Постанова

від 17.10.2024 по справі 308/9162/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/9162/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Василевська Анжела Анатоліївна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року, постановлену головуючою суддею Шумило І.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Служби у справах дітей Великоберезнянської селищної ради про визначення місця проживання дитини

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Служби у справах дітей Великоберезнянської селищної ради про визначення місця проживання дитини у якому просить:

- визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути зі ОСОБА_2 понесені судові витрати.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Василевська А.А., оскаржила таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Не погоджується з висновком суду про те, що відповідач знятий з реєстрації в Україні та має постійне місце проживання в Чеській Республіці, а тому вказану справу слід розглядати за місцем проживання відповідача. Однак, судом не врахованого того, що вказане питання вже вирішувалося судом при розгляді справі про розірвання шлюбу між сторонами та було встановлено, що спір між сторонами підсудній Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області (за останнім відомим його місцем реєстрації). Вважає, що суд фактично надав оцінку наданим відповідачем доказам по суті спору, що є неприпустимим при вирішенні питання про відкриття провадження в справі, що призвело до грубого порушення процесуальних норм.

Щодо доводів відповідача про наявності відкритого провадження в Окружному суді Праги 5, то зазначає, що суд вказував, що справу про опіку та аліменти над дитиною слід розглядати в українському суді. Вказаним судом було вирішено тільки питання про застосування попередніх заходів, що стосуються спілкування з неповнолітньою дитиною.

Також заперечує твердження відповідача про те, що в Окружному суді м. Прага 5 відкрито провадження по справі щодо незаконного вивезення дитини.

З огляду на викладене, підстав для відмови у відкритті провадження у справі, які зазначені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, відсутні та справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства українським судом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калинич О.І., просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду. Вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено що місце проживання відповідача є Чеська Республіка. Також зазначає, що в Чеській Республіці відкрито провадження у справі про почергову опіку неповнолітнього сина і визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції вважав що в суді іноземної держави (Чеській Республіці) є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України, та повинен вирішуватись компетентним судом іноземної держави який розглядає таку справу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Згідно частин 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи щодо розгляду справи національним судом зазначав, що рішенням 08.02.2024 року в Чеській Республіці відкрито провадження у справі №50Nc6024/2024-228 про корегування обставин неповнолітнього ОСОБА_4 , на період до та після розірвання шлюбу батьків за поданням батька про вжиття запобіжного заходу.

13.05.2024 Чеським судом винесено рішення. Суд постановив запобіжний захід по справі у наступному: Батько має право спілкуватися з неповнолітнім ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижня у вівторок в четвер від 16:30 до 17:00 кожний непарний тиждень з 9:00 до 10:00 та кожного парного тижня в неділю з 9:00 до 10:00 через відеодзвінок, а матері наказано дозволити батькові відеодзвінок у цей час.

Однак, з наданих сторонами доказів слідує, що питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 в іноземному суді Чеської Республіки не вирішувалося.

Предметом розгляду справи іноземного суду було встановлення способу спілкування відповідача з сином. При цьому предметом позову у переглядаємій апеляційним судом справі є визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Надані ОСОБА_2 докази по справі (копії рішень іноземного суду) не підтверджують той факт, що судами в Чеській Республіці розпочато провадження у справі щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 . Крім цього, визначальним є і те, що ОСОБА_1 разом з сином Яном починаючи з лютого місяця 2024 року проживають в Україні через те, що ОСОБА_2 застосовував до неї насилля (за її твердженням).

Судом першої інстанції не було враховано вказаного та помилково відмовлено у відкритті провадження в справі з тих підстав, що позов повинен вирішувати компетентний суд іноземної держави в якому розпочато провадження між тими самими сторонами про той саме предмет.

Слід також зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

За такого, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України у випадку порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує права позивача на гарантії захисту у суді, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме вирішення питання про відкриття провадження у справі у передбаченому законом порядку.

Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379, 381-384, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Василевська Анжела Анатоліївна, задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року про відмову у відкритті провадження в справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: