Постанова

від 12.11.2024 по справі 583/2081/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м.Суми

Справа №583/2081/23

Номер провадження 22-ц/816/1213/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності:

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кудіна Олександра Михайловича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кудіним Олександром Михайловичем,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2024 року у складі судді Яценко Н.Г., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко», треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області, нотаріус Другої Охтирської державної нотаріальної контори Воропай Валерій Вікторович про скасування державного акту про право власності на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки, іншого речового права, визнання недійсним договору оренди,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Охтирської районної державної адміністрації про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила: визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ №156297, виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,0017 га, яка розташована на території Чернеччинської (колишньої Бакирівської) сільської ради Охтирського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16 листопада 2012 року ОСОБА_1 . Охтирською районною державною нотаріальною конторою за №1832, та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920380400:01:001:0789; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за №15643087 від 28 липня 2016 року, рішення державного реєстратора №30692497 від 29 липня 2016 року; визнати недійсним договір оренди землі №109/16 від 16 червня 2015 року (номер запису про інше речове право 15643087 від 28 липня 2016 року, рішення державного реєстратора номер 30692497 від 29 липня 2016 року) та всі послідуючі додаткові угоди до цього договору; стягнути судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона на підставі розпорядження голови Охтирської РДА від 29 серпня 2002 року №361 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №171659 від 19 грудня 2006 року, на земельні ділянки загальною площею 4,0017 га, кадастрові номери 5920380400:01:001:0789 (площа 2,6175 га) та 5920380400:01:001:0790 (площа 1,3842 га), що розташовані на території Чернеччинської (колишньої Бакирівської) сільської ради Охтирського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У лютому 2022 року вона дізналася, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920380400:01:001:0789 на публічній кадастровій карті України значиться за ОСОБА_1 . Згодом було з`ясовано, що рішенням 4-ї сесії 22 скликання Бакирівської сільської ради народних депутатів від 21 червня 1995 року агропайовому об`єднанню ім. Дзержинського було передано в колективну власність землю для сільськогосподарського використання, про що Бакирівською сільською радою було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії СМ №00024. Відповідно до додатку про розподіл земельних ділянок між власниками сертифікатів на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради ОСОБА_2 належить земельна ділянка № НОМЕР_1 . Разом з цим, ОСОБА_3 , спадкоємцем після смерті якого є ОСОБА_1 , за життя також отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №171659 від 19 грудня 2006 року, на земельні ділянки загальною площею 4,0017 га, кадастрові номери 5920380400:01:001:0789 (площа 2,6175 га) та 5920380400:01:001:0790 (площа 1,3842 га), що розташовані на території Чернеччинської (колишньої Бакирівської) сільської ради Охтирського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, хоча згідно з додатком до договору про розподіл земельних ділянок між власниками сертифікатів на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради за ОСОБА_3 значиться земельна ділянка за № НОМЕР_2 , яка має іншу конфігурацію та проміри й знаходиться поряд зі земельною ділянкою позивачки. Таким чином ОСОБА_2 позбавлена можливості вільно розпоряджатися своєю земельною ділянкою, зокрема, робити перереєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав, укладати договір оренди земельної ділянки або самостійно її обробляти. Крім того, було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920380400:01:001:0789 на підставі договору оренди землі від 16 червня 2015 року №109/16 була передана орендодавцем ОСОБА_1 в оренду ПрАТ «Райз-Максимко» на 10 років, а в послідуючому на підставі договору суборенди від 03 серпня 2017 року ця земельна ділянка була передана орендарю ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» до 28 липня 2026 року. 05 лютого 2019 року на підставі додаткової угоди від 19 липня 2018 року суборенда між ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» була припинена, однак згідно з інформацією ДЗК про право власності та речові права ця земельна ділянка на цей час знаходиться в оренді ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ». Вважає, що ОСОБА_2 на законній підставі є власником земельної ділянки №404 відповідно до схеми розпайованих земель та виданого державного акта на її ім`я, а реєстрація земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру за ОСОБА_3 , земельна ділянка якого у схемі розпаювання значиться за № НОМЕР_2 і має інший контур, є незаконною та підлягає скасуванню, в зв`язку з чим підлягає скасуванню свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачці після смерті ОСОБА_3 , запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а договір оренди землі та всі послідуючі угоди до цього договору мають бути визнані недійсними.

Будучи незгодною з первісним позовом, у липні 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила: визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №171659 від 19 грудня 2006 року, виданий Охтирською РДА на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку загальною площею 4,0017 га, з кадастровими номерами 5920380400:01:001:0789 та 5920380400:01:001:0790, що розташована на території Бакирівської (на цей час Чернеччинської) сільської ради Охтирського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,0017 га: кадастровий номер 5920380400:01:001:0789 площею 2,6175 га (рілля) та кадастровий номер 5920380400:01:001:0790 площею 1,3842 га (сіножаті), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бакирівської (на цей час Чернеччинської) сільської ради Охтирського району Сумської області, яка у власність як спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 16 листопада 2012 року. У свою чергу ОСОБА_3 набув право на цю земельну ділянку на підставі сертифікату на право власності на земельну ділянку, що видавався членам КСП ім. Дзержинського. При цьому номер у списку, що доданий до державного акту на право колективної власності на землю не несе за собою конкретно визначеної правової (юридичної) підстави набуття права власності на земельну ділянку. Наявність у вказаному списку члена КСП ім. Дзержинського ОСОБА_3 було підставою для видачі йому сертифіката на право на земельну ділянку без визначення її меж в натурі. Наявність конкретного номеру у списку 403 чи 404 не являлось підставою для отримання землі у власність, так як право власності виникає у особи з моменту формування земельної ділянки шляхом присвоєння їй державного кадастрового номеру та визначення конкретних меж на місцевості. При розробці технічної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_2 державним кадастровим реєстратором не було дотримано вимоги закону щодо перевірки відповідності меж землі з технічною документацією, яка виготовлялася землевпорядною організацією. Під час видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 і присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці Охтирська РДА не перевірила і не встановила того факту, що межа земельної ділянки потенційного титульного власника повністю накладається на площу земельної ділянки ОСОБА_3 . Тому Охтирська РДА повинна була відмовити у видачі Державного акта на землю з присвоєнням кадастрового номеру та формуванням меж, які накладаються на вже сформовану земельну ділянку. ОСОБА_3 є первісним власником сформованої та зареєстрованої земельної ділянки, а вона є законним спадкоємцем і набула право власності на об`єкт спадщини на законних підставах. Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону і має бути визнаний судом недійсним. При цьому, у випадку визнання недійсним державного акта ОСОБА_2 вона може реалізувати своє право на отримання земельної ділянки на підставі сертифікату про право на землю, який виданий їй без визначення меж в натурі, із земель резервного фонду. У випадку ж скасування свідоцтва про право на спадщину, вона не зможе отримати інше свідоцтво про спадщину, яке видається нотаріусом на підставі правовстановлюючих документів, що наявні на час відкриття спадщини. Крім того, щодо спадкових та орендних відносин минув строк позовної давності щодо їх скасування чи визнання недійсним. З часу прийняття спадщини до часу подання позову минуло більше 10 років. За цей час позивачка могла дізнатися про існування спірних правовідносин, оскільки як вона, так і її померлий батько відкрито володіли спірною земельною ділянкою, відомості про неї містяться у Державному земельному кадастрі та є відкритим для загального доступу.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ №156297, виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,0017 га, яка розташована на території Чернеччинської (колишньої Бакирівської) сільської ради Охтирського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнано недійсними та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом №1832, видане 16 листопада 2012 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропаєм В.В. на земельну ділянку кадастровий номер 5920380400:01:001:0789.

Скасовано рішення державного реєстратора № 30692497 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за № 15643087 від 28 липня 2016 року та визнано недійсним договір оренди № 109/16 від 16 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Райз-Максимко» та додаткові угоди до нього щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001:0789, що знаходиться на території Чернеччинської (колишньої Бакирівської) сільської ради Охтирського району Сумської області.

У задоволеннізустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

15 березня 2024 року Охтирським міськрайонним судом ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_2 4294 грн 40 коп. в дольовому порядку в рахунок відшкодування судових витрат.

Будучи незгодниміз вказанимсудовим рішенням, ОСОБА_1 ,діючи черезсвого представника адвокатаКудіна О.М.,подала апеляційнускаргу,в якій,посилаючись на неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що саме ОСОБА_3 був первісним власником сформованої та зареєстрованої земельної ділянки, право на яку, як спадкоємця за законом, оскаржуваним судовим рішенням її було позбавлено.

Вказує на те, що при розробці технічної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_2 державним кадастровим реєстратором не було дотримано вимоги закону щодо перевірки відповідності меж землі з технічною документацією, яка виготовлялася землевпорядною організацією. Вважає, що Охтирською РДА помилково видано ОСОБА_2 державний акт на право на землю з присвоєнням кадастрового номеру та формуванням меж, які накладаються на вже сформовану земельну ділянку, у зв`язку з чим цей державний акт є незаконним.

Звертає увагу на те, що станом на час звернення до суду з позовом минув строк позовної давності, про що зазначалося і в суді першої інстанції, оскільки з часу прийняття нею спадщини минуло більше 20 років, за цей час позивач могла довідатися про існування спірних правовідносин, оскільки як вона, так і її померлий батько відкрито володіли спірною земельною ділянкою, відомості про неї містяться у Державному земельному кадастрі та є відкритим для загального доступу.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Котляревським С.О. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Бакирівської сільської ради народних депутатів від 21 червня 1995 року агропайовому об`єднанню ім. Дзержинського передано в колективну власність 1646,6 га землі для сільськогосподарського використання, про що Бакирівською сільською радою 20 липня 1995 року видано Державний акт на право колективної власності на землю серії СМ №00024 (т. 1, а.с. 15).

Згідно з відповіддю Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 01 вересня 2022 року №1382/15-22 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Охтирською РДА членам сільськогосподарського акціонерного товариства закритого типу ім. Дзержинського за №119 від 28 серпня 1996 року зареєстровано сертифікат серії СМ №0099119 на ім`я ОСОБА_2 (т.1, а.с. 14).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації Охтирської РДА від 29 серпня 2002 року №361 затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв) із земель спільної часткової (колективної) власності членів КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради (т.1, а.с.11).

Зі списку громадян, яким надано земельні ділянки в приватну власність для ведення сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради, який є додатком до розпорядження голови Охтирської РДА від 29 серпня 2002 року №361, та додатку до договору від 11 вересня 2002 року про розподіл земельних ділянок між власниками сертифікатів на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради вбачається, що за ОСОБА_2 значиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4,00 га, з них: рілля 2,62 га, сіножаті 1,38 га, за ОСОБА_3 значиться земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 4,35 га, з них: рілля 3,47 га, сіножаті 0,88 га (т.1, а.с. 11, 12 зворот, 16 зворот).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №171659 від 19 грудня 2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,0017 га, що розташована на території Бакирівської (на цей час Чернеччинської) сільської ради Охтирського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського товариства, з кадастровими номерами 5920380400:01:001:0789 та 5920380400:01:001:0790 (т.1, а.с. 6).

Згідно зДержавнимактомна правовласностіназемельну ділянкусеріїСМ№156297від29січня 2004року ОСОБА_3 переданоу власність земельну ділянку площею 4,0017 га, що розташована на території Бакирівської (на цей час Чернеччинської) сільської ради Охтирського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського товариства, з кадастровими номерами 5920380400:01:001:0789 та 5920380400:01:001:0790 (т.1, а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №1832, ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватну земельну ділянку площею 4,0017 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5920380400:01:001:0789, 5920380400:01:001:0790) яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області та належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії СМ №156297 від 29 січня 2004 року (т.1, а.с. 84).

16 червня 2015 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі №109/15 з ПрАТ «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001:0789, площею 2,6175 га строком на 10 років (т.1, а.с. 91-92).

19 липня 2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №109/15, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди (т.1, а.с. 129).

20 грудня 2018 року між ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 109/15 від 16 червня 2015 року, зареєстрованого 28 липня 2016 року за №15643087, яким доповнено умову щодо орендної плати (т.1, а.с. 130).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 травня 2023 року №331194935 вбачається, що 28 липня 2016 року договір оренди землі №109/16 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 15643087. 10 листопада 2017 року був зареєстрований договір суборенди №4 від 03 серпня 2017 року, укладений між ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (суборендар), 05 лютого 2019 року була зареєстрована додаткова угода від 19 липня 2018 року про дострокове розірвання договору суборенди (т.1, а.с. 17-18).

23 лютого 2022 рокуФОП « ОСОБА_4 »повідомлено ОСОБА_2 про те,що виготовитиТехнічну документаціюіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості)на земельнуділянку (земельнийпай),що знаходитьсяна територіїБакирівської сільськоїради Охтирськогорайону Сумськоїобласті,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею2,6175га,згідно зДержавним актомна правовласності наземельну ділянкусерії ЯД№171659від 19 грудня 2006 року,не єможливим,оскільки буввстановлений перетинвказаної земельноїділянки ізземельною ділянкою,що належитьна правівласності ОСОБА_1 площею 2,6175га зурахуванням данихДержавного земельногокадастру (т.1, а.с. 7).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що і позивачка ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , за свого життя, отримали сертифікати на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради, що сторонами не оспорюється, відтак, набула права на земельну частку (пай) в порядку визначеному законодавством. У процесі розпаювання землі власниками сертифікатів земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради був проведений розподіл передбачених для передачі у приватну власність земельних ділянок, за результатами чого був складений відповідний договір від 11 вересня 2002 року, відповідно до додатку якого ОСОБА_3 набув право на отримання земельної ділянки площею 4,35 га, під № 403, а ОСОБА_2 набула право на отримання земельної ділянки площею 4,00 га, під № 404.

При цьому, як ОСОБА_3 за життя, на підставі сертифіката отримав державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 156297, виданого 29 січня 2004 року на підставі розпорядження голови Охтирської районної державної адміністрації від 29 серпня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів про право приватної власності на землю за №91 земельну ділянку площею 4,0017 га (кадастровий номер 59203804000 100 10789) на території Бакирівської сільської ради, право на отримання якої у власність належала саме ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 фактично позбавляє ОСОБА_2 , яка у законний спосіб набула право власності на земельну ділянку, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності та загалом позбавляє позивачку правомочностей власника землі у повному обсязі, а отже, є втручанням у право на мирне володіння майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Згідно з ст. 6 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Положеннями ст.ст. 22, 23 ЗК України 1990 року (в редакції, яка діяла станом на виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 1Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(далі Указ № 720/95) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пунктів 2, 5, 6 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

На підставі Указу № 720/95 було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до підпункту 3.1 Методичних рекомендацій громадянин, який має сертифікат на право на земельну частку (пай) і бажає одержати свою земельну частку (пай) в натурі, подає підприємству заяву за формою, наведеною в додатку № 1.

Згідно з підпунктом 3.2 місцеположення в натурі земельної ділянки, що надається згідно з Схемою, погоджується виконавчим органом управління підприємства в місячний строк з часу подання заяви співвласника про вихід із складу цього підприємства. Рішення виконавчого органу управління підприємства є підставою для виконання робіт щодо передачі земельної частки (паю) в натурі. У випадках, коли Схема не розроблена, місцеположення земельної частки (паю), що передається, погоджується відповідним рішенням чергових загальних зборів (зборів уповноважених) підприємства, але не пізніше трьох місяців з часу подання заяви про вихід із складу цього підприємства. У випадках вимоги про негайне виділення земельної ділянки в натурі, надання її здійснюється протягом поточного сільськогосподарського року не більше ніж за 12 місяців. Відповідне рішення загальних зборів (зборів уповноважених) за формою, наведеною в додатку № 2, є підставою для виконання робіт щодо передачі земельної частки (паю) в натурі.

Підпунктом 3.3 визначено, що передача земельної частки (паю) в натурі провадиться згідно зі Схемою та проектом організації території земельних ділянок першочергової передачі.

Згідно з підпунктом 3.8 після визначення меж в натурі складається акт передачі земельної ділянки із земель колективної власності у власність громадянину за формою, наведеною в додатку № 4.

Відповідно до підпункту 3.9 технічна документація щодо передачі земельної частки (паю) в натурі оформляється в трьох примірниках в обсязі відповідно переліку, що наведений в додатку № 5. Перший примірник видається власнику земельної ділянки, другий з журналом геодезичних вимірювань - зберігається в районному (міському) відділі земельних ресурсів, третій - залишається у землевпорядній або іншій організації, що виконує ці роботи. Вказана технічна документація є підставою для прийняття рішення місцевою радою про видачу державного акта на право приватної власності на землю, з визначенням цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної (міської) державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради).

Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно дост. 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ч. 1ст. 153 ЗК Українивласник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, ОСОБА_2 та батько відповідача ОСОБА_3 отримали сертифікати на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради. У подальшому, взамін сертифікатів на земельну частку (пай), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано державні акти на право приватної власності на землю, при цьому на одну і ту ж земельну ділянку, яка відповідно до додатку до договору між власниками сертифікатів на земельну частку (пай) із земельної колишнього КСП ім. Дзержинського та території сільської ради була закріплена за ОСОБА_2 .

Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 безпідставно видано державний акт на право приватної власності на землю, так як первісним власником сформованої та зареєстрованої земельної ділянки є ОСОБА_3 , оскільки як уже зазначалося, право власності на земельну частку пай, як у ОСОБА_2 , так і у ОСОБА_3 виникло з моменту передачі державного акту про право колективної власності на земельну КСП ім. Дзержинського.

У процесі розпаювання землі власниками сертифікатів земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського на території Бакирівської сільської ради був проведений розподіл передбачених для передачі у приватну власність земельних ділянок, за результатами чого був складений відповідний договір від 11 вересня 2002 року, відповідно до додатку якого ОСОБА_3 набув право на отримання земельної ділянки площею 4,35 га, під № 403, а ОСОБА_2 набула право на отримання земельної ділянки площею 4,00 га, під № 404 (т.1, а.с. 16.).

Видача ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку раніше за часом від отримання відповідного державного акту ОСОБА_2 , не свідчить про правомірність набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, право на отримання якої відповідно до вищевказаного договору набула саме ОСОБА_2 .

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку видано позивачу правомірно, а реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , порушує права ОСОБА_2 , яка у законний спосіб набула право власності на цю земельну ділянку.

Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Так, відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зіст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимогстатті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 зазначено, що аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» устатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогостаттею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Судом встановлено та не спростовано на доказах заявником апеляційної скарги, про порушення свого права ОСОБА_2 дізналася лише після отримання повідомлення від ФОП ОСОБА_4 датованого 23 лютого 2022 року, про неможливість розробити технічну документацію на належну позивачу земельну ділянку, у зв`язку її перетином із земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , площею 2,6175 га, з урахуванням даних Державного земельного кадастру.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач проявила байдужість до свого права на спірну земельну ділянку, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач отримала правовстановлюючий документ на цю земельну ділянку державний акт ще у 2006 році. Обставин, які б свідчили, що позивач могла довідатися про видачу у 2004 році ОСОБА_3 державного акту та отримання у 2012 році ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщина за законом на належну їй земельну ділянку не було встановлено.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законністьіобґрунтованістьрішення місцевогосудувмежах доводівтавимогапеляційних скарг,колегіясуддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кудіним Олександром Михайловичем, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судоверішення складено14 листопада 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов