Постанова

від 29.10.2024 по справі 380/6132/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6132/20 пров. № А/857/15855/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В. Довгої О.І.

з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року ухвалене суддею Сасевичем О.М. у м. Львові об 11 год. 48 хв. у справі № 380/6132/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівської міської ради, відділу освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 160 Львівської міської ради про визнання протиправними та нечинними наказу та рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.09.2018 року № 535р Про затвердження Положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова;

- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 року № 883 Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова та затвердження Положення про організацію роботи з дітьми із порушеннями мовлення в закладах дошкільної освіти м. Львова.

09 червня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо певного способу врегулювання діяльності закладів дошкільної освіти на території міста не має ані актуального, ані перспективного впливу на обсяг прав ОСОБА_2 , а позивачка не надала жодних розумних обґрунтувань у цій частині. Сумнівним є можливість відновлення ОСОБА_2 відвідування й навчання саме в дошкільних навчальних закладах м. Львова, а судове рішення в цій справі не може ретроспективно змінити чи відновити певні минулі правовідносини. У справі відсутні свідчення того, що задоволення цього позову може призвести до якого-небудь ефективного поновлення прав такої особи в розрізі здобуття нею дошкільної освіти.

Суд наголосив на тому, що вирішення спору, який не виник унаслідок дійсного порушення прав, свобод чи інтересів позивача (особи, в інтересах якої заявлено позов), а також ухвалення рішення, яке не спрямоване на їх ефективного поновлення не відповідає меті, завданню та засадам адміністративного судочинства. Таким чином, суд відзначив, що не будучи вже учасником певних конкретних публічно-правових відносин, не маючи реально існуючого спору в його межах, сторона позивача не має належних підстав для вимоги щодо вирішення судом певних аспектів таких правовідносин, а також, вона не володіє й універсальними контрольними чи наглядовими функціями та не наділена компетенцією забезпечувати публічний правопорядок (зокрема, оскаржуючи в судовому порядку ті рішення, які вважає неправомірними), тобто, не може діяти actio popularis.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що зібрані та досліджені матеріали цієї справи не підтверджують і не обґрунтовують реальне порушення оспорюваними рішеннями прав, свобод чи інтересів малолітнього сина позивачки й не засвідчують можливість їх поновлення внаслідок вирішення цієї справи, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що після набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1340/5664/18 робота логопедичних груп у закладах дошкільної освіти Львівської міської ради відновлена не була, у зв`язку з чинністю нормативно-правових актів відповідачів, які були ними прийняті на виконання нормативно-правового акту, визнаного протиправним та нечинним повністю рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1340/5664/18.

Позивачка заперечує висновок суду першої інстанції щодо відсутності у неї законного інтересу щодо оскарження спірних рішень, зважаючи на те, що спірні рішення прийняті 03.09.2018 року та 20.09.2019 року, а малолітній син позивачки відповідно до Витягу з протоколу засідання психолого-медико- педагогічної консультації від 09 жовтня 2017 року №73-В, був наділений правом навчатися у групі спеціального типу (логопедичній) для дітей з вадами мовлення в ЗДО № 160 Львівської міської ради аж до досягнення ним восьми років, тобто до кінця 2020/2021 навчального року.

Також позивачка в апеляційній скарзі посилається на порушення відповідачем строків оприлюднення оскаржуваних нормативно-правових актів, проведення громадських слухань, підготовки проектів нормативно-правових актів, порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо залучення третіх осіб, відмови у виклику свідків та витребування доказів.

18 жовтня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задовольнив.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 380/6132/20 скасував та прийняв постанову, якою задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправним та скасував наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.09.2018 року № 535р Про затвердження Положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова;

Визнав протиправним та скасував рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 року №883 Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова та затвердження Положення про організацію роботи з дітьми із порушеннями мовлення в закладах дошкільної освіти м. Львова.

Стягнув з бюджетних асигнувань Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із розглядом справи в сумі 4317,36 грн.

Постанову апеляційного суду оскаржив Виконавчий комітет Львівської міської ради, подавши касаційну скаргу.

29 травня 2024 року Верховний Суд прийняв постанову, якою касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнив частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/6132/20 скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові Верховний суд вказав, що під час нового розгляду справи необхідно встановити обставини, що входять до предмета доказування у даній справі та надати відповідь на аргументи сторін, які стосувалися права на звернення до суду, способу захисту такого права, строків оприлюднення оскаржуваних нормативно-правових актів, проведення громадських слухань, підготовки проектів нормативно-правових актів, правомірності чи неправомірності справляння плати за харчування дітей, використання бюджетних коштів, порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст.ст. 49, 90 КАС України) щодо залучення третіх осіб, відмови у виклику свідків та витребування доказів.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивачка є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу засідання від 09.10.2017 року № 73-В психолого-медико-педагогічної консультації ОСОБА_2 рекомендовано, зокрема, навчання за програмою розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення до початку шкільного навчання.

13.07.2018 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 3740 «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова», якою дозволено Управлінню освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради перепрофілювати з 01.10.2018 року групи для дітей з вадами мовлення у групи загального типу, вносити відповідні зміни до штатних розписів закладів дошкільної освіти (вивести штатні одиниці вчителів-логопедів).

На виконання цієї ухвали Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняло наказ від 27.07.2018 року № 306 «Про зміну мереж груп у закладах дошкільної освіти м. Львова», яким, зокрема, наказано начальникам відділів освіти департаменту перепрофілювати у закладах дошкільної освіти м. Львова з 01.10.2018 року групи для дітей з вадами мовлення у групи загального типу, внести зміни з 01.10.2018 року до штатних розписів закладів дошкільної освіти м. Львова та вивести штатні одиниці вчителів-логопедів з одночасним введенням посад відповідних фахівців для надання спеціалізованої допомоги дітям дошкільного віку з вадами мовлення.

Також, на виконання зазначених ухвали та наказу відділ освіти Шевченківського та Залізничного районів управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняв наказ від 03.08.2018 року № 356 «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти районів», а заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 160 Львівської міської ради - наказ від 28.09.2018 року № 73-0/д «Про перевід дітей з вадами мовлення у групу загального типу».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року у справі № 1340/5664/18, яке набрало законної сили 20.11.2019 року: визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради від 13.07.2018 року № 3740 «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова»; визнано протиправним і скасовано наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27.07.2018 року №306р «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова», визнано протиправним і скасовано наказ Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.08.2018 року №356 «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти районів», визнано протиправним і скасовано наказ Львівського дошкільного навчального закладу ясла-садок № 160 Львівської міської ради Львівської області (Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 160 Львівської міської ради) від 28.09.2018 року № 73-0/д «Про перевід дітей з вадами мовлення у групу загального типу в частині переведення ОСОБА_2 (11 група) з логопедичної групи в групу загального розвитку.

Водночас, на виконання зазначеної вище ухвали Львівської міської ради від 13.07.2018 року № 3740 прийнято інші нормативні акти, а саме, 03.09.2018 року Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняло наказ № 535р «Про затвердження Положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова».

Окрім того, Виконавчий комітет Львівської міської ради 20.09.2019 року прийняв рішення № 883 «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова та затвердження Положення про організацію роботи з дітьми із порушеннями мовлення в закладах дошкільної освіти м. Львова».

Цими актами врегульовано основні завдання роботи з дітьми з порушеннями мовлення, питання організації логопедичної роботи, роботи учителів-логопедів, аспекти логокорекційної роботи тощо (наказ від 03.09.2018 року № 535р), а також дозволено Управлінню освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради перепрофілювати з 01.09.2019 року групи для дітей з порушеннями мовлення у групи загального типу та наказано внести з 01.09.2019 року зміни до штатних розписів закладів дошкільної освіти м. Львова та вивести штатні одиниці вчителів-логопедів з одночасним унесенням відповідних фахівців для надання спеціалізованої допомоги дітям дошкільного віку з порушеннями мовлення (рішення від 20.09.2019 року № 883).

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Щодо права позивачки на звернення до суду, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 1ст. 5 КАС Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленомуКодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 9 ч. 5ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що у позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, як видно із наведених вище норм, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав (свобод, інтересів) осіб у сфері публічно-правових відносин, а матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень визнається саме за тими особами, яких вони безпосередньо стосуються, тобто тих, для кого вони породжують, змінюють або припиняють певні правовідносини.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).

Отже, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб`єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 12.11.2019 року в справі № 809/4335/15.

Надаючи оцінку праву позивачки на звернення з позовом до суду, суд першої інстанції зазначив, що оскарження спірних рішень не має ані актуального, ані перспективного впливу на обсяг прав позивачки, оскільки, син позивачки станом на час звернення із позовом та прийняття рішення судом навчався загальноосвітній школі № 67 м. Львова і не відвідував дошкільний навчальний заклад № 160 Львівської міської ради.

На думку суду першої інстанції, судове рішення в цій справі не може ретроспективно змінити чи відновити певні минулі правовідносини.

Апеляційний суд не погоджується із мотивами суду першої інстанції з огляду на таке.

Як уже згадувалося вище, відповідно до ч. 1ст. 5 КАС України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Критерії для визначення законного інтересу, що підлягає судовому захисту, викладені в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що законний інтерес характеризується такими ознаками:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) визначений, тобто, благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним;

(г) персоналізованим (суб`єктивним), тобто належати конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її");

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу, є:

(а) незаконність інтересу - його суперечністьКонституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес, за захистом якого позивач може звернутися до суду, має бути:

а) порушеним (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися), або

б) порушуватися (щодо протиправних діянь, які тривають), або

в) в його реалізації можуть існувати перешкоди (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі), або

г) інші ущемлення законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 та 3ст. 264 КАС України,право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи,щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Відповідно до протоколу засідання від 09.10.2017 року № 73-В психолого-медико-педагогічної консультації ОСОБА_2 рекомендовано, зокрема, навчання за програмою розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення до початку шкільного навчання.

Згідно із листом директора середньої загальноосвітньої школи № 67 м. Львова від 11.09.2020 року № 258, ОСОБА_2 розпочав навчання у 1-А класі з 30.09.2019 року.

Зважаючи на те, що наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 535р Про затвердження Положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова прийнятий 03.09.2018 року, а рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 883 прийняте 20.09.2019 року, то апеляційний суд вважає, що ці акти мали вплив на законний інтерес позивачки, яка бажала, щоб її син навчався в дошкільному навчальному закладі № 160 м. Львова за програмою розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення у спеціальній групі.

Отже, апеляційний суд вважає, що позивачка мала право на оскарження вказаних нормативних актів, оскільки, позивачка була учасником правовідносин у яких були застосовані ці нормативні акти і мали безпосередній вплив на її права законні інтереси.

Що стосується правомірності оскаржених нормативних актів, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про освіту», метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

У відповідності до ч.ч. 3-5 цієї статті, відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки.

Батьки самостійно обирають способи та форми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту.

Органи місцевого самоврядування створюють умови для здобуття дошкільної освіти шляхом: формування і розвитку мережі закладів освіти; замовлення підготовки педагогічних працівників; реалізації освітніх програм неформальної освіти для батьків; проведення інших заходів.

Як установлено у ч. 2ст. 21 Закону України «Про освіту», заклад освіти відповідно до законодавства організовує та/або забезпечує надання особам з особливими освітніми потребами психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, а також допоміжних засобів для навчання.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про дошкільну освіту», основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є: забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти; визначення змісту дошкільної освіти; визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень; визначення прав та обов`язків учасників освітнього процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту; створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

Відповідно до ч. 3ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту», для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації корекційно-розвиткової роботи у складі закладів дошкільної освіти на підставі письмового звернення батьків або законних представників особи з особливими освітніми потребами в обов`язковому порядку утворюються інклюзивні та/або спеціальні групи для виховання і навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Отже, вказаними вище нормами права та, зокрема, ч. 3ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту» гарантоване право сина позивачки на навчання у дошкільному навчальному закладі у спеціальній групі з порушеннями мовлення.

Водночас, як видно із наказу Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.09.2018 року № 535р, ним затверджено положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова, якими врегульовано основні завдання роботи з дітьми з порушеннями мовлення, питання організації логопедичної роботи, роботи учителів-логопедів, аспекти логокорекційної роботи тощо, у якому, зокрема, не передбачено спеціальних груп навчання з особливими потребами, а навчання відбувається шляхом відвідування спеціальних занять, які проводять профільні спеціалісти.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 року № 883 дозволено Управлінню освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради перепрофілювати з 01.09.2019 року групи для дітей з порушеннями мовлення у групи загального типу, а також наказано цьому ж управлінню внести з 01.09.2019 року відповідні зміни до штатних розписів закладів дошкільної освіти м. Львова та вивести штатні одиниці вчителів-логопедів з одночасним унесенням відповідних фахівців для надання спеціалізованої допомоги дітям дошкільного віку з порушеннями мовлення.

Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд вважає, що вказані нормативні акти порушують ч. 3ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту», якою передбачено створення у дошкільних навчальних закладах спеціальних груп для дітей з особливими потребами, зокрема, з порушеннями мовлення.

Ця обставина є самостійною підставою для скасування вказаних нормативних актів.

Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 року № 883 та наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.09.2018 року № 535р прийняті на виконання Ухвали Львівської міської ради від 13.07.2018 року № 3740 «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова».

Водночас, суд апеляційний суд встановив, що Ухвала Львівської міської ради від 13.07.2018 року № 3740 «Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова» скасована рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року у справі № 1340/5664/18, яке набрало законної сили 20.11.2019 року.

У справі № 1340/5664/18 суд зазначив, що повноваження власника щодо утворення, реорганізації, ліквідації та перепрофілювання закладу дошкільної освіти визначає ст. 16 Закону України«Про дошкільну освіту». Однак, цією нормою не передбачено повноважень власника на втручання в організацію навчально-виховного процесу шляхом перепрофілювання груп з логопедичної в групу загального типу, тобто ліквідацію логопедичних груп взагалі. Відтак, вказані повноваження не віднесені до повноважень власника/засновника, у зв`язку з чим при ухваленні відповідної ухвали (оскаржуваної) останній перевищив надані йому повноваження, що є підставою для її визнання неправомірною та скасування в судовому порядку. Суди зазначили, що перепрофілювання груп дітей з вадами мовлення у групи загального типу суперечить вимогами чинного законодавства, зокрема, п. 17 Положення про дошкільний навчальний заклад, яким встановлено, що у разі якщо для створення дошкільного навчального закладу компенсуючого типу немає достатньої кількості дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, відкриваються спеціальні та (або) інклюзивні групи у дошкільних навчальних закладах інших типів. Отже, у разі збільшення кількості дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, питання забезпечення надання дітям з вадами мовлення якісної спеціалізованої допомоги мало вирішуватись шляхом створення нових груп або ж дошкільного навчального закладу компенсуючого типу, а не, навпаки, ліквідацією існуючих логопедичних груп.

Отже, зважаючи на те, що оскаржені у цій справі нормативно-правові акти прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю та відтворюють його зміст, то апеляційний суд вважає, що наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.09.2018 року № 535р Про затвердження Положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 року № 883 Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова та затвердження Положення про організацію роботи з дітьми із порушеннями мовлення в закладах дошкільної освіти м. Львова необхідно визнати протиправними та нечинними.

У справі «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд вважає, що доводи сторін щодо строків оприлюднення оскаржуваних нормативно-правових актів, проведення громадських слухань, підготовки проектів нормативно-правових актів, правомірності чи неправомірності справляння плати за харчування дітей, використання бюджетних коштів не впливають на висновок апеляційного суду про визнання протиправними та нечинними оскаржених нормативно-правових актів.

Крім цього, апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини 1 та 2 статті 265 КАС України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Підводячи підсумок наведеного вище апеляційний вважає, що позов необхідно задовольнити.

Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, зробив невірний висновок про відсутність у позивачки права та законного інтересу, який порушений, а відповідно і права права на звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, рішення суд першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

На підтвердження витрат пов`язаних з розглядом справи позивачка надала:

- чек № 75 від 22.07.2020 року на копіювання на суму 468,00 грн.;

- чек № 67 від 28.07.2020 року на копіювання на суму 255,75 грн;

- товарний чек від 30.07.2020 року на друк та копіювання на суму 331,50 грн.;

- товарний чек від 30.07.2020 року на придбання біндерів на суму 54 грн;

- чек № 216 від 19.10.2020 року на друк документів та придбання конвертів на суму 70,00 грн;

- товарний чек від 01.10.2020 року на копіювання на суму 12,00 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 19.10.2020 року за пересилання кореспонденції на суму 466,20 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 19.10.2020 року за пересилання кореспонденції на суму 44,60 грн;

- чек № 351 від 28.12.2020 року на придбання конвертів та друк документів на суму 59,75 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 28.12.2020 року за пересилання кореспонденції на суму 361,20 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 28.12.2020 року за пересилання кореспонденції на суму 44,60 грн;

- чек № 84 від 12.03.2021 року придбання конвертів, друк та копіювання документів на суму 178,25 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 12.03.2021 року на пересилання кореспонденції на суму 389,20 грн;

- чек № 70 від 06.05.2021 року друк та копіювання документів на суму 124,50 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 06.05.2021 року на пересилання кореспонденції на суму 26,00 грн;

- чек від 01.06.2021 року на друк документів на суму 103,50 грн;

- чек № 92 від 01.06.2021 року на копіювання документів на суму 33,75 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 01.06.2021 року на пересилання кореспонденції на суму 26,00;

- чек № 73 від 09.06.2021 року друк та копіювання документів на суму 51,00 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 09.06.2021 року на пересилання кореспонденції на суму 26,00 грн;

- чек № 63 від 03.08.2021 року на копіювання документів на суму 87,75 грн;

- чек № 75 від 04.08.2021 року на копіювання документів на суму 87,75 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 03.12.2021 року на пересилання кореспонденції на суму 29,00 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 03.12.2021 року на пересилання кореспонденції на суму 29,00 грн;

- фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 23.05.2021 року на пересилання кореспонденції на суму 259,00;

- товарний чек від 25.08.2021 року на придбання конвертів А4 на суму 14,00 грн;

- чек № 86 від 25.08.2021 року на копіювання документів на суму 101,25 грн;

- товарний чек від 01.08.2022 року на придбання біндерів, друк та копіювання документів на суму 642 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачкою, апеляційний суд вважає, що такі витрати пов`язані із розглядом цієї справи та підтверджені документально, а тому їх необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивачки. Сума витрат пов`язаних із розглядом справи становить 4959,36 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року в справі № 380/6132/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.09.2018 року № 535р Про затвердження Положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова.

Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 року № 883 Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова та затвердження Положення про організацію роботи з дітьми із порушеннями мовлення в закладах дошкільної освіти м. Львова.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із розглядом справи в сумі 4959,36 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська О. І. Довга Повний текст постанови складений 06.11.2024