Рішення

від 16.09.2024 по справі 392/736/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/736/24

Провадження № 2-о/392/50/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в у складі головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання -Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області в залі судових засідань справу № 392/736/24 за заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Боруш Андрій Олександрович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Маловисківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

за участю: заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Боруша А.О.,

представника заінтересованої особи служби у справах дітей Маловисківської міської ради Рудого С.І., -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Боруш А.О. звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дитини віком до 18 років, а саме свого рідного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви, заявник зазначив, що з вересня 2021 року по теперішній час самостійно виховує, утримує та матеріально забезпечує неповнолітнього сина - ОСОБА_3 без участі матері дитини ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу в судовому порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яке спілкування припинили. Мати ОСОБА_3 проживає окремо від нього та заявника, за межами території України, жодної участі у його вихованні та утриманні не бере. Дитина супроводжується лише батьком ОСОБА_1 , який одноосібно виховує дитину. З посиланням на довідку КЗ «Маловисківська гімназія №4» вказує, що такою підтверджується факт ухилення матері дитини від участі у шкільному житті ОСОБА_3 та його навчанні в цілому. Задля повноцінного забезпечення інтересів неповнолітнього сина, у заявника існує об`єктивна необхідність у встановленому факту самостійного виховання та утримання дитини батьком. Вказаний факт заявник пов`язує із необхідністю отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з метою виконання прямого обов`язку виховання, догляду та матеріального утримання свого сина відповідно до абз.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки за результатами розгляду поданої ним заяви від 05 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на засіданні комісії з питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації прийнято рішення про відмову у наданні такої відстрочки.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дитини віком до 18 років, а саме свого рідного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.05.2024 року відмовлено у відкритті провадження у даній цивільній справі за заявою ОСОБА_1 .

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10.07.2024 року скасовано ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.05.2024 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказуючи при цьому, що висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку має спір про право, на думку колегії є передчасним, посилаючись на п.п.4 п.1 додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у разі коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду, вона подає документи, що підтверджують право на відстрочку, а саме що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.07.2024 року дану справу передано для продовження розгляду судді Бадердіновій А.В.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.07.2024 року відкрито окреме провадження у справі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи, залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 , як заінтересовану особу до участі у справі, задоволено клопотання представника заявника про витребування доказів по справі, та клопотання про виклик і допит свідків.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав подану заяву у повному обсязі та пояснив, що саме він з 2021 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , здійснює виховання та утримання сина ОСОБА_3 , інших родичів у дитини немає. Він не підтримує зв`язок з колишньою дружиною ОСОБА_2 , вона не бере участі у виховані сина, матеріальної допомоги не надає.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Боруш А.О. підтримав заяву у повному обсязі. Зазначив, що між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 був укладений шлюб, який розірвано у 2021 році. Від даного шлюбу вони мають спільних дітей, зокрема, неповнолітнього сина, який проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_2 виїхала за межі України та після розлучення у 2021 році створила нову сім`ю. Матеріалами справи доведено, що саме батько займається вихованням, освітою, здоров`ям та піклуванням сина. Вважає, що письмовими доказами повністю доведено, факт самостійного виховання сина.

Крім того, зазначив, що після 16.05.2024 року коли був прийняти порядок №560 про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до цього порядку встановлено, які саме документи має надавати військовозобов`язаний, який бажає скористуватися законним правом на відстрочку, є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини. Всі документи були надані до ТЦК, але заявнику було надано відмову. У зв`язку з чим він змушений був звернувся до суду. Зауважив, що заява, перш за все, спрямована для забезпечення якнайкращих інтересів прав дитини, а не заявника, оскільки заявник вже четвертий рік як єдиний з батьків хто виховує дитину. Оскільки це прямий обов`язок заявника визначений Сімейним кодексом України та Конвенцією про права дитини. Вважає, що саме такий спосіб є ефективним та поновить права дитини яка має беззаперечне конституційне право на своє виховання своїм батьком.

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення заяви задля забезпечення найкращих інтересів длитини.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі, заяви клопотання не надходили.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі, заяви клопотання не надходили.

Окрім того, в судовому засіданні допитано свідків, особи яких встановлені судом, з`ясовані стосунки зі сторонами у справі, роз`яснено положення ст.230 ЦПК України, попереджено про кримінальну відповідальність та приведено до присяги у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , пояснила, що є сусідкою заявника ОСОБА_1 , перебуває із заявником у дружніх відносинах, син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 виріс в неї на очах. З ОСОБА_2 знайома, але вона з 2021 року не проживає в будинку разом із ОСОБА_1 своїм сином ОСОБА_3 . Їй відомо, що саме ОСОБА_1 займається вихованням та здоров`ям сина, коли той хворіє. Заявник завжди врівноважений, працьовитий та гарний господар, а дитина завжди охайна та всім забезпечена. Не відомо, чи спілкується мати ОСОБА_6 з дитиною телефоном. Ніколи не чула, щоб заявник заперечував щодо спілкування сина з матір`ю.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , пояснила, що заявник є її сусідом, із заявником перебуває у товариських відносинах. Відомо, що дружина заявника ОСОБА_2 після розлучення продала будинок. Після чого, вони винаймали житло, син залишився проживати біля батька заявника ОСОБА_1 та матір не брала участі у його вихованні. Син заявника завжди ходить до шкоди не хуліганить не прогулює, завжди ввічливий хлопчик, охайно одягнений. Пізніше заявник купив будинок та відразу затіяв там ремонт. Відомо, що в школі ніколи не було претензій до батька щодо виховання сина, батько завжди цікавився навчанням сина та брав участь у батьківських зборах. На її думку, заявник ОСОБА_1 взірець батька. Не відомо, щоб ОСОБА_1 заперечував щодо спілкування із сином матері ОСОБА_8 саме заявник турбувався про сина, коли той хворів.

У судовому засіданні проведено опитування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином заявника, пояснив, що проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Мати виїхала до Польщі у вересні 2021 року з того часу, вони проживають разом з батьком. Батько працює, купує одяг до школи. Вважає, що саме батько бере повноцінну участь у його вихованні. Мати подарунків не робить, грошима не забезпечує.

Заслухавши пояснення заявника, його представника, представника служби у справах дітей, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.12.2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області, встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.17)

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16.02.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 22.03.2021 року (а.с.13-15).

Згідно акту обстеження умов проживання, складеного начальником Служби у справах дітей Маловисківської міської ради Захватихати П.В., Спеціаліста служби у справах дітей ОСОБА_9 , спеціаліста служби у справах дітей ОСОБА_10 судом встановлено, що заявник ОСОБА_11 звернувся із заявою до Служби у справах дітей Маловисківської міської ради з метою обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення обстеження комісією встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , але фактично проживає по АДРЕСА_1 в житловому будинку, який перебуває у його власності згідно договору купівлі продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу м. Кропивницький від 25.06.2023 року, зареєстрованого в реєстрі №55839145. Разом з ним проживає його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який навчається в 9 класі КЗ «Маловисківська гімназія №4» Маловисківської міської ради. На даний час ОСОБА_1 , працює водієм в ПП «Касян М.О» та один самостійно здійснює виховання та утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2008 року народження. Зі слів ОСОБА_1 його колишня дружина ОСОБА_2 участі у вихованні їхнього спільного сина ОСОБА_12 не бере та місце перебування йому не відомо (за кордоном з вересня 2021 року). Вищевказану інформацію щодо встановлення факту спільного проживання та утримання неповнолітнього сина підтверджують сусіди: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . На підставі вищевикладеного комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 , дійсно проживає разом зі своїм неповнолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який знаходиться на його утриманні, умови проживання добрі, створено всі умови для виховання та розвитку дитини, а саме: окрема кімната з ліжком для відпочинку, шафа, крісло, стіл, одяг, взуття. В сім`ї панує повага, взаємопорозуміння та взаємодопомога (а.с.25).

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає заявник ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , належить на праві власності заявнику, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру речових прав (а.с.20-22, 23).

Згідно довідки КЗ «Маловисківської гімназії №4» Маловисківської міської ради Кіровоградської області від 12.03.2024 року №44, встановлено, що ОСОБА_3 , навчається у КЗ «Маловисківська гімназія №4» Маловисківської міської ради Кіровоградської області в 9 класі, регулярно відвідує заняття у Гімназії. Завжди охайно одягнений, доглянутий, засобами для навчання забезпечений батьком в повному обсязі. Батько дитини ОСОБА_1 з вересня 2021 року по теперішній час одноособово спілкується із педагогами щодо успішності у навчанні свого сина, цікавиться шкільним життям дитини, бере активну участь у його самостійному вихованні. Дитина супроводжується лише батьком по дорозі до та з Гімназії, на виклики до шкоди приходить ОСОБА_1 , який одноособово виховує дитину. Матір дитини - ОСОБА_2 з вересня 2021 року не приймає участі у шкільному житті дитини, батьківські збори не відвідує та не підтримує телефонного зв`язку із вчителями дитини. Довідка видана на підставі інформації класного керівника ОСОБА_15 (а.с.26).

З копії заяви ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,а саме у зв`язку із тим, що він самостійно виховує свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.27).

Відповідно до копії витягу з книги протоколів засідань комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», протокол 15 №23/650 від 12.04.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , рішенням комісії з перевірки законності надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_9 відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно вимог абзацу 5 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за відсутності підстав для оформлення даної відстрочки (а.с.28).

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордоної служби України від 25.07.2024 року за вих. №19-51346/18/24, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , перетинала кордон 27.09.2021 - виїзд, 30.12.2023 року в`їзд, 07.01.2023 року виїзд, 17.12.2023 року - в`їзд, 28.12.2023 року виїзд, 01.06.2024 року в`їзд, 09.06.2024 року виїзд (а.с.95).

Згідно із ч. 2ст. 315 ЦПК Україниусудовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно дост.7 Сімейного кодексу Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 2, 5ст.150Сімейного кодексуУкраїни батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч. 3 ст. 151 Сімейного кодексу України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідностатті 12Закону України«Про охоронудитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018 року.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Разом з тим положення Конвенції про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цьогоКодексу.

Відповідно до ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 2статті 157 Сімейного кодексу України закріплено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, закон покладає виключно на батьків обов`язок щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Крім того, судом встановлено, що задля повноцінного забезпечення інтересів неповнолітнього сина ОСОБА_3 , у заявника ОСОБА_1 виникла об`єктивна необхідність у встановленні факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, для реалізації його права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, за змістом ст.23Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 додатку №5 (Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених устатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», у разі,коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду, вона подає документи, що підтверджують право на відстрочку, а саме, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши письмові докази судом встановлено, що неповнолітній син заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який з 2021 року самостійно створив всі умови для проживання дитини, доглядає та піклується про його стан здоров`я та утримує його по теперішній час. Інших родичів, які б могли забезпечити, найкращі інтереси дитини щодо його виховання, піклування, фізичного, духовного, інтелектуального та морального розвитку відсутні, батько із сином проживають вдвох. Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту того, що він самостійно виховує та здійснює повне утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з 2021 року по даний час, у зв`язку з самоусуненням біологічної матері дитини від виховання та утримання сина.

Керуючись ст.ст.247,293-294,315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дитини віком до 18 років, а саме свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати по справі вважати фактично понесені заявником.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2024 року.

Учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 місце проживання: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа - Служба у справах дітей Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 42308458, місцезнаходження: вул. Спортивна, буд.6, м. Мала Виска, Новоукраїнського району Кіровоградської області;

заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова