Постанова

від 02.10.2024 по справі 826/819/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/819/17 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к позивача Дорошенко Є.В.

пр-к відповідача Мнацаканян С.А.

прокурор Шевченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський коопринок» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський коопринок» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, за участю прокурора Київської міської прокуратури, про визнання протиправним та скасування наказу, -

У С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський коопринок» звернулося з позовом до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 21.12.2012 №1566 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» у частині пункту 34 додатку 5 «Перелік об`єктів культурної спадщини у Чернігівській області, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення» про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України нежитлових будівель по вулиці Московська, будинок 1/11, будинок 1/22, будинок 1/26 в місті Ніжин, Чернігівської області, що належать на праві приватної власності ТОВ «Ніжинський коопринок».

В обґрунтування позовних вимог вказував на невідповідність Наказу від 21.12.2012 №1566 вимогам:

1) Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема:

- статті 1 щодо не визначення предмету охорони та хоча б одного критерію, якому має відповідати об`єкт культурної спадщини;

- частини другої статті 14, якою передбачено обов`язок внести об`єкт культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини для набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та повідомлення про це в письмовій формі власника відповідного об`єкта;

2) недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», оскільки відповідні нежитлові будівлі занесені до Реєстру без паспорта об`єкта культурної спадщини, без акта технічного стану, без довідки про майнову цінність об`єкта, без затвердженого науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини висновку щодо об`єкта культурної спадщини та протоколу оцінки відповідності кожного об`єкта необхідним критеріям; невідповідність облікових документів «Методичним рекомендаціям щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини», схвалених наказом Державної служби охорони культурної спадщини від 15.09.20025 №15;

3) порушення права власності позивача внаслідок прийняття протиправного прийняття Наказу від 21.12.2012 №1566.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Київська міська прокуратура подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін, а скаргу - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року касаційну скаргу Першого заступника Київської міської прокуратури задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року по справі №826/819/17 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові від 16 листопада 2023 року Верховний Суд вказував, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою та, як наслідок, не надано оцінки тому, що комплекс споруд магазинів у цілому в складі 8 будівель занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єктів культурної спадщини (пункт 34 переліку об`єктів культурної спадщини у Чернігівській області) на підставі Наказу від 21.12.2012 №1566. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу на праві власності належить 3 будівлі цього Комплексу - корпус №6, корпус №7 та корпус №8. При цьому предметом позову було скасування пункту 34 наказу від 21.12.2012 №1566 в цілому, і суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про повне задоволення позову. Однак зазначені обставини щодо належності 5 будівель із Комплексу споруд магазинів іншим ніж позивач особам суди попередніх інстанцій не встановили взагалі, хоч це має значення для правильного вирішення спору по суті. Ухвалення судом рішення щодо майна таких осіб без сумніву впливає на їх права, інтереси та обов`язки і має наслідком залучення їх до участі у розгляді цієї справи. Також, у постанові від 16.11.2023 Верховний Суд звернув увагу, що судами попередніх інстанцій не розглянуто клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

При повторному розгляді справи, представником позивача 25.12.2023подано до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач оскаржує правомірність наказу від 21.12.2012 №1566 у частині пункту 34 додатку 5 щодо внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України нежитлових будівель по вулиці Московська, будинок 1/11, будинок 1/22, будинок 1/26 в місті Ніжин, Чернігівської області , що належать на праві приватної власності ТОВ «Ніжинський коопринок».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 27 серпня 2024 року.

Київською міською прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відзив від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача та Київської міської прокуратури заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року замінено назву відповідача з Міністерство культури та інформаційної політики України на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно зі свідоцтвами про право власності від 26.02.2007 серії ЯЯЯ №989486, серії ЯЯЯ №989487, серії ЯЯЯ №989488, ТОВ «Ніжинський коопринок», на праві приватної власності належать нежитлові будівлі за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Московська, 1/11, 1/22, 1/26 .

Позивач звернувся до начальника управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації з листом від 14.09.2016 №100, відповідно до якого просив надати інформацію щодо включення (не включення) до переліку об`єктів культурної спадщини та відповідних реєстрів зазначених будівель та надати відповідні документ за їх наявності.

Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 04.10.2016 № 05-09/576 повідомило позивача, що нежитлові будівлі, розташовані за адресою: місто Ніжин, вулиця Московська, 1/11, 1/22, 1/26 входять до комплексу споруд магазинів охоронний номер 10034-Чр, є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, які взяті на облік згідно з Наказом від 21.12.2012 №1566.

Не погоджуючись з наказом Міністерства культури України від 21.12.2012 №1566 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині занесення до Реєстру нежитлових будівель по вулиці Московська, будинок 1/11, будинок 1/22, будинок 1/26 в місті Ніжин, Чернігівської області , що належать на праві приватної власності ТОВ «Ніжинський коопринок», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16 листопада 2023 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а оскаржуваний наказ є правомірним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Згідно статті 1 вказаного Закону, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно пункту 6 частини другої статті 5 Закону № 1805-ІІІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Відповідно до статті 14 Закону № 1805-ІІІ, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Станом на момент прийняття оскаржуваного наказу діяла постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта (пункт 3 Порядку № 1760).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1760 об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

є творами відомих архітекторів або інших митців;

є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Пунктом 12 Порядку № 1760 визначено, що відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

Так, судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 13.11.2012 №6 вирішено, що об`єкти міста Ніжина Чернігівської області, до переліку яких входять нежитлові будівлі по вулиці Московська, будинок 1/11, будинок 1/22, будинок 1/26 в місті Ніжин, Чернігівської області , відповідають критеріям пункту 11 Порядку №1760, на підставі чого рекомендовані до занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за видом об`єкт архітектури.

Згідно з протоколом від 20.11.2012 №5/12 експертна комісія з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України дійшла висновку щодо занесенення до Реєстру об`єкти культурної спадщини Чернігівської області, визначених у протоколі від 13.11.2012 №6, у тому числі зазначених нежитлових будівель.

Протоколом Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 26.11.2012 №59 затверджено протокол засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від 20.11.2012 № 5/12.

Наказом Міністерства культури України від 21.12.2012 №1566 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» відповідно до статей 5, 14, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи рішення засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (протоколи від 06.09.2012 №4/12, від 20.11.2012 №5/12), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України (протоколи від 05.04.2012 №54, від 11.09.2012 №56, від 26.11.2012 №59), у межах повноважень, визначених «Положенням про Міністерство культури України», затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 №388 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини у Чернігівській області згідно з переліком, викладеним у додатку 5.

Пунктом 34 додатку 5 до Наказу від 21.12.2012 №1566 внесено до переліку об`єктів культурної спадщини у Чернігівській області, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення комплекс споруд магазинів, початку XX століття, за адресою: вулиця Московська, 1 у місті Ніжин, вид об`єкта - пам`ятка архітектури, на державному обліку не перебував, охоронний номер 10034-Чр.

Отже, аналіз наведених доказів, дає підстави стверджувати про дотримання відповідачем визначеної пунктами 11-13 «Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» процедури в частині ухвалення висновку Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень, який затверджений відповідним протоколом, складення експертною комісією відповідного висновку, який затверджено науково-методичною радою Міністерства культури України, що було підставою для видання Наказу від 21.12.2012 №1566.

Разом з тим, з наданих відповідачем копій документів вбачається, що вони не містять відомостей, яким саме критеріям автентичності відповідають кожен з об`єктів культурної спадщини.

Так, «Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» встановлювалось: на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається (пункт 2); облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта (пункт 3).

Наразі, відповідачем додано облікову картку об`єкта культурної спадщини, коротку історичну довідку, графічні матеріали.

Відповідно до пункту 5 «Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Також, відповідачем додано до матеріалів судової справи облікову картку об`єкта культурної спадщини, в якій зазначено, зокрема, що: об`єктом визначено комплекс споруд магазинів; дата утворення - початок 20 століття; місцезнаходження - Чернігівська область, місто Ніжин, Московська, 1; охоронний номер не присвоєно; функціональне використання - магазин (сучасне, первісне, протягом часу існування об`єкта); наведено стислий опис об`єкта - комплекс розташований на ділянці обмеженій вулицею Московською, складається з восьми корпусів, чотири з яких зведені по червоній лінії, первісне призначення не змінювалося; характеристика об`єкта - корпуси прямокутні в плані, складалися із великих залів, що пізніше були розділені перегородками на менші приміщення, майже всі будинки мають мансардні поверхи, що добре зберегли архітектуру, архітектура фасадів витримана в формах "цегляного стилю", на першому поверсі влаштовано великі вітрини, декотрі з яких зберегли автентичні заповнення прорізів, фасади розчленовано пілястрами та завершено профільними карнизами, доповненими зубчастими фрезами, комплекс споруд магазинів зведений за єдиним задумом і є цікавим прикладом ансамблевого підходу при створенні групи будівель торгівельного призначення, відграє визначну містобудівну роль для центральної частини міста завдяки створенню фасадної площини вулиці Московської; перелік складових - корпуси №1-№8; науково-проектна документація відсутня; ступінь схоронності - стіни корпусів муровані з цегли, перекриття плоскі дерев`яні, дах вкритий азбестоцементними листами та оцинкованою сталлю, загальний технічний стан задовільний. До облікової картки додано графічні матеріали та фотофіксація - генеральний план з позначенням зон охорони, плани об`єктів, зображення загального вигляду об`єктів.

Зміст облікової картки об`єкта культурної спадщини відповідає вимогам пункту 5 «Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Разом з тим , в супереч пункту 6,7 Порядку відсутні дані про результати попередньої оцінки об`єкта та не складено облікову картку і паспорт на кожний окремий об`єкт культурної спадщини, що входить до складу комплексу.

Колегія суддів звертає увагу, що наявні недоліки облікових документів на об`єкт культурної спадщини не впливають на обсяг прав та обов`язків позивача, як власника майна.

Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №826/10888/18).

Формальний недолік у процедурі розгляду питання про відповідність будівлі критеріям пам`ятки на засіданні уповноваженого органу (наприклад розгляд без облікової картки об`єкта культурної спадщини) не є вирішальним і не може бути підставою для оцінки рішення як протиправного, оскільки це не узгоджується із конституційним обов`язком держави забезпечувати правову охорону культурної спадщини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

За вказаних обставин, певні порушення процедури можуть бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що вони вплинули або могли вплинути на правильність рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що допущені порушення не спростовують висновків Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень, експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини, до яких входили науковці з вченими званнями, про відповідність об`єктів міста Ніжина Чернігівської області, вулиця Московська, 1, критеріям пункту 11 «Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

3 огляду на викладене, відсутність певних облікових документів, на які вказує товариство, на момент прийняття оскаржуваного наказу не вплинули та не могли вплинути на правильність прийнятого рішення уповноваженими органами.

Щодо доводів апелянта про невідповідність нежитлових будівель по вулиці Московська, будинок 1/11, будинок 1/22, будинок 1/26 в місті Ніжин, Чернігівської області критеріям автентичності чи іншим критеріям, установленим пунктом 11 «Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», зокрема через аварійність нежитлових будівель, значний рівень їх руйнувань, як підстави визнання Наказу від 21.12.2012 №1566 протиправним, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено вилучення пам`ятки з Реєстру якщо пам`ятку зруйновано. Однак питання про ступінь зруйнованості достатній для вилучення об`єктів з Реєстру має встановлювати компетентний орган.

Наразі, судом першої інстанції встановлено, що керівник позивача ОСОБА_3 була ініціатором розгляду Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації питання щодо вилучення пам`ятки архітектури місцевого значення «Комплекс споруд магазинів» у місті Ніжин(протокол від 01.06.2021 №1) з підстав знаходженням будівель ринку в аварійному стані.

Крім того, колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про наявність підстав для виключення «Комплексу споруд магазинів» з Державного реєстру нерухомих пам?яток України у зв?язку з аварійністю пам?ятки.

Так, згідно з обліковою документацією «Комплексу споруд магазинів», станом на момент включення його у 2012 році до Державного реєстру нерухомих пам?яток України майже всі будівлі, які є його складовими частинами, добре зберегли свою первісну архітектуру. Доказів зворотного апелянтом суду не надано.

Отже, теперішній аварійний стан пам?ятки безпосередньо є результатом її утримання «добросовісним» власником.

У свою чергу, законодавство про охорону культурної спадщини не встановлює необхідність вилучення об?єкту культурної спадщини з Державного реєстру нерухомих пам?яток України у зв?язку з його незадовільним станом. Навпаки, законодавством передбачено низку заходів, які має вжити власник пам?ятки для приведення 11 до належного автентичного стану.

Так, за змістом ст. 26 Закону з метою їх збереження на пам?ятках проводяться такі роботи, як консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування.

Вимогами ст. 15 Закону визначено виключні випадки вилучення пам?ятки з Державного реєстру нерухомих пам?яток України, зокрема: якщо пам?ятку зруйновано; якщо пам?ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об?єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню; якщо пам?ятка втратила предмет охорони.

Виключення пам?ятки з Державного реєстру нерухомих пам?яток України з підстав її аварійного стану без відповідних висновків уповноваженого органу та всупереч законодавчо визначеної процедури чинним законодавством не передбачено.

При цьому, внесення об?єктів до Державного реєстру нерухомих пам?яток України та їх виключення з реєстру є дискреційними повноваженнями Міністерства культури та інформаційної політики України.

Таким чином, саме Міністерство як спеціально уповноважений на те орган, вирішує питання щодо наявності підстав для виключення пам?ятки з Державного реєстру нерухомих пам?яток України.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що розпочато процедуру виключення «Комплексу споруд магазинів» з Державного реєстру, а тому є встановленим факт втрати пам`яткою предмета охорони, не мають наперед доказового значення без наявності прийнятого Міністерством відповідного рішення.

Підсумовуючи викладені обставини справи, оцінивши доводи апеляційної скарги у сукупності з наданими по справі доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський коопринок» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 22.10.2024р.)