Ухвала

від 04.11.2024 по справі 910/11751/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11751/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства «Хладоюг Сервіс» (далі - ПП «Хладоюг Сервіс», скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МР»

до Приватного підприємства «Хладоюг Сервіс»

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 710 381,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Хладоюг Сервіс» 28.10.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 (повний текст складено 22.10.2024) скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. Крім того, скаржник просить постановити ухвалу, якою справу №910/11751/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині ототожнення термінопонять «рішення суду» та «судове рішення».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/11751/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

ПП «Хладоюг Сервіс» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме від висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульовнаного у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 у відповідно до якого преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом, на підставі чого дійшов висновку про те, що Велика Палата Верховного Суду у висновках щодо преюдиції не обмежується встановленням обставин, що мають преюдиційне значення, виключно «рішенням суду», прийнятим першою інстанцією, а використовує загальний термін «судовими рішеннями», оскільки правовідносини у справах №№917/1345/17 та 910/11751/23 є подібними (предмети позовів в обох справах - стягнення грошових коштів). На міркування відповідача, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові в контексті частини четвертої статті 75 ГПК України безпідставно ототожнила термінопоняття «рішення суду» та «судове рішення», оскільки за такого тлумачення рішенням суду, встановлені обставини в якому мають преюдиційне значення є не тільки постанови, але й ухвали та судові накази, що вже призводить та може призвести у майбутнього до спотворення дійсного змісту цієї норми процесуального права.

Скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в поєднанні з частиною другою статті 7 ЦК України у подібних правовідносинах.

Також ПП «Хладоюг Сервіс» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, зазначені скаржником підстави за пунктами 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.

Водночас скаржник в касаційній скарзі посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказуючи, що суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду усіх доводів апеляційної скарги, наведених висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах не врахував і передчасно погодився із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, не зазначає постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, не вказує норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, не наводить висновку щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні та не наводить висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду.

Отже, скаржник зазначивши пункт 1 частини другої статті 287 ГПК як підставу для подання касаційної скарги не зазначає постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, не вказує норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, не наводить висновку щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні та не наводить висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, вказує норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні та навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи, обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На час подання позову статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684,00 грн.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: « 2.Постанову від 14.10.2024 Північного апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції».

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «МР» (далі - ТОВ «МР») звернулося до суду з позовом про зобов`язання ПП «Хладоюг Сервіс» вчинити дії, а саме забрати (вивезти) зі складу ТОВ «МР» за свій рахунок виготовлений за замовленням ПП «Хладоюг Сервіс» товар та стягнути з ПП «Хладоюг Сервіс» (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 526 590,60 грн заборгованості за замовлений відповідачем та виготовлений позивачем товар; 154 101,28 грн втрат від інфляції та 29 689,16 грн 3% річних, а всього 710 381,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, позовні вимоги ТОВ «МР» до ПП «Хладоюг Сервіс» про зобов`язання вчинити дії та стягнення 710 381,04 грн задоволено частково. Зобов`язано ПП «Хладоюг Сервіс» вчинити дії, а саме забрати (вивезти) зі складу ТОВ «МР» за свій рахунок виготовлений за замовленням ПП «Хладоюг Сервіс» товар. Стягнуто з ПП «Хладоюг Сервіс» на користь ТОВ «МР»: 526 590,60 грн заборгованості за замовлений відповідачем та виготовлений позивачем товар; 91 054,33 грн втрат від інфляції; 25 536,04 грн 3% річних і 12 331,72 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень, скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №910/11751/23 скасувати та справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а тому при поданні касаційної скарги, через «Електронний суд» в електронній формі, ураховуючи вимоги немайнового та майнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 23 047,55 грн за немайнову та майнову вимогу [(2 684 грн немайнова вимоги х 200 % х 0,8) + (781 381,04 грн майнова вимога х1,5 % х 200 % х 0,8)].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Натомість ПП «Хладоюг Сервіс» у касаційній скарзі зазначає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати судовий збір за подання цієї касаційної скарги, оскільки цією касаційною скаргою оскаржується не рішення та постанова судів попередніх інстанцій, а виключно постанова суду апеляційної інстанції, тоді як ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на постанову суду Законом України «Про судовий збір» не передбачена, а на стадії касаційного розгляду справи за подання касаційних скарг ставка судового збору передбачена тільки на рішення та ухвали, а також на судові рішення у справах про банкрутство.

Водночас Верховний Суд не погоджується з твердженням скаржника, що у нього відсутній обов`язок сплачувати судовий збір за подання цієї касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 цього Закону визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Отже, з приписів статей 1, 2, Закону України «Про судовий збір» вбачається, що судовий збір справляється на всій території України за подання скарг до суду, платниками якого є підприємства, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Згідно з пунктами 4, 7 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується, а відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються: докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності; документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як було зазначено за приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду.

Отже, з аналізу приписів частини першої статті 232 ГПК України вбачається, що ГПК України, у широкому розумінні, визначає ухвали, рішення, постанови, судові накази, як судові рішення, а приписи статті 290 ГПК України не розмежовують судові рішення, як рішення та постанова у вузькому їх розумінні.

За таких обставин, виходячи з того, що судовий збір справляється на всій території України за подання скарг до суду, платниками якого є підприємства, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, а за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено ставку судового збору та беручи до уваги, те що, зокрема, рішення та постанови є судовими рішеннями та при зверненні особи з касаційною скаргою до Верховного Суду до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, Суд констатує, що ПП «Хладоюг Сервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення - постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №910/11751/23, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024, та стосовно якого ухвалене судове рішення, а тому ПП «Хладоюг Сервіс» має обов`язок сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 23 047,55 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга ПП «Хладоюг Сервіс» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

-касаційної скарги в новій редакції та зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, вказує норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні та навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи, обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок;

- документа на підтвердження сплати судового збору за вимоги немайнового та майнового характеру в розмірі 23 047,55 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Хладоюг Сервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №910/11751/23 - залишити без руху.

2. Надати Приватному підприємству «Хладоюг Сервіс» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Приватному підприємству «Хладоюг Сервіс», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова