Рішення

від 24.09.2007 по справі 22/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/326

24.09.07

За позовом     Приватне підприємство "Вессвіт Ко"

до                     Дочірнє підприємство "Продторг"

про                    стягнення 1625,82 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          не з'явився

від відповідача           Бондар Л.А. (директор)

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Приватне підприємство “Всесвіт Ко” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства “Продторг” 1 574,12 грн. заборгованості, 43,55 грн. пені та 8,15 грн. трьох відсотків річних.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на підставі укладеного з відповідачем договору № 358_к від 1 серпня 2006 року поставив відповідачу товар, тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, і станом на дату пред'явлення позову розмір заборгованості становив 1 574,12 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача. Також, позивачем заявлена вимога про стягнення 43,55 грн. пені та 8,15 грн. трьох процентів річних.

Від позивача 7 вересня 2007 року до суду надійшло клопотання, згідно з яким позивач просить суд у зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу після подачі позову стягнути з відповідача судові витрати в сумі 220,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та не надіслав.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 1 серпня 2006 року був укладений договір № 358_к (надалі - договір), за яким позивач зобов'язався передати товар у кількості та асортименті, замовленому відповідачем, а відповідач зобов'язався оплатити його та прийняти (пункт 1.1. договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачеві товар:

-          за видатковою накладною № К000013621 від 16 травня 2007 року на суму 728,78 грн.;

-          за видатковою накладною № К000012997 від 10 травня 2007 року на суму 1 048,13 грн.

Загалом позивач поставив відповідачу товар на суму 1 776,91 грн.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що відпуск товару проводиться з умовою сплати протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару відповідачем згідно видаткових накладних позивача платіжним дорученням на поточний рахунок позивача.

Відповідач станом на момент звернення позивача до суду частково оплатив поставлений товар, а отже заборгованість відповідача перед позивачем на момент пред'явлення позову становила 1 574,12 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач здійснив оплату товару на суму 1 574 грн., про що свідчать платіжні доручення № 1206  від 9 серпня 2007 року на суму 574,14 грн., та № 1223 від 15 серпня 2007 року на суму 1 000,00 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема, в разі якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу  після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Дослідивши подані сторонами матеріали, суд встановив, що відповідач суму боргу в розмірі 1 574,12 грн. перерахував позивачеві після звернення останнього з позовом до суду, у зв'язку з чим в цій частині припиняє провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша статті 193 Господарського кодексу України також наголошує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно із частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що в разі прострочення термінів оплати, передбачених пунктами 3.1., 3.2. договору, відповідач сплачує пеню позивачу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від суми простроченої оплати.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої по 2 серпня 2007 року в сумі 43,55 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вимоги позивача про стягнення 8,15 грн. трьох процентів річних, нарахованих по 2 серпня 2007 року, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

В зв'язку із внесенням позивачем державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, останньому державне мито у сумі

10,00 грн. підлягає поверненню на підставі пункту першого частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 (ч. 2) ЦК України, ст.ст. 193 (ч.ч. 1, 2), 217 (ч.2), 230 (ч.1) ГК України, ст.ст. 49, 80 (ч.1 п. 1-1), 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В частини стягнення 1 574,12 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті вимог позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Продторг” (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 9, кв. 7, фактична адреса: 03190, м. Київ, вул. Щербакова, 32/38, код 31484452, п/р 26008202113101 в Станкобудівельній філії КБ КФС «Експобанк», МФО 322421) на користь Приватного підприємства “Всесвіт Ко” (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 11, код 34453618, п/р 260043014347 у АБ «Національні інвестиції»в м. Києві, МФО 300498) 43 (сорок три) грн. 55 коп. пені, 8 (вісім) грн. 15 коп. трьох процентів річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству “Всесвіт Ко” (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 11, код 34453618, п/р 260043014347 у АБ «Національні інвестиції»в м. Києві, МФО 300498) зайве сплачене державне мито в розмірі 10 (десять) грн. 00 коп., перераховане платіжним дорученням № 3678 від 2 серпня 2007 року, яке знаходиться у справі № 22/326.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                            06.11.2007                                                    А.М.Шкурат