Ухвала

від 04.11.2024 по справі 160/18245/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа №160/18245/22

адміністративне провадження №К/990/38998/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінпласт Україна»</a> на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 160/18245/22 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінпласт Україна»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргет Групп», про анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин,-

УСТАНОВИВ:

14.11.2022 заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: анулювати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 12.03.2021 № 1221400000-320, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації Товариству з обмеженою відповідальністю «Грінпласт Україна»</a>.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2023, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024, задоволено позовні вимоги позивача.

06.10.2024 до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінпласт Україна»</a> на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 160/18245/22.

Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу.

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова суду апеляційної інстанції прийнята 29.08.2024 та в цей же день складено її повний текст. При цьому, касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції 06.10.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником причин пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 КАС України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з поважних причин, крім визначених законом випадків.

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

В обґрунтування підстав пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги скаржник посилається на те, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він отримав 06.09.2024, проте доказів в підтвердження зазначеної обставини заявником не надано.

Належними доказами факту отримання копії судового рішення можуть бути, зокрема, роздрукована з підсистеми «Електронний суд» (картка руху документа) з відміткою про доставлення оскаржуваної постанови апеляційного суду до електронного кабінету скаржника, поштовий конверт з відтиском штемпелю поштового відділення, довідка суду про дату видачі копії відповідного судового рішення тощо.

Враховуючи зазначене, суд без наявності належних доказів факту отримання копії оскаржуваного судового рішення не вбачає підстав для визнання наведених скаржником підстав пропуску такого строку поважними.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Окрім того відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4).

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 11.05.2022 у справі №806/2591/17 щодо порушення принципів змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає конкретно яку саме норму матеріального права судами попередніх інстанцій застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пунктом 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Скаржник посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права, зокрема, щодо необґрунтованого відхиленння клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі має довести, що судом протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Разом з тим, в касаційні скарзі скаржник фактично висловлює незгоду із відмовою у задоволенні клопотання про призначення експертизи, при цьому, жодних нових обставин або доказів, про встановлення і дослідження яких відповідачем заявлялось би клопотання та які не були досліджені судом апеляційної інстанції касаційна скарга не містить, відповідно, посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі не є належно обґрунтованим, отже, скаржником не доведено, того, що судом протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Також, слід зазначити, що при розгляді клопотання скаржника про призначення судової експертизи у справі № 160/18245/22, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні цього клопотання зазначив, що аналіз предмета позову, наявних доказів у справі, для з`ясування обставин, необхідних для повного та об`єктивного вирішення спору по суті та з приводу встановлення яких заявлено клопотання про призначення експертизи, не потребує спеціальних знань, оскільки матеріали справи у їх сукупності містять необхідну і достатню інформацію для надання правової оцінки спірним правовідносинам.

Таким чином, задоволення клопотання про призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, а тому керуючись свої внутрішнім переконанням суд вирішує чи достатньо поданих учасниками справи матеріалів для ухвалення рішення у справі.

Щодо посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зазначеними положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

При цьому, в обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції порушено норми процесуального права та встановлено певні обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: листів від 29.12.2021 №757 та від 02.02.2022 №109, що були надані Дніпропетровській обласній прокуратурі Товариством з обмеженою відповідальністю «Довкілля» на її запити.

Разом з тим, колегія судів зазначає, що надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким не може бути підтверджена певна обставина.

В загальному доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, визнати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях саме так, як вважає скаржник.

Інші наведені скаржником обґрунтування вимог до суду касаційної інстанції стосуються оцінки встановлених судами обставин справи та досліджених ними доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом направлення до суду касаційної інстанції відповідних доказів на обґрунтування клопотання про поновлення строку на подачу касаційної скарги та уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінпласт Україна»</a> на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 160/18245/22 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко,

Судді Верховного Суду