Рішення

від 11.12.2007 по справі 33/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/345

11.12.07

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом                    відкритого акціонерного товариства «Видубичі»

до                                 товариства з обмеженою відповідальністю «Декодор»

про                                стягнення 11 241,60 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:           Марченко В.В. –представник за довіреністю № 406 від 10.08.2007 року;

від відповідача:       не з'явився.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство «Видубичі»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Декодор»про стягнення заборгованості в сумі 11 241,60 грн. за договором № 27/06 від 23.10.2006 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений договір № 27/06 від 23.10.2006 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується виготовити та передати у власність позивачу на умовах, визначених даним договором, столярні вироби. Позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар в строк та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.2 договору № 27/06 від 23.10.2006 року вартість товару складає 37 472,00 грн.

Згідно п. 5.1 договору № 27/06 від 23.10.2006 року покупець проводить попередню оплату за продукцію в розмірі 20% від загальної суми договору протягом 5-ти банківських днів після підписання договору. Остаточний розрахунок проводиться по факту поставки продукції.

Позивач виконав умови договору і сплатив відповідачу 7 494,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1287 від 26.10.2006 року.

За умовами договору відповідач згідно графіку поставки товару зобов'язаний здійснити поставку продукції поетапно –27, 31 жовтня та 03 листопада 2006 року.

Відповідач не здійснив жодної поставки товару.

Позивачем на адресу відповідача був надісланий лист вих. № 337 від 09.07.2007 року, в якому просить повернути 7 494,40 грн. перераховані 26.10.2006 року, так як товар не був отриманий.

Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

В ході судового розгляду представник позивача надав заяву по справі № 33/345 вих. № 642 від 11.12.2007 року. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 7 494,40 грн., пеню в сумі 3 054,22 грн., та  витрати по сплаті державного мита в сумі 112,42 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04731607, яке було направлено на юридичну адресу відповідача, а саме: 04059, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахування заяви по справі № 33/345 вих. № 642 від 11.12.2007 року.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1287 від 26.10.2006 року відповідно до якого відкрите акціонерне товариство «Видубичі»перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «Декодор»7 494,40 грн., в якому в графі призначення платежу зазначається: сплата за налічники згідно дог. № 27/06 від 20.10.06 року.

Позивач надав заяву по справі № 33/345 вих. № 642 від 11.12.2007 року в якій пояснив з приводу розбіжності дати договору зазначеної в платіжному дорученні № 1287 від 26.10.2006 року та самому договорі, а саме: просив вважати, що в платіжному дорученні № 127 від 26.10.2006 року призначення платежу «сплата за налічник згідно договору № 27/06 від 23.10.2006 року», оскільки при друкуванні платіжного доручення оператором була допущена механічна помилка.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за оплачений та непоставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 7 494,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пункт 7.2 договору № 27/06 від 23.10.2006 року передбачає, що постачальник за даним договором несе таку відповідальність: у разі затримки постачання продукції в строки вказані в графіку поставки або у разі недопоставленої продукції за кожен день прострочення до моменту повного розрахунку за партію, але не більше 10 (десяти) відсотків від вартості договору.

Відповідно до ч.1 статті 230 ЦК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 231 ГК України передбачає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, відповідач не здійснив жодної поставки відповідно до договору № 27/06 від 23.10.2006 року та графіку поставки до договору № 27/06 (додаток № 2), тому пеня нараховується на загальну суму договору, яка відповідно до п.4.2 договору становить 37 472,00 грн.  

Таким чином, сума пені в розмірі 3 054,22 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Декодор» (04050, м. Київ, вул. Мельникова,12; р/р 260003075401 в АБ «Банк Регіонального Розвитку», МФО 300540, код ЄДРПОУ 32962216) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь відкритого акціонерного товариства «Видубичі»(01013, м. Київ, вул. Інженерна, 1; р/р 26005016086 в АКБ «Аркада», МФО 322335, код ЄДРПОУ 04012129) суму основного боргу 7 494 (сім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 40 коп., пеню в сумі 3 054 (три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 22 коп., та витрати  по сплаті державного мита в сумі 112 (сто дванадцять) грн. 42 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 10 779 (десять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 04 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.      

Суддя                                                                                                         С.М.Мудрий