Ухвала

від 17.12.2024 по справі 307/4926/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/4926/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

учасників судового процесу: захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/788/24 за апеляційною скаргою з доповненнями до неї захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2024 року, задоволено клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 13 січня 2025 року включно.

Одночасно визначено заставу у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400? (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу застава.

Відмовлено у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Роз`яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; - утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; - носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_6 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 15 листопада 2024 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Клопотання слідчий обґрунтував тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на свідків, з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів. Також слідчий зазначив, що оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, обрати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід неможливо.

Задовольняючи клопотання,слідчий суддяухвалу мотивувавтим,що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.332КК України,яке відноситьсядо категоріїтяжких злочинівта існуваннямризиків,передбачених п.п.1,3,ч.1ст.177КПК України,які єреальними,триваючими,та об`єктивноіснують,тому жоденз більшм`якихзапобіжних заходівне можутьзапобігти вказанимризикам тадійшов висновкупро наявністьпідстав дляобрання ОСОБА_6 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою.Разом зтим,визначаючи розмірзастави,слідчий суддяврахував майновийта сімейнийстан підозрюваного,тяжкість кримінальногоправопорушення,у вчиненніякого ОСОБА_6 підозрюється,спосіб вчиненогозлочину:за попередньоюзмовою групоюосіб,з корисливихмотивів,в періодвійни,оцінюючи ступіньпорушення загальносуспільнихправ та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийшов до висновку що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, крім того, взяв до уваги, що досудове слідство триває, не всі докази зібрані, не всі фігуранти кримінального правопорушення ідентифіковані, тому визначив підозрюваному заставу у розмірі - 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400? (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді, захисник-адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вказана ухвала є незаконною, а тому підлягає до скасування. Зазначає, що ні підозра за ч. 3 ст. 332 КК України, ні наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та неможливість обрати менш суворий запобіжний захід, ні слідчим, ні прокурором належними доказами не обґрунтовано. Звертає увагу, що у матеріалах відсутні відомості щодо доходів підзахисного, наявність або відсутність рухомого та нерухомого майна, слідчий суддя не взяв до уваги сімейний стан підозрюваного, а саме наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання в смт. Солотвино Тячівського району, відсутність судимостей, а тому такий непомірний та несправедливий розмір застави є необґрунтованим. Просить суд, ухвалу слідчого судді від 15.11.2024 скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого щодо обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати особисте зобов`язання.

В доповненні до апеляційної скарги захисник адвокат ОСОБА_5 зазначає, що станом на момент подання доповнень до апеляційної скарги, підозрюваний ОСОБА_6 перебуває під вартою через неможливість внесення надмірної застави необґрунтовано визначеної слідчим суддею. Вказує, що відповідно до підозри його підзахисному інкримінують вчинення тяжкого злочину (з яким він не згідний), за який згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 60560 грн. до 242080 грн. Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні відомості, щодо доходів сім`ї його підзахисного, наявність або відсутність рухомого та нерухомого майна, а тому надає дану інформацію з метою належної оцінки апеляційним судом. Повідомляє, що у власності ОСОБА_6 наявна одна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, на яку ухвалою суду від 11.12.2024 накладено арешт у межах даного кримінального провадження, іншого володіння він не має. Посилається на рішення ЄСПЛ щодо визначення розміру застави, зокрема: "Істоміна проти України" (Istomina v. Ukraine, №23312/15, від 13.01.2022, п. 25); "Гафа проти Мальти" (Gafа v.Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року); "Хрістова проти Болгарії" (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року); "Тошев проти Болгарії" (Toshev v. Bulgaria) (№ 56308/00, §§ 68 і далі, 10 серпня 2006 року) та інші. Просить суд, дослідити сімейний та майновий стан ОСОБА_6 та надати йому належну оцінку. Скасувати ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 15.11.2024 та відмовити у задоволенні клопотанні слідчого щодо обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати особисте зобов`язання. У разі якщо суд буде вважати за необхідне то в крайньому випадку визначити належну суму застави згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, яка буде забезпечувати належну процесуальну поведінку його підзахисного.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного ОСОБА_6 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін, разом з тим в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища підозрюваного ОСОБА_6 і від нього не надходило клопотання про бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, , повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги та доповнення до неї, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Тячівським РВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 10.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420240721680000056, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

14 листопада 2024 року о 22 год. ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та поміщений до ізолятору тимчасового тримання.

15 листопада 2024 року, ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру, у зв`язку із чим, він набув статус підозрюваного в рамках даного кримінального провадження.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.

Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років та яке відноситься до категорії тяжких, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Апеляційний суд зауважує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Тому доводи захисника про необґрунтованість підозри за ч. 3. ст. 332 КК України, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане питання вирішується судом при ухваленні вироку за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження, такі існують та доводяться відповідними доказами.

Зокрема, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність двох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду та ризик впливу на свідків. Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що вказані ризики існують та є обґрунтованими.

Ризик переховування від правосуддя апеляційний суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та даних про особу підозрюваного. В той же час, ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (рішення у справах «Ідалов проти Росії»; «Гарицький проти Польщі»; «Храїді проти Німеччини»). В той же час сама вірогідність бути засудженим у майбутньому може бути тим фактором, який спонукатиме підозрюваного до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом з тим, у цьому провадженні існує ризик незаконного впливу на свідка, оскільки докази в кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, тому ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків з метою дачі, зміни показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

З наведених вище мотивів, колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи захисника про необґрунтованість слідчим та прокурором належними доказами зазначених вище ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосований ОСОБА_6 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту про те, що суд не в повній мірі врахував дані про особу підозрюваного, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки слідчим суддею, відповідно до положень ст. 178 КПК України здійснено оцінку вказаних даних, в тому числі відсутність судимостей, наявність міцних соціальних зв`язків, утриманців тощо, проте з огляду на суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, вказані дані не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами для обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов`язаного з обмеженням волі, оскільки не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Апеляційний суд звертає увагу, що наявність постійного місця проживання в смт.Солотвино Тячівськогорайону за яким підозрюваний ОСОБА_6 проживає, та що на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, відсутність судимостей, жодним чином не стали стримуючими факторами для останнього, з огляду на повідомлену йому підозру у вказаному кримінальному провадженні.

Переглядаючи законністьприйнятого рішенняв межахдоводів поданоїапеляційної скаргизахисника про визначення непомірного розміру застави, колегія суддів вважає, що визначений розмір застави в повній мірі узгоджується з положеннями ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Межі розміру застави залежать, зокрема, від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється. При чому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує встановлені в законі граничні розміри.

Як вбачається з оскарженої ухвали, слідчий суддя під час її постановлення врахував те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та у сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за обставин викладених в письмовому повідомленні про підозру, яке долучено до матеріалів клопотання, а тому визначений слідчим суддею розмір є виправданим.

За таких обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , а також з урахуванням його майнового та сімейного стану та наявності вищевказаних ризиків - застава у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 908 400? (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. на даному етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та запобіганню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені захисником підозрюваного у апеляційній скарзі, проте в даному конкретному випадку, колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання процесуальних рішень по справі.

Отже, викладені стороною захисту доводи не впливають на правильність судового рішення, а тому у задоволенні у апеляційної скарги необхідно відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу з доповненнями до неї захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2024 року, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді