 6 статті 1, частини п`ятої статті 12, частини третьої статті 13 ЦК України і ухвалення судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16 та від 14.05.2024 у справі № 357/13500/18, щодо врахування принципів справедливості, добросовісності і розумності та від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 стосовно помилкового застосування судом апеляційної інстанції до цих правовідносин доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) також не спростовують правильних висновків судів щодо обов`язку споживача оплатити вартість спожитих житлово-комунальних послуг; до того ж правовідносини у цих справах не подібні до правовідносин у справі, що розглядається.

Щодо додаткового рішення та постанови

71. Як зазначалося раніше, скаржник навів доводи про незаконність ухваленого місцевим господарським судом додаткового рішення і постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідком перегляду додаткового рішення, на тій підставі, що відповідач не дотримався вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, адже, звернувшись до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції із заявою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, відповідач не заявив, що докази понесення цих витрат будуть ним подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. На переконання скаржника суди порушили статті 124, 129 ГПК України й ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.06.2022 у справі № 908/574/20, від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, стосовно обов`язку сторони заявити про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та подати докази про їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

72. Проаналізувавши висновки щодо застосування статті 124 та частини п`ятої статті 129 ГПК України, викладені в постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові рішення не суперечать цим висновками, адже у справі, що переглядається, та у названих скаржником справах суди досліджували різні за змістом докази, які подавались сторонами на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.

73. У наведених скаржником справах суд касаційної інстанції виснував про необхідність залишення без розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у випадку порушення заявником установленого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку.

74. Утім, у справі, що розглядається, суди установили, що Товариство не порушило передбаченого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку. Тому аргументи скаржника про ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених ним справах, не знайшли підтвердження.

75. Як зазначалося раніше, ФОП у касаційній скарзі також заявив про розподіл понесених ним судових витрат (у тому числі витрат на професійну правничу допомогу) на підставі доказів, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, із зазначенням суми попереднього розрахунку цих витрат.

76. Оскільки касаційна скарга ФОПа залишена без задоволення, то судові витрати, на відшкодуванні яких наполягає останній (у тому числі витрати на професійну правничу допомогу), у порядку статті 129 ГПК України також підлягають покладенню на нього.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

79. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024, додаткове рішення цього місцевого господарського суду від 25.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 у справі № 922/938/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко