Ухвала

від 04.11.2024 по справі 202/18654/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2989/24 Справа № 202/18654/23 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 1,2 ст. 255, ч.ч. 3,4 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

За ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 19 жовтня 2024 року включно. Одночасно ОСОБА_6 визначено суму застави в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 363 360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) гривень, в разі внесення якої, на ОСОБА_6 покладено обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду; впливати на свідків, потерпілих та вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться, в тому числі і до особливо тяжких.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_6 є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

- захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить ухвалу суд змінити, постановити нову, якою визначити розмір застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що суд не врахував дані про особу ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, має міцні соціальні зв`язки, має нагороди, має у власності нерухомість та корпоративні права, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Вказує, що ОСОБА_6 перебуває під вартою понад 16 місяців, визначений розмір застави є завідомо непомірним, не обґрунтованим та немотивованим. Просив зменшити розмір застави.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу суду та зменшити розмір застави, перевіривши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжким вчинений у складі злочинної організації, а також наявність, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, про існування яких свідчить вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, зухвалість вчинених злочинів, та дані про особу обвинуваченого в їх сукупності.

З такими висновками місцевого суду, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо застосування до нього іншого, альтернативного запобіжного заходу, слід визнати безпідставними.

Враховуючи положення статті 28 КПК України, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення ОСОБА_6 триває, по справі ще не досліджено усіх доказів, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на даному етапі кримінального провадження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст. 197, 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, тобто до 19 жовтня 2024 року включно та альтернативою внесення застави. На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутність підстав для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.

Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п`ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому, на переконання апеляційного суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.

Водночас, з огляду на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, тривалість перебування його під вартою та факту того, що сума застави, визначена ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обвинуваченим ОСОБА_6 на протязі строку перебування під вартою внесена не була, що свідчить про її непомірність для останнього, колегія суддів вважає, що розмір застави необхідно зменшити до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800,00 грн., який на цьому етапі кримінального провадження, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_6 .

За приписами ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони захисту слід задовольнити, а ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року скасувати в частині визначення розміру застави на підставі п. 2 ч. 1 ст. 409 та п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про визначення обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182-183 та ст.ст.404, 405, 407, 409, 411,418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч.4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч.ч. 1,2 ст. 255, ч.ч. 3,4 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2 КК України, строком до 19 жовтня 2024 року з альтернативою внесення застави, - скасувати в частині визначення розміру застави.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3