Ухвала

від 05.11.2024 по справі 308/15261/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15261/24

1-кс/308/6401/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна: ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

Адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна: ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про скасування арешту майна.

Клопотання мотивує тим, що 16.09.2024 органом досудового розслідування проведено обшук автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VIANO», номерний знак НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_4 та його вилучено.

Під час проведення обшуку, за місцем знаходження автомобіля, який знаходився на вулиці біля приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , працівникам правоохоронних органів неодноразово наголошувалося і також вказано у протоколі обшуку, що вищевказаний автомобіль знаходиться за межами будинку.

Власником вищевказаного автомобіля згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу являється ОСОБА_4 .

В ході проведення обшуку, органом досудового розслідування виявлено та тимчасово вилучено і сам транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VIANO», номерний знак НОМЕР_1 .

03.10.2024 Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 судова справа № 308/15261/24 провадження № 1-кс/308/5794/24 накладено арешт на майно, яке вилучено 16.09.2024 в ході проведення обшуку транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VIANO», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді в її основу покладено обґрунтування, що вказане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, та є необхідним для збереження речових доказів.

Адвокат зазначає, що наразі, вважаємо, що вказаний речовий доказ, зокрема автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VIANO», номерний знак НОМЕР_1 немає жодного відношення до вказаного кримінального правопорушення і не відповідають критеріям речових доказів передбачених ст.98 КПК України.

У клопотанні міститься покликання на: п.1 ч.6 ст.100, ст. 2, ч. 1 ст. 9, ст.ст. 7, 16, ч.ч. 1,2 ст. 170, ч.2 ст. 173, ст. 174 КПК України, 316, 317, 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, практику Європейського суду з прав людини.

Адвокат просить слідчого суддю: скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VIANO», номерний знак НОМЕР_1 який тимчасово вилучене під час проведення санкціонованого обшуку, що проводився 16.09.2024 адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати орган досудового розслідування вилучений автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VIANO», номерний знак НОМЕР_1 , повернути власнику ОСОБА_4 ; в разі якщо суд вирішити все ж таки залишити в силі ухвалу про арешт, прошу скасувати частково в частині користування та передати на відповідальне зберігання власнику; про дату та час розгляду клопотання повідомити завчасно за м.т. НОМЕР_2 .

Від слідчого, який входить до групи слідчих у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року надійшли заперечення на клопотання про скасування арешту майна.

Слідчий зазначає, що 16.09.2024, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, в ході проведення обшуку вилучено транспортний засіб «MERCEDES-BENZ», моделі «VIANO», д.н.з. НОМЕР_3 , власником та фактичним користувачем якого являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на який, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2024 накладено арешт.

16.09.2024 о 12 год. 20 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, українця за національністю, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України. 17.09.2024 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Стороною захисту скеровано до суду клопотання про скасування арешту на майна, тобто транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», моделі «VIANO», д.н.з. НОМЕР_3 . В обгрунтування зазначеного клопотання сторона захисту посилається на те, що зазначений автомобіль немає відношення до кримінального провадження та більше жодних аргументів не наводить.

Сторона обвинувачення не згідна із викладеними обставинами сторони захисту та просить відмовити у клопотанні адвоката ОСОБА_3 , зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 являється власником транспортного засобу, він є його фактичним користувачем та на постійній основі використовує його у повсякденному житті, зокрема вказаний факт підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами НСРД.

Разом ізцим,слід звернутиувагу судуна тойфакт,що ОСОБА_4 організував стійкугрупу пов`язануіз вчиненнямзлочинів усфері незаконногообігу наркотичнихзасобів іпсихотропних речовин,для цьогозабезпечував співучасників, наркотичними засобами і психотропними речовинами з метою їх подальшого збуту, які доставлялись контрабандним шляхом в транспортних засобах, в яких були заздалегідь облаштовані схрони, зокрема, як приклад, такий,факт підтверджується протоколом НСРД відносно ОСОБА_4 у виді аудіо, -відеоконтролю, де підозрюваний ОСОБА_4 разом із іншим співучасником злочинів - підозрюваним ОСОБА_5 , обговорюють механізм контрабанди наркотичних засобів та психотропних речовин і облаштування для цього в транспортних засобах відповідних схронів, таким чином даний автомобіль є засобом вчинення злочину та відповідає всім критеріям ст. 98 КПК України. А тому, враховуючи вищевикладене, прошу в клопотанні адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту на майно - транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «VIANO», д.н.з. НОМЕР_3 відмовити. У запереченнях слідчий просить розглянути клопотання без його участі.

Прокурор, слідчий у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду клопотання повідомлялися належним чином.

Власник майна та його адвокат на розгляд клопотання не з`явилися, про дату та час розгляду клопотання повідомлені належним чином. Разом із тим, представник власника майна, адвокат подав заяву про розгляд клопотання за їх відсутності, просять скасувати арешт майна.

Дослідивши письмові докази та матеріали, що додані до клопотання, матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2024 року, за клопотанням прокурора групипрокурорів укримінальному провадженні-прокурора відділуЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 , акладено арешт на майно, яке вилучено 16 вересня 2024 року в ході проведення обшуку транспортного засобу ««MERCEDES-BENZ VIANO», д.н.з. НОМЕР_4 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , який належить та яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороню користування, розпорядження та відчуження, з метою збереження речових доказів, а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VIANO», д.н.з. НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 .

Зі змістувказаної ухваливбачається,що в ході проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій було встановлено що до вказаної протиправної діяльності, а саме до незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів і психотропних речовин причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 та який під час незаконної діяльності зі збутом наркотиків користується автомобілем марки «MERCEDES-BENZ VIANO», д.н.з. НОМЕР_7 .

16.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 від 13.09.2024, в ході проведення обшуку транспортного засобу «MERCEDES-BENZ VIANO», д.н.з НОМЕР_8 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VIANO», д.н.з. НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 . Обшук проведено у присутності ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів клопотання 17.09.2024 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні краніального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 29.12.2023 є власником автомомобіля «MERCEDES-BENZ VIANO», д.н.з НОМЕР_8 .

Під час розгляду клопотання підтвердилися доводи прокурора про те, що саме ОСОБА_8 , користується вказаним авто. Разом із тим, згідно з протоколами огляду в транспортному засобі не виявлено залишків речовини, проте транспортні засоби віднесені до речових доказів як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання прокурором було доведено, що вказане в клопотанні майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, арешт накладено з підстав передбачених ч.ч. 2,3 ст. 170 КПК України саме з метою збереження речових доказів.

Так при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя вважав доведеним,що виявленіта вилученіречі,могли зберегти насобі слідикримінального правопорушенняабо містятьінші відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часданого кримінальногопровадження,а також,що накладенняарешту навилучене майнонеобхідне із метоюможливості проведенняорганом досудовогорозслідування необхіднихслідчих дійу кримінальномупровадженні та судовихекспертиз. А також необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчий суддя у ухвалі про накладення арешту на транспортний засіб, зазначає, що вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Звертаючись із клопотанням про скасування арешту майна, адвокатом не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на наявні в матеріалах клопотання докази, адвокатом не спростовано доводів сторони досудового розслідування щодо необхідності подальшого накладення арешту на транспортний засіб.

Адвокатом не наведено підстав для скасування арешту майна. Жодних аргументів що свідчили б про необґрунтованість чи безпідставність вжитого слідчим суддею заходу забезпечення кримінального провадження захисником підозрюваного не наведено.

Разом із тим, слідчий вважає за необхідне зазначити, що власником транспортного засобу є ОСОБА_4 , який на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КПК України. При цьому на даний час досудове розслідування триває, слідчими встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення. На даний встановлено що до вчинення кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_4 , який організував стійку групу пов`язану із вчиненням злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, для цього забезпечував співучасників, наркотичними засобами і психотропними речовинами з метою їх подальшого збуту, які доставлялись контрабандним шляхом в транспортних засобах, в яких були заздалегідь облаштовані схрони, зокрема, як приклад, такий,факт підтверджується протоколом НСРД відносно ОСОБА_4 у виді аудіо, -відеоконтролю, де підозрюваний ОСОБА_4 разом із іншим співучасником злочинів - підозрюваним ОСОБА_5 , обговорюють механізм контрабанди наркотичних засобів та психотропних речовин і облаштування для цього в транспортних засобах відповідних схронів, таким чином даний автомобіль може підпадати під визначення засобу вчинення злочину та відповідає всім критеріям ст. 98 КПК України.

На вказані обставини звертає увагу і слідчий у поданих ним письмових запереченнях на клопотання про скасування арешту майна.

Так, за твердженням адвоката у кримінальному провадженні проведено експертизи, огляд та інші слідчі дії із транспортним засобом, на який було накладено арешт, однак окрім доводів у клопотанні, жодними доказами наведене не підтверджено.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Згідно ч. 1, 2ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України, а також статтею 16 КПК України передбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою, у статті 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.317 ЦКУкраїни зміст права власності включає в себе права володіння, користування та розпорядження власником своїм майном. Під володінням розуміється юридична можливість особи впливу на річ, фактичне панування особи над річчю. Користування полягає у наявності у особи можливості видобувати споживчі властивості речі. Право розпорядження полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

Таким чином, на переконання слідчого судді, заявником не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба та що такий накладено необгрунтовано.

Згідно зі ст.170 КПКзавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. За змістом ч.3ст.174 КПКу разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Прокурор, слідчий суддя, суд, інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч.2ст.19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами.

На день розгляду клопотання, ініціатором звернення не доведено, що у рамках даного кримінального провадження відпала потреба у застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна накладеного на транспортний засіб.

Слідчий суддя враховує зазначені положення закону та обставини кримінального провадження, а саме ті, що існує необхідність у забезпеченні доказів, шляхом арешту майна, яке у встановленому законом порядку визнано речовими доказами та відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України.

Згідно матеріалів клопотання 17.09.2024 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні краніального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Згідно з протоколами огляду в транспортному засобі не виявлено залишків речовини, проте транспортні засоби віднесені до речових доказів як знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Результати НСРД доводять використання автомобілів у діяльності, яка поставлена підозрюваним у провину. Вирішення питання про доведеність вини і можливість спеціальної конфіскації цих автомобіль належить до наступних стадій досудового розслідування.

На початковому етапі досудового розслідування пріоритет суспільного інтересу щодо об`єктивного розслідування злочинів та забезпечення правопорядку має перевагу над правом власності. Арешт транспортних засобів відповідає критеріям законності, необхідності і пропорційності. Після встановлення усіх обставин справи власники транспортних засобів не позбавлені права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

При накладенні арешту на майно, яке визнано речовим доказам у кримінальному провадженні, слідчим суддею, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Обставини, викладені у клопотанні адвоката, не є такими, що унеможливлюють застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому такі твердження не можуть бути підставою для скасування арешту майна.

Беручи до уваги, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченимиКПК України, та з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, слідчий суддя вважає, що представником власника майна у клопотанні про скасування арешту майна не наведено належного обґрунтування, того що необхідність у накладенні арешту на майно на теперішній час відпала або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, на переконання слідчого судді підстав для скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2024 на даний час не має, у зв`язку з чим у задоволенні поданого клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.

При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, захисником не надано і слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням того, що на даний час досудове розслідування кримінального провадження не завершено, органом досудового розслідування не з`ясовано всіх обставин вчинення кримінального провадження, клопотання представника власника майна про скасування накладеного на автомобіль арешту слід вважати передчасним.

Відтак на даний час не досягнуто тої мети, задля якої було накладено арешт на вказане майно. Тобто необхідність арешту вказаного майна на даний час не відпала та продовжує бути актуальною. Стороною захисту належними та допустимими доказами зворотного не доведено.

У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у розумінні ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що заявник у подальшому не позбавлений процесуальної можливості повторно ініціювати питання скасування арешту майна, попередньо долучивши відповідні матеріали, якими правова позиція заявника буде підтверджуватися, в тому числі щодо того, що відпала необхідність у вказаному заході забезпечення у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст.174,309,376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна: ОСОБА_4 про скасування арешту майна,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1