Ухвала

від 13.08.2021 по справі 915/173/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/173/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 (колегія суддів Богацька Н. С., Головей В. М., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 (суддя Адаховська В. С.) у справі

за позовом: заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до 1.Миколаївської міської ради; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес про: визнання незаконними та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 справу передано раніше визначеному складу суддів: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані рішення на підставі неповного дослідження усіх обставин справи та без врахування позиції Верховного Суду, а також скаржник посилається, як на підставу касаційного оскарження, пункт 3 частини другої статті 287 ГПК, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Водночас, зазначення у касаційній скарзі загальної вказівки неправильне застосування судом норм матеріального права без належного обґрунтування, є недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Також, Суд звертає увагу, що скаржник у касаційній скарзі хоча і зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, наводить постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, проте не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з вищенаведеним, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, Скаржник має вказати підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В частині посилання в касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді незазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Також матеріали поданої касаційної скарги, не відповідають вимогам статті 290 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду 1) позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України Про судовий збір ).

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається із змісту касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень, позивач у 2020 року звернувся з позовом про: 1) визнання незаконними та скасування пунктів 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 № 17/15, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надано в оренду строком на 2 роки Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес земельну ділянку площею 26 123 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька для будівництва деревообробного виробничого підприємства; 2) визнання недійсним договору оренди землі № 11404, укладеного 08.06.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес , який 08.06.2017 зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 11404 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 09.06.2017 вчинено запис № 20900914; 3) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26123 кв. м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану та тимчасових споруд.

Виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання даної касаційної скарги мав бути сплачений в сумі 12 612 грн (2 102 х 3 немайнові вимоги) грн x 200%.

До касаційної скарги додано примірник квитанції від 25.06.2021 лише на суму 8 408 грн, без будь -яких відміток про сплату. Однак, як вбачається із даних системи "Діловодство спеціалізованого суду" скаржником було сплачено суму 8 408 грн згідно з документом від 08.07.2021 № 1352.

З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 4 204 грн , який має бути перерахований за такими реквізитами: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207 та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду, в тому числі документ від 08.07.2021 № 1352 на суму 8 408 грн.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без руху до 10.09.2021.

2. Встановити заступнику керівника Одеської обласної прокуратури строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов