Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/11121/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/11121/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Верети А.В.;

відповідача - Кудрицького Р.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024

у справі №910/11121/22 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва"

до Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни про стягнення 95109,95 грн заборгованості за договором №198 від 16.07.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов вищевказаного правочину щодо своєчасної оплати наданих житлово-комунальних послуг за встановленим тарифом за період з січня 2018 року по липень 2022 року.

У квітні 2023 року Фізична особа - підприємець Орлова Інна Ігорівна звернулася із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" про визнання недійсним договору №198 від 16.07.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з тих підстав, що договір не підписувала, а проставлений від її імені підпис на договорі їй не належить.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 прийнято зустрічний позов до розгляду спільно з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/11121/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" задоволено та стягнуто з Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. 95109,95 грн основного боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що спірний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 №198 є неукладеним, а тому не підлягає визнанню недійсним.

У той же час суди зауважили, що на Фізичну особу - підприємця Орлову І.І., як на власника частки в нерухомому майні, покладений тягар зі здійснення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, що надаються до спірного нерухомого майна. Не укладення договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично спожиті комунальні послуги, надані таким виконавцем.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів в частині первісних позовних вимог Фізична особа - підприємець Орлова І.І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2024 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 в частині первісного позову скасовано, а справу №910/11121/22 скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що між позивачем та відповідачкою відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг, у якому сторонами була б погоджена ціна послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не перевірили наданий позивачем розрахунок заборгованості, та не з`ясували, яким чином позивачем визначалася вартість послуги. Зокрема, не з`ясували чи відбулося нарахування заборгованості, виходячи з тарифів на ці послуги, затверджених органами місцевого самоврядування, чи позивачем використана інша складова вартості послуги.

Разом з тим суд касаційної інстанції вказав, що суди не дослідили: - реальності послуг, які позивач надавав, що не відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16 ц, обмежившись при цьому наданими позивачем доказами того, що ним були виставлені Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. акти прийняття-передачі робіт (про надання послуг) з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14, на загальну суму 95109,95 грн; - зазначені акти на предмет з`ясування обставин які саме послуги були надані позивачем та чи фактично відповідачка користувалася та чи могла користуватися цими послугами у спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, під час нового розгляду справи слід з`ясувати які саме послуги були надані позивачем та чи фактично відповідачка користувалася та чи могла користуватися цими послугами у спірний період, а також з`ясувати яким чином позивачем визначалася вартість послуги (виходячи з тарифів на ці послуги, затверджених органами місцевого самоврядування, чи шляхом використання іншої складової вартості послуги).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 справу №910/11121/22 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 (повне рішення складене 28.10.2024) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки в будинку за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14 не створено об`єднання співвласників такого будинку та не обрано управителя, то Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" правомірно, у відповідності до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», продовжує надавати споживачам саме послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Також позивач відмітив, що тарифи на послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій передбачені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради №97 від 30.01.2009 та №668 від 06.06.2017. Вказана послуга надається безперебійно, незалежно від укладення договору зі споживачем. Окрім цього, технічні можливості щодо обмеження або припинення надання послуги для окремих квартир чи нежитлових приміщень відсутні, а відповідачем не надано доказів в підтвердження перерви в наданні послуги. При цьому відповідач здійснив дії щодо прийняття наданих послуг шляхом часткової їх оплати 08.12.2015 на суму 6531,30 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 22.01.2021 за підписом уповноваженої особи позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 апеляційну скаргу у справі №910/11121/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/11121/22, справу призначено до розгляду на 17.12.2024, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

09.12.2024 через систему «Електронний суд» відповідачкою подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідачка стверджує, що послуга з утримання будинку та прибудинкової території має відповідні складові, як-то прибирання прибудинкової території, енергопостачання ліфтів, дератизація, дезінсекція, поливанні клумб тощо. Проте, з наданих позивачем актів приймання-передачі робіт неможливо встановити, які конкретні послуги надавались позивачем у відповідний період, що в свою чергу унеможливлює визначити вартість таких послуг.

Також у відзиві відповідачкою наведено попередній розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 18000 грн.

13.12.2024 до суду від позивача надійшли пояснення по справі, згідно яких підприємство стверджує, що розрахунок заборгованості за спожиту послугу здійснювався позивачем на підставі тарифів, встановлених розпорядженням органу місцевого самоврядування та факт визнання договору неукладеним не вплинув на вартість послуги та суму позовних вимог.

16.12.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. надійшла заява про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката, згідно якої відповідачка просить стягнути з позивача 17368,99 грн витрат понесених в суді апеляційної інстанції.

17.12.2024 позивач подав до суду заперечення на клопотання представника відповідачки про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката, просив відмовити у його задоволенні.

Заперечення позивача проти клопотання відповідачки зводяться до наступного:

- відповідачка не дотрималася свого процесуального обов`язку щодо завчасного надіслання іншій стороні доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу;

- відповідачкою не надано попередній розрахунок суми судових витрат із детальним описом робіт та вартості цих послуг;

- наданий відповідачкою вхідний платіж №200355461, як підтвердження оплати на суму 17368,99 грн, не є належним доказом, оскільки не є розрахунковим документом.

У призначене засідання суду 17.12.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги. Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги, відмовити у задоволенні клопотання відповідачки про розподіл судових витрат. Представник відповідачки заперечував проти доводів скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду та стягнути з позивача понесені Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши думку представників сторін, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, відповідно до договору дарування частки нежилих приміщень від 17.04.2015 Орловою І.І. прийнято в дар 84/300 частки нежилих приміщень (що дорівнює 1/3 від 84/100 частки нежилих приміщень), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14, у підвалі, загальною площею 489,7 кв.м., з яких відчужувана площа складає 409,9 кв.м. Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2015.

Дане нежитлове приміщення використовується Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором №170216 від 17.02.2016 про оренду нежитлового приміщення.

Відповідно до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №41 від 31.01.2015 «Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесено до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» та додатку №3 до нього, житловий будинок №14 по пр-ту Героїв Сталінграду у м. Києві закріплено на праві господарського відання, без права розпорядження, за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва".

За повідомленням позивача, у період з січня 2018 року по липень 2022 року він надавав послуги з утримання житлового будинку №14 та прибудинкової території по пр-ту Героїв Сталінграду у м. Києві, у зв`язку з чим 16.07.2015 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" та Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №198, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання житлового будинку №14 та прибудинкової території по пр-ту Героїв Сталінграда у м. Києві, в якому знаходиться нежитлове приміщення, яке належить споживачу, відповідно до погодженого сторонами переліку послуг та їх вартості, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

У додатку до договору визначено адресу приміщення: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 14, площа нежитлового приміщення - 487,9 км.м, а також наведено розрахунок плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 1088,55 грн на місяць.

За період з січня 2018 року по липень 2022 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" виставляло Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. акти прийняття-передачі робіт (про надання послуг) з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14, на загальну суму 95109,95 грн. Вказані акти направлялися на юридичну адресу місця реєстрації відповідачки, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. направлялися претензія про сплату боргу №463-3507 від 15.07.2019, акт звірки розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.10.2021, претензія про сплату боргу №05/01 від 26.01.2021 з актом звірки розрахунків за період з 01.10.2015 по 31.12.2020, претензія про сплату боргу №б/н від 07.12.2020 з актом звірки розрахунків за період з 01.10.2015 по 30.11.2020.

За твердженнями позивача, відповідачка не здійснювала оплату за послуги з утримання житлового будинку №14 та прибудинкової території по пр-ту Героїв Сталінграда у м. Києві, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість у сумі 95109,95 грн за період січень 2018 року - липень 2022 року, що стало підставою для звернення Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" до суду з даним позовом.

Відповідачка заперечувала проти позовних вимог стверджуючи про неукладення договору з позивачем, а також не отримання від останнього відповідних послуг.

Під час первісного розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, яке набрало законної сили в частині зустрічного позову, відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №198 від 16.07.2015.

Зокрема, у вказаному рішенні встановлено, що спірний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №198 від 16.07.2015 є неукладеним, а відтак визнанню недійсним не підлягає. Водночас, суд зауваживши, що на Фізичну особу - підприємця Орлову І.І., як на власника частки в нерухомому майні покладений тягар зі здійснення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, що надаються до спірного нерухомого майна, дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідачки 95109,95 грн.

За результатами нового розгляду справи, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження факту надання відповідних послуг відповідачці надав лише акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірний період, проте зазначені акти не дозволяють ідентифікувати, які саме послуги були надані відповідачу. Окрім цього неможливо встановити яким чином позивачем визначалася вартість послуги, оскільки нараховані позивачем суми не відповідають ані умовам договору №198 від 06.07.2015, ані тарифам, встановленим розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради №97 від 30.01.2009 та №668 від 06.06.2017.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2).

Статтею 1 цього Закону унормовано, що виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до вимог ст. 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. п. 1, 5 ч. 2 ст.7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 наведеного Закону встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачку обов`язку оплачувати надані їй послуги.

Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №904/7183/17.

Як було зазначено, предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором №198 від 16.07.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Разом з тим судом встановлено, що між сторонами спору не було укладено договору №198 від 16.07.2015. Водночас, з огляду на наведені вище приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відсутність між сторонами спору письмово оформленого договору не позбавляє відповідачку, як власницю частки в нерухомому майні, обов`язку здійснення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, що надаються щодо спірного нерухомого майна.

Поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Позивач стверджує, що в період з січня 2018 року по липень 2022 року ним надавалися відповідачці послуги саме з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, надання вказаних послуг з 10 червня 2018 року не передбачено чинним законодавством, з вказаної дати надається послуга з управління багатоквартирним будинком.

В той же час, згідно п. 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" №417-VIII від 14.05.2015, який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Згідно з визначенням термінів, що наведено у ч. 1 ст. 1 цього Закону: багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (п. 1); співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6);

Відповідачка є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, тому є співвласником всього спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. п. 1, 2 та 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

У ст. 11 цього Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (ч. 1).

Відповідно до п. 5 ст. 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.

У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

За наведеного, оскільки в матеріалах справи відсутні докази створення в будинку за адресою: м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 14 об`єднання співвласників такого будинку та обрання управителя по даному будинку, є слушними твердження скаржника стосовно того, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" правомірно, у відповідності до п. 5 ст. 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" продовжує надавати споживачам саме послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Як було встановлено, розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №41 від 31.01.2015 житловий будинок №14 по пр-ту Героїв Сталінграду у місті Києві закріплено на праві господарського відання за позивачем.

Розпорядженням Київської міської ради №668 від 06.06.2017 затверджено «Тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим».

Так, згідно вказаного розпорядження до структури тарифу (грн. за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць) включено наступні послуги:

1) прибирання прибудинкової території;

2) прибирання сходових клітин;

3) вивезення побутових відходів;

4) прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;

5) технічне обслуговування ліфтів;

6) обслуговування систем диспетчеризації;

7) технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації;

8) дератизація;

9) дезінсекція;

10) обслуговування димових та вентиляційних каналів;

11) технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, електропостачання ліфтів, підкачування води), систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;

12) поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);

13) поливання дворів, клумб і газонів;

14) прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами;

15) експлуатація номерних знаків на будинках;

16) освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;

17) енергопостачання ліфтів.

На зазначені послуги встановлені наступні тарифи: 1) 1,10 грн; 2) 0,80 грн; 3) 0,35 грн; 4) 0,00 грн; 5) 0,51 грн; 6) 0,16 грн; 7) 0,44 грн; 8) 0,02 грн; 9) 0,02 грн; 10) 0,00 грн; 11) 0,15 грн; 12) 0,44 грн; 13) 0,04 грн; 14) 0,16 грн; 15) 0,00 грн; 16) 0,26 грн; 17) 0,19 грн.

Відповідно, тариф, грн за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць, крім квартир першого поверху встановлено в розмірі 6,23 грн (оплата послуг після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим).

Тариф, грн за 1 кв.м. загальної площі квартири першого поверху за місяць - 5,30 грн (оплата послуг після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим).

Тариф, грн за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць, крім квартир першого поверху - 5,66 грн (оплата послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим).

Тариф, грн за 1 кв.м. загальної площі квартири першого поверху за місяць - 4,82 грн (оплата послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим).

Отже, для визначення розміру заборгованості відповідачки у даному спорі слід з`ясувати які саме послуги були надані позивачем та чи фактично відповідачка користувалася та чи могла користуватися цими послугами у спірний період.

Як вже було зазначено, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. У такому разі для стягнення заборгованості за відсутності договору необхідним також є доведення факту надання та споживання послуг (п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/7968/19). У разі не укладення сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивач повинен довести надання таких послуг (постанова Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №907/563/18).

Обов`язок доказування і подання доказів надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, покладається на позивача відповідно до правил ст. ст. 74, 80 ГПК України.

Такий обов`язок виконавця послуг випливає з процесуальних норм, що покладають на сторону тягар доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того, такий обов`язок випливає із змісту положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема:

- споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5 ч. 1 ст. 7);

- управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором (ч. 2 ст. 26);

- управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний вести окремий облік доходів і витрат за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, та забезпечувати співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до такої інформації щодо їхнього будинку у порядку, визначеному договором. Щороку звітувати перед споживачами про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження (п. п. 9, 10 ч. 4 ст. 8);

- управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території (абз. 6 ч. 3 ст. 10).

Окрім того, п. п. 3, 4, 7 та 8 Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.2019 №482, визначено, що:

- управитель веде облік доходів, витрат, кількісних і якісних показників надання послуги щодо кожного багатоквартирного будинку та кожної складової послуги окремо;

- обсяг фактично наданої послуги та фактично понесених управителем витрат на надання такої послуги повинен бути підтверджений відповідною первинною документацією, що зберігається в управителя, зокрема наказами, табелем обліку робочого часу, розрахунковими листками нарахування заробітної плати робітникам, нарядами-завданнями, актами списання матеріалів, матеріальними звітами майстрів, актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, документами, що підтверджують технічні показники будинку, тощо;

- у разі ненадання послуги споживачам не нараховується плата за послугу;

- перерахунок здійснюється виходячи з фактично понесених у звітному періоді витрат на надання послуги щодо кожного будинку окремо з урахуванням обсягу фактично наданих складових послуги в межах ціни та періодичності виконання (надання) таких складових послуги з урахуванням плану здійснення заходів, складеного управителем відповідно до п. 12 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712.

Відповідно до матеріалів справи, позивач на підтвердження факту надання послуги протягом періоду, за який нараховує споживачу плату за послуги, до позовної заяви надав лише акти приймання - передачі робіт підписані зі сторони виконавця. Разом з тим з вказаних актів не вбачається за можливе встановити, які саме послуги, що перелічені в розпорядженні Київської міської ради №668 від 06.06.2017 та щодо яких визначено тарифи, були надані відповідачці. Тобто, ці акти не підтверджують надання послуг саме відповідачці, їх зміст не дозволяє ідентифікувати як такі, що охоплюються переліком витрат на утримання будинку, визначеним в додатку №7 структури тарифів до розпорядження Київської міської ради №668 від 06.06.2017. Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачці послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, а також інформації щодо складових таких послуг, норм їх споживання, режиму надання спірних житлово-комунальних послуг, їх споживчих властивостей тощо, матеріали справи не містять, тоді як позивач в силу приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов`язаний вести окремий облік доходів і витрат за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, та забезпечувати співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до такої інформації щодо їхнього будинку (п. 9 ч. 4 ст. 8).

Поряд із цим, у матеріалах справи відсутні й сторонами справи не подані до суду відомості про технічно-архітектурні властивості будинку, у якому розташоване належне відповідачці спірне нежитлове приміщення, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості самостійно визначити правильність застосування позивачем встановлених органом місцевого самоврядування складових тарифів при розрахунку заборгованості Фізичної особи - підприємця Орлової І.І.

За наведеного, враховуючи, що обов`язок доказування і подання доказів надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, покладається на позивача, однак останнім не надано жодних доказів надання відповідних послуг відповідачці, не заслуговують на увагу твердження скаржника про безперебійність надання вказаних послуг з підстав не доведення зворотнього відповідачкою.

Також не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про визнання відповідачкою спірної заборгованості шляхом здійснення часткової оплати отриманих послуг (у розмірі 6531,30 грн), оскільки на адвокатський запит представника Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» повідомило, що платіж від 08.12.2015 у розмірі 6531,30 грн був здійснений не підприємцем, а іншою особою за допомогою транзитного рахунку (а.с. 211-212, т. 1).

Крім того безпідставним є покликання позивача на акт звірки розрахунків від 21.01.2021, оскільки останній підписаний лише зі сторони позивача, тоді як відповідачка заперечує факт отримання відповідних послуг від підприємства.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції врахувавши вказівки Верховного Суду наведені в постанові від 23.05.2024 дійшов вірного висновку, що сама лише наявність розрахунку заборгованості (акту приймання-передачі), з урахуванням її заперечення відповідачкою, не може слугувати доказом наявності у останньої заборгованості перед позивачем саме в заявленому ним розмірі (95109,95 грн) та не підтверджує надання підприємством відповідних житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. А тому, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували факт надання позивачем спірних послуг, їх переліку, виду, обсягу, вартості (що унеможливлює встановити реальність їх надання та визначити складову їх вартості), позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/11121/22 прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається, з огляду на що апеляційна скарга Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" не підлягає задоволенню.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Стосовно витрат відповідачки на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачкою наведено попередній розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 18000 грн.

16.12.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. надійшла заява про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката, згідно якої відповідачка просить стягнути з позивача 17368,99 грн витрат понесених в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат відповідачкою надано копії:

- договору про правову допомогу №05/04 від 05.04.2023;

- додатку №1 від 05.04.2023 до договору;

- рахунку робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 27.11.2024 по 17.12.2024;

- рахунку №6 від 09.12.2024 на суму 17368,99 грн;

- скрін-копії платежу №200355461 від 09.12.2024 на суму 17368,99 грн;

- акту виконаних робіт від 13.12.2024;

- ордеру серії АА №1516345.

Так, 05.04.2023 між Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. та адвокатом Кудрицьким Р.П. укладено договір про правову допомогу №05/04, згідно п. 1 якого адвокат надає клієнту правову допомогу в обсязі, який визначає клієнт, а клієнт отримує і оплачує допомогу, надану адвокатом. Предметом правової допомоги за цим договором є надання консультацій, представництво клієнта в судових органах, а також інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором.

У п. 3.1 договору сторонами унормовано, що базова ставка гонорару адвоката або залучених ним спеціалістів та адвокатів встановлюється за одну годину в сумі 3986,00 грн.

Конкретна сума гонорару встановлюється сторонами в додаткових угодах до цього договору та визначається кожен раз окремо, в залежності від обсягу та складності робіт у відповідності до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнти складності справ за категоріями, які були затверджені Радою суддів України згідно рішення №46 від 09.06.2016 (п. 3.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та припиняється після виконання сторонами своїх обов`язків за договором (п. п. 4.1, 4.2 договору).

У додатку №1 до договору сторони визначили, що адвокат надає клієнту правову допомогу по справі №910/11121/22. Гонорар адвоката за надання послуг правової допомогу в даній справі становить 3308,38 грн за одну годину роботи.

Згідно рахунку робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 27.11.2024 по 17.12.2024, адвокатом надано наступні послуги:

- 27.11.2024-28.11.2024 ознайомлення з апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" - 0,45 год;

- 05.12.2024-09.12.2024 підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3,30 год;

- 17.12.2024 - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду - 1,00 год.

Всього надано послуг на суму 17368,99 грн (5 год 15 хв*3308,38).

13.12.2024 між сторонами підписано акт виконаних робіт в якому відображено, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги, що надавалися за період з 27.11.2024 по 09.12.2024 згідно договору №05/04 від 05.04.2023 на суму 17368,99 грн.

09.12.2024 відповідачка оплатила адвокату 17368,99 грн, що підтверджується скрін-копією платежу №200355461 від 09.12.2024.

Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в рахунку робіт інформація щодо наданих адвокатом Кудрицьким Р.П. відповідачці послуг підтверджується матеріалами справи, а саме, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідачкою було надано відзив на апеляційну скаргу, також адвокат Кудрицький Р.П. брав участь у судовому засіданні 17.12.2024.

Отже, Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І., згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Заперечуючи проти заяви відповідачки про відшкодування витрат на правову допомогу Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" вказує, що Фізична особа-підприємець Орлова І.І. не дотрималася свого процесуального обов`язку щодо завчасного надіслання іншій стороні доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Проте колегія суддів вважає вказані твердження позивача безпідставними, оскільки згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Убачається, що заява про розподіл судових витрат була подана відповідачкою 14.12.2024 через підсистему «Електронний суд», судове засідання у справі призначено на 17.12.2024. Тобто, докази понесених судових витрат надано відповідачкою з дотриманням приписів процесуального права. Отже, право позивача на надання заперечень щодо розміру понесених відповідачкою витрат не було порушено. Також слід звернути увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу (поданий до суду 09.12.2024) відповідачкою було наведено попередній розрахунок розміру судових витрат, а відтак позивач мав можливість заперечувати стосовно їх співмірності.

Також позивач стверджує, що відповідачка всупереч вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України не надала попереднього розрахунку суми судових витрат із детальним описом робіт та вартості цих робіт.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями ч. 1 ст. 124 ГПК України передбачено обов`язок сторін разом з першою заявою по суті спору подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, детальний опис робіт (наданих послуг) подається стороною за наслідками виконаних адвокатом робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). А тому є помилковими твердження позивача про недотримання відповідачкою вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України.

Аргументи позивача про те, що відповідачкою не було доведено належними доказами факту оплати витрат адвоката, пов`язаних з наданням правничої допомоги (фактичної сплати з огляду на неналежність наданих доказів), є неприйнятними, оскільки за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів встановила їх неспівмірність, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.

Так, дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що позиція позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи є сталою. Доводи апеляційної скарги є подібними до доводів, викладених у поданих до суду позивачем процесуальних заяв. А тому для ознайомлення з апеляційною скаргою представнику Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. не потрібно було значного обсягу часу.

Також колегія суддів звертає увагу, що подання відзиву на апеляційну скаргу поглинається послугою щодо ознайомлення з апеляційною скаргою, тому включення витрат за ознайомлення з апеляційною скаргою до розрахунку є безпідставним. При цьому слід зазначити, що такі види послуг як подання відзиву не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на це слід відмітити, що представнику відповідачки для ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовки відзиву на апеляційну скаргу позивача не потребувалося значних затрат часу та зусиль, а тому заявлений відповідачкою до стягнення розмір витрат за надані послуги в сумі 12406,42 грн (1488,77 грн за ознайомлення з апеляційною скаргою та 10917,65 грн за підготовку відзиву) є завищеним, неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, не відповідає критерію необхідності та дійсності, а їх відшкодування матиме надмірний характер для позивача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат. При цьому, на переконання колегії суддів, достатнім та обґрунтованим є розмір понесених позивачем витрат за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в сумі 10917,65 грн.

Разом з тим суд вважає, що участь адвоката Кудрицького Р.П. в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 17.12.2024 у даній справі (в сумі 3308,38 грн) є дійсною та необхідною послугою для захисту інтересів відповідачки.

З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає, що розмір заявлених Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 17368,99 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. розміру витрат на професійну правничу допомогу з 17368,99 грн до 15880,22 грн.

Оскільки апеляційна скарга позивача на основне рішення суду залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь відповідачки, витрати Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15880,22 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/11121/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 22, код ЄДРПОУ 39611267) на користь Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 15880,22 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень двадцять дві копійки).

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко