Постанова

від 20.11.2024 по справі 935/1556/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/1556/23 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участюсекретаря судовогозасідання Журавської Д.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу№935/1556/23 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської областів інтересах держави вособі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про стягненняматеріальної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Янчук В.В. в м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області заподіяну кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 61 590,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2023, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України було закрито на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Вважає, що обставини встановлені ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2023, зокрема щодо крадіжки ОСОБА_1 протягом листопада 2012 року із земельної ділянки, що розташована на території Харитонівської сільської ради, кадастровий номер 1822587900:08000:0153, ґрунту лісового вуглистого в кількості 4106 тон, завдавши державі шкоди на суму 61 590 грн., не потребують доказування при розгляді даного позову. ОСОБА_1 обізнаний про наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що станом на 20.04.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 1822587900:08:000:0153, площею 12,4478 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада, перебуває у власності Харитонівської сільської ради. Оскільки Корольовським районним судом м. Житомира встановлено наявність вини ОСОБА_1 у заподіянні збитків Коростишівській районній державній адміністрації (правонаступник Харитонівська сільська рада Житомирського району Житомирської області), а кримінальне провадження відносно останнього закрито з нереабілітуючих підстав, позовна вимога про стягнення з відповідача 61 590 грн на користь держави в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, як майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, підлягає судом задоволенню та є належним та ефективним способом захисту інтересів держави в даному спорі.

Коростишівською окружною прокуратурою листом від 21.04.2023 спрямовано відповідне повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області завчасно до подання позову, таким чином повідомивши останніх про порушення інтересів держави та про свій намір звернутися з даним позовом. Згідно відповіді Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25.04.2023 №722 Харитонівська сільська рада не заперечує проти ініціювання прокуратурою подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди в сумі 61 590,00 грн. Враховуючи викладене, а також бездіяльність Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, наявні обґрунтовані підстави для звернення прокурора з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2024 року позов керівника Коростишівської окружної прокуратури, яка подана в інтересах держави в особі Харитонівської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області заподіяну кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 61 590,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; має місце неправильне застосування норм матеріального права, не надано оцінки всім доказам та взято до уваги докази, які є неналежними та недопустимими, чим порушено норми матеріального та процесуального права, суд не врахував (не правильно застосував) висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При постановленні рішення судом першої інстанції не правильно застосовано положення ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.11, 12, 15, 16, 22, ч.6 ст.82, ст.ст.256, 257, ч.3,4 ст.267, ч. 1 -3 ст. 1172, ч. 1,2 ст. 1190 ЦК України, ч. 1, п.6 ч.2 ст.242 КПК України, порушено вимоги ст.ст.76-81, 89, 263, 265 ЦПК України. Зокрема, судом не враховано, що: прокурором не доведено достатність підстав для самостійного звернення до суду із позовною заявою замість органу місцевого самоврядування; позов подано не в інтересах особи, яка є потерпілою внаслідок кримінального правопорушення, а отже (по друге) ухвала суду про закриття кримінального провадження не становить преюдиції для цілей судового процесу про відшкодування шкоди; прокурором у позовній заяві та доданих матеріалах не чітко вказано кому ж саме завдано збитків: Обласній державній адміністрації, районній державній адміністрації чи органу місцевого самоврядування (територіальній громаді). Також не надано доказів визнання сільської ради потерпілою стороною від кримінального правопорушення, як і не надано доказів правонаступництва; ухвала про закриття справи за обвинувальним актом не є преюдиційним рішенням, а тому не може покладатися в основу доказування у цій справі.

Прокурором не надано належних та допустимих доказів як самого факту заподіяння шкоди, не доведено яку ж саме корисну копалину та у якому обсязі викрадено, а також не доведено розміру заподіяної шкоди (довідка юридичної особи, яка не має дозволу на видобуток та реалізацію корисної копалини не може встановлювати вартість такої корисної копалини, а експертний висновок, на підставі якого має встановлюватись розмір збитків, відсутній). Крім того, з позовної заяви вбачається, що земельна ділянка втратила свої родючі властивості, доказів чого у справі немає; сума шкоди та обставини її заподіяння не підтверджуються доданими доказами; особою, яка має відшкодовувати шкоду, заподіяну її працівником/представником, що діяв у її інтересах, є відповідна юридична особа; за наявності, як на думку прокурора та суду першої інстанції, факту заподіяння шкоди двома юридичними особами, позов подано лише до одного із представників лише однієї юридичної особи; прокурором пропущено строки звернення до суду із позовною заявою.

Суд помилково дійшов висновку про те, що прокурором доведено достатність підстав для самостійного звернення до суду із позовною заявою замість органу місцевого самоврядування. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Як підставу для представництва інтересів держави прокурор визначив, що ним листом від 21.04.2023 спрямовано повідомлення у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Харитонівської сільської ради. Сільська рада листом від 25.04.2023 №722 повідомила прокурора, що не заперечує проти подання позову прокурором. Із вказаного листа сільської ради неможливо встановити факту бездіяльності, яка полягає у невжитті заходів щодо відшкодування шкоди безпосередньо сільською радою. Більше того, матеріалами справи не підтверджено чи була ця сільська рада взагалі визнана потерпілою у кримінальному провадженні, а відтак чи взагалі могла знати про факт заподіяння шкоди. У будь-якому разі, строк, яким прокурор встановив сільській раді для надання відповіді на повідомлення у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить про формальний підхід до виконання вимог зазначеної норми Закону.

Суд не правильно застосував положення ст. 1172, 1190 ЦК України та не врахував, що особою, яка має відшкодовувати шкоду, заподіяну її працівником, що діяв у її інтересах, є відповідна юридична особа. За наявності, як на думку прокурора, факту заподіяння шкоди двома юридичними особами, позов безпідставно подано лише до одного із представників лише однієї юридичної особи. Із позовної заяви, доданого до неї обвинувального акту, ухвали суду про закриття провадження та інших матеріалів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності від імені та в інтересах ТОВ «Полісся-Профіт». Окрім того, вбачається, що обвинувачення висунуто ще і представнику іншої юридичної особи - ПБФ «Яніцький» - ОСОБА_3 . Ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2023 у справі №296/1073/15-к не визначає ані хто має бути відповідачем у справі, ані який розмір шкоди, ані фактичні обставини справи. Більше того, така ухвала не звільняє позивача від обов`язку надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів. У той же час, стверджуючи, що ОСОБА_1 начебто підробив підпис у договорі поставки ґрунтосуміші від імені директора ТОВ «Торг Корсар» ОСОБА_4 , прокурором не надано відповідного експертного висновку. Безпосередньо сам обвинувальний акт не є письмовим доказом для цілей цього судового процесу взагалі.

Розмір збитків у цій справі не може підтверджуватися довідкою ПП «ВКП Проспект» №70 від 18.12.2014, адже не може підміняти собою відповідний висновок товарознавчої експертизи. Окрім того, прокурором не надано доказів того, що вказане підприємство здійснює торгівельну діяльність у відповідній сфері та має спецдозвіл на видобуток відповідних корисних копалин, а тому надана цим підприємством довідка про вартість піску та глини не є ані належним, ані допустимим доказом. Також слід зауважити, що у позовній заяві прокурор вказує про факт крадіжки ґрунту лісовитого в кількості 4106 тон вартістю 61 590 грн., внаслідок чого земельна ділянка була порушена та втратила свої властивості. Однак, в ухвалі Корольовського районного суду м. Житомира вказано про наявність умислу на заволодіння не ґрунтом, а грошовими коштами, які передбачені для поставки суглинистого ґрунту в кількості 2274,47 м3. Тобто, у самій ухвалі суду та обвинувальному акті є суперечності щодо того, яке є саме діяння інкриміновано ОСОБА_1 та щодо об`єму ґрунтосуміші. Виходячи із самого факту інкримінування діяння, передбаченого ст.185 КК України, вбачається, що ґрунтосуміш вже була видобута та десь складована кимось іншим, адже у іншому разі дії щодо видобутку та заволодіння ґрунтосумішшю були б кваліфіковані за іншими статтями КК України. Проте, якщо ця ґрунтосуміш вже була видобута і складована, то прокурор має довести хто саме це зробив та хто є власником видобутої сировини. Витяг із ЄДРРПННМ не підтверджує того, що шкоду завдано саме Харитонівській сільській раді, яка могла б бути потерпілою не від викрадення видобутої ґрунтосуміші, а лише у разі заподіяння шкоди саме довкіллю. Із матеріалів справи не вбачається факту здійснення ОСОБА_1 самовільної розробки родовища. Навпаки, наявні докази самого лише перевезення ґрунтосуміші із одного місця в інше. За наявності у матеріалах справи договору оренди землі, укладеного між Коростишівською районною державною адміністрацією та ТОВ «Термокерамік-К», прокурор не перевірив обставин видобутку ґрунтосуміші тією чи іншою особою (при цьому, вказане товариство раніше мало спецдозвіл на розробку родовища, а отже не виключно, що вивозилась ґрунтосуміш, видобута цим товариством у попередній період) (лист ТУ Держгірпромнагляду у Житомирській області). Відтак, посилання прокурора на порушення ґрунтового покриву та погіршення властивостей землі є безпідставними.

Зазначає, що згідно висновку про технічні характеристики ґрунту на земельній ділянці в с. Мамрин Коростишівського району земельна ділянка являє собою глиняний кар`єр довжиною 50 м, шириною 9 м, глибиною 4-4,5 м. Досліджені зразки ґрунту являють собою моренні супіски твердої консистенції. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії дослідження, проведеного спеціалістом ГУ ДФС у Житомирській області, ґрунт являє собою супісок з прошарками та лінзами піску, твердої консистенції (рихла горна порода, яка менше пластична за суглинок, з числом пластичності 4, а для суглинків - в межах 7-17). Отже, можна зробити висновок, що виявлена «яма», із якої начебто видобуто 4106 т ґрунтосуміші, має об`єм 50x9x4,3=1935 м3. З огляду на наявні у вільному доступі у мережі Інтернет дані про щільність піску - орієнтовно 1,5 т/ м3 - ОСОБА_1 начебто викрав орієнтовно 2902,5 м3 ґрунтосуміші. Ці дані істотно різняться із даними, вказаними у позові прокурором. Очевидно, що видобути із «кар`єру» об`ємом 1935 м3 ґрунтосуміш об`ємом 2900 м3 є неможливим. Викладене підтверджує доводи про те, що насправді ґрунтосуміш не видобувалась із надр, а вже була видобута іншою особою і складована на поверхні земельної ділянки (про це нам вказує і кваліфікація дій за ст.185 КК України, а не за ст.240 КК України). У такому разі, прокурор має довести, що саме сільська рада на той час була власником видобутої ґрунтосуміші, а не якась інша особа (для прикладу, ТОВ «Термокерамік-К», яке раніше мало спецдозвіл на розробку родовища). В хвалі суду вказано, що працівниками здійснено навантаження та вивезення ґрунту, тобто, не вказано про факт його видобутку. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 здійснював крадіжку ґрунтосуміші, і тобто саме таємне, а не відкрите викрадення майна. Також варто зауважити, що Харитонівська сільська рада не була потерпілою у кримінальному провадженні, а тому ухвала суду про закриття кримінального провадження не становить преюдиції під час вирішення спору у цій справі. Окрім того, судом безпідставно враховано доводи прокурора про правонаступництво потерпілого, адже чинне законодавство не передбачає правонаступництва саме у даній ситуації (за таким фактом кримінального правопорушення).

15 жовтня 2024 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області надіслав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08.08.2024 залишити без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Вказує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що станом на 20.04.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 1822587900:08:000:0153, площею 12,4478 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада, перебуває у власності Харитонівської сільської ради. Необхідний захист державного інтересу в судовому порядку Коростишівською районною державною адміністрацією (правонаступник Харитонівська сільська рада Житомирського району Житомирської області) протягом тривалого часу не здійснено, у зв`язку з чим, завдана шкода державі не відшкодована до даного часу. Таким чином, компетентним суб`єктом на здійснення захисту інтересів держави в даному випадку є Харитонівська сільська рада Житомирського району Житомирської області. Усі зазначені вище обставини щодо порушень інтересів держави є виключним випадком для представництва Коростишівською окружною прокуратурою інтересів держави, у зв`язку з чим із цією позовною заявою звернувся керівник Коростишівської окружної прокуратури.

Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. На виконання зазначеної норми, Коростишівською окружною прокуратурою листом від 21.04.2023 спрямовано відповідне повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області завчасно до подання позову, таким чином повідомивши останню про порушення інтересів держави, та про свій намір звернутися з даним позовом. Згідно відповіді Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25.04.2023 №722 встановлено, що Харитонівська сільська рада не заперечує проти ініціювання прокуратурою подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди в сумі 61 590,00 грн. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Харитонівською сільською радою відповідного позову заявлено не було, що свідчить про не здійснення ними відповідних повноважень і зумовило виникнення в прокурора обов`язку звернутися до суду з позовом до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Також, безпідставними та необґрунтованими є доводи представника відповідача про те, що суд не правильно застосував положення ст. ст. 1172, 1190 ЦК України та не врахував, що особою, яка має відшкодувати шкоду, заподіяну її працівником/представником, що діяв у її інтересах, є відповідна юридична особа. За наявності, як на думку прокурора, факту заподіяння шкоди двома юридичними особами, позов безпідставно подано лише до одного із представників лише однієї юридичної особи. Так, начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області радником юстиції Глазуновим С.В. 28.05.2015 підписано та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. З ст. 191 КК України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013060010000065 від 29.03.2013 та направлено до суду для розгляду. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2023, справа №296/1073/15-к, 1-кп/296/141/23, кримінальне провадження №.12013060010000065 від 29.03.2013 закрито. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч.3 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Водночас, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2021, справа №296/1073/15-к, 1-кп/296/141/23, кримінальне провадження №12013060010000065 від 29.03.2013 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України, закрито в зв`язку зі смертю обвинуваченого згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній цивільній справі.

Разом з тим, безпідставними та необґрунтованими є доводи представника відповідача про те, що судом не враховано, що ухвала про закриття справи за обвинувальним актом не є преюдиційним рішення. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не може свідчити про відсутність його вини у вчиненні злочину. При цьому, ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2023 набрала законної сили. Встановлені ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2023 обставини вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які підтверджують його протиправну винну поведінку, яка стала причиною завдання матеріальної шкоди в розмірі 61 590 грн державі в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, не потребують доказування при розгляді даного позову. Водночас, доводи представника відповідача щодо необґрунтованості розміру матеріальної шкоди є безпідставними та нічим не підтверджуються, оскільки представник відповідача жодних розрахунків суду не надав, клопотань про призначення експертизи визначення розміру збитків не заявляв.

Доводи представника відповідача про те, що суд не правильно застосував положення ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, та не врахував, що прокурор звернувся до суду більш як через три роки після того як про існування порушення стало відомо, є надуманими, з огляду на наступне. 25.01.2023 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира кримінальне провадження №12013060010000065 від 29.03.2013 закрито. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. На підставі викладено, враховуючи той факт, що згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, та враховуючи те, що Коростишівська окружна прокуратура довідались про факт вчинення ОСОБА_1 протягом листопада 2012 року крадіжки ґрунту лісовитого суглистого в кількості 4106 тон, вартістю 61 590 грн., із земельної ділянки, що розташована на території Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер якої 1822587900:08:000:0153, фактично з моменту постановлення 25.01.2023 Корольовським районним судом м. Житомира ухвали про закриття провадження у справі, то перебіг позовної давності для позивача розпочався із 25.01.2023. Таким чином, звернення 18.05.2023 прокурором до суду з позовом про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, здійснено в межах строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18, провадження №14-36цс19).

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Згідно із пунктом 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання прокурором апеляційної скарги, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Вбачається, що Коростишівською окружною прокуратурою листом від 21.04.2023 спрямовано повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області завчасно до подання позову, таким чином повідомивши останніх про порушення інтересів держави, та про свій намір звернутися з даним позовом.

Згідно відповіді Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25.04.2023 №722, остання не заперечувала щодо ініціювання прокуратурою подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди в сумі 61 590,00 грн.

Таким чином, прокурор, який звернувся до суду в інтересах Харитонівської сільської ради, на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України в позовній заяві послався на визначені законом підстави для звернення до суду із позовною заявою.

Щодо стягнення майнової шкоди.

Ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2023 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013060010000065 від 29.03.2013 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.209, ч.1 ст.366, ч.3 ст. 191 КК України, закрито в зв`язку із смертю обвинуваченого згідно п.5 ч.1 ст.284 КПК України.

Ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 25 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.209, ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12013060010000065 закрито.

Звертаючись до суду з позовом керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області зазначив, що необхідний захист державного інтересу в судовому порядку Коростишівською районною державною адміністрацією (правонаступник Харитонівська сільська рада Житомирського району Житомирської області) протягом тривалого часу не здійснено, у зв`язку з чим, завдана шкода державі не відшкодована до даного часу. Таким чином, компетентним суб`єктом на здійснення захисту інтересів держави в даному випадку є Харитонівська сільська рада Житомирського району Житомирської області.

Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.

Так, зі змісту ст. 55 КПК вбачається, що відшкодування шкоди може відбуватися відносно потерпілого - як фізичної, так і юридичної особи.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди (стаття 128 КПК України, статті 1166, 1167, 1177 ЦК України).

28 листопада 2024 року Коростишівська районна державна адміністрація Житомирської області подала старшому слідчому СУ УМВС України в Житомирській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 заяву про вчинення кримінального правопорушення. В заяві зазначено, що 20.05.2011 у відповідності до розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 28.03.2022 №103 «Про надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Термокерамік-К», земельну ділянку, яка знаходиться на території Харитонівської сілької ради Коростишівського району, площею 12,4479 га, кадастровий номер 1822587900:08:000:0153, для обслуговування бази по виробництву будівельних матеріалів, було передано в оренду ТОВ «Термокерамік-К». Оскільки грунт є об`єктом права власності держави, 14.11.2014 було проведено комісійне обстеження вищевказаної земельної ділянки в ході якого було підтверджено факт крадіжки грунту із земельної ділянки. У зв`язку з тим, що діями невідомих осіб, що виразились у крадіжці грунту з вищевказаної земельної ділянки, було завдано матеріальну шкоду державі, районна адміністрація просила притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності та вчинити дії на відшкодування шкоди завданої внаслідок злочину.

З копії обвинувального акту у кримінальному провадженні №12013060010000065 стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.209, ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України вбачається, що відомомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесено до ЄРДР 29 березня 2013 року за №12013060010000065.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що потерпілими у кримінальному провадженні є: Коростишівська районна державна адміністрація та департамент містобудування, архітектури та будівництва Житомирської обласної державної адміністрації.

Згідно ч. 6 ст. 55 КПК України якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Процесуальне правонаступництво в кримінальному судочинстві є особливим випадком заміни сторони іншою особою (правонаступником) в разі її вибуття з процесу та у випадку переходу до неї матеріальних прав та обов`язків у встановлюваних судом правовідносинах.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що станом на 20.04.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 1822587900:08:000:0153, площею 12,4478 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована зa адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада, перебуває у власності Харитонівської сільської ради. Право власності за Харитонівською сільською радою зареєстровано 03.11.2022 на підставі листа №1033 виданого Харитонівською сільською радою 05.09.2022 та на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28.04.2021.

27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі Закон).

Цим Законом розділ X Перехідних положень Земельного Кодексу доповнено п.24 такого змісту «з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності. Розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад».

Таким чином, право державної власності на земельну ділянку площею 12,4479 га, кадастровий номер 1822587900:08:000:0153 від Коростишівської районної державної адміністрації перейшло у комунальну власність Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Відтак, Харитонівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, до якої перейшли матеріальні права, є правонаступником щодо земельної ділянки площею 12,4479 га, кадастровий номер1822587900:08:000:0153 розташованої на території сільської ради, зокрема право вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 вчиненими кримінальними правопорушеннями.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Встановлено, що кримінальне провадження стосовно відповідача було закрито з нереабілітуючих підстав. Звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження за ст.284 КПК України здійснено не тому, що вчинені ним діяння не містять ознак кримінального проступку, а тому що через тривалий проміжок часу справа набула значно менший суспільний резонанс, і це суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності, а тому відповідач не звільняються від обов`язку відшкодувати завдану ним шкоду внаслідок вчинених кримінальних правопорушень.

Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2023 року встановлені обставини вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які підтверджують його протиправну винну поведінку, яка стала причиною завдання матеріальної шкоди в розмірі 61 590 грн державі в особі Коростишівської районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

29 березня 2013 року було відкрите кримінальне провадження №12013060010000065, а повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні вручено старшим слідчим 30 серпня 2014 року, що підтверджується копією повідомлення про підозру.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, так і тлумачення приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року №6-17цс17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що:

«59. Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

60. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

61. Оскільки суди встановили, що відповідач у заяві про застосування позовної давності довів, що позивач у цій справі міг довідатися про порушення свого права ще 08 червня 2011 року, наведені позивачем обставини про поважність причин пропуску строку позовної давності є необґрунтованими».

З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що перебіг позовної давності за вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, пред`явленої правонаступником потерпілого, а не самим потерпілим починається з наступного дня, коли правонаступник потерпілого довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Цивільний позов Коростишівська районна державна адміністрація в кримінальному провадженні не заявляла.

У даній справі встановлено, що Харитонівська сільська рада Житомирського району Житомирскої області набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822587900:08:000:0153, площею 12,4478 га - 03 листопада 2022 року, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира - 25 січня 2023 року.

З позовом до суду прокурор в інтересах Харитонівської сільської ради звернувся 18 травня 2023 року, тобто в межах трирічного строку.

Відтак, Харитонівська сільська рада довела той факт, що вона могла дізнатися про порушення свого цивільного права лише тільки після набуття права власності на спірну земельну ділянку, а саме з 03 листопада 2022 року. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заявив про застосування позовної давності і в заяві про застосування позовної давності навпаки, не довів що Харитонівська сільська рада про порушення права могла довідатися раніше.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог прокурора, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального та процесуального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для відшкодування відповідачем шкоди, завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не правильно застосував положення ст.1172 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Полісся-Профіт» та не був його учасником ( членом).

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районногосуду Житомирськоїобласті від08серпня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення 21 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді