Ухвала

від 14.10.2024 по справі 947/22422/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22422/24

Провадження № 1-кс/947/13882/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022162510000492 від 04.05.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022162510000492 від 04.05.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, просить накласти арешти із забороною відчуження на нерухоме майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 4823955000:03:000:1042 площею 2,6324га;

- об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 4823955100:04:018:0002 площею 0.3335га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 4823955100:04:018:007 площею 0,01га;-

- будинок житловий розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Подаючи клопотання про арешт майна, сторона обвинувачення просить розглядати клопотання без участі підозрюваного та його захисника.

Детектив та прокурор у судове засідання не з`явились, натомість від прокурора ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що власником рухомого майна, на яке детектив просить накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якого існують достатні підстави вважати про пов`язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майна вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що Підрозділом Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12022162510000492 від 04.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 , ч.1ст.366, ч.4ст.191 КК України.

За обставин викладених у клопотанні, в рамках даного кримінального провадження, 23.07.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України за кваліфікуючими ознаками: зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної та юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Поряд з цим детектив зауважує, що в результаті вчинення вищевказаного кримінального правопорушення діями, в тому числі підозрюваного ОСОБА_5 , Одеській міській раді спричинено матеріальну шкоду у загальному розмірі 3973596, 87 гривень.

За такого згідно з доводами сторони обвинувачення є підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_5 , з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також щоб запобігти можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч.1ст.42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

За таких обставин ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає обґрунтованою можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненнікримінального правопорушенняобґрунтованою на даному етапі досудового провадження.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Таким чином слідчий суддя встановив, що ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а тому судом може вирішуватись клопотання щодо накладення арешту на майно, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки є підстави вважати, що він в силу закону нестиме цивільну відповідальність за шкоду, завдану його діями.

З клопотання сторони обвинувачення про арешт майна та долучених до клопотання матеріалів слідчим суддею встановлено, що 30 вересня 2024 року Одеською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Одеської міської ради подано цивільний позов (в порядку ч. 3 ст. 128 КПК України), до підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої злочинами на суму 3973596, 87 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Так,частиною 3ст.23Закону України«Про прокуратуру» передбачено,що прокурорздійснює представництвов судізаконних інтересівдержави уразі порушенняабо загрозипорушення інтересівдержави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В даному випадку з позовом про відшкодування шкоди завданої Одеській міській раді звернувся прокурор відділу Одеської обласної прокуратури, який на думку слідчого суді взагалі не обґрунтував підстав представництва інтересів органу місцевого самоврядування.

Більш того, матеріали клопотання не містять доказів визнання Одеської міської ради потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В той же час варто зауважити, що цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження. Разом з тим даний цивільний позов, з незрозумілих причини подано прокурором до Приморського районного суду м. Одеси, натомість як кримінальне провадження № 12022162510000492 від 04.05.2022 року перебуває на стадії досудового розслідування, яке проводиться підрозділом Територіального управління БЕБ в Одеській області, який перебуває під територіальною юрисдикцією Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно із ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч.1 ст.170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2)спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У ході досудового розслідування встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_5 перебуває нерухоме майно, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 4823955000:03:000:1042 площею 2,6324га;

- об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 4823955100:04:018:0002 площею 0.3335га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 4823955100:04:018:007 площею 0,01га;

- будинок житловий розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується долученою до матеріалів клопотання інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 398405013 від 09.10.2024 року.

Частинами 1,2 ст.173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням не доведе необхідність такого арешту.

При вирішенні питання про арешт майна суддя враховує в тому числі і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Положеннями пунктів 1, 3-6 ч.2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Із клопотання сторони обвинувачення вбачається, що просить накласти арешт на майно, із метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тобто на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладаєтьсяна майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження,за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

При розгляді клопотання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів врахувати заявлений стороною обвинувачення можливий розмір шкоди та перевірити співмірність ціни позову розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину

Слідчий суддя звертає увагу, що з матеріалів долучених до клопотання не можливо перевірити співмірність ціни позову розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, оскільки детективом та прокурором не здійснено оцінки вартості нерухомого майна належного підозрюваному ОСОБА_5 , що в свою чергу позбавляє можливості встановити співрозмірність обмеження права власності останнього.

Таким чином, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для арешту майна підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.

Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.

Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права.

З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Враховуючи, що органом досудового розслідування в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що детективом не доведено необхідність в накладенні арешту на майно підозрюваного, у зв`язку із чим клопотання останнього задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022162510000492 від 04.05.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України- відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1