Ухвала

від 30.10.2024 по справі 308/9162/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9162/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Шумило Н.Б.

з участю секретаря Кравчук А.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіУжгород заявупозивача ОСОБА_1 про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. у справі №308/9162/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа № 308/9162/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дитини,

28.10.2024 до суду від позивача ОСОБА_1 поступила заява про відвід судді Шумило Н.Б. на підставі п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України. У вказаній заяві, позивачем серед іншого зазначено, що дана позовна заява про визначення місця проживання дитини була подана до суду 28 травня 2024 року, однак ухвалою судді Шумило Н.Б. у справі № 308/9162/24 від 03 червня 2024 року було відмовлено у відкриті провадження. Позивач оскаржив ухвалу про відмову у відкритті провадження до Закарпатського апеляційного суду, який у свою чергу задовольнив апеляційну скаргу та постановив «Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року про відмову у відкритті провадження в справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.» 23 жовтня 2024 року матеріали справи були повернуті до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, були передані до судді Шумило Н.Б.

Вважає, що наявні підстави для відводу судді Шумило Н.Б., з огляду на те, що постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суддя Шумило Н.Б. була необ?єктивна та упереджена, у зв?язку з чим прийняла рішення з порушенням норм процесуального права чим обмежила доступ до правосуддя позивачу. Суддя Шумило Н.Б. при ухвалені рішення про відмову у відкритті провадження, врахувала подане клопотання сторони відповідача від 31 травня 2024 року, чим відійшла від практики Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі N 990/114/23, де вказано, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених обставин справи та доказів. В даних діях судді ОСОБА_3 вбачається незаконна відмова в доступі до правосуддя, порушення принципу рівності та змагальності учасників процесу. У зв`язку з викладеним, вона звернулася зі скаргою до Вищої ради правосуддя.

На її думку, участь судді Шумило Н.Б. створює ризики можливого подальшого необ`єктивного ставлення до розгляду заяви в розрізі питання про відкриття провадження у зв`язку з поданою скаргою, та з метою запобігання конфліктим ситуаціям, виникла необхідність у відведенні судді ОСОБА_3 . Вказано, що враховуючи те, що існують обставини, які виключають неупередженість та об`єктивність судді Шумило Н.Б. існують обгрунтовані підстави для її відводу.

У відповідності до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи, а тому в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про відвід, перевіривши її доводи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та ст.9Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129 Конституції України, ч.1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Порядок вирішення заявленого відводу судді визначений статтею 40 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною другою статті 40ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів справи №308/9162/24 до Ужгородського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» 28.05.2024 поступила позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради про визначення місця проживання дитини.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.05.2024 вказана справа передана для розгляду.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. від 03.06.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дитини.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Василевська Анжела Анатоліївна, задоволено. Постановлено ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року про відмову у відкритті провадження в справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2024 справа №308/9162/24 передана головуючому судді - Шумило Н.Б.

24.10.2024 на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України суд звернувся із запитом до відділу реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .

28.10.2024 до суду позивачем подано заяву про відвід судді Шумило Н.Б., відтак таку вирішує суд, який розглядає справу.

Підстави для відводу судді визначені статями 36, 37 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно ст.48Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Пунктом 5 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №8від 13червня 2007року «Пронезалежність судовоївлади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Заявник, як на підставу заявлення відводу вказує п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, а саме те, що суддя Шумило Н.Б. постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження була необ?єктивна та упереджена, врахувала подане клопотання сторони відповідача, чим обмежила їй доступ до правосуддя. У зв`язку з викладеним, вона звернулася зі скаргою до Вищої ради правосуддя, і на її думку участь судді Шумило Н.Б. створює ризики можливого подальшого необ`єктивного ставлення до розгляду заяви в розрізі питання про відкриття провадження.

Ключовим аспектом відводу є упередженість судді при розгляді справи, яка перебуває у його провадженні. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швецарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заявлений ОСОБА_1 відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді у вирішенні справи, оскільки наведені особою, яка заявила відвід, обставини, не свідчать про упередженість, яка визначена п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, а є лише власними припущеннями та фактично вказують на незгоду з процесуальними діями та рішенням судді щодо вказаної справи.

Суд зазначає, що непогодження з рішенням судді не є підставою для його відводу, передбаченою п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. Сторона вправі не погоджуватись із прийнятими рішеннями, однак така позиція не може бути визначальною в оцінці об`єктивності та неупередженості дій судді під час розгляду справи.

При цьому, згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Те, що позивач внаслідок суб`єктивних міркувань не погоджується з процесуальними діями та рішенням судді не свідчить про його упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою його усунення від розгляду справи.

Крім того, постановлення суддею ухвали про відмову у відкритті провадження та подання скарги не може бути визначальним в оцінці об`єктивності та неупередженості дій судді під час розгляду даної цивільної справи.

Як вбачається з практики Європейського Суду про захист прав людини найважливішим питанням здійснення правосуддя незалежним, неупередженим та безстороннім судом є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість в демократичному суспільстві. В ряді рішень ЄСПЛ: Падовані проти Італії від 26.02.1993 р., Фей проти Австрії від 28.02.1993 р., Пуллар проти Сполученого Королівства від 10.06.1996 - на підставі тлумачення вищезазначеної статті Конвенції сформульовані загальні критерії безстороннього суду: суд повинен бути суб`єктивно та об`єктивно неупередженим - жоден з членів суду не може відкрито проявляти упередженість та особисту небезсторонність, при цьому особиста неупередженість є, доки не буде доведено інше і суд повинен бути об`єктивно безстороннім, тобто необхідні достатні гарантії, які виключають будь-які сумніви з цього приводу.

При цьому вирішується питання, чи дозволяють певні факти, які можливо перевірити, незалежно від поведінки судді, поставити під сумнів його неупередженість і чи можуть ці побоювання сторони вважатися об`єктивно обґрунтованими. Обов`язкового встановлення доказів, які б свідчили про реальний прояв суддею заінтересованості в остаточному рішенні по справі або про його намір не об`єктивно його вирішити не потрібно, достатньо вже того, що є підстави допускати можливим прояв його неупередженості. Існує два методи встановлення того, чи є суд неупередженим: перший полягає в спробі визначити особисте переконання або зацікавленість у справі конкретного судді, а другий - у визначенні того, чи зміг суддя забезпечити гарантії, що дають змогу позбавитися будь-яких правомірних сумнівів з цього питання.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд з прав людини також вказує, що необхідно перевірити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

Під час розгляду заяви про відвід будь-яких доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність упередженості чи необ`єктивності судді Шумило Н.Б. щодо розгляду цивільної справи №308/9162/24, надано не було. Посилання позивача на упередженість судді ґрунтується на власних припущеннях та суб`єктивних судженнях.

Однак, за викладених обставин враховуючи, що у позивача, в даному випадку склалося враження щодо упередженості та необ`єктивності судді Шумило Н.Б., з метою недопущення виникнення щонайменших сумнівів учасників процесу в об`єктивному та неупередженому розгляді справи №308/9162/24 суддею, а також уникнення будь-яких сумнівів учасників процесу у об`єктивності, законності і обґрунтованості вирішення справи, суд вважає за можливе задовольнити заяву про відвід судді Шумило Н.Б.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 40, 201 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. у справі №308/9162/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.

Матеріали справи №308/9162/24 передати до канцелярії Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для визначення судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області Н.Б. Шумило