Постанова

від 07.06.2021 по справі 915/173/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/173/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Сілаєва В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бондаревський О.М., посвідчення;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 , ухвалене суддею Адаховською В.С. у м. Миколаїв, повний текст якого складено 01.02.2021

у справі №915/173/20

за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави

до відповідачів:

1.Миколаївської міської ради;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес

про: визнання незаконними та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес про:

визнання незаконними та скасування пунктів 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 №17/15, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надано в оренду строком на 2 роки Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес земельну ділянку площею 26 123 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька для будівництва деревообробного виробничого підприємства;

визнання недійсним договору оренди землі №11404, укладеного 08.06.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес , який 08.06.2017 зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №11404 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 09.06.2017 вчинено запис № 20900914;

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26123 кв.м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану та тимчасових споруд.

Позов мотивовано прийняттям означеного судового рішення з порушенням вимог ст. ст. 124, 134-139 Земельного кодексу України та передання в оренду земельної ділянки у поза конкурентному порядку без проведення земельних торгів, без розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 спеціально уповноваженими органами влади та контролю відповідно до ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України Про землеустрій , з порушенням правового режиму використання земель.

Як наслідок, укладений між відповідачами договір оренди землі №11404 від 08.06.2017 відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України має бути повернена у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану та тимчасових споруд.

Підстави представництва інтересів держави в суді, прокурором мотивовано порушенням інтересів територіальної громади, як власника спірної земельної ділянки, внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування з посиланням, зокрема, але не виключно, на ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

12.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес надійшов відзив на позов, згідно якого останнє просило відмовити у його задоволенні у повному обсязі, зазначаючи, що

рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 №17/15 прийняте у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством;

прокурором не наведено будь-яких виключних випадків представництва інтересів держави в суді, оскільки прокуратура Миколаївської області не з`ясувала причин не звернення Миколаївської міської ради з позовом протягом певного періоду для захисту інтересів держави, проте у кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду;

доводи позивача щодо порушення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу не повинні прийматися до уваги, адже Товариство з моменту укладання договору оренди від 11.11.2008 і до прийняття оскаржуваного рішення міської ради №17/15 від 06.04.2017, користувалось законним правом, передбаченим п. г, п. п. 9.3, розділу 9 договору оренди від 11.11.2008 на переважне отримання цієї земельної ділянки в оренду;

посилання позивача на порушення ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України є безпідставним, з огляду на те, що процесу формування нової земельної ділянки не відбувалось, так само, як і не відбувалось зміни її меж та цільового призначення, а відповідна технічна документація була розроблена з метою поділу на дві ділянки в межах земельної ділянки загальною площею 27 560 кв.м., яка була надана в оренду рішенням міської ради №27/87 від 19.09.2008;

на підставі ч. 5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011, чинних на момент прийняття спірного рішення, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Також на момент прийняття оскаржуваного рішення №17/15 від 06.04.2017, зважаючи на те, що управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради листом №17-1159 від 03.04.2013 підтвердило відповідність земельної ділянки генеральному плану міста та діючим будівельним нормам, вимоги щодо дотримання ДБН Б.1.1-22:2017 Склад та зміст зонування території, який було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №344 від 27.12.2017 не існувало, а отже допустити порушення було неможливо.

20.03.2020 від Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес , якою заперечено доводи відповідача через їх невідповідність вимогам закону та обставинам справи.

Так, прокурор зазначав, що звертаючись з даним позовом, діяв у відповідності з вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Твердження відповідача про набуття переважного права оренди спірної земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 11.11.2008 є хибним, адже об`єктом оренди за спірним договором виступає земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, яка відповідно до положень ст. ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України була сформована та стала об`єктом цивільних прав лише у 2014 році. Натомість, надання в оренду спірної земельної ділянки, вільної від забудови, не відноситься до визначених ст. 134 Земельного кодексу України випадків, коли права на земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому заяву про продовження терміну оренди землі за договором від 11.11.2008 (зі змінами від 13.12.2011) Товариством подано до міської ради 06.09.2012, з пропуском визначеного у договорі строку на звернення з відповідною заявою. Рішення Миколаївської міської ради про продовження строку дії договору не приймалось.

Відповідачем у відзиві зазначено, що у даному випадку здійснено поділ земельної ділянки, яка була раніше відведена Товариству в оренду ще у 2008 році, проте за змістом ст. 56 Закону України Про землеустрій та ч. 6 ст.79-1 Земельного кодексу України у такому випадку розробляється саме технічна документація із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Не узгоджується з дійсними обставинами справи й посилання на не порушення містобудівного законодавства при відведенні спірної земельної ділянки, оскільки цільове призначення було встановлено лише щодо ділянки площею 27 560 кв. м., яка є іншою по відношенню до спірної земельної ділянки площею 26 123 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002. Окрім того, згідно Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 18.06.2009 та Правил використання та забудови території міста Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17.10.2003 спірна земельна ділянка розташована на території відводу залізниці (ТР-1з) та зони розміщення об`єктів зовнішнього транспорту (ЗТ). Будівництво деревообробного виробничого підприємства в межах вказаної зони не передбачено.

10.04.2020 від Миколаївської міської ради надійшов відзив, в якому акцентовано увагу на те, що її рішення №17/15 від 06.04.2017 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням земельних ділянок юридичним особам, фізичним особам-підприємцям та громадянам для будівництва, обслуговування капітальних будівель та внесення змін до рішень міської ради по Корабельному району м. Миколаєва прийнято в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на наступне:

відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України чітко визначено, що рішення про надання земельної ділянки в користування приймається або на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Тому спочатку рішенням Миколаївської міської ради №37/40 від 04.02.2014 надано дозвіл Товариству для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 780 кв. м. та 26 780 кв. м. з метою надання земельних ділянок в оренду, за рахунок земель Товариства, наданих рішенням міської ради №27/87 від 19.09.2008, а потім рішенням Миколаївської міської ради №17/15 від 06.04.2017 було затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:08:029:0005 загальною площею 777 кв. м. за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради №27/87 від 19.09.2008 для обслуговування об`єктів введених в експлуатацію та на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:08:029:0002) загальною площею 26 123 кв. м. за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради №27/87 від 19.09.2008 для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька . Отже, у зв`язку з введенням об`єктів в експлуатацію було здійснено поділ земельної ділянки площею 27 560 кв. м., яка знаходилась у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес на дві земельних ділянки площею 777 кв. м. і 26 123 кв. м. та передано тому ж таки Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 777 кв. м. та на 2 роки земельну ділянку площею 26 123 кв.м.;

управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради було перевірено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:08:029:0002) загальною площею 26 123 кв. м. на відповідність містобудівній документації та не виявлено будь-яких порушень, що підтверджується висновком 17-4955 від 27.10.2014;

рішенням №17/15 від 06.04.2017 фактично було розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес №000868 від 06.09.2012 та продовжено оренду земельної ділянки, площа якої не виходить за межі раніше відведеної земельної ділянки та для тієї ж мети.

21.04.2021 від Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави надійшла відповідь на відзив Миколаївської міської ради, яким підтримано вимоги позову та зазначено, що міською радою допущено вільне тлумачення норм закону, оскільки ст. 123 Земельного кодексу України не містить альтернативних положень щодо можливості виготовлення будь-яких видів землевпорядної документації, а встановлює конкретні види документації, що підлягають розробленню та затвердженню у конкретних випадках. У випадку формування нової земельної ділянки єдиною законодавчо передбаченою землевпорядною документацією, затвердження якої згідно з рішенням органу місцевого самоврядування буде підставою для отримання землі комунальної власності у користування, є саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, розроблення та затвердження оспорюваних рішенням міської ради технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес , у випадку формування нової земельної ділянки, є незаконним, оскільки суперечить ст. 123 Земельного кодексу України та ст. ст. 22, 50 Закону України Про землеустрій .

Спірне рішення міської ради №17/15 від 06.04.2017, прийняте після 5 років з дня надходження заяви від 06.09.2012 і не є наслідком розгляду такої заяви, оскільки такі б дії суперечили законодавству. У свою чергу спірна земельна ділянка площею 26 123 кв.м. на момент укладення договору оренди від 11.11.2008 та звернення із заявою від 06.09.2012 не існувала як об`єкт цивільних прав, отже не може свідчити про пролонгацію права оренди у порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі , про це свідчить і акт приймання-передачі спірної земельної ділянки від 08.06.2017 з цього ж числа. Наявність висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 27.10.2014 ніяким чином не породжує у суду обов`язок відмовити у задоволенні позову прокурора.

23.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес надійшла заява про зупинення провадження у справі, яка мотивована переглядом Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах (в іншій справі).

З приводу вказаної заяви судом зазначено, що з огляду на прийняття 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду постанови у зразковій справі №912/2385/18 щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в суді, підстави для розгляду вказаної заяви відпали.

10.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, згідно якої заявник просив залишити позов заступника прокурора Миколаївської області без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана заява мотивована тим, що прокурором не надано обґрунтувань та визначених законодавством доказів наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема, не доведено, що компетентні органи не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

18.11.2020 від Миколаївської обласної прокуратури до суду надійшли заперечення на заяву про залишення позову прокурора без розгляду № 15/1-349вих-20 від 16.11.2020, в яких прокурор вважає вказану заяву відповідача-2 необґрунтованою, оскільки прокурором правомірно заявлено даний позов.19.11.2020 від Миколаївської обласної прокуратури надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26 123 кв. м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2020 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес про залишення позовної заяви заступника прокурора Миколаївської області без розгляду - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2020 заяву Миколаївської обласної прокуратури № 15/1-366вих.20 від 19.11.2020 задоволено; провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26 123 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні, в районі залізничної станції Прибузька у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану та тимчасових споруд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито; вирішено питання про повернення позивачу судового збору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Означене судове рішення мотивоване тим, що обраний прокурором спосіб захисту, у разі задоволення його вимог, не призведе до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів держави, оскільки на момент вирішення даного спору судом спірна земельна ділянка була об`єднана з іншою земельною ділянкою, стала новим об`єктом цивільних прав та передана у користування на підставі іншого рішення Миколаївської міської ради №57/283 від 23.07.2020 та договору оренди землі №11621 від 18.09.2020, які не є предметом розгляду в цій справі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявних у проекті землеустрою текстових та графічних матеріалів (рішення Миколаївської міської ради №41/57 від 24.07.2018, висновку управління містобудування та архітектури міської ради №17-5160 від 20.11.2017, довідки відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в області №886/175-18 від 25.09.2018, висновку управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради №02-18/3391/17 від 21.02.2019), а також рішення ради №57/283 від 23.07.2020, земельну ділянку площею 26 900 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006 по вул. Остапа Вишні утворено шляхом об`єднання спірної земельної ділянки та земельної ділянки площею 777 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0005. Отже, спірна земельна ділянка площею 26 123 кв.м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, не існує.

Рішення Миколаївської міської ради 06.04.2017 №17/15 є ненормативним актом органу влади, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

При цьому, договір оренди земельної ділянки, який був укладений на підставі даного оспорюваного прокурором рішення припинив свою дію, виконаний повністю, будь-яких невирішених правовідносин за спірним договором між його сторонами не залишилось.

Не погодившись з означеним рішенням суду, Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 у справі №915/173/20 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити; про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити Миколаївську та Одеську обласні прокуратури.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на невідповідність рішення вимогам законодавства, оскільки воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зазначаючи що:

- вимоги зазначені у позовній заяві у даній справі є ефективним способом захисту, спрямованим на реальний захист і поновлення порушених інтересів держави згідно ст. ст. 16, 21, 203, 215, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 152, 153 Земельного кодексу України, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування , що у порушення ст. 236 Господарського процесуального кодексу України не було враховано судом;

- Миколаївською міською радою продовжено незаконне розпорядження спірною земельною ділянкою, яке виразилось у формуванні нової земельної ділянки за рахунок спірної та унеможливило повернення останньої, проте не позбавляло суд можливості надати оцінку законності рішення ради та договору оренди, оскільки надання земель з порушенням вимог законодавства, без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави;

- договір оренди укладено на виконання рішень органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а отже без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними;

- у разі, коли предметом спору у справі є недійсність договору, такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, а тому дострокове його розірвання жодним чином не свідчить про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо визнання такого договору недійсним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.03.2021 для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021: апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 у справі №915/173/20 - залишено без руху; апелянту встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 135 603, 10 грн, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено апелянта, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

18.03.2021 від апелянта надійшла заява, якою направлено платіжне доручення №200 від 25.02.2021, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6 303,00 грн, адже рішенням суду від 21.01.2021 відмовлено у задоволенні двох позовних вимог прокурора немайнового характеру, у свою чергу судове рішення про закриття провадження у справі в частині вимог щодо повернення земельної ділянки обласною прокуратурою не оскаржується.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 у справі №915/173/20; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 21.04.2021 та роз`яснено про їх право у вказаний строк подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес у відзиві на апеляційну скаргу підтримало свою позицію викладену при розгляді даної справи у суді першої інстанції, а також вказало, що договір оренди землі №11404 від 08.06.2017 укладений у формі, встановленій законом, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідає вимогам Цивільного кодексу України та спрямований на реальне настання правових наслідків, що передбачає виконання вимог дійсності правочину, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України. Даний договір оренди виконаний повністю, будь-яких невирішених правовідносин за спірним договором між його сторонами не залишилось. При цьому, спірної земельної ділянки, яка була предметом даного договору оренди, станом на дату вирішення спору, не існує.

Окрім того, у відзиві звернута увага на те, що з моменту укладання договору оренди землі №11404 від 08.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес своєчасно, належним чином та в повному обсязі сплачувало визначену договором орендну плату по 26.02.2020 включно.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 справу №915/173/20 призначено до розгляду на 24.05.2021 о 14:30 год.

21.05.2021 від Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника на підставі ст. ст. 42, 169 Господарського процесуального кодексу України.

24.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №915/173/20, у зв`язку з службовим відрядженням представника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 учасників справи повідомлено, що судове засідання у справі №915/173/20 відбудеться 07.06.2021 о 15:00 год.

Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення, підтримав зміст доводів та заперечень, які викладені письмово.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, інженером-геодезистом Головіним І.Ю. на підставі рішення №27/87 від 19.09.2008 проведено розмічення меж земельної ділянки на місцевості площею 27 560 кв. м. та складено акт про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив`язкою кутів повороту ділянки до місцевих предметів від 29.10.2008 (т.1 а.с.32-33).

11.11.2008 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес укладено договір оренди землі №6214, згідно з п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення №27/87 від 19.09.2008 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес приймає в оренду земельну ділянку для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька , Корабельний район.

Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 27 560 кв. м. без права передачі її в суборенду (т.1, а.с.29-30).

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.01.2009 орендодавець на підставі рішення №27/87 від 19.09.2008 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька загальною площею 27 560 кв.м.

Рішенням Миколаївської міської ради №6/25 від 09.06.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес продовжено термін оренди земельної ділянки загальною площею 27 560 кв.м., яка була надана рішенням міської ради №27/87 від 19.09.2008, до 06.03.2012 (т.1, а.с.82-83).

06.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес через центр надання адміністративних послуг звернулось до міської ради з заявою № 000868 про видачу рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки площею 27560 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 100.

12.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес повторно звернулось до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Миколаївській міській раді за №6214.

Рішенням Миколаївської міської ради №37/40 від 04.02.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 26780 кв.м, з метою надання земельної ділянки в оренду, за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес , наданих рішенням міської ради від 19.09.2008 №27/87 для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька . З тексту даного рішення також вбачається, що цей пункт розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 11.05.2011, протокол №16 (т. 1, а.с.101, 109).

Згідно з Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес в оренду для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька в Корабельному районі, м. Миколаєва від 02.04.2014, складеної фізичною особою-підприємцем Старицькою С.В., державним кадастровим реєстратором Федорів Ю.В. 25.11.2014 до держаного кадастру внесено інформацію щодо земельної ділянки 4810136600:08:029:0002; у пояснювальній записці вказано, що за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес від 06.09.2012 за №000868, від 12.08.2013 №02-18/4238 та приймаючи до уваги дозвіл управління містобудування та архітектури від 03.04.2013 №17-1159 Миколаївською міською радою надане рішення від 04.02.2014 №37/40 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 26 123 кв. м. за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 19.09.2008 №27/87 (т. 1 а.с.16-25, 84-100).

27.10.2014 Управління містобудування та архітектури Виконкому Миколаївської міської ради надало Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес висновки по матеріалам технічної документації №17-4955 та №17-4954, відповідно до яких погоджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та надано дозвіл на надання в оренду земельних ділянок площею 26 123 кв. м. та 777 кв. м. (т. 1, а. с. 100, 111).

Рішенням Миколаївської міської ради №17/15 від 06.04.2017 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:08:029:0002) загальною площею 26 123 кв.м., за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 19.09.2008 №27/87, у тому числі 2 кв. м. під тимчасовою забудовою, 21 121 кв.м. під будівництвом (будівництво не розпочато), зарахувавши її до земель громадської забудови (за функціональним призначенням - до інших відкритих земель), для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька . Обмеження у використанні земельної ділянки відсутні (п. 2).

Підпунктом 2.2 вказаного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес припинено право користування земельною ділянкою площею 27 650 кв.м. по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька , а підпунктом 2.2 передано Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес в оренду строком на 2 роки земельну ділянку загальною площею 26 123 кв.м. для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради №17-4955 від 27.10.2014.

Також в означеному рішенні вказано про розгляд на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології висновків від 11.04.2016, протокол №9, та від 21.11.2016, протокол №28, на яких рекомендовано погодити та винести це питання на розгляд міської (т. 1, а.с.15).

08.06.2017 на підставі попереднього договору №6214 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес укладено договір оренди землі №11404, де у п.1.1 сторони визначили, що Миколаївська міська рада на підставі рішення №17/15 від 06.04.2017 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес приймає в оренду земельну ділянку для будівництва деревообробного виробничого підприємства по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька , Корабельний район.

Згідно з п.2.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 26 123 кв.м. у тому числі 2 кв.м. під тимчасовою забудовою, 21 121 кв. м. під будівництвом (будівництво не розпочато) без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136600:08:029:0002) (т. 1, а.с. 26-27).

На виконання договорів оренди земельних ділянок №11403 та 11404 орендарем протягом липня 2017 року по лютий 2020 року сплачено орендну плату у загальному розмірі 515 545,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 1, а.с.112-144).

Розглянувши звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес з питання поновлення договору оренди земельної ділянки площею 26 123 кв.м. наданої на підставі рішення міської ради №17/15 від 06.04.2017, управління містобудування та архітектури Миколаївської області надано відповідь №11/346 від 11.02.2019 якою погоджено поновлення відповідного договору (т. 1, а.с.46).

Актом обстеження земельної ділянки від 26.12.2019, складеним начальником відділу контролю за використанням земель у м. Миколаєві управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, Мельником С.В. на виконання листа прокуратури Миколаївської області №05/2-2140 вих. 19 встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 4810136600:08:029:0002) огороджена парканом, на земельній ділянці знаходяться споруди (т. 1, а.с.44-45).

20.01.2020 Прокуратурою Миколаївської області начальнику департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради направлено запит №05/2-51вих.20, згідно з яким, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, на підставі ст. 23 Закону України Про прокуратуру просила надати до 22.01.2020 інформацію про функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні у місті Миколаєві відповідно до Генерального плану території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради №35/18 від 18.06.2009, Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради №15/41 від 17.10.2003 та Плану зонування території м. Миколаєва, затвердженого рішення міської ради №36/13 від 17.05.2018.

У відповіді від Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради №б/н та без дати, вказано, що земельна ділянка по вул. Остапа Вишні в районі залізничної станції Прибузька в Корабельному районі м. Миколаєва згідно Генерального плану території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради №35/18 від 18.06.2009, належить до території відводу залізниці. Згідно Плану зонування території м. Миколаєва, затвердженого рішення міської ради №36/13 від 17.05.2018 відноситься до зони транспортної інфраструктури - зони залізниці (ТР-1з). Згідно Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради №15/41 від 17.10.2003 - до зони розміщення об`єктів зовнішнього транспорту. До зони ТР-1з входять смуги відводу залізниці, підприємства, заклади та організації залізничного транспорту, які розміщуються на відповідних земельних ділянках, що надані підприємствам для виконання завдань, пов`язаних з експлуатацією, утриманням, будівництвом, реконструкцією, ремонтом, розвитком наземних та підземних споруд, будівель, трубопроводів, об`єктів залізничного транспорту. Переважні види використання: залізничні вокзали, залізничні станції; вантажні станції; підприємства залізничного транспорту; підприємства з експлуатації, утримання, реконструкції наземних та підземних споруд, будівель, залізничного транспорту; інженерне устаткування та устрої, що забезпечують безпеку руху. Супутні види використання: споруди для стаціонарного та тимчасового зберігання транспортних засобів; підприємства з обслуговування транспортних засобів; інженерні споруди; малі архітектурні форми. Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження): дозволені види використання, які не порушують вимоги до забудови земельних ділянок, що надані підприємствам залізничного транспорту, а також ділянок, призначених для захисних зелених насаджень та інженерних споруд (т. 1, а.с.40-43).

З матеріалів справи також вбачається, що в ході розгляду справи №915/173/20 в суді першої інстанції Миколаївською обласною прокуратурою було подано заяву №15/1-366вих.20 від 19.11.2020 про закриття провадження в частині позовних вимог про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26 123 кв.м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, з огляду на такі обставини:

- 23.07.2020 на пленарному засідання Миколаївської міської ради прийнято рішення №57/283, яким затверджено проект землеустрою, змінено цільове призначення земельної ділянки площею 26 900 кв. м. з кадастром номером 4810136600:08:029:0006 по вул. Остапа Вишні, яка утворилась в результаті об`єднання ділянки площею 777 кв. м. з кадастром номером 4810136600:08:029:0005 та спірної земельної ділянки площею 26 123 кв. м. з кадастром номером 4810136600:08:029:0002, з для будівництва деревообробного виробничого підприємства на для обслуговування об`єкта транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів - перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур , припинено товариству право користування земельною ділянкою площею 26 123 кв. м. з кадастром номером 4810136600:08:029:0002, розірвано договір оренди землі №11404 від 06.06.2017 та передано в оренду строком на 15 років Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес земельну ділянку площею 26 900 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006;

- на підставі вказаного рішення 11.09.2020 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес укладено договір оренди землі №11621, який 18.09.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №38325230;

- відповідно до наявних у проекті землеустрою текстових та графічних матеріалів (рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/57, висновку управління містобудування та архітектури міської ради від 20.11.2017 № 17-5160, довідки відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в області від 25.09.2018 № 886/175-18, висновку управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 21.02.2019 № 02-18/3391/17), а також вказаного рішення ради від 23.07.2020 № 57/283, земельну ділянку площею 26 900 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006 по вул. Остапа Вишні утворено шляхом об`єднання спірної земельної ділянки та земельної ділянки площею 777 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0005.

- станом на теперішній час спірна земельна ділянка площею 26 123 кв. м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, не існує, що позбавляє прокурора можливості захистити інтереси держави шляхом її повернення територіальній громаді міста (т.1, а.с.228-230).

На підставі даної заяви Господарським судом Миколаївської області прийнято ухвалу від 19.11.2020, якою в частині позовних вимог про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26 123 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 провадження у справі закрито.

Враховуючи, що позивачем у даному спорі виступає Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави, який визначив співвідповідачами відповідну міську раду та юридичну особу, то перш ніж здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, колегія суддів вважає за належне дослідити питання щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в суді.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття інтереси держави визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У контексті вищевказаного, колегія суддів вважає за належне зазначити, що дійсно, захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19 та в постановах від 24.09.2020 у справі № 920/3272/18, від 12.01.2021 у справі № 922/3042/16.

У свою чергу, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли між учасниками спору у справі № 915/173/20, адже стосуються випадку, коли прокурор звертається з позовом в інтересах держави через те, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в той же час у даній справі позов заявлено Заступником прокурора Миколаївської області самостійно у зв`язку з тим, що Миколаївська міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання процедури передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, передбаченої нормативно-правовими актами України.

Отже, прокурором у позовній заяві обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у визначений спосіб і наведені підстави визнані судом достатніми.

Судова колегія також враховує, що питання наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді у даній справи вже вирішено ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2020, яка учасниками справи не оскаржувалась та набрала законної сили.

Отже, у даній справі прокурор звернувся із позовом до господарського суду, в якому просив визнати незаконним та скасувати окремі пункти рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 №17/15, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надано в оренду строком на 2 роки Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес земельну ділянку площею 26 123 кв.м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька для будівництва деревообробного виробничого підприємства; визнати недійсним договір оренди землі №11404, укладений 08.06.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес на підставі рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 №17/15.

З фактичних обставин справи вбачається, що в даному випадку виник спір, який стосується порушення органом місцевого самоврядування вимог земельного законодавства при переданні спірної земельної ділянки в оренду Товариству, відтак прокурор намагається захистити права територіальної громади щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ч. 2 ст. 19).

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

У ч. ч. 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин.

Пункт 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Також відповідно до п. п. а і г ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим із вказаного Рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55, ст. 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Проте, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.

Як вже зазначалось, скаржник рішення суду першої інстанції оскаржує в частині двох позовних вимог, а саме: визнання незаконним та скасування окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 №17/15, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надано в оренду строком на 2 роки Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес земельну ділянку площею 26 123 кв.м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002 по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька для будівництва деревообробного виробничого підприємства; визнання недійсним договору оренди землі №11404, укладеного 08.06.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес на підставі рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 №17/15.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає за необхідне, відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, надати правову оцінку вказаним вище вимогам та відповідно надати оцінку правомірності відмови у їх задоволенні судом першої інстанції.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Судова колегія зазначає, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 звертала увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Разом з тим, як встановлено судом 23.07.2020 на пленарному засіданні сесії Миколаївської міської ради прийнято рішення № 57/283, яким затверджено проект землеустрою, змінено цільове призначення земельної ділянки площею 26900 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006 по вул. Остапа Вишні, яка утворилась в результаті об`єднання ділянки площею 777 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0005 та спірної земельної ділянки площею 26123 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, з для будівництва деревообробного виробничого підприємства на для обслуговування об`єкта транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів - перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур , припинено товариству право користування земельною ділянкою площею 26 123 кв.м з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, розірвано договір оренди землі №11404 від 06.06.2017 та передано в оренду строком на 15 років Товариству з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес земельну ділянку площею 26900 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006.

Вказане рішення опубліковане на офіційному сайті Миколаївської міської ради за посиланням https://mkrada.gov.ua/documents/34553.html 20.10.2020.

11.09.2020, на підставі вказаного рішення, між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес укладено договір оренди землі № 11621, який 18.09.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 38325230.

Відповідно до наявних у проекті землеустрою текстових та графічних матеріалів (рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/57, висновку управління містобудування та архітектури міської ради від 20.11.2017 № 17-5160, довідки відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в області від 25.09.2018 №886/175-18, висновку управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 21.02.2019 № 02-18/3391/17), а також вказаного рішення ради від 23.07.2020 № 57/283, земельну ділянку площею 26 900 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0006 по вул. Остапа Вишні утворено шляхом об`єднання спірної земельної ділянки та земельної ділянки площею 777 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0005.

Наведені обставини ніким із учасників судового процесу не заперечується, та враховуються судовою колегією з огляду на приписи ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу такі обставини стали підставою для закриття провадження в частині позовних вимог про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 26 123 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002.

Таким чином, у справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Миколаєва, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту, адже:

рішення Миколаївської міської ради від 06.04.2017 №17/15 як ненормативний акт реалізоване і вичерпало свою дію фактом виконання;

договір оренди землі №11404 від 08.06.2017 станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом фактично припинив свою дію як в силу спливу строку його дії, так і в силу рішення Миколаївської міської ради № 57/283 від 23.07.2020;

спірна земельна ділянка площею 26 123 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:029:0002, перестала існувати як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України;

станом на момент вирішення спору у даній справі взаємні права та обов`язки відповідачів щодо користування новосформованою земельною ділянкою врегульовані договором оренди землі № 11621 від 18.09.2020, укладеного на підставі рішення Миколаївської міської ради № 57/283 від 23.07.2020. Відповіне рішення та правочин не є предметом спору у даній справі.

Як зазначалося вище ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 19.11.2019 № 911/3680/17 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради незаконним та його скасування і визнання недійсним договору оренди землі, укладеного на підставі цього рішення міської ради, який припинив свою дію, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права територіальної громади м. Миколаєва, зокрема, повернення у її володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

Щодо доводу апелянта про протиправність діяльності Миколаївської міської ради, яка виразилась у формуванні нової земельної ділянки, колегія суддів зазначає, що дослідження таких обставин виходить за межі доказування у даній справі та жодним чином не стосується предмету спору.

Колегія суддів також зазначає, що матеріалами справи встановлено і сторонами не оскаржується факт наявності господарських відносин між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес щодо користування земельною ділянкою площею 27 560 кв.м. по вул. Остапа Вишні, у районі залізничної станції Прибузька починаючи з 2008 року на підставі договору №6214 від 11.11.2008, який було продовжено рішенням Миколаївської міської ради №6/25 від 09.06.2011 до 06.03.2012.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес вчинялись дії щодо реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме неодноразове звернення до Миколаївської міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки, площею 27 560 кв. м., розташованої в м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 100, що підтверджується заявами Товариства з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес від 06.09.2012 до міського голови та до Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, що надійшла останньому 12.08.2013 (т.1, а. с. 87-88, 105-106).

У свою чергу, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес не може відповідати за дії Миколаївської міської ради.

Крім того, після укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес та Миколаївською міської ради договорів оренди земельних ділянок №11403 та 11404 на підставі рішення Миколаївської міської ради №17/15 від 06.04.2017, протягом липня 2017 року по лютий 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Служба технічного обслуговування Експрес належно, своєчасно та в передбачених розмірах сплачувалась орендна плата на загальну суму 515 545,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується сторонами (т.1, а.с.112-144).

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду. І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 918/519/17.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційних скарг не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені як підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а відповідне рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2021 у справі № 915/173/20 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.06.2021.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді В.М. Головей

Я.Ф. Савицький