Рішення
від 17.10.2024 по справі 910/11121/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2024Справа № 910/11121/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" до фізичної особи підприємця Орлової Інни Ігорівни про стягнення 95 109,95 грн,

за участю представників:

позивача: Верети А.В.;

відповідача: Кудрицького Р.П.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2022 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" (далі Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця Орлової Інни Ігорівни (далі Підприємець) 95109,95 грн заборгованості за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16 липня 2015 року № 198.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов вищевказаного правочину щодо своєчасної оплати наданих житлово-комунальних послуг за встановленим тарифом за період з січня 2018 року по липень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року (суддя Полякова К.В.) відкрито провадження у справі № 910/11121/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

У квітні 2023 року Підприємець звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Підприємства про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16 липня 2015 року № 198.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2023 року (суддя Полякова К.В.) прийнято зустрічний позов Підприємця до розгляду спільно з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання за зустрічним позовом разом із первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 вересня 2023 року (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 7 лютого 2024 року, позов Підприємства задоволено, стягнуто на користь останнього з Підприємця 95 109,95 грн основного боргу, а також 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 23 травня 2024 року касаційну скаргу Підприємця задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 7 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 7 лютого 2024 року в частині первісного позову скасовано, а справу № 910/11121/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4 червня 2024 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 червня 2024 року справу № 910/11121/22 прийнято вказаним суддею до свого провадження та призначено підготовче засідання на 18 липня 2024 року.

27 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшов відзив на позов (з урахуванням постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року в даній справі) від цієї ж дати, у якому вказана особа проти задоволення позову заперечувала, вказувала, що Підприємство у своїй позовній заяві посилалося на факт укладання 16 липня 2015 року між позивачем та відповідачем договору № 198 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. На підставі зазначених у вказаному правочині тарифів позивач визначив суму заборгованості відповідача. Однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 7 вересня 2023 року в даній справі, яке набрало законної сили в частині позовних вимог за зустрічним позовом, встановлено, що вказаний договір є неукладеним, тобто таким, що не породжує будь-яких прав та обов`язків для сторін. Натомість Підприємство не надало жодних доказів на підтвердження надання спірних послуг Підприємцю.

17 липня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємства надійшли письмові пояснення по справі від вказаної дати № 125-юр, у яких позивач зазначив, що він є виконавцем з надання послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій по будинку № 14 по проспекту Героїв Сталінграду в місті Києві, структура, періодичність та строк надання якої затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 березня 2011 року № 307 "Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві". Вказана послуга надається споживачам безперебійно, незалежно від письмового укладення договору зі споживачем. Окрім того, технічні можливості щодо обмеження або припинення надання послуги для окремих квартир чи нежитлових приміщень відсутні. Докази, які свідчили про перерву в наданні спірної послуги, відповідачем не надані, як і зауваження останнього щодо якості наданих послуг. Крім того, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Відтак, сума наявної у Підприємця заборгованості розрахована за тарифами, встановленими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 січня 2009 року № 97 "Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та в подальшому на підставі розпорядження від 6 червня 2017 року № 668 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)".

У підготовчому засіданні 18 липня 2024 року судом було оголошено перерву до 8 серпня 2024 року.

29 липня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємця надійшли: заява щодо письмових пояснень Підприємства; клопотання про виклик свідка; копія заяви свідка: фізичної особи підприємця Войтенка Максима Володимировича, від 29 липня 2024 року. У вказаних поясненнях відповідач зазначив, що в матеріалах справи на підтвердження надання позивачем спірних послуг наявні лише акти приймання-передачі робіт, з яких взагалі неможливо встановити, які конкретні послуги (їх перелік) надавались позивачем у спірний період. При цьому, вартість таких послуг за весь спірний період не змінювалась, а це викликає сумніви щодо реальності їх надання позивачем.

У підготовчому засіданні 8 серпня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі на 5 вересня 2024 року.

3 вересня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємства надійшли заперечення від 2 вересня 2024 року № 138-юр на клопотання відповідача про виклик свідка.

У підготовчому засіданні 5 вересня 2024 року представник Підприємця заявив усне клопотання про поновлення строку на подання заяви про виклик свідка.

У цьому ж підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні усного клопотання відповідача про поновлення строку на подання заяви про виклик свідка; про відмову в задоволенні клопотання Підприємця про виклик свідка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 вересня 2024 року.

18 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшло клопотання від цієї ж дати про витребування оригіналів документів, доданих позивачем до позовної заяви в копіях.

19 вересня 2024 року (до початку призначеного судового засідання) на електронну пошту суду від Підприємства надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про залишення без розгляду клопотання Підприємця від 18 вересня 2024 року про витребування оригіналів доказів та про відкладення судового засідання на 17 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні 17 жовтня 2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору дарування частки нежилих приміщень від 17 квітня 2015 року, Орлова І.І. прийняла в дар 84/300 частки нежилих приміщень (що дорівнює 1/3 від 84/100 частки нежилих приміщень), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у підвалі, загальною площею 489,7 м2. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 квітня 2015 року.

З наявної у матеріалах справи копії договору від 17 лютого 2016 року № 170216 про оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , підвал, вбачається, що вказане нежитлове приміщення було передане Підприємцем в користування іншій особі фізичній особі підприємцю Войтенку М.В., що не заперечувалося сторонами під час розгляду даної справи.

Як зазначав позивач, у період з січня 2018 року по липень 2022 року він надавав послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16 липня 2015 року № 198. За умовами цієї угоди Підприємство зобов`язалося надавати послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому знаходиться нежитлове приміщення, що належить споживачу, відповідно до погодженого сторонами переліку послуг та їх вартості, який є невід`ємною частиною цього договору, а Підприємець забезпечувати своєчасну оплату таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені зазначеним правочином.

З наявної в матеріалах копії додатку до вказаного договору вбачається, що надання послуг Підприємством здійснюється щодо приміщення, загальною площею 487,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 ; вартість таких послуг 1 088,55 грн на місяць.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 вересня 2023 року (суддя Полякова К.В.) у даній справі в задоволенні вимог Підприємця за зустрічним позовом до Підприємства про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16 липня 2015 року № 198 відмовлено. Вказане рішення у цій частині сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили в установленому законом порядку.

Зокрема, у зазначеному судовому рішенні встановлено, що спірний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16 липня 2015 року № 198 є неукладеним, а відтак визнанню недійсним не підлягає.

З наявних у матеріалах справи копій актів прийняття-передачі робіт (про надання послуг) за період з січня 2018 року до липень 2022 року на загальну суму 95 109,95 грн вбачається, що останні виставлялися позивачем за надані ним послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо нежитлового приміщення, загальною площею 487,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я споживача (замовника) "ФОП Орлова І.І.", без зазначення жодних реквізитів такого споживача.

Позивач також зазначав, що вказані акти разом з претензією про сплату боргу від 15 липня 2019 року № 463-3507, актом звірки розрахунків за період з 1 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2021 року, претензією про сплату боргу від 26 січня 2021 року № 05/01 з актом звірки розрахунків за період з 1 жовтня 2015 року по 31 грудня 2020 року, претензією про сплату боргу від 7 грудня 2020 року № б/н та актом звірки розрахунків за період з 1 жовтня 2015 по 30 листопада 2020 року направлялися ним на юридичну адресу місця реєстрації відповідача, зазначену в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Однак, вказані акти Підприємцем підписані та оплачені не були, а відповідні претензії залишені останнім без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вже було зазначено судом, у матеріалах справи відсутні належні докази укладання між сторонами договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Разом із цим, у спірний період правовідносини між сторонами регулювалися Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон).

Відповідно до пунктів 5, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону виконавець комунальної послуги це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з статтею 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Частиною 1 статті 12 Закону чітко встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

При цьому, з 10 червня 2018 року Законом визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1 Закону: житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); послуга з управління багатоквартирним будинком це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

При цьому, як зазначалося Підприємством у його заявах по суті справи, та як вбачається з наявних у матеріалах справи копій актів прийняття-передачі робіт (про надання послуг) за період з січня 2018 року до липень 2022 року на загальну суму 95 109,95 грн, позивач стверджує, що ним надавалися відповідачу послуги саме з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання яких з 10 червня 2018 року чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.

Крім того, за приписами пункту 3-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов`язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів. У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.

У свою чергу, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України від 14 травня 2015 року "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до статтей 9 та 10 якого управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, включаючи визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку.

За умовами пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону в багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", виконавчий орган місцевої ради (або інший орган суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року або в тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Організатор конкурсу не може встановлювати інші умови чи положення проведення конкурсу, які суперечать такому порядку. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. У разі якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники багатоквартирного будинку приймуть рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, вони мають право достроково розірвати такий договір з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договору. У такому разі управитель має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг. У разі якщо конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку не було проведено до 1 травня 2021 року, виконавчий орган відповідної місцевої ради (або інший орган суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести такий конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку у будинках, у яких станом на дату, що передує двом місяцям до запланованої дати оголошення конкурсу, не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено і не проведено такий конкурс відповідно до пункту 5 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та абзацу 1 цього пункту.

Проте рішенням у цій справі було встановлено, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16 липня 2015 року № 198 є неукладеним, що виключає можливість продовження дії цього правочину відповідно до приписів пункту 3-1 розділу VI Закону.

Разом із цим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в будинку АДРЕСА_1 створено об`єднання співвласників такого будинку, а також докази того, що співвласника вказаного будинку визначились з його управителем і таким управителем будинку є саме позивач у даній справі.

Так само матеріали даної справи не містять жодних доказів на підтвердження делегування органом місцевого самоврядування за результатами проведення конкурсу функцій управителя вказаного будинку позивачу. Такі документи Підприємством суду під час розгляду даної справи надано не було.

Суд також звертає увагу позивача на те, що оскільки з 10 червня 2018 року Законом визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг та визначено послугу з управління багатоквартирним будинком, ціна на яку визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню, з метою приведення у відповідність до чинного законодавства України актів органів місцевого самоврядування, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 червня 2017 року № 668 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", на яке позивач посилався як на підставу нарахування відповідачу плати за надані ним послуги, визнано таким, що втратило чинність відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 липня 2019 року № 1317 "Про визнання таким, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)".

Відтак, суд позбавлений можливості визначити, на підставі яких тарифів повинен здійснюватися розрахунок наданих Підприємством послуг з 10 червня 2018 року, оскільки з вказаної дати правові підстави для їх надання позивачем відсутні взагалі.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з пунктами 5, 12 частини 3 статті 7 Закону споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

У силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язок у споживача оплатити послуги виникає з наявності факту надання таких послуг та їх споживання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.

Поряд із цим, у силу приписів частини 1 статті 74 ГПК України саме на позивача в даній справі покладено тягар доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, факту надання відповідних послуг відповідачу та їх вартість.

Такий обов`язок випливає із змісту положень Закону, оскільки: споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (пункт 5 частини 1 статті 7).

Позивач на підтвердження факту надання відповідних послуг відповідачу надав лише акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірний період.

Разом із цим, вказані акти не підтверджують надання спірних послуг саме відповідачеві, оскільки вони не підписані останнім. Крім того, в них не зазначено жодних реквізитів Підприємця (повного імені та по батькові, адреси, ідентифікаційного коду). При цьому, у спірних актах зазначено, що відповідні послуги надавались на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16 липня 2015 року № 198, який є нечинним, та щодо нежитлового приміщення, загальною площею 487,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як Підприємець є власником іншого нерухомого майна нежилих, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у підвалі, з іншою загальною площею 489,7 м2.

Також судом враховано, що зазначена в актах місячна сума наданих Підприємством послуг за період з січня 2018 року по березень 2022 року становила 1750,49 грн; з квітня 2022 року по липень 2022 року 1 458,74 грн. Однак, нараховані позивачем суми не відповідають ані умовам спірного договору від 6 липня 2015 року № 198, відповідно до якого вартість передбачених ним послуг складала 1 088,55 грн на місяць з ПДВ, ані тарифам, встановленими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 січня 2009 року № 97 "Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та змінених на підставі розпорядження від 6 червня 2017 року № 668 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)".

Крім того, зміст зазначених в актах послуг не дозволяє ідентифікувати, які саме послуги, були надані відповідачу, з урахуванням того, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 червня 2017 року № 668 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" встановлювалися відповідні тарифи з урахуванням включення до спірних послуг наступних видів робіт (послуг), зокрема: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації, енергопостачання ліфтів, поливання дворів, клумб та газонів, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації, дератизації, дезінсекції, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для забезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, електропостачання ліфтів, підкачування води, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем, а також інші послуги, визначені вказаним розпорядженням.

Поряд із цим, у матеріалах справи відсутні й сторонами справи не подані суду відомості про технічно-архітектурні властивості будинку, у якому розташоване належне відповідачу спірне нежитлове приміщення, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити правильність застосування позивачем встановлених органом місцевого самоврядування складових тарифів при розрахунку заборгованості Підприємця. При цьому, представником позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що нарахування плати за надані Підприємством послуги проводиться саме з урахуванням технічних характеристик належного конкретному споживачу приміщення.

Інші докази на підтвердження надання відповідачу спірних послуг матеріали справи не містять, як, зокрема, й інформації щодо складових таких послуг, норм їх споживання, режиму надання спірних житлово-комунальних послуг, їх споживчих властивостей.

Суд зазначає, що лише сама наявність розрахунку заборгованості, з урахуванням її заперечення відповідачем, не може слугувати доказом наявності у Підприємця перед позивачем заборгованості саме в заявленому розмірі та не підтверджує надання Підприємством відповідних житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Крім того, як при первісному так і під час нового розгляду даного спору судом, позивач не змінював правових підстав свого позову, а саме: стягнення з Підприємця заборгованості за укладеним між сторонами договором від 6 липня 2015 року № 198. Однак, даний правочин є неукладеним. Разом із цим, під час нового розгляду справи позивачем не надано іншого обґрунтованого розрахунку спірної заборгованості, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 23 травня 2024 року по даній справі та із застосуванням складових тарифів, визначених відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування. Доказів, які підтверджують реальність надання відповідачу відповідних послуг, які є складовими такого тарифу, позивачем також надано не було.

Проте, як вірно зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 23 травня 2024 року в даній справі, частиною 4 статті 319 ЦК України унормовано, що власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, позивач не позбавлений права та можливості звернутися до суду з іншим позовом (навівши належні правові підстави та надавши відповідні докази) про стягнення з Підприємця заборгованості за надані останнім послуги, розраховані на підставі встановлених у визначеному чинним законодавством порядку тарифів та з урахуванням конкретних техніко-архітектурних характеристик належних відповідачу приміщень.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують факт надання відповідних спірних послуг, їх переліку, виду, обсягу, вартості, зокрема, у період з січня 2018 року по 20 червня 2018 року, а також відсутність правових підстав для надання Підприємством такого виду послуг як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 10 червня 2018 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, у зв`язку з чим останні задоволенню не підлягають.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.10.2024
Оприлюднено01.11.2024
Номер документу122677712
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —910/11121/22

Ухвала від 07.01.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Постанова від 24.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Постанова від 17.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Ухвала від 05.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Ухвала від 25.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Ухвала від 14.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Ухвала від 14.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Ухвала від 29.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Рішення від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Рішення від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні