Рішення

від 25.10.2024 по справі 308/23167/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/23167/23

РІШЕННЯ

іменем України

"25" жовтня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Наталія Методіївна, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ

13 лютого 2024 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області в порядку п.1 ч.1 ст.31ЦПК України з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням подальших змін, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - чоловік позивачки ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли: земельна ділянка площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, земельна ділянка площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, земельна ділянка площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані земельні ділянки останній успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але спадщину не оформив.

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину в передбаченому законом порядку. Іншим спадкоємцем є ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 відмовився від своєї частки в спадщині на користь ОСОБА_2 (брата померлого)).

Проте позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права щодо вказаних земельних ділянок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на обумовлене нерухоме майно.

Тому, зважаючи на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/6 частку земельних ділянок площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , її представниця адвокат Шевченко Н.П. не з`явилися, надіслали на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Представниця третьої особи без самостійних вимог - ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, згідно поданої нею заяви просила про розгляд справи без її участі, вирішення справи залишила на розсуд суду.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відрилася спадщина, до складу якої ввійшли: земельна ділянка площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, земельна ділянка площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, земельна ділянка площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до свідоцтв про право на спадщину, виданих 03 липня 2017 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області.

За життя остання заповіт не склала, отже має місце спадкування за законом.

Після її смерті 15 березня 2021 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. заведено спадкову справу № 5/2021. Згідно копії вказаної спадкової справи, з заявами про прийняття спадщини звернулися позивачка ОСОБА_1 (15 березня 2021 року), відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Чоловік спадкодавиці ОСОБА_5 подав заяву про відмову від спадщини на користь відповідача ОСОБА_2 (09 квітня 2021 року).

За довідкою № 1356/18-21 від 15 березня 2021 року, яка видана начальником відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з нею був зареєстрований ОСОБА_3 (чоловік позивачки ОСОБА_1 , шлюб зареєстрований 31 жовтня 2015 року виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Згідно копії спадкової справи № 4/2021 року, заведеної 15 березня 2021 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М., спадщину після його смерті прийняли позивачка ОСОБА_1 (заява про прийняття спадщини від 15 березня 2021 року), відповідач ОСОБА_2 (на його користь від спадщини відмовився батько спадкодавця ОСОБА_5 , заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 09 квітня 2021 року). За життя ОСОБА_3 заповіт не склав, отже має місце спадкування за законом.

Водночас, при зверненні позивачки ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. із заявою про посвідчення спадкових прав на спірні земельні ділянки, позивачка отримала відмову, оскільки останньою не надані правовстановлюючі документи на підтвердження права власності померлої матері її чоловіка ОСОБА_3 (лист-роз`яснення, наданий нотаріусом 14 грудня 2023 року за № 116/02-14).

Проте, факт належності ОСОБА_4 спірного майна повністю підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 червня 2021 року, 23 вересня 2024 року, відповідно до якої за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до свідоцтв про право на спадщину, виданих 03 липня 2017 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області.

Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів належності спадкодавцю спірного майна, а тому воно вважається таким, що ввійшло до складу спадщини.

Згідно ст.1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу) (ч. 1ст. 1220ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст.ст.1217,1223 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, ст.ст. 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що в разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у ч.ч. 3,4 ст. 1268, ст.ст.1269, 1270 ЦК України.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особаможе звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Як зазналося вище, ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з довідки № 1356/18-21 від 15 березня 2021 року, виданої начальником відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, судових рішень, ухвалених у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування (рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 січня 2023 року (відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , постанова Закарпатського апеляційного суду від 07 червня 2023 року (залишено без змін обумовлене рішення суду), справа № 308/12737/21). Матеріали справи доказів на спростування наведеного не містять.

Таким чином, з огляду на викладене, виходячи з того, що позивачка не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/6 частку земельних ділянок, що належать ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за життя прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, в справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі№ 265/6868/16-ц, від 10 листопада 2021 року в справі№ 759/19779/18та ін.).

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 8ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-6ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2023 року між адвокатом Шевченко Н.П. та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги б/н. Відповідно до умов вказаного договору адвокат зобов`язалася надати позивачці професійну правничу допомогу, пов`язану з представництвом її інтересів, як позивачки, у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на земельні ділянки, належні ОСОБА_4 . В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного договору, в обсязі та на умовах, визначених додатковою угодою до договору.

Відповідно до додаткової угоди до вищевказаного договору від 24 серпня 2024 року сторони погодили розмір гонорару адвоката 15000,00 грн.

Згідно акта прийому-передачі наданих послуг від 15 вересня 2024 року адвокат Шевченко Н.П. надала позивачці наступні послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції 500,00 грн, аналіз судової практики, ознайомлення з документами позивачки 1500,00 грн, підготовка позовної заяви, додатків до неї - 6000,00 грн, складання інших процесуальних документів під час розгляду справи 4000,00 грн (загальна сума), участь у судових засіданнях 3000,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції № G7XR-57G7-4TDL-CQ7I від 15 вересня 2024 року позивачка сплатила адвокату в якості оплати вартості наданих послуг з правничої допомоги 15000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 ЦК України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відсутність такого клопотання відповідно до приписів ч. 5 ст.137 ЦПК Україниунеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не перевіряв їх за ознакою співмірності складності справи, витраченому часу, здійсненим процесуальним діям тощо.

Отже, з відповідача на користь позивачки належать до стягнення судові витрати в загальному розмірі 16073,60 грн (1073,60 грн (судовий збір), 15000 грн (витрати на правничу допомогу).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,259,263- 265,268,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на 1/6 частку земельних ділянок: земельну ділянку площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, земельну ділянку площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, земельну ділянку площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ужгород Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 16073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року.

Суддя Л.В.Лузан