Ухвала

від 23.10.2024 по справі 806/1334/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №806/1334/18

адміністративне провадження №К/990/38800/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства "Влабоде" від 07 березня 2024 року на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №806/1334/18 за позовом Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства "Влабоде" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу,

УСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр України звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Влабоде", в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5031 від 22 жовтня 2009 року виданого Приватному підприємства "Влабоде".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов задоволено повністю. Припинено право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5031 від 22 жовтня 2009 року виданого Приватному підприємству "Влабоде".

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року залишено без змін.

11 жовтня 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте, касаційна скарга зазначеним приписам процесуального закону не відповідає, оскільки скаржник не додав до касаційної скарги документ про сплату судового збору.

Водночас в касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування цього клопотання скаржник посилається на те, що сплата судового збору неможлива у зв`язку з складним матеріальним становищем.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Однак визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Разом з тим, особа, що порушує питання саме про звільнення від сплати судового збору, повинна навести обґрунтування обставин (з наданням на їх підтвердження доказів), які свідчать про неможливість здійснення оплати цього збору як станом на момент звернення до суду, так і до закінчення розгляду справи, ухвалення судового рішення по суті вимог заяви, скарги.

Суд касаційної інстанції зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у справі №0940/2276/18 (постанова від 14 січня 2021 року) дійшла висновку, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, склад сторін у даній справі та предмет позову не свідчать про наявність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", для задоволення клопотання Приватного підприємства "Влабоде" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №806/1334/18.

Тому, вивчивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для відстрочення сплати судового збору та не підтверджена жодними належними та допустимим доказами.

Оскільки, касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлюється у сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що позов подано юридичною особою у 2018 році та заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подачу касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України №3674-VІ при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 2819,2 грн ((1762 * 200%)*0,8.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2819,2 грн.

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив оскаржувану постанову 13 вересня 2023 року, водночас, касаційну скаргу скаржник направив через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду 11 жовтня 2024 року, тобто з пропуском майже з річним пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на підставі того, що з липня 2023 року засновник і директор ПП «Влабоде» хворів, а 18 грудня 2023 року помер. Відповідно до довідки нотаріуса від 12 березня 2024 року, спадкоємцем і новим директором став його син - ОСОБА_1 .. У період, коли підприємство могло оскаржити рішення судів, не було працездатного керівника або уповноваженої особи, а також не було електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Лише після вступу на посаду новий директор дізнався про цей процес і звернувся до адвоката, який раніше представляв інтереси підприємства.

Після укладення 02 вересня 2024 року договору про надання правової допомоги з адвокатом Оплачко В.О., останній 10 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» отримав електронну копію постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №806/1334/18. Таким чином, скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.

Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд, аналізуючи причини, наведені скаржником, дійшов висновку, що вони не можуть бути визнані поважними. Це пов`язано з тим, що ОСОБА_1 став директором ПП «Влабоде» ще 12 березня 2024 року, тоді як касаційну скаргу подав лише 11 жовтня 2024 року, пропустивши понад 6 місяців і обґрунтовуючи це незнанням про наявність даного судового процесу та рішення суду апеляційної інстанції.

Крім того, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15 вересня 2023 року.

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Верховний Суд звертає увагу на те, що стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Водночас тлумачення приписів частини третьої статті 329 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Утім, обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність підстав пропуску ним строку на касаційне оскарження, не дають підстав вважати їх об`єктивними та непереборними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи заявник не продемонстрував достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку.

Верховний Суд наголошує, що пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень через байдужість скаржника до своїх прав та небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з касаційною скаргою, оскільки значний період зволікання з поданням касаційної скарги безпосередньо був зумовлений суб`єктивною поведінкою скаржника, а не об`єктивними обставинами, що перебували поза його волею.

Таким чином, з огляду на те, що скаржником не надано належних доказів в обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без руху.

Частиною 3 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного вище, скаржнику необхідно подати заяву про поновлення строків вказавши інші підстави для поновлення строку та надати докази сплати судового збору у розмірі 2819,2 грн.

Керуючись статтями 44, 169, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Влабоде" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №806/1334/18.

Визнати неповажними причини пропуску Приватним підприємством "Влабоде" строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №806/1334/18.

Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Влабоде" про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №806/1334/18.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Влабоде" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №806/1334/18 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що в разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або, якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено; у разі ненадання уточненої касаційної скарги - касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя - доповідач: В. М. Бевзенко

Судді: В.М. Шарапа

С. М. Чиркін