Постанова

від 16.10.2024 по справі 915/173/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 915/173/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 у справі

за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба технічного обслуговування «Експрес» про визнання незаконними та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернення земельної ділянки,

за участю представника Офісу Генерального прокурора - Колодяжної А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2020 року заступник прокурора Миколаївської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави з позовом до Миколаївської міської ради (далі - Міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба технічного обслуговування «Експрес» (далі -ТОВ «СТО «Експрес») про визнання незаконними та скасування пунктів рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 передана в оренду ТОВ «СТО «Експрес» у позаконкурсному порядку без проведення земельних торгів, без розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї спірної земельної ділянки спеціально уповноваженими органами влади та контролю.

3. Звертаючись із позовом до суду, Прокурор вважав, що укладений між відповідачами договір оренди землі від 08.06.2017 № 11404 (далі - договір оренди) підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану та тимчасових споруд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 06.04.2017 Міськрада прийняла рішення № 17/15 (далі - рішення), яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку за кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 загальною площею 26123 кв. м за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням Міськради від 19.09.2008 № 27/87, у тому числі 2 кв. м під тимчасовою забудовою, 26121 кв. м під будівництвом (будівництво не розпочато), зарахувавши її до земель громадської забудови (за функціональним призначенням до інших відкритих земель), для будівництва деревообробного виробничого підприємства на вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції «Прибузька» (далі - земельна ділянка). Обмеження у використанні спірної земельної ділянки відповідно до рішення відсутні.

5. Відповідно до пункту 2.1 рішення ТОВ «СТО «Експрес» припинено право користування спірною земельною ділянкою.

6. Згідно з пунктом 2.2 рішення ТОВ «СТО «Експрес» передано спірну земельну ділянку в оренду строком на 2 роки для будівництва деревообробного виробничого підприємства.

7. На виконання рішення 08.06.2017 Міськрада (орендодавець) та ТОВ «СТО «Експрес» (орендар) уклали договір оренди землі № 11404, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду спірну земельну ділянку.

8. Відповідно до пункту 2.1 договору оренди в оренду передавалась земельна ділянка без права передачі її в суборенду. Земельна ділянка вільна від забудови (пункт 2.2 договору).

9. Згідно з пунктом 3.1 договору оренди договір діє протягом 2 років з дати його укладання (до 08.06.2019). Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього договору. Підставою для укладання договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

10. Рішенням Міськради від 19.09.2008 № 27/87 «Про погодження місць для розташування об`єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт, про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам, громадянам, про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Корабельному району, які підпадають під дію Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частини 2 пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статті 124 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України «Про оренду землі» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 27 560 кв. м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування: ділянка зарахована до земель іншого призначення, для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції «Прибузька». Спірна земельна ділянка має обмеження у використанні згідно з КОПВНЗТВЗД: правові, типу 1.1 - «зміна цільового використання тільки за проектом землеустрою». Вирішено також передати в оренду строком на 2 роки ТОВ «СТО «Експрес» спірну земельну ділянку за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, ділянка зарахована до земель іншого призначення - для будівництва деревообробного виробничого підприємства на вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції «Прибузька».

11. На підставі даного рішення між Міськрадою та ТОВ «СТО «Експрес» укладено договір оренди землі від 11.11.2008 (зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», запис у Державному реєстрі земель від 19.01.2009 № 040900100068). Договір зареєстрований у Міськраді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 19.01.2009 № 6214.

12. Відповідно до умов пункту 3.1 вказаного договору він діє протягом 2 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди.

13. Рішенням Міськради від 09.06.2011 № 6/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Корабельному району м. Миколаєва» вирішено продовжити ТОВ «СТО «Експрес» до 06.03.2012 термін оренди земельної ділянки загальною площею 27560 кв. м, яка була надана рішенням Міськради від 19.09.2008 № 27/87, залишивши земельну ділянку в землях поточного будівництва для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції «Прибузька».

14. 06.09.2012 ТОВ «СТО «Експрес» звернулося до Міськради через центр надання адміністративних послуг із заявою № 000868 про видачу рішення Міськради про продовження терміну оренди спірної земельної ділянки.

15. 12.08.2013 ТОВ «СТО «Експрес» повторно звернулось до управління земельних ресурсів Міськради із заявою про продовження договору оренди спірної земельної ділянки.

16. Рішенням Міськради від 04.02.2014 № 37/40 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ «СТО «Експрес» орієнтовною площею 26 780 кв. м з метою надання земельної ділянки в оренду за рахунок земель ТОВ «СТО «Експрес», наданих рішенням Міськради від 19.09.2008 № 27/87 для будівництва деревообробного виробничого підприємства на вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції «Прибузька». З тексту даного рішення також вбачається, що цей пункт розглянуто на засіданні постійної комісії Міськради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 11.05.2011, протокол № 16.

17. Розроблену відповідачем-1 документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на спірну земельну ділянку затверджено рішенням Міськради від 06.04.2017 № 17/15 з попереднім розглядом даного питання на засіданні постійної комісії Міськради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 11.04.2016, протокол № 9.

18. 08.06.2017 між Міськрадою (орендодавець) та ТОВ «СТО «Експрес» (орендар) укладений договір оренди, який 08.06.2017 зареєстрований у Міськраді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 11404, та 09.06.2017 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено відповідний запис № 20900914.

19. У ході розгляду справи № 915/173/20 в суді першої інстанції Миколаївською обласною прокуратурою було подано заяву №від 19.11.2020 15/1-366вих.20 про закриття провадження в частині позовних вимог про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26 123 кв. м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, з огляду на такі обставини:

- 23.07.2020 на пленарному засідання Миколаївської міської ради прийнято рішення №57/283, яким затверджено проект землеустрою, змінено цільове призначення земельної ділянки площею 26 900 кв. м з кадастром номером 4810136600:08:029:0006 по вул. Остапа Вишні, яка утворилась в результаті об`єднання ділянки площею 777 кв. м. з кадастром номером 4810136600:08:029:0005 та спірної земельної ділянки площею 26 123 кв. м. з кадастром номером 4810136600:08:029:0002, з «для будівництва деревообробного виробничого підприємства» на «для обслуговування об`єкта транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур», припинено товариству право користування земельною ділянкою площею 26 123 кв. м з кадастром номером 4810136600:08:029:0002, розірвано договір оренди землі від 06.06.2017 № 11404 та передано в оренду строком на 15 років ТОВ «СТО «Експрес» земельну ділянку площею 26 900 кв. . з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006;

- на підставі вказаного рішення 11.09.2020 між Миколаївською міською радою та ТОВ «СТО «Експрес» укладено договір оренди землі № 11621, який 18.09.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №38325230;

- відповідно до наявних у проекті землеустрою текстових та графічних матеріалів (рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/57, висновку управління містобудування та архітектури міської ради від 20.11.2017 № 17-5160, довідки відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в області від 25.09.2018 № 886/175-18, висновку управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 21.02.2019 № 02-18/3391/17), а також вказаного рішення ради від 23.07.2020 № 57/283, земельну ділянку площею 26 900 кв. м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006 на вул. Остапа Вишні утворено шляхом об`єднання спірної земельної ділянки та земельної ділянки площею 777 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0005.

- станом на час розгляду справи спірна земельна ділянка площею 26 123 кв. м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, як об`єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, не існує, що позбавляє прокурора можливості захистити інтереси держави шляхом її повернення територіальній громаді міста.

20. На підставі даної заяви Господарським судом Миколаївської області прийнято ухвалу від 19.11.2020, якою в частині позовних вимог про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26 123 кв. м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 провадження у справі закрито.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

21. 21.01.2021 Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, про відмову у задоволенні позову.

22. Судові рішення обґрунтовані тим, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання окремих пунктів рішення Міськради незаконними та їх скасування, а також визнання недійсним договору оренди землі, який припинив свою дію, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права територіальної громади м. Миколаєва, зокрема, повернення у її володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

Короткий зміст касаційної скарги

23. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове - про задоволення позову.

24. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник зауважив на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

25. Скаржник вважає, що судами не надано оцінку аргументам Прокурора стосовно незаконності оскаржуваних пунктів рішення та спірного договору оренди землі, а такі висновки є необхідними для подальшого захисту прав власника земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Щодо ефективного способу захисту порушених прав та інтересів позивача

26. Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

27. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 цього ж Кодексу).

28. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

29. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

30. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

31. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

32. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

33. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

34. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

35. Таким чином, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

36. Зазначене вище вказує, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

37. Як зазначалося раніше, після закриття провадження в частині позовних вимог предметом спору у цій справі є позовні вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів рішення Міськради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, тому Верховним Судом здійснюється перегляд оскаржуваних судових рішень у відповідній частині.

38. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки задоволення вимог про визнання окремих пунктів рішення Міськради незаконними та їх скасування, а також визнання недійсним договору оренди землі, який припинив свою дію, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права територіальної громади м. Миколаєва, зокрема, повернення у її володіння або користування спірної земельної ділянки.

39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (пункт 112), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 92), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15 (пункт 9.38), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.13), від 15.12.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.54), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127)).

40. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх неефективністю, оскільки у справі, що розглядається, оспорюваний у даній справі договір оренди вже припинив свою дію, а права та обов`язки відповідачів щодо користування земельною ділянкою врегульовані іншим договором оренди землі від 18.09.2020 № 11621, укладеним на підставі рішення Міськради від 23.07.2020 № 57/283. При цьому, зазначені рішення Міськради та договір оренди не входять до предмета спору у даній справі.

41. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги з огляду на встановлені фактичні обставини про укладення нового договору оренди не зможуть забезпечити і гарантувати відновлення порушених прав, що вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних у даній справі судових рішень.

Щодо відсутності висновку Верховного Суду як підстави для касаційного оскарження

42. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

43. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

44. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

45. До того ж, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

46. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

47. Скаржник у касаційній скарзі зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 203, 204, 215, 216, 236 ЦК України, однак не зазначає конкретну норму (ми) права, щодо застосування якої (их) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

48. У контексті обраної скаржником підстави касаційного оскарження колегія суддів констатує, що скаржник в касаційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

49. Отже, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

50. Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

51. Саме лише прагнення скаржника здійснити перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

52. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

53. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, змісту та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

54. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Зважаючи на те, що доводи скаржника не підтвердилися, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з мотивів, викладених в цій постанові.

Судові витрати

58. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 у справі № 915/173/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач