Постанова

від 24.12.2024 по справі 910/11121/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. Справа№ 910/11121/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Верети А.В.;

відповідача - Кудрицького Р.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024

у справі №910/11121/22 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва"

до Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни про стягнення 95109,95 грн заборгованості за договором №198 від 16.07.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У квітні 2023 року Фізична особа - підприємець Орлова Інна Ігорівна звернулася із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" про визнання недійсним договору №198 від 16.07.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з тих підстав, що договір не підписувала, а проставлений від її імені підпис на договорі їй не належить.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 прийнято зустрічний позов до розгляду спільно з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/11121/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" задоволено та стягнуто з Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. 95109,95 грн основного боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів в частині первісних позовних вимог Фізична особа - підприємець Орлова І.І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2024 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 в частині первісного позову скасовано, а справу №910/11121/22 скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 справу №910/11121/22 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/11121/22 (повне рішення складене 28.10.2024) у задоволенні позову відмовлено.

28.10.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявниця просила стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 116186,42 грн. Разом із вказаною заявою Фізична особа-підприємець Орлова І.І. подала клопотання про поновлення строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 відмовлено заявниці у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів в підтвердження понесених судових витрат, заяву Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19023,18 грн залишено без розгляду, в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Фізична особа-підприємець Орлова І.І. подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга відповідачки обґрунтована тим, що постановлена ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та за невірного встановлення обставин справи.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи наявні докази понесених Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. судових витрат за період з 05.04.2023 по 10.05.2024 у розмірі 87238,10 грн, які були подані представником відповідачки під час розгляду справи до 10.06.2024. При цьому докази понесених витрат у розмірі 28948,32 грн подано з пропуском строку з об`єктивних причин, враховуючи відсутність в реєстрі судових рішень повного тексту рішення суду від 17.10.2024.

Також скаржник вказує, що судом не було вирішено питання про повернення судового збору сплаченого відповідачкою при зверненні з апеляційною та касаційною скаргами.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. у справі №910/11121/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/11121/22, справу призначено до розгляду на 24.12.2024, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

19.12.2024 до суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач вказує на наступне:

- докази, які підтверджують витрати на правову допомогу до 05.10.2023 вже були предметом розгляду в суді першої інстанції та за результатами їх розгляду судом прийнято ухвалу від 05.10.2023, яка набрала законної сили;

- у касаційній скарзі відповідачкою, в порушення приписів ст. 124 ГПК України, не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат;

- суд першої інстанції правомірно відмовив Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. у поновленні пропущеного строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки наведені заявником причини пропуску строку не є поважними.

В судове засідання 24.12.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та здійснити розподіл судових витрат. Представник позивача заперечував проти доводів скарги, просив залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Із аналізу змісту ст. 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14, від 18.01.2023 у справі №908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20).

Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до п. 1 ч. 2 зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд виходить з того, що право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 01.11.2023 у справі №911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. ст. 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Абзацом 1 частини 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Поряд з тим згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази вже надані цією стороною в повному обсязі, але суд з певних причин не ухвалив рішення про розподіл судових витрат.

У цьому випадку заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення і вона розглядається за загальними правилами, встановленими ст. 244 ГПК України.

В іншому випадку, коли відповідні докази суду не подавались, зацікавлена сторона має до закінчення судових дебатів зробити відповідну заяву, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті. Тобто, встановлений інший обмежувальний строк на подання доказів (ч. 8 ст.129 ГПК України) і відповідну заяву про прийняття додаткового рішення суд повинен розглядати з урахуванням таких обмежень.

Колегія суддів відзначає, що відповідачка під час первісного розгляду даної справи подавала докази понесених судових витрат та просила суд здійснити їх розподіл за результати розгляду спору. А тому, з урахуванням наведеного, заява про ухвалення додаткового рішення стосовно витрат, докази яких було надано відповідачкою в повному обсязі до судових дебатів, може бути подана цією стороною до закінчення строку на виконання рішення.

Разом з тим, як слідує з поданої відповідачкою 28.10.2024 заяви про ухвалення додаткового рішення, остання містить також і вимогу про розподіл судових витрат понесених стороною під час нового розгляду справи (у розмірі 28948,32 грн). Отже, до вказаної частини заяви мають застосовуватися вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11121/22 прийнято 17.10.2024 (повне рішення складене 28.10.2024).

Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Отже, початок п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, визначений у ч. 8 ст. 129 ГПК України, бере відлік саме з моменту ухвалення рішення - дати проголошення його повного або скороченого тексту.

Апеляційним судом встановлено, що вступна та резолютивна частина рішення суду першої інстанції в даній справі була проголошена за участі представників обох сторін 17.10.2024. Таким чином, в силу приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України, останнім днем подання доказів понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу було 22.10.2024.

Однак із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 116186,42 грн (з яких: - 64658,41 грн витрат понесених відповідачкою станом на 18.08.2023 (при первісному розгляді справи судом першої інстанції); - 22579,69 грн витрат понесених під час розгляду справи судом касаційної інстанції; - 28948,32 грн витрат понесених під час нового розгляду справи судом першої інстанції) Фізична особа-підприємець Орлова І.І. звернулася до суду лише 28.10.2024, тобто з пропуском строку передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Разом із вказаною заявою відповідачка подала клопотання про поновлення строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, згідно якої просила визнати поважною причиною його пропуску, посилаючись на відсутність повного тексту рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень на день звернення з вказаним клопотанням до суду, що на думку останньої ускладнює формування позиції щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що наведені у клопотанні причини не є поважними.

Згідно доводів апеляційної скарги, докази понесених витрат на правову допомогу подані відповідачкою з пропуском строку за наявності об`єктивних підстав, оскільки відсутність в реєстрі судових рішень повного тексту рішення суду від 17.10.2024 ускладнювало підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, за змістом ст. ст. 118, 119 ГПК України законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №910/17791/17, від 26.10.2022 у справі №910/13813/21, від 01.09.2022 у справі №904/8456/21.

Частиною 1 статі 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що встановлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що відповідачкою не подано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28948,32 грн, які би свідчили про об`єктивну неможливість Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. виконати вимоги процесуального закону в установлений строк.

Як слідує з наведених вище приписів процесуального права, докази понесених судових витрат подаються стороною протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті. Вказаний строк є обмежувальним та не залежить від отримання/опублікування повного тексту рішення, а бере відлік саме з моменту ухвалення рішення - дати проголошення його повного або скороченого тексту. Тобто, відсутність в реєстрі судових рішень повного тексту рішення суду від 17.10.2024 не є поважною причиною, яка б слугувала підставою для поновлення пропущеного строку.

При цьому можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення строку необхідним є наведення конкретних обставин, надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації особою своїх прав.

За таких обставин Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. про поновлення процесуального строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, у разі неподання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповідна заява залишається без розгляду.

Як встановлено колегією суддів та було зазначено вище, у заяві про розподіл судових витрат відповідачка просила стягнути з позивача 116186,42 грн, з яких:

- 64658,41 грн витрат понесених відповідачкою станом на 18.08.2023 (при первісному розгляді справи судом першої інстанції);

- 22579,69 грн витрат понесених під час розгляду справи судом касаційної інстанції;

- 28948,32 грн витрат понесених під час нового розгляду справи судом першої інстанції).

Водночас, як вірно зазначено скаржником, станом на 10.06.2024 в матеріалах справи були наявні докази понесених Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. судових витрат за період з 05.04.2023 по 10.05.2024 у розмірі 87238,10 грн. Докази понесених витрат у розмірі 28948,32 грн подано відповідачкою 28.10.2024, тобто з пропуском строку.

За наведеного, оскільки докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28948,32 грн подано відповідачкою з пропуском встановленого законом строку і остання не навела поважних причин пропуску такого строку, беручи до уваги приписи норм ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 169, ст. 234 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що заяву Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 28948,32 грн слід залишити без розгляду.

У той же час суд першої інстанції дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення заявниці строку на подання доказів понесених судових витрат, не з`ясувавши всіх обставин справи, помилково вказав про необхідність залишення заяви без розгляду лише в розмірі 19023,18 грн.

Щодо заяви відповідачки в частині стягнення з позивача 87238,10 грн (64658,41 грн витрат понесених відповідачкою станом на 18.08.2023 (при первісному розгляді справи судом першої інстанції) та 22579,69 грн витрат понесених під час розгляду справи судом касаційної інстанції), колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву, при первісному розгляді справи, Фізична особа-підприємець Орлова І.І. наводила попередній розрахунок судових витрат у розмірі 30000,00 грн. Згідно зустрічного позову, попередній розрахунок судових витрат становив 20000,00 грн.

04.07.2023 відповідачкою подано до суду докази понесених судових витрат на суму 48944,41 грн.

06.09.2023 відповідачкою подано докази понесених судових витрат на суму 15714,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/11121/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" задоволено та стягнуто з Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. 95109,95 грн основного боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

11.09.2023 Фізична особа-підприємець Орлова І.І. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

За результатами розгляду поданої заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 відмовлено в її задоволенні.

Разом з тим, Верховний Суд постановою від 23.05.2024 у даній справі судові рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Із аналізу змісту ст. 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14, 18.01.2023 у справі №908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20).

Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом.

При цьому, додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. У разі скасування основного судового рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Отже, із набранням законної сили постановою Верховного Суду від 23.05.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/11121/22 втратило законну силу та, як наслідок, на цій підставі втратила законну силу і ухвала Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 про відмову ухвалити додаткове рішення, оскільки вказана ухвала є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Наведеного суд першої інстанції не врахував та відмовляючи в задоволенні заяви відповідачки про розподіл судових витрат, понесених в суді першої інстанції під час первісного розгляду спору, помилково вказав на чинність ухвали суду від 05.10.2023, якою відмовлено в ухваленні додаткового рішення.

Також суд апеляційної інстанції відмічає, що згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України у разі, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що: «У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Відтак, у даному випадку, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи №910/11121/22 у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, повинен бути здійснений Господарським судом міста Києва, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Убачається, що за результатами розгляду заяви відповідачки про розподіл судових витрат понесених останньою під час первісного розгляду справи судом першої інстанції, суд відмовив в ухваленні додаткового рішення, вказавши, зокрема, що питання понесених відповідачкою витрат під час первісного розгляду справи було вирішено ухвалою суду від 05.10.2023 та відмовлено в їх розподілі. Відмовляючи в розподілі судових витрат понесених Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. під час касаційного перегляду, суд вказував на неподання відповідачкою попереднього розрахунку судових витрат.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Натомість у ч. ч. 5-7 цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз ч. 2 ст. 124 ГПК України вказує на те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання попереднього розрахунку не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що право суду відмовити у відшкодуванні витрат за неподання попереднього розрахунку забезпечує дотримання принципу змагальності. Подання попереднього розрахунку забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат (відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21).

Суд може реалізувати своє право на відмову у відшкодуванні витрат тільки внаслідок доведення обставин того, що неподання іншою стороною попереднього розрахунку сум судових витрат порушило принцип змагальності та завадило стороні висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Окрім того, слід наголосити, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми витрат, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №751/3840/15, постанова Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18).

Як слідує з матеріалів справи та вже було відмічено судом, у відзиві на позовну заяву відповідачкою зазначено попередній розрахунок розміру судових витрат у сумі 30000,00 грн. При зверненні із зустрічною позовною заявою відповідачка навела попередній розрахунок в розмірі 20000,00 грн. Тобто, відповідачка вказала, що розмір попереднього розрахунку судових витрат за первісний та зустрічний позов становить 50000,00 грн.

Звертаючись до суду з клопотанням про розподіл судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції під час попереднього розгляду, відповідачка просила стягнути з позивача 64658,41 грн. Отже, заявлена відповідачкою до відшкодування сума не істотно перевищує суму, заявлену в попередньому розрахунку. При цьому судом враховується, що докази понесених судових витрат направлялись позивачу у встановлений законом строк, відтак принципи змагальності порушено не було.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції при первісному розгляді справи №910/11121/22, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. надано:

- договір про правову допомогу №05/04 від 05.04.2023;

- додаток №1 від 05.04.2023 до договору;

- описи робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 05.04.2023 по 22.05.2023, з 23.05.2023 по 23.06.2023 та з 24.06.2023 по 15.08.2023;

- рахунки №№1, 2, 3 від 22.05.2023 на суму 25639,94 грн, від 23.05.2023 на суму 23304,47 грн та від 15.08.2023 на суму 15714,00 грн;

- платіжні документи №138282141 від 29.05.2023 на суму 25639,94 грн, №141256433 від 26.06.2023 на суму 23304,47 грн та №146654741 від 17.08.2023 на суму 15714,00 грн;

- акти виконаних робіт від 30.05.2023, від 27.06.2023 та від 18.08.2023, відповідно;

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. надано:

- додаток №2 від 21.02.2024 до договору;

- опис робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 21.02.2024 по 12.03.2024;

- рахунок №4 від 13.03.2024 на суму 22579,69 грн;

- квитанцію до платіжної інструкції №45110972 від 10.05.2024 на суму 22579,69 грн;

- акт виконаних робіт від 10.05.2024.

Також в матеріалах справи є ордери на надання правничої допомоги адвокатом Кудрицьким Р.П.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 05.04.2023 між Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. та адвокатом Кудрицьким Р.П. укладено договір про правову допомогу №05/04, згідно п. 1 якого адвокат надає клієнту правову допомогу в обсязі, який визначає клієнт, а клієнт отримує і оплачує допомогу, надану адвокатом. Предметом правової допомоги за цим договором є надання консультацій, представництво клієнта в судових органах, а також інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором.

У п. 3.1 договору сторонами унормовано, що базова ставка гонорару адвоката або залучених ним спеціалістів та адвокатів встановлюється за одну годину в сумі 3986,00 грн.

Конкретна сума гонорару встановлюється сторонами в додаткових угодах до цього договору та визначається кожен раз окремо, в залежності від обсягу та складності робіт у відповідності до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнти складності справ за категоріями, які були затверджені Радою суддів України згідно рішення №46 від 09.06.2016 (п. 3.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та припиняється після виконання сторонами своїх обов`язків за договором (п. п. 4.1, 4.2 договору).

У додатку №1 до договору сторони визначили, що адвокат надає клієнту правову допомогу по справі №910/11121/22. Гонорар адвоката за надання послуг правової допомогу в даній справі становить 3308,38 грн за одну годину роботи.

Згідно опису робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 05.04.2023 по 22.05.2023, адвокатом надано наступні послуги:

- 05.04.2023 підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 0,45 год;

- 07.04.2023 ознайомлення з матеріалами справи - 1 год;

- 11.04.2023-12.04.2023 підготовка відзиву на позовну заяву по справі, направлення копії відзиву учасникам справи та подання її до суду - 3,30 год;

- 12.04.2023-13.04.2023 підготовка зустрічної позовної заяви - 2,30 год;

Всього надано послуг на суму 25639,94 грн (7,45 год * 3308,38 грн).

30.05.2023 між сторонами підписано акт виконаних робіт в якому відображено, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги, що надавалися за період з 05.04.2023 по 22.05.2023 згідно договору №05/04 від 05.04.2023 на суму 25639,94 грн.

29.05.2023 відповідачка оплатила адвокату 25639,94 грн, що підтверджується платіжним документом №138282141 від 29.05.2023.

Згідно опису робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 23.05.2023 по 23.06.2023, адвокатом надано наступні послуги:

- 01.06.2023 участь у судовому засіданні - 1 год;

- 05.06.2023 підготовка адвокатського запиту на адресу Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» - 0,45 год;

- 06.06.2023 виїзд до приватного нотаріуса для засвідчення підписів на адвокатському запиті - 0,45 год;

- 07.06.2023 виїзд до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» для вручення адвокатського запиту - 0,30 год;

- 19.06.2023 підготовка клопотання про приєднання копії відповіді Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до матеріалів справи - 0,45 хв;

- 20.06.2023 підготовка клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи - 1,45 год;

- 22.06.2023 участь у судовому засіданні - 1 год;

- витрати за вчинення нотаріальних дій в розмірі 1800,00 грн.

Всього надано послуг на суму 23304,47 грн (6,30 год * 3308,38 грн + 1800 витрат адвоката).

27.06.2023 між сторонами підписано акт виконаних робіт в якому відображено, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги, що надавалися за період з 23.05.2023 по 23.06.2023 згідно договору №05/04 від 05.04.2023 на суму 23304,47 грн.

26.06.2023 відповідачка оплатила адвокату 23304,47 грн, що підтверджується платіжним документом №141256433 від 26.06.2023.

Відповідно до опису робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 24.06.2023 по 15.08.2023, адвокатом надано наступні послуги:

- 04.07.2023, 03.08.2023, 10.08.2023 участь у судовому засіданні - 1 год за 1 судове засідання;

- підготовка заяви про поставлення під сумнів відповідності поданої позивачем по первісному позову копії договору його оригіналу - 1,45 год.

Всього надано послуг на суму 15714 грн (4,45 год * 3308,38 грн).

18.08.2023 між сторонами підписано акт виконаних робіт в якому відображено, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги, що надавалися за період з 24.06.2023 по 15.08.2023 згідно договору №05/04 від 05.04.2023 на суму 15714 грн.

17.08.2023 відповідачка оплатила адвокату 15714 грн, що підтверджується платіжним документом №146654741 від 17.08.2023.

Згідно опису робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. на виконання договору №05/04 від 05.04.2023 за період з 21.02.2024 по 12.03.2024 під час перегляду справи в суді касаційної інстанції, адвокатом надано наступні послуги:

- 22.02.2024-27.02.2024 вивчення правових позицій Верховного Суду, які регулюють спірні правовідносини - 4,30 год;

- 27.02.2024-11.03.2024 підготовка касаційної скарги - 5,15 год.

Всього надано послуг на суму 22579,69 грн (9,45 год * 3308,38 грн - 30% знижка).

10.05.2024 між сторонами підписано акт виконаних робіт в якому відображено, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги, що надавалися за період з 21.02.2024 по 12.03.2024 згідно договору №05/04 від 05.04.2023 на суму 22579,69 грн.

10.05.2024 відповідачка оплатила адвокату 22579,69 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №45110972.

Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в описах робіт інформація щодо наданих адвокатом Кудрицьким Р.П. відповідачці послуг підтверджується матеріалами справи, а саме, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції під час попереднього розгляду справи представником відповідача подавались наведені вище процесуальні документи, також адвокат Кудрицький Р.П. брав участь у судових засіданнях.

Отже, Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І., згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Заперечуючи проти заяви відповідачки про відшкодування витрат на правову допомогу Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" вказувало, що Фізична особа-підприємець Орлова І.І. не надала попереднього розрахунку суми судових витрат із детальним описом робіт та вартості цих робіт. Крім того, позивач акцентував, що відповідачкою не зроблено заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням чіткої суми та складу цих витрат.

Проте колегія суддів вважає вказані твердження позивача безпідставними, оскільки разом з першою заявою по суті спору сторона повинна подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, детальний опис робіт (наданих послуг) подається стороною за наслідками виконаних адвокатом робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України) та подається разом із доказами понесених витрат.

Також є помилковими аргументи позивача про те, що відповідачкою не зроблено заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням чіткої суми та складу цих витрат (під час первісного розгляду справи), позаяк відповідна заява подається в разі неподання стороною доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, тоді як колегією суддів встановлено, що відповідні докази були подані відповідачкою до судових дебатів.

До того ж, як було зазначено вище, не є підставою для відмови скаржнику в відшкодуванні понесених витрат на професійну допомогу в суді касаційної інстанції неподання відповідачкою попереднього розрахунку суми судових витрат, оскільки принцип змагальності сторін не було порушено, так як докази понесених судових витрат було подано стороною 15.05.2024, а постанова Верховного Суду ухвалена 23.05.2024, тобто позивач мав можливість висловити свою позицію щодо понесених відповідачкою витрат.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не визначення відповідачкою в прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення розміру суми судових витрат на професійну правничу допомогу, щодо розподілу якої остання просила ухвалити додаткове рішення, не може бути підставою для відмови в задоволенні відповідної заяви, оскільки розмір понесених витрат визначено в наданих Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. до суду доказах, зокрема, в описах робіт та актах виконаних робіт. При цьому відмова у задоволенні заяви з наведених підстав може розцінюватися, як надмірний формалізм, оскільки саме суд оцінює наявні в матеріалах справи докази та за результатами такої оцінки приймає рішення у справі.

Північний апеляційний господарський суд досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, встановив їх неспівмірність, фактичності та неминучості їх надання, враховуючи наступне.

Дослідивши опис робіт, які виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. за період з 05.04.2023 по 22.05.2023, колегія суддів вважає, що заявлений відповідачкою розмір витрат за підготовку клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення з матеріалами справи (в сукупному обсязі 1,45 год * 3308,38 грн) є завищеним, оскільки для підготовки відповідного клопотання та ознайомлення з матеріалами справи адвокатом не понесено значних затрат часу та зусиль враховуючи, що адвокат Кудрицький Р.П. 07.04.2023 ознайомлювався лише з позовною заявою.

Також не підлягають стягненню з позивача витрати понесені відповідачкою за подання зустрічної позовної заяви, оскільки рішенням суду від 07.09.2023 було відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Відтак, колегія суддів вважає, що фактичними є послуги надані адвокатом Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. за період з 05.04.2023 по 22.05.2023 в розмірі 14226,03 грн.

Щодо послуг адвоката наданих відповідачці за період з 23.05.2023 по 23.06.2023 на суму 23304,47 грн, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими, враховуючи наступне.

Убачається, що відповідачкою заявлено до стягнення з позивача витрати понесені останньою за виїзд до приватного нотаріуса для засвідчення підписів на адвокатському запиті та до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» для вручення адвокатського запиту (в сукупному обсязі 1,15 год). Проте, суд зазначає, що такі види послуг не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. З наведених підстав не підлягають відшкодуванню і витрати відповідачки за вчинення нотаріальних дій.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Крім того є безпідставними заявлені до відшкодування відповідачкою витрати на підготовка клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки, по-перше, відповідне клопотання заявлялося в межах розгляду зустрічного позову, по-друге, експертиза не призначалась судом.

Водночас суд вважає, що участь адвоката Кудрицького Р.П. в судових засіданнях 01.06.2023 та 22.06.2023 у даній справі є дійсними та необхідними послугами у цій справі.

За наведеного, колегія суддів вважає, що фактичними та неминучими є послуги надані адвокатом Фізичній особі-підприємцю Орловій І.І. за період з 23.05.2023 по 23.06.2023 в розмірі 9594,30 грн.

Стосовно послуг адвоката наданих відповідачці за період з 24.06.2023 по 15.08.2023 на суму 15714 грн, колегія суддів вважає обґрунтованими витрати відповідачки за участь адвоката в судових засіданнях 04.07.2023, 03.08.2023, 10.08.2023. Разом з тим не підлягають до стягнення з позивача витрати понесені відповідачкою за наслідками підготовки заяви про поставлення під сумнів відповідності поданої позивачем по первісному позову копії договору його оригіналу (1,45 год), оскільки відповідна заява подана в межах доведення зустрічного позову.

Отже, обґрунтованими є витрати Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. за період з 24.06.2023 по 15.08.2023 в розмірі 9925,14 грн.

Таким чином, обґрунтованими є витрати відповідачки понесені під час первісного розгляду справи судом першої інстанції на суму 33745,47 грн.

Щодо заявлених Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. витрат понесених під час розгляду справи судом касаційної інстанції (за період з 21.02.2024 по 12.03.2024) у розмірі 22579,69 грн, суд зауважує наступне.

Як слідує з опису робіт за період з 21.02.2024 по 12.03.2024, сторонами поряд з послугами підготовки касаційної скарги також визначено послугу з вивчення правових позицій Верховного Суду у спірних правовідносинах.

Проте колегія суддів звертає увагу скаржника, що послугою з підготовки касаційної скарги охоплюється не лише її складення, а також послуги з аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі. Побідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Суд апеляційної інстанції враховує, що касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. у цій справі було задоволено. Однак вважає, що стягнення витрат за підготовку касаційної скарги, з огляду на сталу позицію відповідачки під час розгляду справи в суді першої та апеляційних інстанцій, у розмірі 22579,69 грн становитиме надмірний фінансовий тягар для позивача.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір заявлених до стягнення Фізичною особою-підприємцем Орловою І.І. витрат на підготовку касаційної скарги до 10000 грн.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень свідчать про те, що правова позиція відповідачки була сталою, і адвокат Кудрицький Р.П. надавав правову допомогу відповідачці в цій справі, як під час первісного, так і під час нового розгляду спору, а тому, відповідно, він був обізнаний з усіма обставинами цієї справи.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

За наведеного, Північний апеляційний господарський суд беручи до уваги статус позивача у справі, незначну складність даної справи та ціну позову (95109,95 грн), керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст.129 ГПК України, дійшов висновку, що заява Фізичної особи-підприємця Орлової І.І. про відшкодування судових витрат у зв`язку із первісним розглядом справи судом першої інстанції та у суді касаційної інстанцій (в розмірі 116186,42 грн, яка визнана обґрунтованою судом апеляційної інстанції в розмірі 43745,47 грн, з яких 33745,47 грн за первісний розгляд справи судом першої інстанції та 10000 за касаційний розгляд) підлягає частковому задоволенню у розмірі 30000 грн (20000 грн за первісний розгляд справи судом першої інстанції та 10000 за касаційний розгляд), позаяк покладення на позивача витрат у розмірі 43745,47 становитиме надмірний тягар для позивача та порушить принцип пропорційності.

У апеляційній скарзі відповідачка вказала, що судом першої інстанції не було вирішено питання про повернення судового збору сплаченого нею при зверненні з апеляційною та касаційною скаргами.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України у разі, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як було зазначено, постановою Верховного Суду від 23.05.2024 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 в частині первісного позову скасовано, а справу №910/11121/22 скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Ураховуючи, що рішенням суду першої інстанції від 17.10.2024 у задоволенні позову відмовлено, відтак рішення суду прийнято на користь відповідачки, в силу приписів ст. 129 ГПК України, суд першої інстанції мав здійснити розподіл витрат по сплаті судового збору понесених відповідачкою за подання апеляційної та касаційної скарг у даній справі.

Однак, як вірно відмічено скаржником, відповідного розподілу судового збору судом першої інстанції не здійснено, чим порушено приписи процесуального законодавства. Відтак, з метою дотримання приписів ст. 129 ГПК України щодо розподілу судових витрат та недопущення порушення прав відповідачки на їх компенсацію, колегія суддів вважає за необхідне здійснити відповідний розподіл судового збору.

Убачається, що за подання апеляційної скарги Фізичною особою - підприємцем Орловою І.І. сплачено судовий збір у розмірі 3721,50 грн, що підтверджується квитанцією №4032-5398-7481-9189 від 04.10.2023 (а.с. 118, т. 2).

За подання касаційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір у розмірі 4964,00 грн, що підтверджується квитанцією №0655-0668-3105-6155 від 11.03.2024 (а.с. 13, т. 3).

Враховуючи, що рішенням господарського суду від 17.10.2024 у справі №910/141121/22 у задоволенні позову відмовлено, витрати, понесені відповідачкою зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, покладаються на відповідача.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи під час розгляду поданої відповідачкою заяви про ухвалення додаткового рішення, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/11121/22.

Відповідно до матеріалів апеляційної скарги, Фізична особа - підприємець Орлова І.І. просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Однак, відповідні повноваження надані суду апеляційної інстанції лише у випадку скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі (ст. 280 ГПК України), тоді як за наслідками скасування ухвали про відмову ухвалити додаткове рішення суд, в силу приписів ст. 277 ГПК України, ухвалює нове рішення. Отже, вимоги апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оскільки судом першої інстанції при розгляді заяви Фізичної особи - підприємця Орлової І.І. про ухвалення додаткового судового рішення не було з`ясовано всіх обставин справи та порушено норми процесуального, що призвело до постановлення помилкової ухвали, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/11121/22 та прийняття нового рішення.

У зв`язку зі частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/11121/22 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни про поновлення процесуального строку на подання доказів в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

4. Заяву Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни про ухвалення додаткового рішення в розмірі 28948,32 грн залишити без розгляду.

5. В іншій частині заяву Фізичної особи - підприємця Орлової Інни Ігорівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (04214, м. Київ, вул. Північна, 22; ідентифікаційний код 39611267) на користь Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн (двадцять тисяч гривень) за первісний розгляд справи судом першої інстанції та 10000 (десять тисяч гривень) за касаційний розгляд.

7. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (04214, м. Київ, вул. Північна, 22; ідентифікаційний код 39611267) на користь Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг під час попереднього розгляду даної справи у розмірі 8685,50 грн (вісім тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень п`ятдесят копійок).

8. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (04214, м. Київ, вул. Північна, 22; ідентифікаційний код 39611267) на користь Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

10. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко