Постанова

від 18.10.2024 по справі 337/285/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.10.2024 Справа № 337/285/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/285/24 Головуючий у 1-й інстанції: Мурашова Н.А.

Провадження № 22-ц/807/1288/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення(виклику)учасників справи за наявнимиу справіматеріалами цивільнусправу запеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2024 року (повний текстрішення складено08 квітня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021 здійснено поворот виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2020р. в частині отримання ОСОБА_1 суми депозиту в розмірі 97746,66 грн., та стягнуто цю суму з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Зазначена постанова набрала законної сили 09.12.2021р. Однак, до теперішнього часу відповідач стягнуту з нього суму коштів не сплатив, від виконання рішення суду ухиляється. Невиконання відповідачем вказаного грошового зобов`язання, яке виникло на підставі судового рішення, тягне відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 10.12.2021 по 17.01.2024. За розрахунком позивача 3% річних за вказаний період прострочення становлять 6 177,75 грн., інфляційні втрати - 33075,26 грн.

Посилаючись назазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на свою користь за порушення грошового зобов`язання, що виникло на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021 року по справі № 337/5708/19, суму в розмірі 39253,01 грн., з яких: 3% річних - 6 177,75 грн., інфляційні втрати - 33 075,26 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Хортицькогорайонного судум.Запоріжжя від28березня 2024рокупозов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 6 177,75 грн., інфляційні втрати в сумі 33 075,26 грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору - 1 211,20 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., а всього - 43464,21 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про можливість застосування до виниклих між сторонами правовідносин ст. 625 ЦК України.

Вважає, що у нього не виникло грошового зобов`язання на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021 р. по справі № 337/5708/19, так як вказаною постановою лише здійснено поворот виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2020 р. по справі № 337/5708/19.

Також зазначає, що з рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають.

Зауважує, що при повороті виконання рішення кожна сторона зобов`язана повернути іншій все отримане. За постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021 р. у справі № 337/5708/19 обов`язку ОСОБА_1 передати у власність ОСОБА_2 97746,66 грн. грошову компенсацію вартості 1/6 частки квартири кореспондується обов`язок ОСОБА_2 передати у власність ОСОБА_1 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Між тим, ОСОБА_2 (кредитор) до цього часу жодних дій для виконання свого обов`язку не вчинив і вчиняти не має наміру. Таким чином, прострочення боржника ОСОБА_1 щодо повернення грошової компенсації вартості 1/6 частини квартири не настало, так як це зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора ОСОБА_2 , через що не підлягають застосуванню правові наслідки порушення зобов`язання.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Богач А.О. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Так, постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021 р. по справі № 337/5708/19 було вирішено здійснити поворот виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020р. в частині отримання ОСОБА_1 суми депозиту в розмірі 97 746,66 грн., стягнувши цю суму з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Тобто, до цього моменту саме по собі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2020р. по справі № 337/5708/19 грошового зобов`язання для ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 грошові кошти не встановлювало, а отже, саме з прийняттям постанови Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р. у ОСОБА_1 виник відповідний обов`язок щодо повернення грошових коштів ОСОБА_2 . При цьому, такий обов`язок є по своїй суті грошовим зобов`язанням, на який поширюються, в тому числі, положення ст. 625 ЦК України.

Щодо зазначення у скарзі про те, що з рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, вказує, що з зазначеним не можна погодитися, так як у ч. 5 ст. 11 ЦК України чітко наголошено на тому, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Зауважує, що постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р. по справі № 337/5708/19 вирішено було відмовити у задоволенні позовних вимог щодо припинення 1/6 частки ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання права власності на цю частку за ОСОБА_2 . Проте, поруч з цим, зазначеною постановою суду апеляційної інстанції не покладено було на ОСОБА_2 жодних обов`язків по перереєстрації права власності 1/6 частки квартири на ім`я ОСОБА_1 . Таким чином, зазначена постанова суду не ставить в залежність обов`язок з виплати ОСОБА_1 . ОСОБА_2 суми у розмірі 97 746,66 грн. від перереєстрації права власності 1/6 частки квартири на ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що скаржник безпідставно зазначає про необхідність позивача здійснити перереєстрацію права власності 1/6 частки квартири на його ім`я. Зауважує, що вищевказана постанова апеляційного суду є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на відповідну 1/6 частку квартири. ОСОБА_2 взагалі позбавлений можливості вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності на ім`я третьої особи ОСОБА_1 , так як, по-перше, у нього для звернення до відповідних компетентних органів відсутні будь-які нотаріально посвідчені довіреності діяти від його імені, а, по-друге, чинним законодавством передбачено особливий порядок державної реєстрації на підставі рішення суду, що унеможливлює будь-яке звернення ОСОБА_2 до реєстраційних органів з власної ініціативи.

Вважає, що позивач не має своїм обов`язком вчиняти будь-які дії по реєстрації права власності аби отримати від відповідача суму коштів у розмірі 97 746,66 грн. А тому, їх не отримання є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 13статті 7 ЦПК Українивизначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5статті 268 ЦПК України,датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 18.10.2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїта обставинисправи вмежах доводівта вимогапеляційної скарги,суд апеляційноїінстанції вважає,що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення,суд першоїінстанції виходивіз того, що відповідач ОСОБА_1 не виплатив позивачу ОСОБА_2 суму безпідставно отриманої компенсації в розмірі 97746,66 грн., яка була присуджена до стягнення постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р., тому позивач має законне право стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних витрат за весь період прострочення, який обраховується з 10.12.2021 (наступного дня після набрання постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р. законної сили) по 17.01.2024 (день подання позову до суду). Наданий позивачем розрахунок вказаних сум суд вважав повним, чітким, вірним, здійсненим відповідно до норм чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2020р. (цивільна справа № 2/337/551/2020, ЄУН 337/5708/19) частково задоволено позов ОСОБА_2 та інших до ОСОБА_1 . Зокрема, припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 , та зобов`язано ТУ ДСА в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 в розмірі 97 746,66 грн., яка внесена на депозитний рахунок ОСОБА_2 згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» №2PL075564 від 22.01.2020р.; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку припинення права власності ОСОБА_1 на частку квартири.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р. рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2020р. скасовано в частині задоволення позову про припинення 1/6 частки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 та визнання права власності на цю частку за ОСОБА_2 , а також в частині покладення обов`язку на ТУ ДСА в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію цієї частки у сумі 97746,66 грн. та відмолено в задоволені цих позовних вимог.

Цією ж постановою суду здійснено поворот виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2020р. в частині отримання ОСОБА_1 суми депозиту в розмірі 97746,66 грн., стягнуто цю суму з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Факт отримання відповідачем вказаної суми грошових коштів встановлений як постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р., так і визнається відповідачем в цій справі.

У судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач також не заперечував, що вищевказана сума грошових коштів ним не повернута, хоча він достовірно обізнаний про цей обов`язок, оскільки був присутній під час прийняття апеляційним судом постанови від 09.12.2021р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в межах цієї справи позивач ОСОБА_2 вимагає стягнення з відповідача ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в сумі 97746,66 грн., які стягнуті з відповідача на його користь постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

За ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно доч.ч.1,5ст.11ЦК Україницивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно доположень ст.ст.524,533-535,625ЦК України,грошовим єзобов`язання,виражене угрошових одиницях(національнійвалюті Україничи угрошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідно достатті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другоюстатті 625 ЦК Україниобов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Суд першої інстанції вірно виходив із того, що грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника із такої сплати. Ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виконання, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

У постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про можливість застосування ст. 625 ЦК України та нарахування 3% річних, інфляційних витрат на грошове зобов`язання, пов`язане із довготривалим невиконанням рішення суду.

Застосування правил ч. 2 ст. 625 ЦК України жодним чином не залежить від дій кредитора/стягувача щодо примусового виконання рішення суду, наявності/відсутності виконавчого провадження, наявності/відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення, а також не залежить від вини боржника.

В постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи положення ст. 1212 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, зазначила, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей (позадоговірне зобов`язання), нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошове зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ОСОБА_2 виникло на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021 у справі № 337/5708/19, і за фактом його невиконання, що не заперечувалося відповідачем, останній несе відповідальність, визначену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виплатив позивачу ОСОБА_2 суму безпідставно отриманої компенсації в розмірі 97746,66 грн., яка була стягнута в порядку повороту виконання судового рішення постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р., позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат за весь період прострочення, який обраховується з 10.12.2021 (наступного дня після набрання постановою Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р. законної сили) по 17.01.2024 (день подання позову до суду).

Так, розмір 3% річних становить 6 177,75грн. із розрахунку: 97746,66грн.х 3% х 769 днів прострочення /365 днів; розмір інфляційних втрат становить 33075,26 грн. із розрахунку: 97746,66грн х 1,33837742 97746,66грн, де 1,33837742 - сукупний індекс інфляції за весь період прострочення, визначений шляхом множення помісячних індексів за відповідний період, поділений на 100.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 3% річних в сумі 6 177,75 грн. та інфляційних втрат в розмірі 33075,26 грн.

Правильність вказаних розрахунків відповідачем не була спростована протягом розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги щодо: неможливості застосування до виниклих між сторонами правовідносин ст. 625 ЦК України; що у скаржника не виникло грошового зобов`язання на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021р. по справі № 337/5708/19, так як вказаною постановою лише здійснено поворот виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2020р. по справі № 337/5708/19; що з рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають; що прострочення боржника ОСОБА_1 щодо повернення грошової компенсації вартості 1/6 частини квартири не настало, так як це зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора ОСОБА_2 , через що не підлягають застосуванню правові наслідки порушення зобов`язання, - зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Посилання у скарзі на те, що постанова Запорізького апеляційного суду від 09.12.2021 у справі № 337/5708/19 не виконана в частині перереєстрації права власності на частину спірної квартири з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 не стосуються предмету розгляду даної справи, а фактично є по суті запереченнями за наслідками відмови ОСОБА_1 в проведенні реєстраційної дії.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

З урахуванням встановлених обставин та вищенаведених норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381, 382, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко