Рішення

від 20.11.2024 по справі 161/5405/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5405/24

Провадження № 2-др/161/125/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лук`янчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням суду від 30 жовтня 2024 року позовні вимоги було задоволено повністю. Питання про розподіл витрат на правову допомогу судом не вирішувалось.

05 листопада 2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 20000 грн.

В судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення сторони не з`явились, про дату, місце та час розгляду були повідомлені належним чином.

Представником позивача на адресу суду бала подана заява про розгляд заяви без її участі, вимоги підтримала.

Враховуючи положення ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового рішення без участі сторін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши заяву та матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Позивач виконав свій процесуальний обов`язок передбачений у ч.1 ст.134 ЦПК України, із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся у визначений законом строк.

Отже, процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат дотримано.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 2000 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 07/03 від 07.03.2024 року, актом виконаних робіт від 04.11.2024 року.

З долученого акту наданих послуг вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги: складення позову, складення відповіді на відзив, складення додаткових пояснень від 10.06.2024 року, 02.08.2024 року, 28.08.2024 року, складення семи клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, складання клопотання про доручення доказів, участь у 4 судових засіданнях, пошук та вивчення судової практики для підготовки та складання вказаних документів (загальний час, затрачений адвокатом складає 25 год. 45 хв.).

Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключнона підставіклопотання іншоїсторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не заявлялось.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено повністю, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, цінами на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

В цілому, зміст наведених стороною позивача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.

Враховуючи наведене, а також положення ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат з надання професійної правничої допомоги.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» (Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна 24А; код ЄДРПОУ 40473841).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст додаткового рішення суду складено 20 листопада 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк