Ухвала

від 11.11.2024 по справі 361/7185/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №361/7185/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/5612/2024 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11листопада2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024110000000357, по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ст.348, ч.2 ст.345 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Броварськогоміськрайонного суду Київської області від 02жовтня 2024 рокузадоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 01грудня 2024 року.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, щосудом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та за відсутності передбачених законом підстав продовжено застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник також стверджує про хибність висновків суду щодо обґрунтованості підозри, як підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки матеріалами справи не доводиться винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Звертає увагу суду на те, що наведені прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу ризики, а саме ризик можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконноговпливу на потерпілих і свідків та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, не узгоджуються із матеріалами кримінального провадження, не підтверджуються будь-якими доказами по справі, наданими стороною обвинувачення та дослідженими під час судового розгляду.

Зокрема, висновок суду про можливість переховування обвинуваченого від суду не підтверджений жодними доказами.

Посилається на відсутність майнової шкоди, заподіяної потерпілим та відсутність позовів до нього.

За доводами апелянта, суд не взяв до уваги міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, його сімейний стан, позитивну репутацію, а також те, що він є діючим військовослужбовцем, який з перших днів став на захист України, має заслуги перед державою, є учасником бойових дій, позитивно характеризується військовим командуванням та військової адміністрації міста Бровари, наявність поручителей, які заслуговують на довіру та готові взяти його на поруки.

Також суд у своєму рішенні припустився суперечностей, визнавши, що фактори, встановлені ним при дослідженні доказів сторони захисту, знижують ймовірність втечі та переховування ОСОБА_8 , проте всупереч наведеного дійшов висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість висунутого обвинувачення та загрози ймовірного покарання.

За твердженням захисника, також жодними доказами не підтверджується висновок суду про незаконний вплив на потерпілих/свідків через відкриття йому анкетних даних останніх при ознайомленні з матеріалами провадження, оскільки потерпілі не мають до нього жодних претензій, а ТОВ «МУР ЛТД» не є потерпілою особою в даному провадженні.

Надуманим вважає і ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки він нічим не підтверджений.

З огляду на вищевикладене захисник вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовживОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також вважає, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки суду про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, або застави, або особистої поруки.

Обвинувачений ОСОБА_8 повідомлявся про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотання про неможливість розгляду провадження у його відсутності та про розгляд даного провадження за участю сторін не подавав, що дає суду апеляційної інстанції відповідно до положень ч.4 ст.422-1 КПК України підстави розглядати провадження без його участі.

Заслухавши доповідь судді,пояснення захисника ОСОБА_10 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 ,який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як визначено положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень статей 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За результатами апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону судом належно дотримані.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів контрольного провадження, на розгляді Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024110000000357, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ст.348, ч.2 ст.345 КК України, в якому здійснюється судовий розгляд.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02жовтня 2024 рокузадоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 30 листопада 2024 року включно, без альтернативи внесення застави.

В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що на теперішній час є наявними ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, а саме те, що ОСОБА_8 , якому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, загрожує покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років або довічне позбавлення волі, а тому останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, як і впливати на потерпілих та свідків з метою схилення останніх до відмови від дачі показань у суді або зміни їх показань, як і вчинити інші кримінальні правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 . Таке судове рішення не суперечить вимогам кримінального процесуального закону та ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На переконання суду, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Разом із тим, доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що, як вважає захисник, свідчить про їх необґрунтованість, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Також суд звертає увагу на те, що при визначенні ризиків кримінальний процесуальний закон не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза будь-яким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд обґрунтував існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

В поданій апеляційній скарзі захисник також посилається на хибність висновків суду щодо обґрунтованості висунутої її підзахисному підозри та відсутність в діянні ОСОБА_8 складу злочинів, передбачених ст.296, 345 та 248 КК України.

Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_11 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

В згаданому рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв`язку з частиною першою її статті 55 зобов`язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов`язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Броварськогоміськрайонного суду Київської області від 02жовтня 2024 року, якоюзадоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 01грудня 2024 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисникаОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвалав касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4