Ухвала

від 15.11.2024 по справі 307/4926/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4926/24

Провадження № 1-кс/307/830/24

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

15 листопада 2024 року м. Тячів

Слідчий суддяТячівського районногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,секретар судовогозасідання ОСОБА_2 ,за участюпрокурора Тячівськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчогоСВ ТячівськогоРВП ГУНП вЗакарпатській області ОСОБА_4 ,підозрюваного ОСОБА_5 та йогозахисника ОСОБА_6 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання слідчогоСВ ТячівськогоРВП ГУНП вЗакарпатській області ОСОБА_4 ,погоджене прокуроромТячівської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 ,у кримінальномупровадженні №42024072160000056 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, маючого на утриманні троє неповнолітніх дітей

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и л а:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 15 листопада 2024 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , прозастосування щодопідозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з неодноразовим продовженням такого та який продовжував діяти на момент вчинення, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організували незаконне переправлення громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, ОСОБА_5 за попередньою вказівкою невстановленої особи, 14 листопада 2024 року, приблизно о 15 год. прибув на власному автомобілі марки «Opel», моделі «Vectra», номерний знак НОМЕР_1 до селища Солотвино Тячівського району Закарпатської області, де на попередньо визначеному місці підібрав до салону автомобіля ОСОБА_9 , який прибув до вказаного місця за вказівкою невстановленої особи. Після того, як вказана особа сіла до салону автомобіля, ОСОБА_5 почав вимагати від ОСОБА_9 грошові кошти за послугу з незаконного перетину кордону, однак отримавши відмову від останнього, під час телефонної розмови запевнив невстановлену особу про наявність грошових коштів в ОСОБА_9 , які власне були продемонстровані останнім. Надалі, між ОСОБА_5 та невстановленою особою була узгоджена передача грошових коштів ОСОБА_9 безпосередньо під час переміщення до місця незаконного перетину кордону.

Надалі, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій умисел спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, за попередньою вказівкою невстановленої особи, 14 листопада 2024 року, приблизно о 15 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом марки «Skoda», моделі «Fabia», номерний знак НОМЕР_2 , підібрала в селищі Солотвино Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_9 , який прибув до вказаного місця за вказівкою невстановленої особи. Підібравши вказану особу, ОСОБА_7 вирушила до місця незаконного перетину кордону, де здійснила об`їзд контрольного посту (КРП) ДПСУ з метою уникнення викриття працівниками правоохоронних органів ОСОБА_9 , де власне під час слідуванню вище вказаному маршруту, перебуваючи в салоні автомобіля ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 грошові кошти в загальній сумі 4500 доларів США за надання послуги щодо перетину кордону поза пунктом пропуску. Здійснивши зупинку на вказівку невстановленої особи біля готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розташований в АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 підібрала до салону автомобіля ОСОБА_8 , який попередньо отримав від невстановленої особи обіцянку отримати послугу з незаконного перетину кордону останнім за суму грошових коштів 2000 доларів США та 1200 Євро.

Надалі, перебуваючи в салоні автомобіля, ОСОБА_7 надала ОСОБА_9 та ОСОБА_8 знаряддя для незаконного перетину кордону у вигляді гідрокостюмів та наказала останнім одягнути їх.

Після вказаних дій, ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda», моделі «Fabia», номерний знак НОМЕР_2 , пасажирами якої були ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вирушила до місця незаконного перетину кордону, де в подальшому, приблизно о 17 год. 40 хв., керуючи вище вказаним транспортним засобом в напрямку с. Біла Церква Тячівського району зі сторони селища Великий Бичків Рахівського району, на узбіччі дороги міжнародного значення Н09, на відстані приблизно 10 метрів від лінії державного кордону України в напрямку 301 прикордонного знаку, була зупинена та затримана разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 працівниками УСБУ в Закарпатській області спільно з працівниками ОРВ НОМЕР_3 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі ( АДРЕСА_3 ).

Враховуючи викладене ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

14 листопада 2024 о 22 год. ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та поміщений до ізолятору тимчасового тримання.

15 листопада 2024 року, ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру, у зв`язку із чим, він набув статус підозрюваного в рамках даного кримінального провадження.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15 листопада 2024, протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками від 15 листопада 2024, протоколом огляду місця події від 14 листопада 2024 та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, і відповідно до вимог п.4) ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1), 3) ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що: ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та може незаконно впливати на свідків, з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів.

Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_5 може перетнути кордон України в будь-який момент, так як має на це законні підстави, будучи багатодітним батьком, може впливати на свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Також в ході досудового розслідування встановлено, що постійного місця роботи не має.

Так, в органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.

Отже, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , адже, враховуючи спосіб вчинення злочину та місце його вчинення, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації, тому тримання під вартою підозрюваного є виправданим.

Під час розгляду вказаного клопотання прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 в обґрунтування доводів клопотання посилався на викладені у ньому обставини.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав письмові заперечення на подане прокурором клопотання, в яких зазначив, зокрема, що наявність обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, який кваліфікується як тяжкий, не є підставою для взяття підозрюваного під варту, оскільки до нього може бути застосований альтертативний запобіжний захід, який не передбачає тримання під вартою; крім цього, зазначив, що жодних прямих доказів вчинення ОСОБА_5 злочину за ч. 3 ст. 332 КК України немає, тільки те, що знайома особа попросила ОСОБА_5 привезти йому їжу, за що мав отримати грошові кошти та те, що підозрюваний тільки підібрав людину по дорозі і підвіз його до найомої особи не доводить вчинення ОСОБА_5 злочину, який йому інкримінують, жодним чином не сприяв його здійсненню та не був спіучасником даного злочину; також зазначив, що особа має міцні соціальні зв`язки, постійний підробіток, оскільки, на даний час вирішується питання щодо оформлення ним документів щодо здійснення підприємницької діяльності, особа готова здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон, тому вважає, що є достатні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Дослідивши обставини клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 та відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 .

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною другою цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Із матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, видно про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

Також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання винним, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років позбавлення волі, і це може стимулювати його до переховування від суду та він може впливати на свідків, що підтверджується тим, що на даний час триває досудове розслідування.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

15 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Із протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 14 листопада 2024 року, ОСОБА_5 затримано о 22 год. 00 хв. 14 листопада 2024 року у порядку ч.4 ст. 208 КПК України (а. с. 21 - 24).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15 листопада 2024 року, протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками від 15 листопада 2024 та від 14 листопада 2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 14 листопада 2024, протоколом огляду місця події від 14 листопада 2024, рапортом події від 14.11.2024 року та іншими зібраними матеріалами у кримінальному провадження.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а також існування на даний час ризиків, які зазначені прокурором, оскільки досудове розслідування триває, наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Згідно характеристики наданої заступником селищного голови Солотвинської селищної ради № 152 від 15.11.2024 року та вимоги ВІТ ГУНП в Закарпатській області видно, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою по АДРЕСА_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працює, характеризується позитивно; до складу його сім`ї вхлдять: дружина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 26-28).

Хоча ОСОБА_5 має сталі міцні соціальні зв`язки у місці його постійного проживання, крім того він раніше не судимий, однак, беручи до уваги в сукупності обставини злочину у вчиненні якого він підозрюється та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, врахувуючи характеристику підозрюваного, а саме: ві не є працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що дає можливість останньому безперешкодно виїхати за межі держави, а томуслідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підстав для не визначення застави обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні немає.

Згідно ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбаченихКПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3ст. 332 КК Українивідноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2) ч. 5ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; крім того, беручи до уваги, що досудове слідство триває, не всі докази зібрані, не всі фігуранти кримінального правопорушення ідентифіковані, тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у розмірі - 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400? (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним табуде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні та носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст.371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Задовольнити клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 13 січня 2025 року включно.

Одночасно визначити заставу у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400? (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу застава.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 19 листопада 2024 року, о 14 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1