Ухвала

від 30.09.2024 по справі 372/378/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 372/378/17

провадження № 61-12367ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство», до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_10 , про визнання недійсними договору іпотеки, державних актів та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське

лісове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , Публічного акціонерного товариства

«БМ Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_10 , у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог та заяви про залишення без розгляду частини вимог, остаточно просив:

- визнати недійсним договір іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладений ОСОБА_6 та ПАТ «БМ Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за № 2588, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:06:006:0014 площею 1,6000 га, 3223155400:06:003:0091 площею 1,2000 га, 3223155400:06:006:0013 площею

1,6000 га та 3223155400:06:003:0089 площею 1,4000 га;

- витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння: ПАТ «БМ Банк» - земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:06:006:0014, 3223155400:06:006:0013, 3223155400:06:003:0091, 3223155400:06:003:0089 загальною площею 5,8000 га вартістю 31 921,55 грн; ОСОБА_6 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:06:002:0022, 3223155400:06:003:0095 загальною площею 2,8000 га вартістю 15 415,23 грн; ОСОБА_12 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:012:0013 площею 1,4000 га вартістю 7 707,61 грн;

ОСОБА_11 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:002:0003 площею 1,1950 га вартістю 6 579 грн; ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:003:0085 площею

0,0050 га, вартістю 27,53 грн; ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:002:0006 площею 0,8000 га вартістю 4 404,35 грн;

ОСОБА_3 -земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:003:0003 площею 0,8000 га вартістю 4 404,35 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року

у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство»

до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ПАТ «БМ Банк», третя особа - ОСОБА_13 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок

від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12

і ПАТ «БМ Банк» скасовано і прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.

Витребувано від:

- ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:003:0095 загальною площею 1,2000 га з цільовим призначенням для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:002:0003 площею 1,1950 га з цільовим призначенням

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:002:0022 загальною площею 1,6000 га з цільовим призначенням для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 .

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок від ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в частині вирішення позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3

про витребування земельних ділянок залишено без змін.

09 вересня 2024 року ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції

з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі

у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню,

з підстави неправильного застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України вимагає, щоб у касаційній скарзі повинно, зокрема, бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тобто у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій

та судочинство визначаються виключно законами України.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України визначає, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював,

що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року (далі - ЄКПЛ) суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід`ємною складовою системи захисту, встановленої ЄКПЛ та Протоколами до неї.

Передусім зазначена вимога має тлумачитися буквально з точки зору наявності правової основи існування суду, адже метою її закріплення у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ є необхідність забезпечення того, щоб організація судової системи

у демократичному суспільстві регулювалася саме законом, ухваленим парламентом, особливо в державах, де право є кодифікованим. «Закон»

у розумінні пункту 1 статті ЄКПЛ включає передусім законодавство, прийняте для встановлення та визначення компетенції судових органів.

Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися. Компетенційна складова «суду, встановленого законом» відбиває, зокрема використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.

Тож відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вихід суду за межі повноважень, встановлених законом, порушує компетенційну складову поняття «суд, встановлений законом», гарантованого у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ.

Отже, виключно законом України, ухваленим Верховною Радою України, можуть визначатися випадки та підстави касаційного провадження; у Верховного Суду відсутні підстави відступавати від приписів закону, крім окремих виключних випадків, коли пряме виконання приписів закону в обставинах конкретної справи не поставить під загрозу порушення саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.

Крім цього, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими

з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження

має суттєве значення.

Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень

у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Таким чином, оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , жодним чином не обґрунтовано підстав

та випадків касаційного оскарження судових рішень, і враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, скарга підлягає поверненню особі,

яка її подала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою

для її повернення.

Керуючись статтями 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду

від 16 серпня 2023 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство», до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_10 , про визнання недійсними договору іпотеки, державних актів

та витребування земельних ділянок вважати неподаною та повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк