Рішення

від 30.10.2024 по справі 161/5405/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5405/24

Провадження № 2/161/2233/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лук`янчук О.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що 29.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №31-Б/6-В, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 205411,07 доларів США зі сплатою 14,29 % річних, строком до 10.08.2028 року.

Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед кредитором у розмірі 281862,56 доларів США (станом на 01.11.2010 року). Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22.11.2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» було солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 2229 983,80 грн. вказане рішення набрало законної сили.

16.01.2020 року між ТОВ «Гіг-Ант» та ПАТ КБ «Надра» укладено договір про відступлення права вимоги № GL3N014029, за яким до позивача перейшло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на 14.03.2024 року рішення суду від 20.11.2011 року не виконане.

Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника сум інфляційних нарахувань та 3% річних.

З огляду на наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь інфляційні втрати в сумі 1083 315, 50 грн., 3% річних у сумі 327532, 69 грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 22.03.2024 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

12.04.2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача в якому останній заперечує позов. Вказує, що відповідно до договору про відступлення права вимоги позивач набув лише ті права, які існували на момент відступлення, станом на 16.01.2020 року. Позивач звертався до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (щодо виконання рішення суду від 22.11.2011 року), проте відповідно до постанови Волинського апеляційного суду від 08.11.2022 року йому було відмовлено. Відтак, ТОВ «Гіг-Ант» не є кредитором відповідача. Крім того, відповідач не мав змоги виконати рішення суду від 22.11.2011 року у зв`язку з тим, що 04.06.2015 року у ПАТ КБ «Надра» була відкликана банківська ліцензія, 30.06.2015 року виконавчий лист був повернутий стягувачу та не пред`являвся повторно. Про існування договору про відступлення права вимоги відповідач дізнався лише 24.05.2022 року при ознайомленні зі справою за заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Зважаючи на те, що рішенням суду від 22.11.2011 року встановлено факт наявності заборгованості станом на 01.11.2010 року, стягувач вправі був звернутись до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних до 01.11.2013 року. З огляду на наведене, розглядуваний позов пред`явлено поза межами позовної давності. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у позові.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року у справі змінено процесуальний порядок розгляду (з урахуванням ціни позову та положень п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження).

09.05.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вказує, що введення тимчасової адміністрації та початок ліквідаційної процедури банку-кредитора не є перешкодою для сплати позичальником платежів на виконання зобов`язань. Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника.

Зважаючи на те, що договір про відступлення права вимоги є чинним позивач володіє усіма правами кредитора. Закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Їх стягнення можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежуються останніми трьома роками, які передували подачі позову. Оскільки вимоги вже первісно кредитора були захищенні в судовому порядку, зобов`язання ОСОБА_2 не є натуральним. Крім того, сторони кредитного договору від 29.08.2008 року погодили, що строк позовної давності становить 10 років, отже позивач вправі заявити вимоги за період 10 років, що передують даті подачі позову.

В судове засідання 30 жовтня 2024 року представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно пояснень, наданих представником в попередніх судових засіданнях, останній підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Суд зважає на позицію представника відповідача, який вважав за можливе продовжувати слухання справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідно до вказаного, зважаючи на те, що пояснення у справі наданні кожною стороною особисто, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази у справі, суд, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Надра заборгованість в розмірі 2229983, 80 грн., згідно кредитного договору №31-Б/6-В від 29.08.2008 року, а також суму судових витрат у справі №2-1397/11 (а.с.12-16).

Зазначене рішення набрало законної сили 11.01.2012 року (а.с.17-19).

На момент розгляду справи вказане рішення не виконане ОСОБА_4 , що визнається сторонами.

16.01.2020 року між ТОВ «ГІГ-АНТ» та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір №GL3N014029 відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, за яким Банк відступив шляхом продажу ТОВ «ГІГ-АНТ» право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №31-Б/6-Ввід 29.08.2008 року (а.с.20-31).

Предметом розгляду справи є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за період часу з 03.04.2017 року по 23.02.2022 року у зв`язку із невиконанням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), тобто, на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до приписів цієї статті є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17 (провадження № 61-30148св18), зробив аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що договір про відступлення права вимоги № GL3N014029 від 16.01.2020 року оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у розумінні наведених положень закону позивач як кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Після ухвалення судом рішення про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором у останнього виникло зобов`язання щодо сплати коштів на підставі рішення суду.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав рішення суду, яке набрало законної сили, кредитор має право на стягнення з боржника 3 % річних та індексу інфляції на підставі статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14- 446цс18), вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, стягнуто заборгованість у національній валюті гривня, причому, як вбачається з резолютивної частини рішення, суд не вказував про стягнення боргу у розмірі, еквівалентному певній сумі доларів США, - підставним є проведення розрахунку при зверненні до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з невиконанням рішення суду, в національній валюті України.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15 (провадження № 61-32171сво18) сформулювала висновок про те, що «натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога у такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».

Розглядуване зобов`язання за кредитним договором не є натуральним, оскільки це зобов`язання отримало судовий захист рішенням суду від 22.11.2012 року, відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь період невиконання рішення суду про стягнення коштів в межах строку позовної давності.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду у заміні сторони виконавчого провадження (ухвала суду апеляційної інстанції від 08.11.2022 року), не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на одержання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Відмова суду у заміні сторони виконавчого провадження не робить зобов`язання натуральним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, встановлено, що положення статті 625 ЦК України до грошових зобов`язань застосовуються лише до початку дії воєнного стану (до 24.02.2022 року).

Відтак, розрахунок здійснений позивачем в межах строку позовної давності, перевірений судом та є обґрунтованим, заперечень сторони відповідача щодо процедури та порядку здійснення нарахувань не надано.

З огляду на вищевикладене, у суду наявні підстави для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 514, 625 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Гіг-Ант» інфляційні втрати в сумі 1083315 (один мільйон вісімдесят три тисячі триста п`ятнадцять) грн. 50 коп. та 3% річних у сумі 327532 (триста двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» судовий збір у розмірі 21162 (двадцять одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» (Тернопільська обл.., м. Тернопіль, вул. Текстильна 24А; код ЄДРПОУ 40473841).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк