Ухвала

від 18.10.2024 по справі 686/26444/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/26444/24

Провадження № 1-кс/686/8830/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12024240000000068,

встановив:

18.10.2024 р. прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , після усунення недоліків, визначених в ухвалі слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.10.2024 р., звернувся до слідчого судді з новим клопотанням про накладення арешту на належну підозрюваній ОСОБА_4 земельну ділянку, з кадастровим номером 6825887200:02:002:0036, площею 3.0379 га., яка перебуває в оренді ТОВ «Енселко Агро», а також на належний ОСОБА_5 транспортний засіб марки та моделі «TOYOTA RAV-4 HYBRID», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у володінні ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання прокурором, окрім змісту повідомленої, в рамках кримінального провадження №12024240000000068, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підозри у вчинені кримінальних правопорушень, зазначено також про те, що «02.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується: протоколами прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.04.2024 та від 20 09.2024; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 10.04.2024, 18.07.2024, 10.09.2024, 20.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25.09.2024; повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 21.09.2024; протоколами огляду, ідентифікації та вручення від 11.09.2024 та 25.09.2024; протоколами обшуків від 02.10.2024 (за місцями проживання та роботи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ) та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна.

В ході досудового розслідування слідчим вжито необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_4 належить: земельна ділянка, площею 3.0379 га., кадастровий номер 6825837200:02:002:0036, ціна нерухомого майна 138000 грн. Окрім того встановлено, що ОСОБА_4 20.04.2024 зареєструвала за собою право власності на автомобіль «TOYOTA RAV-4 HYBRID», д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору, 2020 року випуску, (вказаний автомобіль з 10.06.2023 р. перебував у власності її матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, фактично автомобілем користувалася ОСОБА_4 ).

02.10.2024 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію рухомого і нерухомого майна.

03.10.2024 р. ОСОБА_4 , з метою уникнення накладення арешту на своє майно, перереєструвала вказаний автомобіль «TOYOTA RAV-4 HYBRID», д.н.з. НОМЕР_2 , по договору дарування, знову на свою матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, ОСОБА_4 і надалі фактично користується вказаним автомобілем.

Встановлено, що власником земельної ділянки, площею 3.0379 га., кадастровий номер 6825887200:02:002:0036, є саме підозрювана ОСОБА_4 , а його користувачем (орендарем), на даний час і до 06.11.2032 року, є ТОВ «Енселко Агро», а тому, позбавлення права відчуження та розпоряджання нею жодним чином, негативно не вплине на порядок користування нею ТОВ «Енселко Агро».

Підставами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК України, для арешту, зокрема, є те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна, тому, у ході досудового розслідування, виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_4 на праві власності.»

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте письмово підтримав вимоги поданого ним клопотання.

Власники та володільці майна, у відповідності до ч.2 ст.172 КПК України, про розгляд клопотання не повідомлялись.

Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Положеннями ч.5 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

На підставі ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак, вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024240000000068 від 02.02.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України.

02.10.2024 р. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, а отже остання набула статусу підозрюваної у зазначеному кримінальному провадженні.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 дійсно належить: земельна ділянка, з кадастровим номером 6825887200:02:002:0036, площею 3.0379 га., яка перебуває в оренді ТОВ «Енселко Агро» та на яку, з поміж іншого, просить накласти арешт прокурор.

Зважаючи на те, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 , оскільки додано докази, що земельна ділянка, з кадастровим номером 6825887200:02:002:0036, площею 3.0379 га. (реєстраційний номер 1212402468258 (інформаційна довідка №399844048 від 18.10.2024 р.)) належить ОСОБА_4 , остання набула статусу підозрюваної, у зв`язку з тим, що 02.10.2024 р. її було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, тому, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, подане прокурором клопотання, у частині вимог щодо накладення арешту на вказану земельну ділянку, підлягає задоволенню.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника ( ОСОБА_4 ) та фактичного володільця (орендаря - ТОВ «Енселко Агро») майна, з метою запобігання відчуженню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно. А тому клопотання прокурора, у вказаній частині вимог, є обґрунтованим.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження, станом на час прийняття рішення, вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

З урахуванням ч.4 ст.173 КПК України, відповідно до якої, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладення арешту, з тимчасовим позбавленням права на відчуження та розпорядження, на належну підозрюваній ОСОБА_4 земельну ділянку, з кадастровим номером 6825887200:02:002:0036, площею 3.0379 га. (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), яка перебуває в оренді ТОВ «Енселко Агро».

На даному етапі кримінального провадження не надано доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника та володільця майна, з метою забезпечення кримінального провадження. Крім того, визначений слідчим суддею спосіб арешту майна, в даному випадку не призведе до надмірного обмеження прав власника та володільця майна або до інших наслідків, які суттєво можуть позначитися на інтересах інших осіб. Менш обтяжливий спосіб арешту майна, на думку слідчого судді, призведе до неможливості збереження майна та може призвести до його відчуження або до настання інших наслідків, які, в подальшому, ускладнять досягнення мети кримінального провадження.

Крім того, прокурор у поданому клопотанні, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, просить накласти арешт й на транспортний засіб, який належав підозрюваній ОСОБА_4 , однак, останньою 03.10.2024 р. був перереєстрований на близьку родичку матір підозрюваної, з метою недопущення накладення на цей транспортний засіб арешту та унеможливлення конфіскації майна, як виду покарання, а саме на: належний ОСОБА_5 автомобіль марки та моделі «TOYOTA RAV-4 HYBRID», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , яким продовжує користуватись ОСОБА_4 .

Проте, докази того, що означений транспортний засіб на сьогоднішній день перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_4 , відсутні.

Так, згідно з долученими до клопотаннями довідками з НАІС, транспортний засіб марки та моделі «TOYOTA RAV-4 HYBRID», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії та номер НОМЕР_5 , належить саме ОСОБА_5 , тобто, на сьогоднішній день, цей транспортний засіб належить третій особі, яка не являється підозрюваною у кримінальному провадженні № 12024240000000068.

Положеннями п.3 ч.3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Конвенцією, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Метою арешту транспортного засобу марки та моделі «TOYOTA RAV-4 HYBRID», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , як заходу забезпечення кримінального провадження, прокурор у клопотанні зазначає забезпечення збереження вказаного майна, задля забезпечення конфіскації цього майна, як виду покарання, (п.3 ч.2 ст.170 КК України), разом з тим, у даному випадку арешт може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Однак, вказана мета арешту, у зазначеному випадку, не може бути досягнута, до того ж власник вказаного транспортного засобу, на сьогоднішній день, у кримінальному провадженні не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, відповідно, й відсутні підстави вважати, що суд може призначити вказаній особі покарання у виді конфіскації належного ОСОБА_5 майна.

А тому, у зв`язку із недоведеністю належності підозрюваній ОСОБА_4 на праві власності транспортного засобу марки та моделі «TOYOTA RAV-4 HYBRID», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , у задоволенні вимоги поданого прокурором клопотання, в частині накладення на цей транспортний засіб арешту, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Накласти арешт, з тимчасовим позбавленням права відчуження та розпорядження, на належну підозрюваній ОСОБА_4 земельну ділянку, з кадастровим номером 6825887200:02:002:0036, площею 3.0379 га. (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), яка перебуває в оренді ТОВ «Енселко Агро».

У задоволенні решти вимог клопотання, - відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя